В дальнейших исследованиях планируется продолжить изучение переводов произведений А.П. Чехова на английский язык и поиск самых полных и удачных вариантов передачи внутренней формы «говорящих» собственных имен в системе художественного произведения.
Литература
1. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. Курс лекций. Москва : ЭТС, 1999. 192 с.
2. Мирзабаева А.М. Переводы произведений Чехова на иностранные языки. Молодой ученый. 2015. № 1. С. 787-792.
3. Калинкин В.М. От литературной ономастики к поэтонимологии. Логос ономастики. 2006. № 1. С. 81-89.
4. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур. Москва : «Р Валент», 2001. 200 с.
5. Мудрова Н.В. Способы отражения особенностей онимии повести Н.С. Лескова «Левша» в переводе на английский язык. Восточноукраинский лингвистический сборник. 2002. № 8. С. 229-237.
6. Шебалов РЮ. Игровая семантика онимов в сюжетной проекции ранних рассказов А.П. Чехова. Уральский филологический вестник. 2013. №4. С. 79-84.
7. Васильева В.А., Окунева И.О. Проблемы перевода аллюзивных имен собственных на английский язык в литературе постмодернизма (на примере произведений Виктора Пелевина). Вестник РГГУ. 2015. № 2. С. 130-141.
8. Дзараева Н.А., Малкова А.А. Сравнительно-сопоставительный анализ перевода имен собственных. Проблемы романо-германской филологии, педагогики и методики преподавания иностранных языков. 2018. № 14. С. 36-40.
9. Бурханова Е.В. Способы перевода имен собственных на английский язык. Вестник Уфимского юридического института. 2016. № 1. С. 92-95.
10. Дмитриев П.А., Сафронов ГИ. Передача славянских имен при переводах. Москва : Наука, 1962. 212 с.
11. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы). Санкт-Петербург : Филологический факультет СПбГУ, 2002. 416 с.
12. Реформатский А.А. Перевод или транскрипция? Восточнославянская ономастика. Москва : Наука, 1972. С. 329-335.
13. Чехов А.П. Собрание сочинений в 12-ти томах. Москва : Художественная литература, 1960. Т. 3. 550 с.
14. Anton Chekhov. Collected works in 5 volumes. V. 1. / Translated by Alex Miller and Ivy Litvinov. Moscow : Raduga, 1987. 526 p.
15. Anton Chekhov. Selected Stories. Wordsworth Classics, 2002. 188 p.
16. Англо-русский словарь / Под общ. руководством А.И. Смир- ницкого. Москва : Русский язык, 1998. 758 с.
17. Словарь наиболее употребительных слов французского языка. Москва : Русский язык, 1984. 440 с.
18. Русско-английский словарь / Под общ. руководством А.И. Смир- ницкого. Москва : Русский язык, 1998. 612 с.
19. Бердников Г. Избранные работы в 2-х томах. Москва : Художественная литература, 1986. Т. 1. 526 с.
20. Чехов А.П. Собрание сочинений в 12-ти томах. Москва : Художественная литература, 1960. Т. 2. 591 с.
Анотація
Авторская ономастика А. П. Чехова в современных английских переводах. Мельникова Е. С.,преподаватель кафедры английской филологии и перевода Национального авиационного университета
У статті розглядаються основні засоби, за допомогою яких передаються значущі власні імена в деяких творах А.П. Чехова під час перекладу на англійську мову.
Дається визначення терміна «поетонім» (власне ім'я в художньому творі, його специфічна трансформація та важливість). Проводиться порівняльний аналіз двох варіантів перекладу оповідань «Пересолив», «Смерть чиновника», «Товстий і тонкий» (О. Міллера та І. Літвінова, Д. Ендрю).
Чехов у своїх творах особливу увагу приділяв іменам персонажів. Підбір власних імен в оповіданнях раннього Чехова носить навмисний характер. Кількість «промовистих» імен у сатиричних творах дуже велика. Збереження емоційної сили імен, їхньої внутрішньої форми стає в такому разі головним завданням перекладача.
Під час перекладу важливо донести до свого читача не тільки своєрідність художньої мови письменника, національний колорит оригіналу, а й значення цих «промовистих» імен, особливості вживання їхньої форми (наприклад, зменшувано-пестливої або повної) в різних ситуаціях.
Під час перекладу онімів, що мають певну семантику, завжди виникають коливання, хоча автори теорії та практики перекладу намагаються встановити більш-менш єдині правила та традиції передачі власних імен.
Коли є «промовисте» ім'я та важливе його апелятивне значення, перекладачеві потрібно вирішити, чи перекладати ці імена, транслітерувати або просто робити примітки. О. Міллер та І. Літвінов, Д. Ендрю по-різному підійшли до вирішення цієї проблеми.
У деяких варіантах пропонується транслітерація, в інших - буквальний переклад, переклад за аналогією або передача імені засобами англійської мови з повною втратою внутрішньої форми «промовистого» імені в оригіналі.
У статті даються приклади та розбір вдалих і невдалих варіантів передачі онімів у перекладах Д. Ендрю, О. Міллера та І. Літвінова. Робиться висновок, що дотримання «правила ряду», використання послідовної транслітерації та приміток під час перекладу є критеріями його адекватності. Намічаються перспективи подальшого дослідження передачі авторської ономастики в перекладах художніх творів.
Ключові слова: «промовисті» імена, поетична ономастика, онім, поетонім, антропопоетонім, топопоетонім, транслітерація.
Summary
Author's onomastics of A. Chekhov in the modern English translations. Melnykova K.
The article presents the main means of rendering significant proper nouns while translating some novels by A. Chekhov into English. The definition of the term “poetonym” is presented (“poetonym” is a proper noun in fiction, its specific transformation, and importance).
The comparative analysis of two variants of translation of the tales “He oversalted”, “The death of a government clerk”, “Fat and thin” (by A. Miller and I. Litvinov, D. Andrew) is conducted. In his novels, Chekhov paid special attention to the characters' names.
The selection of proper nouns in the Chekhov's early works has a deliberate character. The number of charactonyms in satirical novels is really big. Preservation of emotional power of names and their internal form, in this case, becomes a translator's main goal.
It's important to draw a reader's attention to not only the peculiarity of a writer's literature speech, the national specificity of the original, but also the meaning of these charactonyms, peculiarities of the use of names' form (for example, diminutive-hypocoristic and full) in different situations.
In the case of translation of onims that have certain semantics, there are always hesitations, though authors of theory and practice of translation try to set the rules and traditions of proper nouns' conveyance.
When there is a charactonym and its appellative meaning is important, a translator needs to decide whether to translate these names, transliterate or just make remarks. A. Miller and I. Litvinov, D. Andrew solve this problem differently. In some variants, transliteration is given, in others - a literal translation, translation by analogy and conveyance of a name using means of English language with complete loss of internal form of a charactonym in the original.
The article provides examples and analyses of successful and unsuccessful variants of onyms' conveyance in the translations by D. Andrew, A. Miller and I. Litvinov.
The article concludes that observation of “a rule of row”, use of sequential transliteration and remarks in the translation are criteria of its adequacy. The perspectives of further analysis of the author's onomastics conveyance are determined.
Key words: charactonym, poetic onomastics, onym, poetonym, anthropopoetonym, topopoetonym, transliteration.