3
ДЕЯКІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ТА ТАКТИЧНІ НЕДОЛІКИ ПІД ЧАС ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ ОБШУКУ
Грига М.А.,
кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник наукової лабораторії з проблем протидії злочинності Національної академії внутрішніх справ
У статті на основі аналізу судово-слідчої практики та наукових джерел досліджені основні помилки, яких припускаються слідчі під час підготовки та проведення обшуків. Зокрема, виявлені такі типові недоліки під час складання клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, як низький рівень його обґрунтованості, а також недостовірність зібраних відомостей, недостатня вмотивованість клопотання, що призводить до відсутності переконання про наявність достатніх підстав для проведення обшуку, неприєднання до клопотання документів на житло, де планується проведення обшуку, а також його фактичного власника, невизначення конкретної мети проведення обшуку та предметів, речей і документів, які підлягають вилученню та інші.
Встановлено, що у прагненні провести обшук якнайшвидше не приділяють гідної уваги підготовці до слідчої дії, зокрема, збору та детальному аналізу інформації про обшукувану особу, а також конструктивні та інші особливості приміщення, де планується проведення обшуку.
З'ясовано, що до проведення обшуку не завжди запрошуються спеціалісти відповідного спрямування, водночас працівники оперативних підрозділів активно залучаються до проведення слідчої дії, хоча закон передбачає лише доручення проведення їм окремих слідчих (розшукових) дій.
Виявлені основні недоліки під час складання протоколу обшуку, який є важливим джерелом доказів у провадженні, зокрема: не зазначається номер кримінального провадження, а також на фіксується час початку і закінчення обшуку; не вказуються всі особи, присутні під час проведення слідчої (розшукової) дії та відомості про них; не зазначаються всі індивідуальні ознаки технічного носія інформації з відеозаписом обшуку; відсутній детальний опис усіх вилучених предметів; відсутні оригінальні підписи особи, у володінні якої проводився обшук, на кожній сторінці протоколу; другий примірник протоколу обшуку не надається обшукуваній особі; учасники обшуку не ознайомлені з текстом протоколу перед його підписанням та ін.
Ключові слова: обшук, клопотання, протокол, процесуальні вимоги, недоліки, слідча дія.
помилка слідчий обшук слідча дія
SOME PROCEDURAL AND TACTICAL DEFECTS DURING ORGANIZATION AND CONDUCTING OF SEARCH
The article, based on analysis of forensic practice and scientific sources, examines the main mistakes that investigators make during preparation and conduct of searches. In particular, such typical defects during application of petition on granting a search permit were revealed: low level of its validity, as well as the inaccuracy of collected information; insufficient motivation of petition, which leads to a lack of conviction that there are sufficient grounds for a search; non-adherence to application for documents for dwelling where search is planned, as well as its actual owner; failure to determine specific purpose of search and items, things and documents to be seized, and others.
It is established that in an effort to conduct a search as soon as possible, not enough attention is paid to the collection and detailed analysis of information about searched person, as well as structural and other features of the room where search is planned.
It was found that a search is not always involving specialists in relevant field, while a staff of operational units are actively involved in investigation, although the law provides only for the commission of certain investigative (search) actions.
The main defects were identified during drawing up of search protocol, which is an important source of evidence in proceedings. In particular: number of criminal proceedings is not indicated, and also the time of beginning and end of search is not fixed; not all persons present during the investigative (search) action and information about them are indicated; not all individual features of technical information carrier with video of search are indicated; there is no detailed description of all seized items; there are no original signatures of the person in whose possession the search was conducted on each page of protocol; second copy of the search protocol was not provided to searched person; participants of the search were not acquainted with the text of protocol before signing it, etc.
Key words: search, petition, protocol, procedural requirements, defects, investigative action.
Обшук належить до найбільш поширених слідчих дій, які проводяться під час розслідування різних видів злочинів. Значення обшуку важко переоцінити, адже результати ефективного здійснення цієї слідчої дії є незамінним джерелом матеріальних доказів у провадженні. Водночас під час судових розглядів непоодинокими є випадки визнання судом протоколу обшуку недопустимим доказом, що спричинено як недоліками тактичного характеру, так і недотриманням процесуальних вимог, які можуть звести нанівець результати слідчої дії. Загалом обшук, визначаючись примусовим характером, є однією з найбільш ускладнених та проблематичних слідчих дій, що пов'язано не лише з особливою процесуальною процедурою його проведення, а й з необхідністю прийняття вкрай виваженого та обґрунтованого рішення про необхідність проведення цієї слідчої дії, оскільки вона пов'язана з певним обмеженням конституційних прав особи.
Метою статті є аналіз деяких найбільш типових та поширених помилок та недоліків, яких припускаються слідчі під час організації та проведення обшуків як із точки зору дотримання установлених законодавством процесуальних вимог, так і в контексті тактики здійснення даної слідчої дії.
З огляду на актуальність, проблемні питання, що виникають під час проведення обшуків, у кримінально-процесуальному та криміналістичному аспектах неодноразово ставали предметом аналізу багатьох учених. Серед останніх публікацій у цьому напрямі можна апелювати до робіт В.І. Галагана та О.Л. Дульського [1], І.В. Гловюка [2], О.О. Жупанової [3], А.В. Савчака [4], В.А. Сокуренка [5], О.П. Фролова [6], Н.П. Черняка та А.Г Гаркуші [7], О.Г. Шила та Н.В. Скідана [8] та інших учених. Водночас вивчення запропонованого питання залишається вкрай актуальним, з огляду на затребуваність відповідних досліджень із метою підвищення ефективності діяльності слідчих органів шляхом виявлення, аналізу та вироблення векторів подолання проблемних аспектів організації та проведення обшуків.
Не викликає сумнівів той факт, що результативність проведення будь-якої слідчої дії суттєво залежить від якості підготовчого етапу. У цьому розумінні обшук не є виключенням і в наукових джерелах представлені численні варіанти алгоритмів підготовки до обшуку. В узагальненому вигляді етапи підготовки до цієї слідчої дії можна представити в такому вигляді: прийняття рішення щодо необхідності проведення обшуку та його процесуальне оформлення; отримання та аналіз інформації про особу обшукуваного, предмет обшуку та його місцезнаходження, особливості об'єкта, де планується обшук; визначення оптимального часу проведення обшуку; добір учасників слідчої дії, розподіл обов'язків та визначення засобів зв'язку між ними; підготовка науково-технічних засобів (у тому числі додаткових засобів фіксації перебігу і результатів слідчої дії); визначення заходів попередження можливої протидії обшукуваних; складання плану обшуку із зазначенням тактичних прийомів та методів, що застосовуватимуться за різних варіантів перебігу слідчої дії; вжиття заходів, що виключають поширення відомостей про планування, хід і результати обшуку [9-11].
Вивчення практики переконливо свідчить про те, що підготовча діяльність слідчих у цьому напрямі має суттєві недоліки. Так, слідчі, намагаючись провести обшук якомога швидше, не приділяють гідної уваги збору та детальному аналізу інформації щодо особи, у володінні якої планується проведення слідчої дії, зокрема особливостей її поведінки та рис характеру, професійної діяльності, особистих та ділових зв'язків, уподобань тощо. Не вивчаються також конструктивні та інші особливості об'єкта, де планується обшук, водночас така інформація є важливою для вироблення стратегії проведення обшуку та може позитивно вплинути на його оперативність та результативність.
Водночас надмірне затягування з часом проведення обшуку також є небезпечним із точки зору можливості втрати криміналістично значущої інформації, адже в обшукуваного з'являється реальна змога знищити (приховати) носії слідів злочину. Крім того, результати обшуку можуть бути використані під час проведення наступних слідчих дій (допиту, слідчого експерименту та ін.). Для попередження знищення доказової інформації не варто також зволікати і безпосередньо перед проникненням в обшукуване приміщення. При цьому, як цілком слушно акцентує Ю.О. Андрейко, за будь-якого варіанта проникнення необхідно здійснювати постійний контроль за вікнами житла з метою запобігання викидання предметів, речей із них, а в разі таких дій - документувати цей факт [12, с. 164].
Важливим елементом підготовки до проведення обшуку є коректне складання клопотання про надання дозволу на його проведення. Слідчому варто відповідально ставитися до підготовки цього процесуального документа, адже в разі відмови в задоволенні клопотання про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи він не має права повторно звертатися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на обшук того самого житла чи іншого володіння особи, якщо в клопотанні не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею. Повернення клопотання слідчому або прокурору для усунення недоліків законом не передбачено [13, с. 12]. Тому це може призвести до втрати дорогоцінного часу і поставити під загрозу весь процес розслідування.
Визначимо найбільш типові недоліки під час складання клопотання, що розглядається:
- низький рівень обґрунтованості клопотання, що виявляється в недостатній повноті необхідних для прийняття рішення даних, недостовірності зібраних відомостей, на яких ґрунтується клопотання та/або, протиріччях між окремими даними в документі (зокрема, висновками та фактичними обставинами, встановленими під час досу- дового розслідування);
- використання та посилання на фактичні дані, отримані з не передбачених законом (невідомих) джерел, або на інформацію, отриману з порушенням передбаченого законом порядку;
- недостатня вмотивованість клопотання, що може полягати у відсутності належних аргументів, мотивів, доводів, висновків, які переконують у наявності підстав для проведення обшуку;
- неприєднання до клопотання документів на житло, де планується проведення обшуку та відомостей про його фактичного власника [14, с. 235];
- незазначення конкретної мети проведення обшуку, а також речей, предметів і документів, які необхідно вилучити;
- ненадання відомостей про особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться, а також про саме житло чи інше володіння особи або його частину, де планується проведення обшуку відповідно до ч. 2 ст. 233 КПК України [15].
Крім того, як зазначає О.Б. Комарницька, причинами повернення клопотань про проведення обшуку є порушення вимог щодо територіальної юрисдикції та заяви органів досудового розслідування про їх повернення. У зв'язку зі змінами в порядку реєстрації нерухомого майна в слідчих та прокурорів, зазначає вчена, виникають певні труднощі в отриманні даних щодо власників будинків та квартир, оскільки процедура отримання такої інформації суворо регламентована й тривала, що перешкоджає оперативності слідчих дій. Оскільки КПК України не передбачено визначення територіальності в процесі розгляду клопотань про проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, в суддів виникають спірні питання щодо підсудності розгляду зазначеної категорії справ [16, с. 49].
Важливим тактичним недоліком під час проведення обшуків є незалучення до слідчої дії відповідних спеціалістів та необхідного арсеналу науково-технічних засобів. Під час розслідування окремих категорій проваджень їх участь в обшуку є не просто бажаною, а життєво необхідною. Так, під час розслідування умисного пошкодження об'єктів електроенергетики (ст. 1941 КК України) спеціалісти в цій галузі мають, крім надання консультативної допомоги, забезпечити безпеку перебування учасників слідчої дії на відповідних об'єктах.
Окремо хотілося б зупинитися на залученні до проведення обшуків спеціалістів з ІТ-технологій та програмного забезпечення, адже нині докази у вигляді різного ґатунку цифрової інформації стають невід'ємною складовою частиною доказової бази значної частини кримінальних проваджень. Основними завданнями таких спеціалістів є виконання усіх необхідних дій із комп'ютерною технікою та іншими електронними пристроями, виявлення й вилучення цифрової інформації та її носіїв (сім-картки, карти пам'яті, флеш-накопичувачі, системні блоки комп'ютерів тощо), запобігання знищенню чи пошкодженню такої інформації тощо. Якщо необхідно здійснити значний обсяг роботи, то до участі в обшуку доцільно залучати кількох спеціалістів різних галузей, які, разом виконуючи свої обов'язки, доповнюватимуть один одного й одночасно сприятимуть швидкому та повному розслідуванню [17, с. 76].
У цьому контексті варто також нагадати, що відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Водночас їх тимчасове вилучення забороняється, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, яку вони містять, є необхідною умовою проведення експертного дослідження або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом/знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний із подоланням системи логічного захисту (ст. 168 КПК України). Як свідчать результати судової практики, слідчі часто припускаються порушень у цьому аспекті, у тому числі, не апелюють до відповідних спеціалістів.
А ось залучення до проведення обшуків оперативних працівників, що, як свідчить практика, є досить поширеним явищем, викликає питання. Положення п. 3 ст. 40 КПК України, яким передбачено право слідчого «доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам», передбачає доручення проведення окремих слідчих (розшукових) дій, а не залучення співробітників оперативних підрозділів до таких дій. Таким чином, залучення оперативного працівника до проведення обшуку та виявлення таким працівником речового доказу чи документа надалі призводитиме до визнання таких доказів судом недопустимими [13, с. 26].