Материал: Банківська система України

Банківська система України

Зміст

Вступ

1.    Сутність, історичний розвиток банківської системи в Україні та її сучасний стан (1991-2014 рр.)

2.      Роль Національного банку України в банківській системі

2.1  Керівні органи Національного банку

2.2    Функції Національного банку України

.3      Банківське регулювання і банківський нагляд

3.    Комерційні банки в економіці України

.1    Правовий статус та діяльність комерційних банків

3.2    Державні банки в банківській системі

.3      Іноземні банки в економіці України

4.    Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Банківська система посідає чільне місце в економічному розвитку будь-якої держави. Як важливий інструмент грошово-кредитного регулювання економіки, банківська діяльність сприяє мобілізації та використанню грошових ресурсів, забезпечує виконання фінансових зобов’язань, визначає динаміку інвестиційного процесу. Ефективно організована банківська система є запорукою сталого економічного зростання.

Для банківської системи України характерна значна кількість проблем і прогалин у її функціонуванні, що гальмують процес розвитку як банківської системи зокрема, так і всієї економіки України в цілому. Нерозв’язаними залишаються проблеми: підвищення рівня капіталізації банків; ефективності функціонування банківської системи та способів оцінювання цієї ефективності; удосконалення державної стратегії розвитку банківської системи, яка б сприяла її надійній та ефективній діяльності. У зв’язку з цим виникає об’єктивна необхідність проаналізувати теоретичні основи, охарактеризувати банківську систему, запропонувати практичні рекомендації для поліпшення управління її розвитком.

Значний внесок у розробку питань теорії і практики функціонування банківської системи здійснили зарубіжні вчені: Дж. М. Кейнс, Й. Шумпетер, А. Пігу, Дж. Герлі, Е. Коен, Е. Шоу, М. Фрідмен, Ф. Мишкін, П. Роуз, Дж. Сінкі, А. Грязнова, Е. Жуков. Виявленням сутності банківської системи України займалися такі вітчизняні вчені як Мороз А.М., Савлук М.І., Єпіфанов А.О., Маслєнніков В.В., Дзюблик О.В., Рекіянов С.О., Івченко К. А. Дослідженням питань еволюції української банківської системи - Денисенко М.П., Д’якова І.І., Мордань Є.Ю., Малиновська Т.М., Васюренко О.В., Прилуцький О.В. Висвітлюють питання щодо проблем і перспектив розвитку банківської системи України праці Вінника І.Ю., Фаюри Н.Д., Тисячної Ю.С., Демчука Н.І., Возняка В.Ю.

Не зважаючи на значну кількість праць та на певні успіхи в дослідженнях, присвячених різним аспектам діяльності банківської системи України, дане питання залишається актуальним. Розвиток економіки й банківської системи як одного із визначальних факторів економічного зростання є динамічним, отже, потребує систематичного вивчення. Зовнішні чинники такі як економічні кризи, політична нестабільність чинять вплив на функціонування банківської системи й може негативно впливати на фінансову стабільність країни. А тому є доцільним аналіз негативних і позитивних тенденцій в контексті розвитку банківської системи України для виявлення правильних шляхів розвитку з використанням досвіду власного й інших країн. Актуальним є і виявлення існуючих проблем вітчизняної банківської системи з метою їх усунення і забезпечення сприятливих умов для економічного розвитку України.

Метою даної курсової роботи є дослідження сутності банківської системи, процесу становлення банківської системи України ї її сучасного стану, виявлення проблем у її функціонуванні та розробка рекомендацій для перспективного розвитку.

Досягнення мети курсової роботи передбачає розв’язання таких завдань:

·        розкрити економічну сутність, структуру й функції банківської системи;

·        виявити структуру й роль в економічному розвитку банківської системи України;

·        дослідити процес становлення і розвитку української банківської системи;

·        розкрити діяльність Національного банку України та комерційних банків ;

·        провести аналіз сучасного стану банківської системи України;

·        виявити проблеми та перспективи розвитку української банківської системи.

Об’єкт дослідження - проблеми та перспективи розвитку банківської системи України, як складова національної економіки, процеси її формування і розвитку в умовах становлення ринкової економіки та механізми регулювання.

Предмет дослідження - теоретичні і практичні проблеми становлення, функціонування та розвитку банківської системи України.

Теоретичною та методологічною основою даної курсової роботи стали фундаментальні положення зарубіжної та вітчизняної теорії функціонування та розвитку банківської системи. Для досягнення визначеної мети залежно від складності наукових завдань застосовувався комплекс загальнонаукових методів: аналіз і узагальнення, класифікація, оцінювання; системний та порівняльний аналіз.

економічний комерційний банк

1. Сутність, історичний розвиток банківської системи України та її сучасний стан (1991-2014 рр.)

У будь-якій державі незалежно від домінуючої економічної моделі та способу організації суспільних відносин банківська система відіграє ключову роль. Саме вона забезпечує економіку необхідним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільних рух капіталу, розрахунки суб'єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію інших функцій та завдань.

Банківська система - це не довільне явище, а складова частина кредитно-грошової системи, елемент економічного базису суспільства, яка розвивається за законами ринкової економіки. Ця система - внутрішньо організована, взаємопов’язана, має загальну мету та завдання [1, с.38].

Умовами нормального функціонування банківської системи є:

) достатня кількість у країні діючих банків і кредитних установ;

) відсутність у системі зайвих елементів, тобто банківських установ, які не приступили до виконання банківських операцій у встановлені строки, не мають належним чином оформлених ліцензій бо утворені не відповідно до чинного законодавства та акта засновника про створення;

) наявність центрального банку;

) існування поряд із центральним банком найрізноманітніших комерційних банків, які охоплюють усі сфери національної економіки і зовнішньоекономічні зв’язки, здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг;

) діяльність банків і кредитних установ, які не обмежуються акумуляцією і розподілом коштів підприємств, організацій, а сприяють накопиченню капіталу, активно втручаються в усі сфери економіки [1, с.39].

Банківська система є законодавче визначеною, чітко структурованою сукупністю фінансових інститутів, які займаються банківською діяльністю.

Специфіка банківської системи виявляється в її функціях, а саме:

а) створення грошей і регулювання грошової маси;

) трансформаційна функція;

в) стабілізаційна функція.

Важливою функцією банківської системи є функція створення грошей і регулювання грошової маси, яка полягає в тому, що банки оперативно змінюють масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. [3, с.74].

Для банківської системи характерна трансформаційна функція, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх іншим, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів та фінансові ризики. [6, с.34].

Крім зазначених функцій, банківська система також виконує стабілізаційну функцію, тобто забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку. Оскільки для банківської діяльності характерна висока ризикованість, і банки працюють в умовах постійної і підвищеної загрози втрати грошей та банкрутства, боротьба з ризиками є важливим завданням не лише окремих банків, а й усієї банківської системи. [7, c. 299].

Історичний досвід свідчить про те, що та або інша структура банківської системи залежить від конкретних суспільно-економічних умов. Результативність діяльності банківської системи ринкового типу доцільно оцінювати поетапно, зважаючи на зміну параметрів функціонування як власне банківської системи, так і її окремих складових. Опрацювавши відповідний матеріал з цієї теми, можемо подати власну схему еволюції розвитку банківської системи України. Отже, еволюцію розвитку банківської системи України можемо подати чотирма блоками: перший - становлення (перші чотири етапи), другий - стабільності (п’ятий та шостий етап), третій - кризовий (сьомий етап) та після кризовий блок (рис. 1.1).

Створення банківської системи в Україні на основі державних банків розпочалось в 1991р. з прийняттям Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з яким було закладено основи класичної дворівневої банківської системи. Поява дворівневої банківської системи в Україні була першою ознакою переходу до ринкової економіки. Створення Національного банку України відбулося на базі Українського Республіканського відділення Держбанку СРСР [8, с.49].

Рис. 1.1. Етапи розвитку банківської системи України

Створення банківської системи в Україні на основі державних банків розпочалось в 1991р. з прийняттям Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з яким було закладено основи класичної дворівневої банківської системи. Поява дворівневої банківської системи в Україні була першою ознакою переходу до ринкової економіки. Створення Національного банку України відбулося на базі Українського Республіканського відділення Держбанку СРСР [8, с.49].

Виділяють такі етапи розвитку сучасної банківської системи:

Перший етап - 1991-1992 рр. - процеси перереєстрації та реорганізації.

Із жовтня 1991р. НБУ починає перереєстрацію комерційних банків України, що були зареєстровані ще Держбанком СРСР. Основне завдання цього етапу полягало в чіткій організації ринкових структур, які б забезпечували умови для розвитку конкуренції і підприємництва у сфері руху фінансових ресурсів.

У цей же період галузевий капітал, тобто частка капіталу, вкладеного у комерційні банки різними державними установами, поступово витісняються ринковим капіталом спільних та малих підприємств, акціонерних товариств, державні банки акціонуються, а точніше приватизуються персоналом банків та великими клієнтами [6, с.76].

Другий етап - 1992-1993 рр. - виникнення банків «нової хвилі».

На цьому етапі з різних бюджетних та позабюджетних фондів та диверсифікації пасивів діючих банків виникає низка комерційних банків. Ці банки починали своє становлення з «нуля»: офісні приміщення, грошові сховища, системи охорони і сигналізації, локальні комп’ютерні мережі, телекомунікації та інше придбавалися за власні кошти, що оподатковувалися [5, с.52]. У комерційних банках спостерігалося подальше зменшення частки «міністерського» капіталу, що було спричинено постановою КМУ «Про передачу міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів». Цією постановою передбачалося, що Міністерство фінансів буде одержувати дивіденди по акціях, що належать іншим міністерствам. Це почало не влаштовувало власників акцій і вони поспішили вилучити свої кошти із комерційних банків [6, с.76].

У цей же час спостерігалося масове народження дрібних «кишенькових» банків. Значна частина їх мала приватний капітал, але цей капітал був надто мізерним, щоб забезпечити ліквідність банку. Ці банки непогано заробляли на гіперінфляції 1992-1994рр., використовуючи цей зовнішній незалежний від них фактор. Протягом цього періоду здійснено демонополізацію банківської системи, забезпечено її функціонування на дворівневій основі. На кінець 1993 pоку у книзі реєстрації вже 211 банків, ліквідовано протягом цього року ще 6 банків [8, с.52].

Третій етап - 1994-1996 рр. - перші банкрутства.

Активізація роботи НБУ з побудови чіткої системи регулювання діяльності комерційних банків співпала з періодом призупинення інфляційних процесів, які були основним джерелом безбідного існування цілої низки комерційних банків. Запроваджена система регулювання діяльності банків. Ці банки не були готові до жорсткого контролю з боку НБУ, до централізованого управління банківською системою, що поставило їх на межу банкрутства. Процес масового банкрутства банків вніс ускладнення у функціонування не тільки банківської системи, а й позначився на всій економічній системі, була підірвана довіра до банківської системи у вкладників [6, с.77-78].

Тоді банківська система перебувала в стані стагнації: відбувається скорочення розміру активів деяких банків, спостерігається велика розбіжність у концентрації банківського капіталу, третина зареєстрованих банків не мали необхідного сплаченого статутного фонду [6, с.29].

Четвертий етап - 1996-2000 рр. - стабілізація банківської системи та впровадження національної валюти - гривні.

Для цього етапу є характерною боротьба НБУ з інфляційними процесами, створення сприятливих умов для проведення грошової реформи і введення в обіг національної грошової одиниці. Також у цей період посилився контроль за діяльністю комерційних банків із боку НБУ. На цьому етапі виділяють період до і після кризи 1998 р., пов'язаний з дефолтом у Росії. Наслідки цієї кризи призвели до девальвації гривні, що, у свою чергу, вплинуло на знецінення банківського капіталу, зниження прибутковості активів та до масового відпливу депозитів фізичних осіб із банківських рахунків в обмін на іноземну валюту [6, с.78-79].

П’ятий етап - 2000-2004 рр. - удосконалення банківської системи.

У цей період відбувається поступова стабілізація курсу гривні, проведення виваженої грошово-кредитної політики, зростання стійкості кредитної системи, поступовий перехід від монетарних методів управління економікою до ринкової трансформації та структурного реформування, удосконалюється нормативно-правова база [7, с.106]. Зокрема, у 2000 році був прийнятий новий Закон України «Про банки і банківську діяльність», який визначив структуру банківської системи (перший рівень - НБУ, другий рівень - інші банки) і врегулював основні засади створення і ліквідації банків, також визначив порядок здійснення нагляду за комерційними банками і застосування заходів впливу. Уперше передбачено поділ банків за територіальною ознакою, цілями створення і мінімальними розмірами статутного капіталу [6, с.81]. У 2001 році створено орган гарантування депозитів в Україні на підставі Закону «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001р. Основним завданням фонду стало забезпечення розміщених у банках вкладів фізичних осіб та, у випадку банкрутства банку, відшкодування коштів за їх вкладами, що водночас, сприяє стабільності банківської системи [7, с.106]

На цьому етапі спостерігається тенденція збільшення кількості діючих банків а також помітне зменшення банків, які перебували у стані ліквідації (рис 1.2).

Шостий етап - 2005-2007 рр. - поглинання банків іноземним капіталом.

Починаючи з 2005 року, спостерігається стійкий інтерес до української банківської системи з боку іноземних банків. Українські банки сподіваються мати доступ до недорогих, порівняно з внутрішніми, фінансових ресурсів та отримати підтримку іноземних власників. У той же час іноземні банки зацікавлені у виході на український ринок, адже дохідність українського ринку значно перевищує показники економічно розвинених країн світу, а надійність української банківської системи на фоні економічного зростання України не викликає сумнівів.

Банківський сектор України визнано інвестиційно найпривабливішою галуззю. Іноземні експерти пояснюють підвищену цікавість іноземних банків до України бідністю українських громадян - населення багатших країн такої гострої проблеми в кредитах не має. На рис 1.2 ми бачимо яскраву тенденцію до збільшення кількості банків зі ноземним капіталом в цей період.