Материал: Археологічний альбом

Палеоліт

Палеоліт ділиться на

Ранній (Олдувай)─ бл.2,6─1,7 мільйона років тому.

Середній (Ашель) ─ бл.500–200 тис. рр. тому

Пізній (Мустьєр) ─ 80-32 тис. років до н. е.

Палеоліт характеризується

Це час появи людини і формування її сучасного фізичного типу.

Протягом палеоліту людина освоїла вогонь, виготовила перший одяг, спорудила пер­ші житла.

Основним заняттям було збиральництво і полювання. Знаряддя праці виготовлялися з кам'яних порід, найчастіше кременю, шляхом про­стого оббивання, а в кінці епохи — ретушуванням.

Первісна людина повністю залежала від сил природи, її знаряддя були примітивними і малоефективними, рівень виробництва — низьким, він ледве забезпечував мінімальні потреби існування,

За палеоліту склалися основи первіснообщинного ладу — першої в історії людства суспільної економічної формації.

. Лам 'ятки палеоліту Гірського Криму.

І — середній палеоліт; II — пізній палеоліт.

1 — Старосілля, Бахчисарайська стоянка, Улакли; 2 — Шайтан-Коба, Тав-Бодрак; З — Кабазі; 4 — Чокурча; 5 — Вовчий Грот; 6 — Кіїк-Коба, Кош-Коба; 7 — Буран-Кая; 8 — Сари-Кая; 9 — Пролом; 10 — Заскельне, Ак-Кая, Альошин Грот; П —Аджи-Коба; 12 — Качинський навіс; ІЗ — Сюрень І.

Зразки образотворчого мистецтва (І, 2, 4) та прикраси (3, 5-8) пізнього палеоліту.

Мезоліт ( бл.12,000-7,000 до н. Е)

На території України відомо понад 400 мезолітичних стоянок,

чотири могильники та ряд окремих поховань.

Це час значних змін у природі Європи. Повністю закінчується льодо­виковий період і встановлюється геологічна сучасність — голоцен.

Припи­няється накопичення лесу, і на його поверхні розпочинається ґрунто­творний процес і формування сучасної гідрографічної сітки, поширюються голоценові флора і фауна.

Серед великих тварин, на яких полювала людина мезолітичної епохи, залишилися благородний олень, зубр, кабан тощо.

Холодовитривалі тварини пізнього палеоліту зникають

Пам 'ятки мезоліту України.

І — стоянка: II — могильник; ІІІ — Кам 'яна Могила.

1– Нобель; 2 — Корост; 3 -- Галич; 4 — Атаки; 5 — Молодове, Кормань; б — Таценки; 7 — Пісочний Рів; 8 — С.мяч; 9 — Велика Андрусівка; 10 —Дробишеве; 11 — Минівський Яр; 12 — Мослине; ІЗ — Ігрень; 14 — Волоське; 15 — Васіїлівка; 16 --Кам 'яна Могила; 17 — Гіржовє; 18 — Білолісся; 19 — Мирне; 20 — Ласпі; 21 — Шан-Кооа, Фатьма-Коба, Мурзак-Коба; 22 — Сюрень II; 23 — Буран-Кая; 24 — Кукрек.

Неоліт ( X-поч. III тис. До н.Е.)

Неоліт — епоха зародження та поширення відтворювального господарства (землеробство, скотарство), археологічним критерієм якої є найдавніший глиняний посуд. Перехід до відтворювального господарства спричинив радикальні зміни в історії людства, за що дістав назву неолітичної революції.

Ця важлива подія ділить історію на дві великі епохи — привласнювального і відтворювального господарства. За первісної доби зростання чисельності населення на Землі стримували природні чинники, й насамперед обмежені продовольчі ресурси.

Оволодіння незалежними від природи, ефективними способами здобування харчових продуктів зменшило дію природних чинників, що обмежували чисельність населення і призвело до зростання людської популяції в геометричній прогресії. Внаслідок неолітичної революції протягом останніх 5—7 тис. років населення планети зросло більш як у 1000 разів.

Відтворювальне господарство зародилося близько 10 тис. років тому на Близькому Сході.

В Європу (в тому числі в Україну) його носії потрапили з Малої Азії через Балканський півострів. Однак процесові неолітизації передували суттєві природно-кліматичні зміни.

У межах України відомі ряд досить повно вивчених неолітичних куль­тур, що належать як до землеробсько-скотарської, так і до мисливсько-рибальської зон.

Хронологічно поділяють так:

ранньонеолітичні куль­тури (кін. VI — поч.IV тис. до н.е.) —

буго-дністровська, сурська, лінійно-стрічкової кераміки, Кріш-Старчево, тиська;

середньо-неолітичні (IV тис. до н.е.)

пізньонеолітичні культури

(III тис. до н.е.) — дніпро-донецька і ямково-гребінцевої кераміки.

Кераміка та знаряддя праці буго-дністровської культури:

1-3 — глина: 4-8 — кремінь; 9-11 — кістка.

Матеріали культури лініпно-стрічкової кераміки: І, 2 — камінь; 3-5 — кремінь; 6-10 — глина.

 Матеріали дніпро-донецької культури:

1. 2 — кераміка: 3-8 — знаряддя праці з кременю; 9-18— прикраси.

Кераміка та знаряддя праці культури ямково-гребінцевої кераміки:

1, 5 — глина; 2-4, 6 — кремінь; 7-9 — кістка.

Мідний вік (енеоліт)

IV— III тисячоліттями до н.е.

Мідний вік, або енеоліт, у межах території України датується IV— III тисячоліттями до н.е. У країнах Стародавнього Сходу він розпочався понад 5 тис. років тому, а окремі мідні вироби знаходять тут ще раніше, навіть у шарах середини VI тисячоліття до н.е.

Люд­ство опанувало перші метали — мідь і золото.

Перша мідь була самородна, знаряддя з неї ковані.

Але скоро люди навчилися плавити цей метал з руди.

Виникають копальні.

У мідному віці залежно від конкретних природних умов і традицій розвитку економіки в одних груп населення основну роль відігравало земле­робство, а в інших—скотарство.

Це був перший великий суспільний поділ праці. Пастух — важлива фігура у світовій історії; його образ віддавна втілювався в кам'яних скульптурах, епосі.

У пастуших (скотарських) племен було більше шкіри, вовни, козячого пуху, м'яса, ніж у землеробів, а в останніх уже виникав надлишок зерна та інших продуктів землеробства, що сприяло розвитку міжплемінного обміну.

В Україні найбільш поширена є Трипільська Культура

Трипільська культура

Це — одна з найбільш вивчених і яскраво виражених культур розписної кераміки в Європі. Вона займала все лісостепове Правобережжя і Прикарпаття України, а на пізньому етапі поширилася на Волинь і Степ, до Одеси включно.

Відкрита культура наприкінці XIX — на початку XX ст. київським археологом В. В. Хвойкою, що провів перші розкопки поселень біля Трипілля на Київщині. 

У межах України виявлено понад 2000 трипільських поселень, значну частину з яких розкопано. У розвитку культури виділяють три періоди: ранній (А) — поселення Лука-Врублівецька, Гринівка, Бернашівка; середній (В) — Володимирівка на Синюсі, Коломийщина поблизу Києва та ін.; пізній (С) — Жванець, Козаровичі, Усатове (тепер територія м. Одеси),

Реконструкція житла трипільської культури з поселення Ленківці (Чернівецька область).

Зразки орнаменту на посуді трипільської культури.

Глиняна пластика трипільської культури.

І, 2, 3, 6 — антропоморфні статуетки; 4, 5, 7, 8 — зооморфні скульптурні зображення.

Інші культури енеоліту

Лендельська культура

була поширена на Волині

(до р. Горинь)

і частково на лівобережжі Верхнього Дністра.

Відомо понад 30 поселень і шість неве­ликих могильників. 

тут виявлено напів землянкові житла із залишками глиняних печей,

крем'яні майстерні та

ями госпо­дарського призначення.

Поселення, зазвичай,

розміщувались на високих мисах, деякі з них мали укріплення.

Матеріали лендельськоїкультури.

1-4 — кераміка; 5 —рогова мотика.

Полгарська культура.

На Закарпатті відомі дві культури мідного віку — полгарська і баденська.

Основним районом поширення цих культур є

території Чехії, Словаччини й Угорщини.

Звідси вони

проникли на Закар­паття.

Баденська культура

в середині III тисячоліття до н.е. змінює полгар-ську. Велика кількість пам'яток цієї культури відома в Подунав'ї на території Чехії, Словаччини, Угорщини та інших сусідніх країн. На Закарпатті баденські поселення виділені недавно, відомо їх тут всього близько десяти (Великі Лази, Мукачеве та ін.).

Середньостогівська культура

була поширена в лісостеповій і степовій частині межиріччя Дніпра і Дону.

Окремі місцезнаходження цієї культури виявлено на захід від Дніпра, зокрема в межах Кіровоградської області. Назву культурі дало розкопане А. В. Добровольським поселення в урочищі Середній Стіг (нині на території м. Запоріжжя).

Всього тепер відомо близь­ко 100 пунктів цієї культури — поселень, могильників, поховань,тощо.

.

Старожитності середньостогівської культури: 

/-5, 7 — кремінь; б, 10 — глина; 8, 9 — кістка.

Ямна культура

виділена В. О. Городцовим після розкопок курганів у басейні Сіверського Дінця, поблизу м. Ізюм та на річці Бахмут. Названа так за типом поховань у простих ґрунтових ямах. Історію і культуру ямних племен вивчають, в основному, за матеріалами поховань, яких лише в межах України досліджено понад 1000. Здебільшого це поховання під курганами, на Дніпрі розкопано і кілька безкурганних могильників.

Пам'ятки ямної культури поширені у степових районах від Заволжя до пониззя Дунаю. На цій величезній території виділяється кілька місцевих локальних варіантів культури, що різняться, передусім, особливостями ке­раміки.

1 — глина; 2 — камінь; 3, 5-8 — мідь; 4, 9, 10 — кістка; 11 — срібло.

Кемі-обинська культура.

Серед культур мідного віку України кемі-обинська культура виділяється рядом характерних особливостей. Племена цієї культури досягай виняткових успіхів в обробці каменю, їм належать перші на території України зразки монументальної кам'яної скульптури, у них склався своєрідний обряд поховання в скринях, часто розписаних фарба­ми. Кемі-обинська кераміка досить помітно виділяється серед глиняних виробів інших синхронних культур.

Матеріали з пам 'яток кемі-обинської культури: І, 2, 4 — глина; 5, 6 — мідь; 3,8 — бронза; 7 — кремінь.

Культури періоду бронзи

Бронзовій вік — останній великий період первіснообщинної формації. Наприкінці його починають формуватися класові суспільства. У межах Східної Європи вік бронзи датується II — початком І тисячоліття до н.е. Таке поширене визначення цього періоду останнім часом зазнало серйозних змін щодо його початку та кінцевого етапу,

Застосування у хронології археологічних культур радіовуглецевого аналізу вказує на те, що, наприклад, така культура бронзової доби, як катакомбна, розвивалася ще в III тис. до н.е., а культури кінцевого етапу розвитку доби бронзи отримали більш ранні дати.

Тому бронзовий вік України на сучасному етапі може датуватись III — кінцем II тис. до н.е. 

До найбільш ранніх пам'яток бронзового віку на території лісостепового Правобережжя України, Полісся, Волині і Прикарпаття нале­жать поселення і могильники культур шнурової кераміки. Середнім періо­дом бронзового віку датуються тшинецька і комарівська культури, пізнім — білогрудівська, культура Ноа та ін.

Знаряддя бронзоливарного виробництва:

1-5 — форми-матриці; 6-7 — лійки; 8 — тигельок для плавлення металу.

Культури шнурової кераміки

Пам'ятками, що характеризують культури шнурової кераміки Волині, є скарби і копальні. Два скарби бронзових речей стжижовської культури виявлено поблизу сіл Стеблівка (Стубло) і Липа на Рівненщині. До Стеб-лівського скарбу входили дві вислообушні сокири, місяцеподібна підвіска, дев'ять браслетів та десять скроневих кілець.

Схема поширення культур шнурової кераміки у Східній та Середній Європі:

/ — культура човноподібних сокир; 2 — естонська культура; З — жуцевська культура; 4 — культура поодиноких поховань; 5 — одерська культура; 6 — культура нижньорейнських кубків; 7 — саксоно-тюрінгська культура; 8 — культура верхньорейнських кубків; 9 — "польська" культура шнурової кераміки; 10 — городоцько-здовбицька культура; // — культура Злота; 12 — межановицька культура; 13 — стжижовська культура; 14 — підкарпатська культура; 15 — чесько-моравська культура; 16 — середньодніпровська культура; 17 — фатьянівська культура; 18 — культури Білорусі та Литви (за І. К. Свешниковым)

Матеріали культур шнурової кераміки:

1,5 - городоцько-здовбицької; 2 — підкарпатської; 3,4.6 — стЛсижовської; 7-23 — середньодніпровської.

Комарівська і тшинецька культури. В середині II тисячоліття до н.е. на зміну культурам шнурової кераміки приходять дві культури середнього брон­зового віку—шмарівська і тшинецька, що займали великі території від Дніпра до Віспи і Одера і розвивалися тут протягом трюх-чотирьох століть. Назви від досліджених пам'яток: могильника і поселення поблизу с. Комарів Івано-Франківської області та Тшинецького поселення в Польщі.