Материал: Аналіз витрат підприємства на виробництво продукції

Таблиця 2.1 Техніко-економічні показники базового підприємства

2.2 Аналіз витрат підприємства на виробництво продукції

Враховуючи усі теоретичні поняття і повну інформацію про підприємство, ми зможемо розрахувати витрати підприємства на виробництво продукції і як ці витрати впливають на її собівартість.

Для того щоб визначити загальний обсяг витрат на підприємстві я скористалася формулою визначення загальних витрат (1.1). Користуючись методом аналізу витрат за елементами в таблиці 2.2 я отримала значення загальної суми витрат за 2013, 2012, 2011 роки. Цей показник дає змогу визначити в якому році більше всьо було витрачено ресурсів на виготовлення усієї продукції підприємства.

Таблиця 2.2 Аналіз і порівняння витрат за елементами на виробництво продукції підприємства ПАТ “КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ”

Аналізуючи цю таблицю можна зроботи такі висновки, що найбільше витрат, на виготовлення продукції, підприємство зазнало в 2012 році за рахунок витрат на паливо, заробітну плату і інших витрат. Середня кількість витрат, порівняно з іншими роками була в 2011 році, а наймешне витрат на виготовлення продукції було в звітному - 2013 році. Якщо більш детально розглядати кожен показник, який вплинув на виготовлення продукції, то я використала 2 показники - абсолютне відхилення, відносне відхилення. За допомогою цих показників я смогла порівняти кожен склад витрат і проаналізувати причину ії збільшення або зменшення.

Для того щоб знайти абсолютне відхилення була використана формула:

АВ= Зп-Пп                                        (2.1)

Зп- звітний період

Пп-попередній період

Для того щоб знайти відносне відхилення була використана формула:

ВВ=(АВ/Пп)*100%                           (2.2)

Якщо порівнювати 2013 і 2012 роки, то можна зробити такі висновки що в 2013 році найбільше витрат, порівняно з 2012 було на амортизацію, тоб то велика частка капіталу була перенесена на засоби праці. Якщо аналізувати 2012 рік то найбільші витрати були на сировину і матеріали та інші витрати. Аналізуючи 2011 рік порівняно з 2012, то трішки більше витрат було на сировину і матеріали, а на все інше в декілька разів менше. Якщо робити загальні висновки, то найбільш вигідніше положення в 2013 році тому, що менше всього витрат було на сировину і матеріали, хоча дуже виликі витрати були зроблені на амортизацію, але це не як не вплинуло на загальні витрати.

Основною умовою зниження витрат сировини й матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів і удосконалення технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, упровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних цінностей.

При поліпшенні використання основних фондів зниження собівартості відбувається у результаті підвищення надійності й довговічності обладнання, удосконалювання системи планово-попереджувального ремонту та упровадження індустріальних методів ремонту, утримання й експлуатації основних фондів.

Удосконалення матеріально-технічного постачання й використання матеріальних ресурсів знаходить висвітлення у зменшенні норм витрати сировини й матеріалів, зниженні їхньої собівартості за рахунок зменшення заготівельно-складських витрат. Саме ці заходи потрібно виконати, щоб ще більше знизити витрати на виробництво даної продукції, знизити її собівартість і отримувати високі прибутки.

.       
УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ АНАЛІЗУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Основним напрямом діяльності кожної організації є отримання максимального прибутку. Розмір витрат виробництва є однією з умов успіху на ринку, оскільки чим менші витрати виробництва, тим більший прибуток отримує підприємство з урахуванням рівня ринкових цін. Сучасна економічна ситуація не сприяє оптимальному використанню виробничих ресурсів. У результаті зростає їх споживання, що негативно відбивається на рентабельності виробництва, конкурентоспроможності продукції, нестачі власних коштів, загостренні проблем покриття витрат. У зв'язку з цим дослідження шляхів зниження витрат виробництва на вітчизняних підприємствах набуває особливого значення.

Серед наукових праць, присвячених темі зниження витрат, слід зазначити монографії проф. Палія В. Ф., проф. Безруких П. С., Ламикіна І. О., проф. Івашкевича В. Б., проф. Поклада І. І. За останні роки видано монографії Врублевського М. Д., Нападовської Л. В.

У цих наукових роботах представлені шляхи зниження витрат на виробництво продукції. Питання вивчення цієї проблеми і на сьогоднішній день є актуальними в сучасних умовах господарювання виробничих підприємств.

Метою дослідження є виявлення, аналіз та узагальнення шляхів зниження витрат на виробництво продукції.

Зниження собівартості продукції дозволяє підприємству безболісно знижувати ціну на свою продукцію до рівня цін підприємств-конкурентів або навіть нижче. Узагальнені шляхи зниження витрат на виробництво продукції:

         Підвищення технічного рівня виробництва

         Удосконалення організації виробництва й праці

         Зміна номенклатури, асортименту продукції

         Поліпшення використання природних ресурсів

         Розширення спеціалізації та кооперування

Підвищення технічного рівня виробництва є одним з основних шляхів зниження витрат, який включає в себе впровадження нової прогресивної технології, підвищення рівня механізації й автоматизації виробничих процесів, При вивченні технічного рівня аналізується вплив на собівартість науково-технічних досягнень і передового досвіду. За кожним заходом розраховується економічний ефект, що виражається у зниженні витрат на виробництво.

Основною умовою зниження витрат сировини й матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів і удосконалення технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, упровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних цінностей.

Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем керування, удосконаленні існуючої техніки та технології. Зменшуються витрати й у результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві. Великий резерв приховує в собі й поліпшення продукції, зниження її матеріалоємності й трудомісткості, зменшення габаритних розмірів та ін. При використанні цих заходів з’являються одноразові або поточні витрати на нове обладнання, нову технологію. Тому необхідно спочатку розрахувати, чи дійсно ці заходи будуть вигідними та допоможуть знизити витрати.

Удосконалення організації виробництва й праці також є важливим шляхом зниження витрат. Зниження собівартості може відбутися у результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва, удосконаленні керування виробництвом і зменшення витрат на нього, поліпшення застосовування основних фондів, поліпшення матеріально-технічного постачання, скорочення транспортних витрат, інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва [4].

Зниження поточних витрат відбувається у результаті вдосконалення обслуговування основного виробництва (наприклад, розвитку потокового виробництва, підвищення коефіцієнта змінності, упорядкування підсобно-технологічних робіт, поліпшення інструментального господарства, удосконалення та покращення організації контролю за якістю робіт та продукції).

Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування, скороченні втрат робочого часу, зниженні кількості робітників, що не виконують норм виробітку.

Додаткова економія виникає при вдосконалюванні структури керування підприємства загалом. Вона виражається в скороченні витрат на керування й в економії заробітної плати й нарахувань на неї у зв'язку з вивільненням управлінського персоналу.

При поліпшенні використання основних фондів зниження собівартості відбувається у результаті підвищення надійності й довговічності обладнання, удосконалювання системи планово-попереджувального ремонту та упровадження індустріальних методів ремонту, утримання й експлуатації основних фондів [18].

Удосконалення матеріально-технічного постачання й використання матеріальних ресурсів знаходить висвітлення у зменшенні норм витрати сировини й матеріалів, зниженні їхньої собівартості за рахунок зменшення заготівельно-складських витрат.

Певні резерви зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальному виробничому процесі (наднормативні витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, доплати робітникам за відхилення від нормальних умов праці й понаднормові роботи, платежі по регресивних позовах, втрати від браку і т. п.). Вияв цих зайвих витрат вимагає особливих методів і уваги колективу підприємства. Їх можна виявити проведенням спеціальних обстежень та обліку, при аналізі даних нормативного обліку витрат на виробництво, ретельному аналізі планових і фактичних витрат на виробництво.

Зміна обсягу й структури продукції, які можуть привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (окрім амортизації), відносного зменшення амортизаційних відрахувань, підвищення якості продукції. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості випуску продукції. Зі збільшенням обсягу виробництва їхня кількість на одиницю продукції зменшується, що призводить до зниження її собівартості.

Відносна зміна амортизаційних відрахувань розраховується особливо. Частина амортизаційних відрахувань (як і інших витрат на виробництво) не включається в собівартість, а відшкодовується за рахунок інших джерел, тому загальна сума амортизації може зменшитися. Зменшення визначається за фактичними даними за звітний період.

Представлені заходи вже не є такими витратними, як попередня, та має більше можливостей для корегування витрат, тому ці заходи є більш популярні на вітчизняних підприємствах.

Зміна номенклатури, асортименту продукції також є ефективним шляхом зниження витрат на виробництво продукції. Зміна номенклатури та асортименту виробленої продукції є одним з важливих факторів, що впливає на рівень витрат на виробництво. При різній рентабельності окремих виробів (стосовно собівартості) зрушення в складі продукції, пов'язані з удосконалюванням її структури й підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити й до зменшення й до збільшення витрат на виробництво. Вплив змін структури продукції на собівартість аналізується за змінними витратами по статтях калькуляції типової номенклатури. Розрахунок впливу структури виробленої продукції на собівартість необхідно погодити з показниками підвищення продуктивності праці. Проте не треба забувати, що деякі збиткові види продукції треба залишати в асортименті, тому що вони допомагають перекрити прибутком постійні витрати.

Одним із представлених шляхів зниження витрат є поліпшення використання природних ресурсів. Тут ураховується зміна складу і якості сировини, зміна продуктивності родовищ, об’ємів підготовчих робіт при видобутку, способів видобутку природної сировини, зміна інших природних умов. Ці зміни відбивають вплив природних умов на величину змінних витрат. Аналіз їхнього впливу на зниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методик видобувних галузей промисловості.

Важливим шляхом зниження витрат є розширення спеціалізації та кооперування. На спеціалізованих підприємствах з потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликій кількості. Це пов’язано з тим, що при більш великому об’ємі випуску має місце розподіл постійних витрат на більшу кількість продукції. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.

За представленими напрямами зниження витрат на виробництв повинні бути розроблені заходи, які підвищать ефективність діяльності суб’єкта господарювання. Зниження собівартості продукції означає економію упредметненої і живої праці та є найважливішим фактором підвищення ефективності виробництва та зростання накопичень.

У сучасних умовах багато проблеми бізнесу можуть бути вирішені за допомогою інформаційних технологій. Разом з тим на підприємстві, як правило, існує ряд проблем, пов'язаних в основному з відсутністю єдиної корпоративної політики в області інформаційних технологій (ІТ) і стратегії створення корпоративної інформаційно-керуючої системи (КІУС) підприємства в цілому.

Під ІТ-стратегією слід розуміти формалізовану систему підходів, принципів і методів, на основі яких будуть розвиватися всі компоненти КІУС. Метою проекту з розробки ІТ-стратегії є організація інтегрованого корпоративного процесу з розвитку інформаційних технологій для забезпечення їх відповідності основним цілям і напрямкам розвитку бізнесу підприємства. Досягнення зазначеної мети дозволить забезпечити:

• вдосконалення системи управління;

• цілеспрямоване планування та впровадження інформаційних технологій;

• орієнтацію інформаційних технологій для вирішення проблем бізнесу;

• створення єдиного інформаційного простору підприємства;

• зниження сукупної вартості володіння інформаційними технологіями (закупівля, розробка, впровадження, навчання, супровід і т. д.);

• скорочення термінів впровадження нових інформаційних технологій, отримання швидких і тиражованих результатів;

• підвищення ефективності використовуваних інформаційних технологій і віддачі від інвестицій в інформатизацію;

• можливість швидко та економічно розширювати інформаційну інфраструктуру в майбутньому;

• підвищення конкурентоспроможності та акціонерної вартості.

Забезпечення оптимальної вартості ведення бізнесу з використанням інформаційних технологій вимагає постійного вдосконалення процесів управління ними відповідно з кращим світовим досвідом. Практика показує, що в Україні існує ряд чинників, що знижують ефективність інформаційних технологій для бізнесу і призводять до необгрунтованого зростання витрат на обслуговування ІТ: