Материал: Дикань В.Л. Стратегічне управління

76 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

інших, аналогічних підприємств. Конкурентоспроможність підприємства залежить від об’єкта порівняння, а також від факторів, які застосовуються для оцінки конкурентоспроможності. Не можна говорити про абсолютну конкурентоспроможність підприємства: воно може бути «номером один» у своїй галузі в національній економіці й бути неконкурентоспроможним на міжнародних ринках.

Рис. 3.6. Взаємозв’язок ресурсів, економічного і стратегічного потенціалів підприємства

Таким чином, виділяється стратегічний потенціал, до якого відносять всі ресурси, що можуть забезпечити конкурентоспроможність підприємства у довгостроковому періоді.

Конкурентоспроможність підприємства — це здатність підпри-

ємства здійснювати свою діяльність в умовах ринкових відносин і одержувати при цьому прибуток, достатній для науково-технічного удо-

сконалення виробництва, стимулювання працівників і підтримки продукції на високому якісному рівні.

Здебільшого конкурентоспроможність підприємства визначається конкурентоспроможністю товару, але залежить від потенціалу підприємства, ефективності його використання.

Тому наряду з оцінкою рівня конкурентоспроможності підприємства та його конкурентів доцільно аналізувати конкурентні переваги, ключові фактори успіх та конкурентну позицію підприємств.

Конкурентна перевага — це перевага, що забезпечує міцні позиції на ринку і доходи на рівні вищому, від середнього по галузі, завдяки кращій компетенції і можливостям в певній сфері або напрямку діяльності.

Наприклад, підприємство, що забезпечує низькі витрати виробництва або високу якість продукції, безперечно, має конкурентну перевагу в галузі.

Конкурентні переваги бувають:

•низького порядку — використання дешевої робочої сили, дешевої сировини тощо. Такі переваги постійно і легко втрачаються внаслідок підвищення зарплати і цін на ресурси, або використання таких дешевих ресурсів конкурентами;

•високого порядку — за наявності унікальної технології, добре підготовленого персоналу, унікальної продукції, високого іміджу підприємства. Такі конкурентні переваги забезпечують стійку конкурентоспроможність підприємства в галузі.

Індикаторами (показниками) конкурентної переваги виступають:

а) велика частка ринку; б) зростаюча кількість покупців; в) лідируюча стратегія;

г) підприємство реагує на ринкові зміни краще ніж конкуренти; д) найбільш вдале положення підприємства на ринку; е) товари підприємства сильно диференційовані;

є) підприємство концентрується на швидко зростаючих сегментах ринку;

ж) на підприємстві нижчі витрати ніж у конкурентів; з) рівень прибутку вищий від середньоринкового;

к) високі технологічні та інноваційні переваги підприємства; л) високий рівень менеджменту і маркетингу, тощо.

Відповідно індикаторами конкурентної слабкості можуть бути:

а) високі витрати; б) низька якість товарів;

в) невеликий вплив на ринок; г) конкуренти захопили частку ринку підприємства;

78 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

д) темпи зростання доходів нижчі середньоринкових або вони навіть знижуються;

е) нестача фінансових ресурсів; є) підприємство не може протистояти загрозі усунення із ринку;

ж) репутація підприємства низька або падає; з) положенняпідприємстваслабішаєунайбільшперспективнихгалузях;

к) нестача навичок і досвіду у визначальних сферах; л) підприємство відноситься до стратегічної групи з гіршим поло-

женням на ринку та інші.

Основу конкурентних переваг складають ключові фактори успіху. Ключові фактори успіху (КФУ) — це активи та компетенції під-

приємства, що забезпечують успіх у конкурентній боротьбі. КФУ залежать від:

а) технології та інновацій; б) стану виробництва (якість, собівартість, рівень ресурсозабезпе-

чення і ефективності їх використання тощо); в) рівня маркетингу;

г) реалізаційних можливостей і навичок (мережа збуту, реалізаційні витрати і т.д.);

д) професійного рівня персоналу; е) організаційних можливостей (інформаційні системи, сучасний

менеджмент тощо); є) інших факторів (імідж, прихильність місцевих органів влади, до-

ступ до фінансових ринків, сприятливі природні умови і місцезнаходження тощо).

Конкурентна позиція підприємства (конкурентний статус) —

це положення, яке підприємство займає в своїй галузі, на певному сегменті ринку відповідно до результатів своєї діяльності і своїх переваг та недоліків у порівнянні з іншими підприємствами.

Таким чином, аналіз внутрішнього середовища направлений на оцінку конкурентоспроможності підприємства та виявлення його переваг і слабостей.

Висновки

Розробка ефективно діючої стратегії потребує всесторонього вивчення середовища підприємства.

Зовнішнє середовище підприємства — це сукупність чинників, які формують довгострокову прибутковість підприємства на які воно не може впливати взагалі або має незначний вплив.

Внутрішнє середовище підприємства — це сукупність чинників підприємства, які формують його довгострокову прибутковість і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу організації.

Зовнішнє середовище в стратегічному управлінні розглядається як сукупність двох відносно самостійних підсистем: макросередовища та мікросередовища (так звані, відповідно, середовище непрямого впливу та середовище прямого впливу).

До основних чинників макросередовища відносять: економічні; політичні; правові; демографічні; природні; соціально-культурні; чинники наукового-технічного прогресу.

Чинники мікросередовища це: споживачі; постачальники; конкуренти; посередники та контактні аудиторії.

Внутрішнє середовище в стратегічному середовище ідентифікують з економічний потенціалом, який слід розглядати як внутрішні можливості підприємства у виробництві товарів і послуг та отриманні відповідного доходу.

Структурування елементів економічного потенціалу підприємства дозволяє виділити стратегічний потенціал, до якого відносять всі ресурси, які можуть забезпечити конкурентоспроможність підприємства у довгостроковому періоді.

Конкурентоспроможність підприємства — це здатність підприємства здійснювати свою діяльність в умовах ринкових відносин і одержувати при цьому прибуток, достатній для науково-технічного удосконалення виробництва, стимулювання працівників і підтримки продукції на високому якісному рівні.

Важливими складовими поняття конкурентоспроможність підприємства слід вважати: конкурентні переваги — переваги, що забезпечують міцні позиції на ринку і доходи на рівні вищому, від середнього по галузі, завдяки кращій компетенції і можливостей в певній сфері або напрямку діяльності; ключові чинники успіху — активи та компетенції підприємства, що забезпечують успіх у конкурентній боротьбі.

Дослідження внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства дозволяють визначити його конкурентна позицію — положення, яке підприємство займає в своїй галузі, на певному сегменті ринку відповідно до результатів своєї діяльності і своїх переваг і недоліків в порівнянні з іншими підприємствами.

Питання для самоконтролю

1.Дайте визначення «зовнішньому» та «внутрішньому» середовищу підприємства.

2.Охарактеризуйте складові макросередовища.

3.Назвіть чинники глобального середовища.

4.Які чинники мікросередовища впливають на функціонування підприємства, надайте їх короткі характеристики?

80В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

5.Охарактеризуйте зовнішнє середовище українського бізнесу з точки зору економічних, політичних, демографічних та соціальних факторів.

6.У чому полягає сутність економічного потенціалу підприємства, які його складові?

7.Що розуміють під стратегічним потенціалом підприємства?

8.Що таке конкурентоспроможність підприємства?

9.У чому відмінність між конкурентними перевагами та ключовими факторами успіху підприємства?

10.Що розуміють під конкурентною позицією підприємства?

Тести для самоперевірки

1. Сукупність чинників, які формують довгострокову прибутковість підприємства на які воно не може впливати взагалі або має незначний вплив — це:

а) мікросередовище; б) макросередовище;

в) внутрішнє середовище; г) зовнішнє середовище.

2. До чинників макросередовища відносять:

а) економічні; політичні; правові; демографічні; природні; соціальнокультурні; чинники наукового-технічного прогресу; б) економічні; політичні; правові; демографічні; природні; соціально-

культурні; чинники наукового-технічного прогресу, постачальники, споживачі, конкуренти, посередники і контактні аудиторії; в) постачальники, споживачі, конкуренти, посередники і контактні аудиторії.

3.Чинники мікросередовища впливають на функціонування підприємства:

а) безпосередньо; б) опосередковано; в) не впливають.

4.До елементів макросередовища підприємства не належить:

а) банківська установа, в якій відкритий поточний рахунок; б) Національний банк України; в) купівельна спроможність населення;

г) вимоги екологічного законодавства.

5. Окремі особи, домогосподарства, а також корпоративні споживачі (підприємства), які використовують товари та/або послуги підприємства-виробника для задоволення своїх потреб

— це:

а) посередники; б) споживачі;