Материал: Аналіз причин та факторів економічної кризи в Україні та шляхи її подолання

Суттєве значення має також підвищення дієвості системи існуючих засобів регулювання ціноутворення. Це особливо стосується реалізації затверджених заходів, таких як "антидоларизація" ціноутворення, тобто зменшення прив'язки внутрішніх цін до так званих умовних одиниць.

По-четверте, до цього комплексу входять екстраординарні заходи антикризового характеру щодо формування попиту та стимулювання збуту вітчизняної продукції. До них належать:

заходи щодо активізації рекламно-інформаційної діяльності та маркетингових досліджень з питань реалізації продукції, розробка та впровадження пільгової системи розміщення реклами вітчизняної продукції та методично-практичної допомоги з боку державних інститутів, наукових і науково-учбових організацій у справі збуту продукції, заохочення консалтингових фірм та фірм, спеціалізованих на маркетинговій діяльності, до співробітництва з вітчизняними товаровиробниками з питань реалізації продукції;

стимулювання і допомога з боку владних структур у справі поширення фірмової торгівлі, заходи щодо зниження деструктивного посередництва, особливо для товарів нееластичного попиту (енергоресурси, сировина, матеріали);

підтримка з боку держави поширення лізингових операцій.

По-п'яте, до зазначеного комплексу належить система заходів щодо оцінки і стимулювання зростання кількості робочих місць. Слід усвідомити, що на період виходу з кризи (та й надалі) основним критерієм ефективності внутрішньої, зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності для всіх рівнів ієрархії є приріст робочих місць.

Причому треба оцінювати так зване їх сальдо, враховуючи, що нерідко збільшення кількості робочих місць на одному підприємстві призводить до їх зменшення - на другому.

Це наочно підтвердила практика у харчовій та легкій промисловості, коли при недостатньому обґрунтуванні створення спільних підприємств, впровадження роботи на давальницькій сировині, здобутті іноземних товарних кредитів, неефективному імпорті кількість робочих місць у цілому зменшувалася у кілька разів більше, ніж їх приріст на підприємстві, де запроваджувалося перелічене.

По-шосте, створення цілісної системи заходів щодо розв'язання завдань форсованого розширення експортної діяльності. Враховуючи складний і довгостроковий процес проникнення на ринки західних держав та відверту загрозу національній безпеці від продовження кризи, основним напрямом діяльності цієї системи безумовно має бути повернення на ринки Східної Європи і країн СНД. Це передбачає максимальне використання існуючого "правового простору" цієї діяльності для взаємовигідного співробітництва у виробничій кооперації, науковій та інформаційній діяльності. Треба якомога інтенсивніше розширювати цей "правовий простір" для інтенсивного й екстенсивного розвитку зовнішньоекономічних відносин із зазначеними країнами. Це, природно, не виключає також реалізацію обґрунтованої стратегії розширення експорту в інші країни.

По-сьоме, було б доцільним розглянути можливість та форми термінового запровадження, поряд з існуючою, так званої "твердої" валюти для кредитування сукупного попиту з прив'язкою її курсу до найбільш стабільної іноземної валюти і забезпеченням за рахунок валютних резервів НБУ кредитів та гарантій міжнародних фінансових організацій. "Тверда" валюта має використовуватися лише в безготівковій формі для довгострокових кредитів під прийнятний процент у виробничій сфері для створення нових робочих місць. У міру нормалізації економічної ситуації ця валюта витіснятиметься. Реалізація таких підходів дала позитивні результати у країнах Балтії при трансформації пострадянської економіки.

В цілому слід зазначити, що перелічені заходи подолання кризи виробничої сфери, безумовно, не охоплюють увесь спектр антикризових чинників, тому що нагромаджений комплекс проблем являє собою надто складну систему.

Послідовно проводяться реформи:

державних фінансів, що передбачають стабілізацію дефіциту державного бюджету, оптимізацію державного боргу, підвищення ефективності державних видатків, удосконалення системи управління державними фінансами, посилення фінансової та фіскальної дисципліни, реформування міжбюджетних відносин;

фінансового сектору, що спрямовані на утримання низького рівня інфляції, забезпечення стабільності та підвищення рівня капіталізації фінансової системи, збільшення обсягу надання фінансових послуг, відновлення кредитування економіки з одночасним зниженням рівня ризиків фінансової системи, розвиток фондового ринку та ринку фінансових послуг;

у напрямі дерегуляції, розвитку підприємництва та реформування системи надання адміністративних послуг, що передбачають спрощення процедури започаткування та виходу з бізнесу, дозвільної системи та сфери ліцензування, посилення захисту прав інвесторів, реформування системи реєстрації прав власності, митних процедур, державного нагляду (контролю), системи надання адміністративних послуг та системи технічного регулювання, підвищення ефективності адміністрування податків, зниження податкового навантаження на бізнес і скорочення витрат часу платників податків на їх нарахування та сплату;

енергетики, що передбачають вдосконалення системи ціноутворення в електроенергетиці, лібералізацію ринку електричної енергії, приватизацію енергетичних підприємств та підвищення ефективності управління державними енергетичними компаніями, удосконалення державного регулювання в енергетиці, лібералізацію ринку вугільної продукції та механізму збуту і ціноутворення, удосконалення механізму державної підтримки вугільної галузі, закриття неперспективних вугледобувних підприємств, модернізацію газотранспортної системи, нафтопереробних потужностей та стимулювання конкуренції на ринку нафтопродуктів;

житлово-комунального господарства, що спрямовані на забезпечення рентабельного функціонування та інвестиційної привабливості підприємств житлово-комунального господарства, створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг, технічне переобладнання, підвищення енергоефективності житлово-комунального господарства та якості комунальних послуг;

у напрямі розвитку транспортної інфраструктури, що передбачають оптимізацію управління залізничним транспортом, децентралізацію управління дорожньою інфраструктурою місцевого значення, підвищення інвестиційної привабливості галузі та якості послуг, а також безпеки руху на автомобільних дорогах;

у напрямі розвитку сільського господарства та земельної реформи, що спрямовані на створення прозорого ринку земель сільськогосподарського призначення, розвиток базових галузей сільського господарства;

у напрямі міжнародної економічної інтеграції, що передбачають реалізацію зовнішньоекономічної політики, політичну асоціацію та економічну інтеграцію України до Європейського Союзу, розширення торгівлі України з державами - учасницями СНД і поглиблення співробітництва з перспективними торговельними партнерами та регіональними інтеграційними об’єднаннями, поліпшення для вітчизняних виробників умов торгівлі на зовнішньому ринку.

Проведення таких реформ сприяє створенню умов для подальшого стабільного економічного розвитку.

3.1 план заходів з виконання Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки

Виконання Програми сприятиме:

зростанню реального валового внутрішнього продукту на 2,5-3,4 відсотка у 2013 році та на 3-4 відсотки у 2014 році;

забезпеченню підтримки оптимального рівня інфляції у межах 5-6 відсотків у 2013-2014 роках;

утриманню у 2013 році дефіциту державного бюджету в межах 3,2 відсотка валового внутрішнього продукту;

забезпеченню у 2013 році перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет на рівні 29,5 відсотка;

утриманню у 2013 році граничного обсягу державного боргу на рівні 30,6 відсотка валового внутрішнього продукту;

зниженню податкового навантаження, що забезпечить зменшення частки тіньового сектору економіки;

збільшенню кількості суб’єктів малого підприємництва та осіб, зайнятих у малому підприємництві;

запобіганню прихованому виведенню капіталу за кордон;

забезпеченню надходження до державного бюджету кошт

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Оскільки на сучасному етапі розвитку значні суспільні та економічні сили виявились відторгнутими від процесу творення національної економіки, вони змушені чинити опір економічній стратегії держави. Ефективна стратегія має бути орієнтована на максимально широкий розподіл ефекту від економічного зростання на усі верстви суспільства та економічні групи, що дозволить об'єднати їхні інтереси навколо загальнонаціональних цілей.

Сучасні завдання, пов'язані з реалізацією потенційних конкурентних переваг, стимулюванням інвестиційно орієнтованого та інноваційного розвитку безумовно, вимагають активізації заходів державної економічної політики. Насамперед необхідно сформувати механізми забезпечення здатності держави дієво впливати на суб'єкти господарювання з використанням переважно непрямих важелів економічної політики. Ця здатність ґрунтується на спроможності суб'єктів господарювання до адекватної реакції на такі важелі, відтак їхній спроможності будувати та реалізувати власну стратегію розвитку. Для цього визначальними є наявність прозорого прогнозованого макросередовища, власних фінансових ресурсів підприємств або можливості їх запозичення без втрати незалежності, спроможності вільно виходити на ринки, сумлінно сплачувати податки та платежі, виконувати інші вимоги законодавства без загрози для відтворювальних процесів. Іншими словами, завдання держави полягає у сприянні максимально швидкому становленню дієздатних суб'єктів господарювання та заохоченні їх легальної прозорої ринкової самоорганізації. Заумов глобалізації економіки наявність в національній економіці потужних, самостійних, ефективних суб'єктів господарювання стає принципово важливою для збереження економічної незалежності української держави.

Україна не була готова до світової фінансово-економічної кризи 2008 року. Недостатній рівень розвитку внутрішнього ринку, недосконала та відстала структура економіки з переважанням сировинного виробництва сприяли розгортанню насправді катастрофічної ситуації в нашій державі. Технологічне відставання на цілу епоху, висока спрацьованість устаткування і, як наслідок, низька конкурентоспроможність продукції не дозволяють Україні бути гідним виробником якісних і недорогих товарів на світовому ринку. Звідси низький рівень ВНП та ВВП. Звідси потік закордонного продукту, який, звісно, не сприяє розвитку вітчизняної економіки та укріпленню гривні. Звідси падіння купівельної спроможності наших громадян, мітинги, страйки. Звідси недовіра до влади, яка не здатна керувати коштами держави.

А тим часом приоритетні з точки зору доходів галузі економіки і промисловості досі не встановлені, джерела фінансування ланок держбюджету та здійснення соціальних виплат - одні й ті самі, податки збільшуються, а криза так і не минає. Під час виборів майже кожен кандидат має в своїй програмі пункти, як мали б покращити стан економіки в Україні. Негативні наслідки економічних криз неминучі, але слід використовувати їх як поштовх до реформ. У протилежному випадку відбуватиметься подальше загострення суперечностей в усіх сферах суспільного життя. І тоді вже на нас чекає ще більш принизливий ярлик країни третього світу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Буряченко Г.О. Становлення економічної системи України. Проблеми та шляхи їх вирішення // Економічний вісник. - 2008. - №11. - С.41.

.        Бандурка О.М., Петрова К.Я., Удодова В.І. Державне регулювання економіки: Підручник для вищих закл. освіти МВС України / Університет внутрішніх справ. - Х. : Вид-во Ун-ту внутрішніх справ України, 2000.

.        Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 2009р , с.39

4.      Грабовецький Б.Є. Основи економічного прогнозування: Навчальний посібник. [Електронний ресурс]Режим доступу :www.ukrstat.gov.ua

.        Губенко Р.Л. Сучасні моделі прогнозування економічних криз // Зб. наук. праць вчених. - Вип. 34. - К.: ІСЕМВ НАНУ, 2006. - С.107.

6.      Дахно І.І. Світова економіка: Навчальний посібник. - К.: Центр навч. літ., 2007. - 64 с.

7.      Економічна теорія: Підручник / Ред. В.М.Тарасевич. - К.: Центр навч. літ., 2006. [Електронний ресурс]Режим доступу:www.narodna.pravda.com

.        Іванченко Г.О. Економічна політика держави як предмет політологічного дослідження // Вісник Східноукраїнського державного університету. - Луганськ, 2007. - №6. - С.205.

9.      Казаков, А. Проблеми розвитку та перспективи антикризового середовища України / А. Казаков // Ринок цінних паперів України. - 2013. - № 11-12. - С. 11-15

10.    Лизун М. Моделі економічного зростання світової та української економіки // Журнал європейської економіки. - 2007. - №6. - С.154.

.        Лагутін В.Д. Економічна політика держави: сутність, етапи, механізми Економічний часопис. - 2010. - Вип.10. - С.16.

12.    Майєр Джеральд М., Раух Джеймс Е., Філіпенко А. С. Основні проблеми економічного розвитку. - К.: Либідь, 2008. - 688 с. 21. Малий І.Й., Диба М.І., Галабурда М.К. Держава і ринок: філософія взаємодії. - К., 2008. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. - К.: Таксон, 1996.

.        Самуельсон П. Економіка. Підручник. - Львів, Світ, 2010.

.        Тимофєєв В., Тодоров В. Шляхи подолання кризи виробництва // Економічний часопис, №11, 2013

Додаток

Таблиця 1. Відносини України з іншими державами

Затяжна фінансова та економічна криза в Україні могла дати привід для скепсису. Як і раніше, ЄС сприймається українцями насамперед як економічна спільнота. Кожен другий (49 відсотків) вважає, що економічне зростання - це найголовніша мета ЄС. І 69 відсотків опитаних підтримують мету економічного зростання. Тим не менше, кожен четвертий називає спільною справою з ЄС розвиток спільних цінностей, включно з демократією та свободою слова.

Таблиця 2. У що не вірять українці

Таблиця 3. Основні загрози для України

Економічна криза багато в чому визначає сьогоднішні побоювання (страхи) громадян. 59% українців назвали серед трьох основних загроз для України економічний занепад, 42,9% - ріст безробіття, 38,9% - свавілля влади, 27,8% - знецінення гривні, 20,9% - деградацію населення. Від 10 до 13% опитаних відмітили ріст злочинності, екологічні катастрофи та погіршення медичного обслуговування населення. Близько 10% українців переконані, що країні загрожує розкол та втрата контролю над власною газотранспортною системою.