МІЖДИСЦИПЛІНАРНА КУРСОВА РОБОТА
на
тему: «Аналіз кредитної політики підприємства»
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Поняття вибору кредитної політики підприємств
1.2 Порядок і етапи розробки кредитної політики підприємства
1.3 Принципи та особливості розробки кредитної політики
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ВАТ "КИЇВСТАР"
2.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства
2.2Аналіз динаміки обсягу та структури дебіторської заборгованості
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Удосконалення механізму кредитної політики підприємства
.2 Програма реструктуризації кредитної політики підприємства
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми. Кредитна політика підприємства відповідає на такі питання , як кому саме надавати позику , на яких умовах , як часто і в якому розмірі . Однак найголовнішим критерієм ефективності кредитної політики компанії є її зростання прибутковості по основній діяльності , або ж зростання обсягів продажів і / або скорочення періоду оборотності дебіторської заборгованості ( тобто прискорення ) . Для того , щоб знайти оптимальне рішення в комерційному кредитуванні , рекомендується використовувати граничний аналіз , у якого формальна мова строго визначає рівновагу в терміни та обсяги надання відстрочки по платежах. Лібералізація кредитної політики виробляється до тієї пори часу , поки допоміжні вигоди від зростання обсягу реалізації не зрівняються з допоміжними витратами за наданим позиці.
Змістовним фундаментом кредитної політики підприємства є ті інструменти , які використовують збутові підрозділи в разі надання позики контрагентам і стандарти їх надання , які встановлюють резонні обмеження і правила .
У сучасних умовах ринкової економіки проблема даного дослідження має актуальний характер.
Для того, щоб забезпечити конкурентоспроможність на ринку і привабливість продаваного товару, реалізація продукцій в кредит (з відстрочкою платежу) має досить широкі перспективи у подальшому розвитку .
Змістовною основою кредитної політики є інструменти, якими керуються збутові структури при наданні кредиту постачальникам і стандарти надання кредитів, що встановлюють розумні правила та обмеження.
Проблема даного дослідження носить актуальний характер в сучасних умовах. З метою забезпечення конкурентоспроможності та привабливості продаваного товару в сучасній практиці реалізація товарів у кредит (з відстрочкою платежу) отримала широкий розвиток .
Метою дослідження даної роботи є розгляд кредитної політики підприємства та розробка заходів щодо її вдосконалення .
Завданнями дослідження:
ознайомитися з основами формування кредитної політики підприємства;
розглянути порядок розробки кредитної політики підприємства;
розглянути етапи кредитної політики підприємства;
провести оцінку кредитної політики підприємства на прикладі ПАТ "Київстар";
визначити стан кредитної політики підприємства;
запропонувати шляхи вдосконалення кредитної політики підприємства,
удосконалити механізм кредитної політики підприємства;
визначити кредитну політику даного підприємства за удосконаленим механізмом.
Об'єктом дослідження є кредитна діяльність підприємства.
Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі реалізації стратегії кредитування підприємства та її в
досконалення .
Методи дослідження Методологічну та теоретичну
основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних вчених Ковальової В.В.
, Селезньової М.М. , Шеремета А.Д., Сайфуліна Р. С, Бланка І.А та зарубіжних
вчених з питань економічної теорії, проблем механізму кредитної політики,
теорії прийняття рішень управління дебіторською заборгованістю на підприємствах
та з проблем економіко-математичного моделювання процесів.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ
КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
.1 Поняття вибору кредитної політики підприємств
В сучасній науці існують різні підходи до визначення сутності управління кредитною політикою. Так, зарубіжні вчені Є. Брігхем [2], Ф. Ченг, Дж. Фіннерті [3] стверджують, що кредитна політика підприємства − це перш за все ефективне управління дебіторською заборгованістю, що полягає у виборі найкращого для даного підприємства строку кредитування покупців, кредитних інструментів, розмірів та строків дії знижок. О. Ареф’єва [4], І. Шестова [5] також вважають, що формування найбільш ефективної кредитної політики підприємства є основою для управління дебіторською заборгованістю. О. Лучков [6] стверджує, що кредитний період є основним фактором, що об’єднує кредитну політику й політику визначення оптимального розміру інвестицій в дебіторську заборгованість. І. Алфьорова, Т. Калічава [7] вважають, що під кредитною політикою підприємства мається на увазі максимально ефективне використання дебіторської заборгованості як інструменту збільшення обсягів продажів. О. Агєєва [8] ототожнює кредитну політику підприємства з політикою управління дебіторською заборгованістю.
Отже, спираючись на висновки зарубіжних та вітчизняних науковців далі кредитна політика підприємства буде розглядатися в контексті управління дебіторською заборгованістю підприємства. З цього можна зазначити, що кредитна політика підприємства включає до свого складу систему правил з вибудовування відносин з замовниками, куди входить й процедура стягнення заборгованості [9, c. 141].
Дебіторська заборгованість є однією з різновидів активів організації, який може бути реалізований, переданий, обміняний на майно, продукцію, результат виконання робіт або надання послуг [18].
За своєю економічною сутністю дебіторська заборгованість являє собою кошти, тимчасово відвернуті з обігу підприємства. Це просто гроші. Гроші, які у підприємства, за ідеєю, є, але не «живцем», а у вигляді зобов'язань, виражені в тій або іншій формі. Гроші, які б вони не були, це теж товар. А товар, як відомо можна продати. Питання в тому, чи можна здійснити таку операцію, чи є покупець на цей товар і наскільки доцільний такий продаж, зокрема, в порівнянні з іншими варіантами стягнення боргів. «Залежно від розміру дебіторської заборгованості, найбільш вірогідних термінів її погашення, а також від того, яка вірогідність непогашення заборгованості, можна зробити висновок про стан оборотних коштів організації та тенденції її розвитку» [34].
Головним чинником, що визначає фінансовий стан підприємства, є стан його оборотних коштів і одного з елементів - дебіторської заборгованості.
«Оборотні кошти (оборотний капітал) - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи. За матеріально-речовинним ознакою до складу оборотних засобів включаються: предмети праці (сировина,матеріали,паливо і т.д.),готова продукція на складах підприємства, товари для перепродажу, грошові кошти і кошти в розрахунках »[12].
Дебіторська заборгованості визначається, відповідно як актив у балансі за умови, її оцінка має бути достовірно визначена та існує ймовірність погашення протягом визначеного терміну у майбутньому. У балансі заборгованості визначаються за чистою вартістю [14].
Обов'язок здійснювати контроль за повнотою та своєчасністю розрахунків, станом дебіторської заборгованості лежить у першу чергу на самому підприємстві. Для цих цілей у структурі управлінського персоналу передбачається спеціальний підрозділ фінансової служби.
За характером виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:
- нормальну або виправдану заборгованість, до якої відносить заборгованість, що обумовлена ходом виконання виробничого завдання підприємства, а також діючими формами розрахунків (заборгованість за пред'явленими претензіями, заборгованість за підзвітними особами, товари відвантажені, термін оплати яких не настав).
- не нормальну або не виправдану, яка виникла в результаті порушення розрахункової і фінансової дисципліни, послаблення контролю за відпусткою матеріальних цінностей, виникнення нестач і розкрадань (товари відвантажені, але не оплачені в строк, заборгованість по нестачах і розкраданням).
На думку Левковича О.А., під дебіторською заборгованістю розуміють заборгованість організацій, працівників і фізичних осіб цієї організації, що виникає у процесі економічної діяльності організації, тобто заборгованість покупців за куплені товари та, підзвітних осіб за видані ним під звіт грошових сум та інших.
У книжці «Управління фінансовою безпекою підприємства» Бланк І.А., вважає, що дебіторська заборгованість має двояку природу. З одного боку, «нормальне» зростання дебіторської заборгованості свідчить про збільшення потенційних доходів населення і підвищення ліквідності. З іншого боку, не всякий розмір дебіторської заборгованості прийнятий підприємством, оскільки зростання невиправданої дебіторської заборгованості може призвести також до втрати ліквідності.
Виникнення дебіторської заборгованості при системі безготівкових розрахунків є об'єктивним процесом господарської діяльності підприємства.
Метою кредитної політки є забезпечення умов зростання виручки, прибутку і рентабельності шляхом надання товарного кредиту. Отримання платежів від дебіторів - одне з основних джерел надходжень грошових коштів підприємства, тому кредитна політика прямо впливає на отримання підприємством доходів і прибутку [9, с. 292]. Індикаторами впливу кредитної політики на прибутковість підприємства визначено показники зміни обсягу продаж і прибутку від продажу в кредит.
Вибір кредитної політики підприємства орієнтовано на досягнення компромісу між прибутковістю і ризиком втрат прибутку від дебіторської заборгованості. З одного боку, дебіторська заборгованість є частиною оборотних коштів підприємства і тому її зростання призводить до зменшення оборотності виробничих активів, додаткової потреби у фінансових ресурсах, зростання кредиторської заборгованості та витрат, зниження прибутку. З іншої сторони, повна відмова від дебіторської заборгованості призводить до відтоку клієнтів, які віддають перевагу роботі з відстроченням платежів, і як наслідок, зниження прибутку.
Характеристиками кредитної політики є: тип політики, термін надання кредиту, стандарти кредитоспроможності, система стягнення дебіторської заборгованості, знижки, ефективність. Формування кредитної політики передбачає такі основні етапи [9, с. 40]: аналіз дебіторської заборгованості за попередній період, вибір типу кредитної політики, визначення умов надання відстрочки платежів (термінів, системи знижок, форм розрахунку), розробка стандартів кредитоспроможності покупців, організація контролю боргових зобов’язань дебіторів, вибір форм рефінансування дебіторської заборгованості, обґрунтування напрямів диверсифікації реалізації продукції (перспективні клієнти, вихід на нові ринки).
Критерієм вибору кредитної політики підприємства визначено перевищення прибутку від зростання обсягу продажу в кредит над витратами з обслуговування дебіторської заборгованості. Показник обсягу виручки підприємства при продажі в кредит пропонується розраховувати з урахуванням впливу інфляції та залежності ціни продукції від виду системи оплати і терміну відстрочки платежів.
Вибір кредитної політики необхідно здійснювати з урахуванням протиріч між рентабельністю і ліквідністю; фінансовою стійкістю, рентабельністю і ризиком, які викликані прагненням підприємства до досягнення максимального економічного зростання [3, с. 26]. Так, реалізація товарів в кредит із застосуванням агресивної тактики продажів може підвищити рентабельність, але погіршити ліквідність у зв’язку із збільшенням періоду погашення дебіторської заборгованості.
.2 Порядок і етапи розробки кредитної політики
підприємства
Управління дебіторською заборгованістю є невід’ємною складовою збутової діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. Велика частка дебіторської заборгованості у загальній структурі активів знижує ліквідність, фінансову стійкість та підвищує ризик фінансових збитків. Передусім необхідно визначити, що розуміється під терміном "дебіторська заборгованість". Так, згідно з П(С)БО 10, дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату [2]. З іншого боку дебіторська заборгованість вважається важливою складовою оборотного капіталу, яка представляє собою вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, робіт, послуг [3].
В процесі дослідження, здійснивши критичний аналіз літературних джерел можна зробити висновки, що управління дебіторською заборгованістю підприємства - це процес цілеспрямованого, комплексного, систематичного проведення заходів щодо оптимізації обсягів дебіторської заборгованості та забезпечення своєчасної інкасації боргу, що досягається шляхом розробки ефективної кредитної політики, використання сучасних форм рефінансування, здійснення моніторингу за дебіторською і кредиторською заборгованостями, врахування впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, і спрямоване на максимізацію прибутку та підвищення рівня фінансової безпеки підприємства. Провівши аналіз основних проблем управління дебіторською заборгованістю, з якими стикаються підприємства та організації, їх можна систематизувати наступним чином:
відсутність чіткої інформації щодо термінів погашення зобов’язань підприємствами-дебіторами;
не розроблений регламент та методика роботи з простроченою дебіторською заборгованістю;
недостатність даних, а іноді їх повна відсутність, про зростання витрат, пов’язаних зі збільшенням розміру дебіторської заборгованості;
не здійснюється оцінка фінансового стану дебіторів і ефективність надання відстрочок платежів.
Для вирішення вищезгаданих проблем з метою покращення фінансового стану господарюючих суб’єктів необхідно визначити чітку методику та етапи управління дебіторською заборгованістю.
Для забезпечення формування й впровадження організаційно-економічного механізму управління дебіторською заборгованістю необхідно створити контролюючий орган за формуванням, рухом та стягненням дебіторської заборгованості, який крім того, відповідає за організацію процесу формування та функціонування організаційно-економічного механізму управління дебіторською заборгованістю для прийняття відповідних управлінських рішень.
Другим етапом є аналіз дебіторської заборгованості за попередні періоди. Основними параметрами, що характеризують стан дебіторської заборгованості, є її середньорічний розмір, середній термін погашення та частка в структурі доходу від операційної діяльності. Слід проаналізувати кількісний та якісний склад заборгованостей, коефіцієнти оборотності, співвідношення заборгованостей по сумах та строках оплати, їх вплив на фінансові результати підприємства. Якість дебіторської заборгованості означає ймовірність одержання цієї заборгованості в повній сумі. Показником цієї ймовірності є термін утворення заборгованості, а також питома вага простроченої заборгованості в загальній сумі. Практика діяльності господарських суб’єктів свідчить: чим більший строк дебіторської заборгованості, тим нижча вірогідність її одержання.
Крім того, необхідно здійснювати порівняння рівня дебіторської та кредиторської заборгованості на підприємстві. Перевищення дебіторської заборгованості зумовлює зниження фінансової стійкості підприємства та вимагає залучення додаткових джерел фінансування. У випадку перевищення кредиторської заборгованості створюється загроза неплатоспроможності підприємства [4, с. 174].