З метою підвищення рівня боргової безпеки України я пропоную особливу увагу зосередити на реалізації наступних стратегічних заходів:
) вдосконалення вітчизняного законодавства щодо державного боргу шляхом прийняття Закон України «Про державний борг». Даний законодавчий акт, на мою думку, дозволить вдосконалити механізм здійснення державних запозичень та погашення державного боргу, створить умови для прозорості та передбачуваності для всіх економічних агентів в питаннях управління державним боргом та створення сучасної інформаційної інфраструктури управління державним боргом і ризиками, сприятиме сприяння розвиткові ринку державних цінних паперів;
) зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, непозикових інструментів фінансування бюджетних видатків.
) використання внутрішніх запозичень , як засобу перерозподілу прибутку всередині країни, видаються більш прийнятними для капіталодефіцитної економіки;
) інвестування залучених коштів у поліпшення виробничої,
транспортної, енергетичної, інформаційної та ін. інфраструктури у розвиток
людського капіталу.
На сьогоднішній день важливою перешкодою налагодженню належної стратегічної ефективності боргової політики в Україні є відсутність цілісної системи законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування і погашення державного боргу. Зволікання із прийняттям базового закону про державний борг призводить до виникнення суперечностей між положеннями окремих нормативних актів з питань погашення і обслуговування державного боргу. За висновками Рахункової палати України, чинним законодавством взагалі не врегульовані порядок витрачання коштів Державного бюджету України на управління державним боргом та повноваження органів державної влади у цьому процесі. Суттєві недоліки існують на етапі планування витрат з обслуговування, погашення та управління державним боргом. Крім того, щорічними перевірками Рахункової палати встановлюються численні правопорушення у процесі здійснення боргових виплат (зокрема, за результатами комплексної перевірки, в 2002 р. вони сягнули 716,7 млн. грн. ). [5]
На сьогодні, оцінити реальний обсяг запозичень, що спрямовуються на цілі бюджетного інвестування економіки України, не видається можливим. Оскільки державна програма запозичень, яка затверджується разом із законом про державний бюджет на відповідний рік, не містить детальних напрямів використання ресурсів від розміщення ОВДП та ОЗДП. Більш конкретною є інформація щодо фінансування проектів розвитку за рахунок пільгових кредитів МБРР і ЄБРР, які відбуваються на умовах самоокупності та обов’язкового внутрішнього співфінансування. Результати реалізації проектів розвитку свідчать про низьку ефективність бюджетних інвестицій. Це підтверджує рівень повернення позикових коштів по гарантованих кредитах - 15 % із їх загального обсягу. Все вищевикладене дозволяє зробити висновок, що в Україні державний кредит поки що не перетворився на постійне джерело фінансування інноваційних змін в економіці і прискорення соціально-економічного розвитку, а має більш «споживацьке» поточне використання. Перетворення державного кредиту на вагомий важіль трансформаційних змін в економіці є першочерговою задачею. Державні боргові запозичення, як внутрішні, так і зовнішні, здатні позитивно вплинути на всю економіку країни, тільки якщо вони будуть спрямовані на вирішення стратегічних завдань радикального підвищення ефективності використання інтелектуального і кадрового потенціалу України на шляху переходу від сировинного до наукомісткого розвитку, а саме:
підвищення природо-ресурсного потенціалу України шляхом реалізації комплексу економічних, правових та організаційних заходів, які стимулюватимуть природокористувачів вести діяльність щодо відновлення (розвідки та освоєння) запасів корисних копалин в обсягах, що перевищують обсяги їхнього видобутку та експлуатації;
розвиток енергетичного потенціалу і переведення країни на енергозберігаючий шлях розвитку. Вирішення цієї задачі дозволить зняти обмеження для швидкого економічного зростання та знизити енергетичну складову у вартості товарів та послуг. Це, в свою чергу, зменшить обсяги критичного імпорту та потребу у іноземній валюті, відтак полегшить обслуговування зовнішнього боргу;
покращення системи технічного регулювання, адекватної особливостям національної економіки, та забезпечення відповідності продукції українського виробництва світовим стандартам безпеки і якості. Це стане важливим чинником підвищення конкурентоспроможності продукції та нарощування високотехнологічного експорту, а також зниження залежності від імпорту ряду товарів;
підвищення конкурентоспроможності транспортної системи України і реалізація її транспортного потенціалу. Інтеграція України до світової транспортної системи здатна за рахунок реалізації її транзитного потенціалу суттєво збільшити експорт транспортних послуг. Створення і розвиток на території України міжнародних транспортних коридорів обумовлює необхідність модернізації і будівництва нових морських терміналів, удосконалення системи управління рухом, обробки і розподілу вантажів, здійснення комплексної модернізації автодорожньої та залізничної мережі, що традиційно є сферою для здійснення державних інвестицій;
розвиток людського капіталу шляхом вдосконалення умов праці для провідних фахівців різних галузей народного господарства;[17]
Приймаючи рішення про обсяги і доцільність державного
кредитування інвестиційних проектів, уряд повинен розраховувати окупність
конкретних проектів, не забуваючи про загальновідомі принципи кредитування,
серед яких платність і цільове використання кредитних ресурсів.
3.2 Оптимізація процесу управління
державним боргом в Україні
Надзвичайно важливим є підвищення віддачі від державних інвестицій. Це потребує реалізації таких ключових завдань:
оптимізація та скорочення переліку державних цільових програм, узгодження обсягів їх фінансування з обсягами фінансування бюджетних програм у розрізі головних розпорядників;
складання проекту інвестиційного бюджету на середньострокову перспективу (3-5 років) та його узгодження із основними параметрами середньострокового бюджетного плану;
застосування методології аналізу «затрати-вигоди» до всіх без винятку державних інвестиційних проектів із розвитку фізичної інфраструктури, забезпечення прозорості методики вибору об’єктів інвестування та розробки комплексної системи моніторингу та контролю виконання бюджетних інвестицій;
розробки економічних критеріїв для виділення бюджетних інвестицій в залежності від: ступеня завершеності, можливості співфінансування з інших джерел, масштабу утворення міжрегіональних вигод, міри комерціалізації результатів інвестицій, можливості економії на масштабах виробництва, рівня економічного розвитку регіону тощо.
Крім того, потребують перегляду принципи та пріоритети боргової політики уряду. Існує нагальна необхідність переходу від простого залучення коштів до системного управління державним боргом. Тому варто звернути увагу на завдання, які мають стати головними в процесі оптимізації боргової політики:
) Необхідно зменшити обсяги запозичень на внутрішньому ринку, передусім для фінансування поточного споживання. Надмірна активність уряду на внутрішньому ринку має наслідком збільшення вартості та вичерпання вільних фінансових ресурсів, що призводить до витіснення приватних інвестицій. Бюджет та реальний сектор економіки не повинні бути конкурентами за кредитні ресурси на внутрішньому ринку.
) Особливу увагу необхідно приділити диверсифікації інструментів залучення боргових ресурсів. Наразі Україна використовує ОВДП, ОЗДП та позики міжнародних фінансових організацій, хоча має значний потенціал диверсифікації запозичень у межах країни. З цієї точки зору досить ефективним інструментом можуть стати: державні облігації, номіновані в іноземній валюті; облігації, що розміщуються серед населення; облігації, індексовані на інфляцію; амортизаційні облігації.
) У середньостроковій перспективі необхідно децентралізувати політику залучення боргових коштів, розширивши права центральних і місцевих органів влади, державних підприємств та організацій, залишивши за урядом право модерування боргової політики.
Слід взяти за мету зниження розміру боргу та сплати процентів перед міжнародними офіційними кредиторами, розробивши стратегію переорієнтації на ринкові джерела запозичень із використанням широкого набору інструментів, випробуваних міжнародною практикою. Міністерство фінансів України з метою оптимізації структури державного боргу та зменшення видатків на його обслуговування повинно проводити активну політику управління державним боргом: здійснювати операції дострокового викупу, запровадити практику використання деривативів при емісії боргових зобов’язань, використовувати інструменти хеджування та сек’юритизації боргу. Функції управління поточного держборгом має здійснювати уповноважений державний банк-агент, в ролі якого може виступити “Укрексімбанк”. Уряд повинен послідовно вживати заходів щодо підвищення суверенного кредитного рейтингу України.
Періодичне підвищення кредитного рейтингу України як суверенного позичальника, присвоєння корпоративних кредитних рейтингів деяким українським компаніям та банкам розширюють можливості участі України на ринках міжнародного позичкового капіталу та сприяють більш вигідним умовам запозичень. Така позитивна для України ситуація на ринках запозичень може стати основою для залучення фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни із одночасним забезпеченням стабільного зниження вартості обслуговування державного боргу та сталості співвідношення державного боргу та ВВП.
Прийнятна величина нагромадженого державного боргу України дає підстави для здійснення нових запозичень. Проте в умовах стрімкого економічно зростання державні запозичення, як внутрішні, так і зовнішні, здатні позитивно вплинути на всю економіку країни, тільки якщо вони спрямовані на вирішенням стратегічних завдань радикального підвищення ефективності використання інтелектуального і кадрового потенціалу України на шляху переходу від сировинного до наукоємного енергозбережного інноваційного розвитку.
Підвищенню спрямованості боргової політики України на завдання економічного розвитку сприятиме інституційне розмежування запозичень, отримуваних з метою обслуговування та погашення держборгу, та запозичень на цілі розвитку, шляхом виведення бюджетних видатків розвитку в окремий розділ бюджету, виконання якого перебуватиме в компетенції Державного Банку реконструкції і розвитку.
Необхідно продовжити розробку нових боргових інструментів, які дозволили б максимально повно абсорбувати нагромаджений у суспільстві інвестиційний потенціал. Водночас, економічна стратегія держави має бути спрямована на пошук альтернатив позичковому фінансуванню бюджетних видатків.
Таким чином, оптимізація боргової політики України потребує розробки та впровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме завдання удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення боргової політики, коротко- та середньострокові орієнтири управління державним боргом, інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики, зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, непозичкових інструментів фінансування бюджетних видатків.
Така стратегія має узгодити дії органів державної влади,
уповноважених здійснювати управління державним боргом, інтегрувати боргову
політику України в контекст реалізації стратегії економічного та соціального
розвитку України на 2014-2020 рр.
Сьогодні нестача внутрішніх джерел ресурсів та інвестицій спонукають уряд країни до пошуку альтернативних джерел, якими виступають запозичення, що здійснюються на зовнішніх боргових ринках. Таким чином, країна начебто має змогу використовувати додаткові можливості для покращення економічної ситуації, макроекономічних показників її розвитку, стану платіжного балансу, підвищення рівня споживання тощо. При цьому зовнішні запозичення не відокремлені від загальноекономічних процесів країни-постачальника, завдання щодо управління ними покладається на відповідні державні органи, а наслідки залучення коштів для країни безпосередньо залежать від ефективності використовуваних механізмів державного управління. Так, через додатковий випуск облігацій зовнішньої державної позики на суму до 2 млрд. грн. (постанова прийнята 18 грудня 2013 р.) та продаж їх Росії для отримання траншу розміром 3 млрд. грн. (24 грудня) Україна зовсім не покращила становище її зовнішнього боргу, а навпаки опинилася у прямій залежності від свого сусіду. Очікуючи все нові транші від Росії, Україна буде лише заглиблюватись у свої борги, аж поки не пролунає страшний вирок - «дефолт». Тому очевидно, що подальше зволікання цієї проблеми просто неможливе.
У моїй курсовій роботі побудовані статистичні графіки зміни
державного боргу України протягом 2009-2013 рр., наведені висвітлені
найважливіші та найактуальніші проблеми України з питання державного боргу та
наведені основні шляхи покращення та оптимізації державного боргу, які, на мою
думку, повинні найближчим часом бути розглянуті вищими органами державної влади
та прийняті певні позитивні реформи з цього приводу.
1. Конституція України від 28.06.1996 р. - Режим доступу: <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр>
. Бюджетний кодекс України від 22 березня 2001 р. <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2542-14>
. Горобець О.Г. Державний борг України та його вплив на розподіл валового внутрішнього продукту. // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - №3. - С. 17-19.
. Заверуха І.Б. Проблеми правового розуміння державного зовнішнього боргу // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Випуск 7. - 2010. - С. 290-294
. Загорський В. Боргова політика: концепції та реалії. // Економіст. - 2006. - №3. - С.24-26.
. Іваненко Ю., Мамишев А. До питання розкриття інформації про державний борг // Вісник НБУ. - 2012. - №3.- С. 20-22.
. Гальчинський А.С., Варналій З.С., Майстришин В.Я. та ін.// Особливості та пріоритети боргової політики України. - К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 2009. - 110 с.
. Прутська О.О., Гарбар Ж.В., Губанова Л.І. Управління державним боргом: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 216 с.
. Державна казначейська служба України. - Режим доступу: <http://treasury.gov.ua>.
. Кучер Г. В. Управління державним боргом та економічна безпека України.
. Онищук Я.В. Вплив боргової та фіскальної політики на соціально-економічний розвиток. Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)- Ірпінь: Академія ДПС України, 2012. [стор. 143-144]
. Ривак О. С. Державний внутрішній та валовий зовнішній борг України / О. С. Ривак // Науковий вісник БДФА. Економічні науки : зб. наук. праць / Міністерство фінансів України, Буковинська державна фінансова академія; гол. ред. В.В. Прядко. - Чернівці, 2012. - Вип. 4. - С. 568-584.
. Філоненко К. М. Зовнішній борг України: аналіз динаміки та структури / К. М. Філоненко // Статистика України. - 2010. - №2. - С. 31-36.
. Міністерство фінансів України <http://www.minfin.gov.ua/>
. Економічна безпека / [Варналій З. С., Мельник П. В., Тарангул Л. Л. та ін.] ; під ред. З. С. Варналія. - [1-е вид.]. - К. : Знання, 2013. - С.126-128,154.
. Лютий, І. О. Державний кредит та боргова політика України : монографія / І. О. Лютий, Н. В. Зражевська, О. Д. Рожко. - К. : Центр учбової літератури, 2012. - 352 С.
. Пасько О. В. Економічні та політичні аспекти регулювання державного боргу: Україна і світ / О. В. Пасько // Фінанси і кредит, 2010. - №4.
. Богдан Т. Боргова безпека та її роль у гарантуванні фінансової стабільності / Т. Богдан // Вісник Національного банку України. - 2012. - № 4. Богдан Т. Боргова безпека та її роль у гарантуванні фінансової стабільності / Т. Богдан // Вісник Національного банку України. - 2012. - № 4. - С