Комарівська і тшинецька культури мають дуже багато спільних рис у типах знарядь праці, кераміки, прикрас, поховальному обряді тощо. Інколи ці дві культури, між пам'ятками яких навіть не завжди вдається провести точне територіальне розмежування, зараховують до однієї, тшинецько-комарівської культури.

Пам 'ятки комарівської та тшинецької культур.

І— комарівська культура; II тшинецька культура.

І — Самбір; 2 — Кам'янка-Бузька; 3 Ріпніе; 4 — Раманівка; 5 — Звенигород; б— Чижиків; 7 — Гончари; 8 — Лотатішки; 9 — Іванівка; 10-12 --- Путятин, Бовшів, Білий Потік; ІЗ 15 •-• Ставки, Городниця, Новосілка; 16 — Кадиївці; 17 — Бабине; 18 — Комарів; 19 — Городище; 20 24 Комарів, їінькк, Дашава, Тенетники, Крияос; 25-28 — Братківці, Тлумач, СтрІльче, Незвисько; 29 — СтопчатІа; ЗО — Сед.шще; 31 Осєліа; 32 -— Лепесівка; 33 — Браїлів; 34 — Бар; 35 — Гайсин; 36 — Приборове; 37— Піски Річицькі; 38-42 — Піски, Невер, Ляховичі. Небель; 43 — Камінь Каширський; 44 — Черськ; 45 —Великий Борятин; 46 — Луцьк; 47-50 —- Дроздів, Костянець, Дубно, Мости; 5! — Сергіївка; 52-57 — МогиляшІ. Кургани, Святе, Нетішш, Шумське, Корчі; 58 — Воїщехівка; 59-6} — Райки, Бердичів, Швайтка; 62 — Нсіродичї; 63-65 —- Ротні, Тетерівка, Ясногородка; 66 — Новосілка; 67 — Гостомель; 68 — Здвижівка; 69-73 Білгородка, Пирогове, Ходосікка, Ноаоукраїнка, Обухів; 74 -- Черкаси; 75- 80 — Жукин, Старосіляя, Воропаїв, Хотянівка, Вигурівщина; 81 — Нааози; 82 — Ладанка; 83-85 — Козелець, Борзпа. Гришівка; 86 — Пустинка; 87 -- Раду.чь; 88—Вершина; 89 93 — Мезин, РІІботин, Діхтярівка. Сосниця; 94-96—Попова, Березова, Свердлівський о-в; 97-99 - Волшщеве. Мар 'янівка. Хар’іака.

Матеріальний комплекс тшинецької культури:

1—9 — Здвижівка; 10—12, 16—20— Войцехівка; 13—15, 21, 28, ЗО— Малополовецьке; 22—24 — р. Горинь поблизу м. Острог; 25 — Святе; 26 — Черлонка (Польща); 27 — Таценки; 29 — Горошків; 31 — Вишеньки; 32 — Рівненська обл.; 33 — р. Гуйва (1—12, 16—20, 22—27, 29, 31—33 — за С. С Берєзанською; 13—15, 21, 28,30 — за С. Д. Лисенком). 1 — план і розріз житла; 2—9, 22—33 — кераміка; 10—21 — бронза

Матеріали біігогрудівської культури 1-7 — кераміка; 8, 9 - пластика; 10 -- ідея; 12 — прикраса; II, ІЗ — знаряддя праці.

Ранній залізний вік

На початку І тисячоліття до н.е. стародавнє населення

на території сучасної України п

очало застосовувати у своєму побуті новий метал — залізо.

Це мало вирішальне значення

для подальшого розвитку суспільства.

Залізо сприяло появі знарядь такої міцності й гостроти,

яких не можна було виготовити з каменю, міді чи бронзи.

Окремі давні народи знали залізо

ще в ІV-III тисячоліттях до н,е.

Кіммерійці

Найдавнішим населенням у Північному Причорномор'ї, про яке відомо з писемних джерел (ассирійські клинописи, давньогрецькі міфи, поеми Гомера), були кіммерійці. За даними Гєродота (V ст. до н.е.), вся земля, яку на той час займали скіфи, раніше належала кіммерійцям. Геродот називає також пов'язані з ними топоніми і гідроніми: кіммерійські стіни, кіммерійські переправи, Кіммерія, Кіммерійський Боспор. Страбон (Г ст. до н.е. — І ст. и.е.), обстоюючи думку про давні історичні корені кіммерійців у Північному Причорномор'ї, пише про Бос­пор Кіммерійський {Керченська протока), про м. Кіммерік, кіммерійські поселення, про гору Кіммерій у Гірському Криму.

Кіммерійські старожитності: _ 1,2-мечі; 3 - кинджал; 4 - наконечник списа; 5 - глиняний глечик; б, рикраси; 7-Ю — вістря до стріл.

Спорядження коня кіммерійського часу: І, 3, 6, 8 — псалії; 2. 4,5.7— вудила.

Чорноліська культура

Чорноліська культура.

Якщо кіммерійці населяли степові простори України, то чорноліська культура належала їхнім сучасникам — лісостепо­вим землеробським племенам Дністро-Дніпровського межиріччя.

Окрему групу чорноліської культури зафіксовано й на Лівобережжі, в басейні р. Ворскли.

Неукріплені поселення чорноліських племен займали перші надзаплав­ні ї низинні тераси річок; наприклад, поселення Унбек, поблизу с. Велика Андрусівка (Черкаська область), було розташоване в болотистій низині р. Тясмин. Тут виявлено 10 наземних жител, розташованих уздовж русла ріки в один та в два ряди.

Аналогічні чорноліські поселення зафіксовано в межах міст Умань та Київ, на Канівщині, а також на Поділлі й Волині.

Матеріали чорноліської культури:

1-3 — кераміка; 4-11, 15, 16 — металеві вироби; 12-14 — кістяні вироби.

СКІФИ

Яскраву сторінку в давню історію нашої землі

вписали скіфи.

ВОНИ МЕШКАЛИ в Єразійських степах

VII—III СТ. ДО Н. Е.

Античні автори приділили скіфам багато уваги.

Це пояснювалося сусідством

обох народів,

а також роллю, яку відігравали скіфи у подіях тодішньої

історії. Та серед усіх авторів перше місце, безумовно, посідає

Геродот (484—425).

Кам 'яні ідоли, що стояли на скіфських курганах.

Кургани простих скіфів порівняно невеликі, до 1,5 м заввишки і до 25 м у діаметрі. За формою могили це катакомба.

Небіжчиків клали на підстилці з трави або на дерев'яному помості у випростаному положенні, головою переважно на захід.

Чоловічі поховання супроводжуються зброєю (списи, сагайдак зі стрілами, зрідка мечі або кинджали), у складі речового інвентаря жіночих поховань переважають прикраси (сережки, браслети, каблучки з бронзи і срібла, бронзові дзеркала, намисто зі скла, пасти тощо).

І в чоловічих, і в жіночих похованнях ставили жертовну їжу — м'ясо коня або вівці: Поряд, зазвичай, клали залізний ніж.

У курганах заможних простих скіфів

чоловічі поховання супровод-жуються значним військовим спорядженням; разом з небіжчиком ховали (одного або двох забитих коней (поховання біля м. Орджонікідзе та с. Капу-Ілівка Дніпропетровської області).

Матеріали скіфської культури:

І — металевий казан; 2-4 — глиняний посуд; 5-6, 8-9 — знаряддя праці; 7 — бронзове дзеркало.

Матеріали Скіфської культури:

1-3 — мечі; 4 — реконструкція кінської збруї; 5 — зображення змієногої богині на деталі кінської збруї; 6-8, 9-П, 14-17 — вістря для стріч; 12, 13—наконечники списів.

Зразки творів мистецтва зі скіфських курганів:

І — срібна з позолотою ваза з кургану Чортомлик;

2 — фрагмент золотої пскторалі з кургану Товста Могила; 3 — сцена бою на золотому гребнеє! з кургану Солоха; 4 — зображення на пластинці з кістки з кургану Гашшнова Могила.

Матеріали зі скіфських курганів:

І — план поховальної камери кургану Куль-Оба; 2, 3 — Куль-Оба; 4 — Золотий курган; 5 Маріупольський курган.

Матеріали скіфського поховального кортежу:

І — уявна реконструкція поховальної колісниці (Бердянський курган); 2, 3 — навершя із зображеннями грифонів; 4 — навершя із зображенням бога Папая.

Сармати

На схід і південний схід від Скіфії — у степах Подоння, По­волжя, Південного Приуралля і Західного Казахстану — проживали великі групи кочового населення, які з рубежу ІV-III ст. до н.е. отримали назву сарматів.

Ранні античні автори називали їх савроматами.

Савромати-сармати були неоднорідними-за етнічним складом і не становили політичної єдності. За своєю мовою близькі до скіфів, оскільки, як і скіфи, належали до північноіранських народностей.

Власне сарматську культуру за хронологією її пам'яток поділяють на чотири етапи:

савроматський (VІ-ІV ст. до н.е.), ранньосарматський (IV-II ст. до н.е.), середньосарматський (кінець II ст. до н.е. — І ст. н.е.)

пізньо-сарматський (ІІ-ІV ст. н.е.).

Сарматські пам 'ятки та античні міста.

І — античні міста; II — сарматські палі 'ятки.

І — Старобільськ; 2 — Яремівка; 3 — Балаклєя; 4 -- Лихачівка; 5 — Ворона; б —- Михайлівка; 7 — Янчокрак; 8 — Усть-Кам'янка, Мар'янівка; 9 -— Каяантаїв; 10 — Сміла, Залевки; її — Канів, Бурти; 12 — Троянів; ІЗ — Пороги; 14 — Островець; 15 — Новопетрівки; 16 — Соколова Могила (Ковалівка); 17 — Нижні Сірогози; 18 — Ногайчинськип курган.

Поховальний інвентар знатного сарматського воїна: І, 2—мечі: 3 — точильний брусок; 4 — наконечники стріл; 5 — кістяні накладки лука; 6-11 — деталі кінської збруї.

Сарматські старожитності:

1-4 — прикраси; 5 — дзеркало; б, 9, II ~ гончарний посуд; 7, 8 — ліпні горщики; — ритуальна посудина; 12 — металевий казан.