Курсовая работа (т): Державний борг в Україні

Четвертий етап (друга половина 1998-2000 рр.) - період реструктуризації боргових зобов’язань після боргової кризи 1998 р. У цей період в Україні простежувалися значні розриви платіжного балансу та низькі валютні резерви. Сумарні боргові виплати сягнули 71,4 % річного обсягу дохідної частини держбюджету.

П’ятий етап (2001-2007 рр.) - період виваженої боргової політики, спрямованої на недопущення безконтрольного зростання державного боргу.

Найбільшою мірою формування боргу було пов'язане з бюджетними дефіцитами, які мали місце до 2000 року. Прийняття бездефіцитного державного бюджету на 2000 та 2001 рр. дещо стабілізувало ситуацію. Протягом 2001-2007 рр. відбувся перехід від антикризового управління державним боргом до здійснення виваженої боргової політики в Україні. Також простежувалася чітка тенденція до зменшення відношення державного боргу до ВВП. Незважаючи на те, що протягом 2001-2007 рр. спостерігалося поступове зростання обсягів платежів за державним боргом в абсолютній величині, бюджетні витрати на погашення та обслуговування державного боргу стабілізувались у межах 3,8-4,0 % від ВВП. Покращення показника відношення державного боргу до ВВП відбувається за рахунок як економічного росту України, так і за рахунок провадження виваженої боргової політики.

Шостий етап (2008-2009 рр.) можна назвати періодом загрози втрати боргової безпеки. Україна стоїть на порозі значного зростання боргового тягаря, здатного вже в найближчому майбутньому істотно підвищити фінансові ризики й посилити депресивний тиск на всіх економічних агентів.

За станом на 31 грудня 2009 року державний та гарантований державою борг України становив 316 884 612,40 тис.грн. Державний зовнішній борг становив 135 926 229,69 тис.грн. (42,89%). Гарантований державою борг України збільшився на 31 167 808,06 тис.грн. (53,08%), що пов’язано як із змінами курсів валют (на суму 2,8 млрд.грн.), так і з отриманням другого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 10,1 млрд.грн.) та випуском облігацій НАК «Нафтогаз України» під державні гарантії (на суму 12,8 млрд.грн.).

Рис. 2.1. Динаміка суми державного та гарантованого державою боргу за 2010-2013 рр.

Так, починаючи з 2010 року державний борг України почав невпинно зростати, причому з неймовірною швидкістю. За станом на 31 січня 2010 року державний та гарантований державою борг України становив 432,2 млрд. грн. У зв’язку з подорожчанням ресурсів на світових ринках капіталу урядом активізовано співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями. Зокрема, наприкінці минулого року укладено угоду з Міжнародним валютним фондом щодо залучення кредиту в розмірі 16,4 млрд. дол. США для подолання негативних наслідків фінансової кризи. Частина коштів від траншів кредиту Міжнародного валютного фонду спрямовується на покриття дефіциту державного бюджету. У 2011 році державний та гарантований державою борг України склав 473,1 млрд. грн. Зовнішній борг становив 195,8 млрд. грн. Короткостроковий зовнішній борг за залишковим терміном погашення зріс на 6.6 млрд. дол. США - до 56.8 млрд. дол. США.

Основними причинами цього були:

- збільшення короткострокових зобов’язань інших секторів економіки за торговими кредитами на 3.9 млрд. дол. США, що є наслідком розширення зовнішньоторговельного обороту України;

- урахування обсягів погашення кредиту МВФ протягом 2012 року (3.5 млрд. дол. США).

Протягом останніх півтора року обсяги державного боргу зросли з 473,1 млрд. грн. до 552 млрд. грн. В основному ріст був забезпечений суттєвим збільшенням внутрішніх запозичень, які з початку 2012 року до жовтня 2013 зросли з 173,7 млрд. грн. до 261,5 млрд. грн.

За 9 місяців 2013 року обсяг валового зовнішнього боргу України зріс на 2.7 млрд. дол. США і на кінець ІІІ кварталу 2013 року становив 137.7 млрд. дол. США. Відносно ВВП обсяг боргу зріс з 76.6% до 77.3%. Основним чинником такої динаміки було зростання обсягів зовнішніх зобов’язань реального сектору економіки, тоді як борг органів грошово-кредитного регулювання та банків продовжив скорочуватися. На початку року українські банки розмістили єврооблігацій на загальну суму 1.3 млрд. дол. США. Водночас заборгованість банків за довгостроковими кредитами скоротилася на 2.0 млрд. дол. США. Три чверті (74.8%) валового обсягу зовнішнього боргу становлять довгострокові за початковим строком погашення боргові зобов’язання. Основною валютою зовнішніх запозичень України за станом на 1 жовтня 2013 року залишається долар США (77.4%). Наприкінці 2013 року загальна сума державного та гарантованого державою боргу становила 584,3 млрд. грн., що поставило країну у надзвичайно скрутне фінансове становище.

Станом на 31.01.2014 державний борг України становить 480,1 млрд. грн., а загальна сума державного та гарантованого боргу 585,2 млрд. грн. Звіт про погашення боргу дає чітко зрозуміти, що в найближчий час тенденції до зменшення боргу не передбачається.

Нижче наведено графік стану зовнішнього боргу України за 2009-2014 рр.:

Рис. 2.2. Зовнішній державний борг України у 2009-2013 рр., млрд. грн.

В умовах обмеженого доступу до зовнішніх фінансових ресурсів, спричиненого світовою фінансово-економічною кризою, темп приросту зовнішнього боргу України впродовж 2009 року суттєво уповільнився і за рік становив 2.3 проти 27.1% у 2008 році. Валовий приріст зовнішнього боргу у 2009 році сформувався як наслідок суттєвого зростання боргу секторів державного управління та органів грошового-кредитного регулювання, скорочення боргу банківського сектору та нарощування боргів інших секторів. Протягом 2010 року за рахунок операцій, що відображаються у платіжному балансі, зовнішній борг збільшився на 15.6 млрд. дол. США, за рахунок впливу курсової різниці та інших змінень - скоротився на 1.7 млрд. дол. США. Більше половини приросту (60.8%) валового зовнішнього боргу в 2010 році сформувалося в секторах державного управління та грошово-кредитного регулювання. У 2011 році рівень валового зовнішнього боргу України зменшився до 76.6% від ВВП порівняно з 85.0% на початок року і на 1 січня 2012 року становив 126.2 млрд. дол. США.

Короткостроковий зовнішній борг за залишковим терміном погашення зріс на 6.6 млрд. дол. США - до 56.8 млрд. дол. США. Основною причиною цього було збільшення короткострокових зобов’язань інших секторів економіки за торговими кредитами на 3.9 млрд. дол. США, що є наслідком розширення зовнішньоторговельного обороту України. Валовий зовнішній борг України за станом на 1 січня 2013 року становив 135 млрд. дол. США. Зростання номінального обсягу валового зовнішнього боргу протягом 2012 року (на 8.8 млрд. дол. США) було зумовлено значними зовнішніми залученнями реального сектору економіки. Водночас банківський сектор продовжував скорочувати свої зовнішні зобов’язання. Валовий зовнішній борг України станом на 01 січня 2014 року становив 142.5 млрд. дол. США, збільшившись порівняно з початком року на 7.4 млрд. дол. США. Відносно ВВП обсяг боргу зріс за 2013 рік з 76.6% до 78.3%. Основним чинником такої динаміки було зростання обсягів зовнішніх зобов’язань реального сектору економіки, переважно за торговими кредитами. Водночас борг органів грошово-кредитного регулювання продовжував скорочуватися. У 2013 році вперше за останні п’ять років зафіксовано зростання зовнішніх зобов’язань банківського сектору (на 1.0 млрд. дол. США) до 22.5 млрд. дол. США. Це пов’язано із збільшенням зобов’язань за борговими цінними паперами в результаті розміщення єврооблігацій на початку року (1.3 млрд. дол. США) та купівлі нерезидентами внутрішніх облігацій банків, залучення короткострокових кредитів (переважно в IV кварталі) на 1 млрд. дол. США та зменшення заборгованості банків за довгостроковими кредитами перед нерезидентами на 1.8 млрд. дол. США. Основною валютою зовнішніх запозичень України станом на 01 січня 2014 року залишається долар США (77.9%). Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення на кінець 2013 року становив 69 млрд. дол. США, збільшившись порівняно з початком року на 3.0 млрд. дол. США. Основним чинником зростання було збільшення кредиторської заборгованості підприємств за зовнішньоекономічними контрактами.

2.3 Оцінка боргової безпеки України

Боргова безпека - це такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової системи.

Сучасна економічна ситуація в Україні демонструє, що під впливом зростання боргового навантаження гальмується розвиток економіки країни. Надмірність залучення коштів та нераціональність їх використання перешкоджають довгостроковому економічному зростанню та створюють тиск на економічну безпеку. Тому проблеми управління державним боргом та його обслуговування постають особливо гостро і лише ефективна реалізація боргової політики може прискорити процеси розширеного відтворення, реалізації економічних та соціальних інвестиційних переваг, що в свою чергу зміцнить позиції на світовому ринку капіталів, поліпшить стан боргової безпеки, дозволить знизити розмір дефіциту державного бюджету і тим самим підвищить рівень економічної безпеки країни.

Економічна безпека країни забезпечується за умови збереження стійкості її економіки до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю задовольняти потреби особи, суспільства, держави та забезпечувати економічне зростання. Ці умови реалізуються за ефективного функціонування складових економічної системи країни, зокрема боргової політики.

Для оцінки боргової безпеки України була обрана методика, запропонована Сухоруковим А. І. Він зазначає, що індикатори можуть мати три рівні: І рівень характеризується небажаними відхиленнями значень фінансових індикаторів, що свідчить про потребу прийняття певних рішень щодо їх усунення; ІІ рівень - граничні значення індикаторів, порушення яких спричинює загрозливі процеси у фінансовій сфері та може свідчити про події (прийняття певних правових актів, управлінських рішень тощо), що зумовили це відхилення; ІІІ рівень порогових значень свідчить про настання незворотних процесів у фінансовій сфері економіки країни.[19]

Табл. 2.1

Порогові значення боргової системи України

Показники боргової безпеки є найбільш об’єктивним інструментом визначення впливу державного боргу на фінансово-економічне становище держави. Виділяють абсолютні та відносні показники боргової безпеки. Основним абсолютним показником боргової безпеки є обсяг державного та гарантованого боргу. Серед відносних показників варто дослідити показники структури державного боргу, а також індикатори боргової безпеки, які відображені в «Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України», розробленої Кабінетом міністрів України.

Табл. 2.2.

Індикатори боргової безпеки України 2009-2013 рр., %

Аналіз даних Табл. 2 свідчить про те, що більшість показників майже досягла порогових значень, а такий показник я ОВДП навіть перевищив допустиму норму (75,1 %). У світовій практиці ОВДП здійснюють значний влив на розвиток і функціонування економіки країни, тому важливо відслідковувати та регулювати їх частку в сумі державного боргу за цінними паперами. Згідно з розрахунками індикатора фінансової безпеки, частка ОВДП у сумі державного боргу за цінними паперами у 2010-2013 рр. перевищувала порогове значення III рівня (не більше 50%) і складала від 14,9% до 20,2%. Дохідність державних цінних паперів не повинна перевищувати темпи приросту ВВП, оскільки це може призвести до росту боргового навантаження на бюджет України.