заповідна зона;
зона регульованої рекреації;
зона стаціонарної рекреації;
господарська зона.
На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку. В цих зонах розташовано 21 стаціонарна рекреаційна установа (санаторії, профілакторії, турбази, будинки відпочинку та інше), а також близько 160 промислових підприємств, колективні та iндивiдуальнi сільські господарства, які наносять шкоду природі. Тому основним завданням НПП є охорона природного різноманіття, створення організованих зон відпочинку та оздоровлення. На території НПП ведеться виробництво екологічно чистих продуктів харчування i відповідно сировини. В даний час ведеться підготовча робота по організації на території НПП "Подільські Товтри" вільної економічної зони, що створить сприятливі умови для подальшого розвитку Національного парку. Багатство i рiзноманiтнiсть природних ресурсів та рекреаційні можливості нашого Парку можуть бути основою для створення розвинутої мережі міжнародного туризму, мисливства та рибальства. 74. Дністровський каньйон як об’єкт рекреації та туризму Дністро́вський каньйо́н — каньйон, утворений річкою Дністер і розташований на межі 4 областей: Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької. Регіональний ландшафтний парк: Борщівський, Заліщицький, Бучацький і Монастириський райони; пн. межа: вздовж автошляху між селами Діброва, Коропець, Берем'яни, Свершківці, Хмелева, Дорогичівка, Шутроминці, Нирків, Нагіряни, Торське, Глушка, Бедриківці, Городок, Синьків, Колодрібка, Устя, Мельниця-Подільська, Дзвинячка, Урожайне, Вигода, Окопи; пд. межа: по р. Дністер. Загальна довжина його становить близько 250 км, що забезпечує Дністровському каньйону місце серед найбільших каньйонів не лише України, а й Європи. Дністровський каньйон, згідно з рішенням всеукраїнського Інтернет-опитування, оголошеним 26 серпня 2008 року, визнаний одним із 7 природних чудес України. Утворився внаслідок специфічної геологічної будови місцевості, а також тектонічних рухів та процесів водної і вітрової ерозії. 2008 року під час всеукраїнського інтернет-опитування Дністровський каньйон було визнано одним із семи чудес України. Ця пам'ятка природи вражає своїми скелями, численними водоспадами, листяними та сосновими лісами, цілющими джерелами, а також різноманіттям флори та фауни. Враховуючи складність рельєфу, найзручніше туристам споглядати красу каньйону з акваторії Дністра. Донедавна зробити це можна було лише під час сплаву річкою на плотах та катамаранах. Відтепер для туристів відкривається ще одна можливість — побачити каньйон з палуби унікального корабля «Юрій», який ходить і мілководдям. Найпопулярніші туристичні маршрути у Дністровському каньйоні — на ділянці між смт. Коропцем та м.Заліщики. До 60-х років XX століття Дністер був судноплавною річкою аж до Галича. Однак з часом річка обміліла і води стало занадто мало для проходження кораблів. Команда ентузіастів на чолі з винахідником Юрієм Шпіцером взялася за розробку судна, яке могло б ходити і мілководдям Дністра. Ідея створення такого судна спочатку дивувала інженерів, однак в підсумку таки з'явився корабель «Юрій» — двопалубне судно завдовжки 12 м, завширшки 5 м і вагою 20 тонн. Унікальність корабля в тому, що завдяки легкій конструкції, плоскому днищу та специфіці гребного колеса судно дає осадку всього 30 см, що дозволяє проходити мілководдя. Така конструкція судна дозволяє йому рухатися як за течією річки, так і проти. Місцем базування корабля обрано село Раковець Городенківського району, яке власники компанії називають портом. Ініціатори проекту викупили на березі Дністра земельну ділянку, де планують побудувати базу відпочинку для туристів. Урочисте відкриття «порту Раковець» відбулося 4 липня. Метою організаторів є залучити туристів, які сплавляються річкою на плотах, заходити в порт і користуватися його інфраструктурою. Раковець обрали не лише через те, що тут зручно причалювати кораблем, а й тому, що в селі в селі є руїни Раковецького замку — пам'ятки архітектури. Цей замок був побудований 1650 року. 75. Історико-культурний комплекс м. Кам`янця-Подільского як об’єкт туристичного інтересу Національний історико-архітектурний запові́дник «Кам'янець» (скорочено — НІАЗ «Кам'яне́ць»). Розташований в Кам'янці-Подільському Хмельницькій області. Площа заповідника становить 121 гектар (його межі 16 червня 1977 року затвердив Хмельницький облвиконком). Це передусім Старе місто, затиснене в петлі річки Смотрич, а також прилеглий каньйон Смотрича, Замковий міст, комплекс Старого й Нового замків. Пам'ятки Нового плану, Руських і Польських фільварків не є об'єктами заповідника. Згідно з довідкою міського управління містобудування та архітектури, в місті 175 будівель перебувають на державному обліку як пам'ятки архітектури та мають національне (121 пам'ятка) або регіональне (54 пам'ятки) значення. За цим показником Кам'янець-Подільський посідає третє місце в Україні (після Києва та Львова). Із 175 пам'яток архітектури Кам'янця-Подільського левова частка (156 об'єктів, або 89 %) перебуває у віданні НІАЗу. З цих 156 пам'яток 115 мають національне значення, 41 — місцеве. Вельми строкатим є розподіл пам'яток на території заповідника щодо форми власності: 7 — державна, 78 — міська комунальна, 12 — приватна, 45 — спільна власність територіальних громад облради, 14 — власність релігійних громад. Кам'янець-Подільський — значний культурний осередок області та країни; тут розташовані численні музеї, заклади культури й екскурсійні об'єкти, проводяться різноманітні культурні й фестивальні заходи. Місто називають «містом семи культур» (навіть у 2000-х проводиться однойменне культурне свято) — за кількістю національностей, що в ньому жили і робили внесок у його розвиток. У різні часи на теріторії Кам'янця-Подільського проживали українці і поляки, євреї, литовці, турки і татари, вірмени. Заклади культури й туризму У Кам'янці-Подільському розташовані й здійснюють свою діяльність Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» та Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник.Також функціонують численні музеї та об'єкти, відкриті для екскурсійного обслуговування:
Стара фортеця (вул. Замкова, 1; працює з 10.00 до 19.00 — в літній період, 9.00 до 18.00 — в зимовий період) — у підземеллях та вежах фортеці відкрито експозиції, які відтворюють сторінки її історії. В приміщеннях на території фортеці розташовані: відділ етнографії, експозиція оборони фортеці від турків (в підземеллі Західних казематів), експозиція ув'язнення Устима Кармелюка (в Папській башті), криниця (в башті Чорній), експозиція метальної зброї (в підземній східній галереї).
Ратуша (вул. Польський ринок, 1; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — тут функціонують виставкові зали, де розташовані Музей грошей та експозиція магдебурзького права. У підземеллі відтворено експозицію з історії судочинства на Поділлі XVI–XVII століть.
Кафедральний собор (вул. Татарська, 20; працює без вихідних з 9.00 до 16.00) — у діючому храмі Кафедрального костьолу Святих Апостолів Петра і Павла у вільний від богослужіння час проводять екскурсії з історії архітектури цього храму та історії мистецьких творів, які в ньому знаходяться.
Художній музей (вул. П'ятницька, 11; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — Фонди музейного зібрання нараховують понад 120 000 експонатів. Серед представленого особливе місце належить творам західноєвропейського та російського образотворчого мистецтва XVIII–XX століть., полотнам українського малярства, зокрема художника-передвижника початку XX століття В.Розвадовського, творам художників 1960—70 років, картинам О.Грена та сучасних митців Поділля. У відділі функціонує як стаціонарні, так і тимчасові виставки.
Відділ археології (працює з 10.00 до 18.00 в літній період, 9.00 до 17.00 в зимовий період) — відкрито 2001 року; розташований у пам'ятці архітектури XVII століття, в минулому вірменському торговому домі. Представлено збірку (нараховує понад тисячу предметів) археологічних матеріалів, яка започаткована ще у XIX столітті засновниками музею в Кам'янці. Нова експозиція знайомить відвідувачів музею з матеріалами, які вводять глядача в ту чи іншу епоху та свідчать про залюдненність Поділля з найдавніших часів. В експозиції відтворено житло прадавньої людини, реконструйовано знаряддя праці та побутові речі в умовному їх використанні. У внутрішньому дворику розташувався лапідарій з язичних ідолів. При музеї діє виставкова зала сучасного образотворчого мистецтва.
Головний заклад культури міста — міський Будинок культури (вул. Шевченка, 20). Також у місті діють молодіжний центр «Юність», міська дитяча художня школа, кінотеатр «Дружба», 9 бібліотек, зокрема Наукова бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Кам'янець-Подільська міська центральна бібліотека, дитяча та юнацька. Кам'янець-Подільський по праву є одним з найпопулярніших напрямків туризму, як іноземного, так і внутрішнього, зокрема у формі так званих турів вихідного дня. У місті діє Туристично-Інформаційний Центр, що займається туристичною популяризацією міста, працюють декілька туристичних компаній та операторів, як національних, так і місцевих, які здатні на місці запропонувати організацію й проведення цікавих турів, оглядових і спеціальних екскурсій. Наприкінці 2007 — на початку 2008 року в ході регіональної культурної акції було визначено «Сім чудес Кам'янця-Подільського». А також створено логотип міста, що має свій слоган: «Кам'янець — місто скарбів» з активізуючою фразою «Знайди свій скарб у Кам'янці». Вже традиційним для міста стало гучне відзначення щовесни відкриття туристичного сезону. Завдяки численним історико-культурним пам'яткам і, в першу чергу, Кам'янецькій фортеці, популярними у місті є різноманітні історичні реконструкції — захисту міста від османської навали, середньовічних боїв і турнірів, а також на День міста «Кам'янець давній — серце Поділля». 76. Зарваницький духовний центр як об’єкт паломницького туризму Зарваницький духовний центр — всесвітній марійський відпустовий центр, одна з найбільших подільських святинь Української греко-католицької церкви. Розміщений у селі 3арваниця Теребовлянського району Тернопільської області. Відпустового значення набув у 1867 році. У 1991 році з благословення архієрея Михаїла Сабриги отець-митрат Василь Семенюк за участю семінаристів і парафіян відбудував капличку біля джерела з цілющою водою, спорудив біля неї велику каплицю, в якій під час відпустів відправляють Богослужіння, а також Хресну дорогу. 3ведено реколекційний будинок, відбудовано Святотроїцький монастир Студійського уставу (2001) та дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці (2002). Нині комплекс об'єднує кілька храмів, духовних споруд, Хресну дорогу та інші споруди. Церква Пресвятої Трійці Парафіяльна церква Святої Трійці споруджена 1754 р. Тут зберігається чудотворна ікона Божої Матері Зарваницької. Будівля — хрещата із закругленою апсидою, до якої прилягають дві прибудови. Стіни фланковані стовпами. Двосхилий дах увінчує висока відкрита маківка. Собор Зарваницької Матері Божої На схилі гори на західній околиці села споруджено собор 3арваницької Матері Божої (2000), який освятив і провів у ньому першу архієрейську літургію Глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар. Тернопільські архітектор Михайло Нетриб'як, конструктор Т. Григель поєднали сучасні архітектурні символи з традиціями давньоукраїнської архітектури, що є синтезом центробанної круглої та багатокутної будівлі. Хрестокупольна, п'ятибанна, однонавна споруда без стовпів. У центральній частині собору консолі несуть із допомогою підпружних арок систему склепінь і купол на восьмигранній барабані, що завершений банею. В інтер'єрі висота до центру купола — 28 м. Над приміщеннями, що прилягають до внутрішніх куполів хреста, є 4 малі бані. У цоколі собору розміщена нижня церква з двома каплицями. Верхня і нижня церкви мають вихід на тераси. Каплиця Навпроти собору, в центрі майдану, споруджено архітектурну композицію ікони Матері Божої 3арваницької (скульптори Олександр Маляр, Дмитро Пилип'як, архітектор Данило Чепіль). На гранітному постаменті — декоративна монументальна відкрита каплиця, в центрі якої стела із зображенням ікони (з італійського білого мармуру). Композицію увінчує корона з хрестом. Дзвіниця Неподалік — чотириярусна дзвіниця (висота із хрестом — 75 м). Перший ярус — прямокутний, інші — восьмигранні. Дзвіниця завершена куполом. Внизу розміщені крипти, виставковий зал, медпункт, крамниця тощо. П'ять дзвонів виготовлені в Україні та у відомій дзвонарні Фальчинських у м. Перемишль (Польща). Хресна дорога Від дзвіниці до монашої печери споруджена Хресна дорога зі стаціями. Каплиця-меморіал У лісі поблизу Хресної дороги розпочалося будівництво каплиці-меморіалу на честь загиблих героїв Небесної сотні та воїнів АТО. Усередині планується вмонтувати монітор, на якому постійно буде відображатися інформація про Героїв. Наріжний камінь під будівництво освятив блаженнійший Святослав. Надбрамна церква Благовіщення Біля річки Стрипа збудована надбрамна церква Благовіщення. Має широкий центральний і два бічні входи, чотирипелюстковий купол. Співоче поле У південній частині села збудовано Співоче поле для мистецько-духовних заходів. Воно має вигляд амфітеатру і вміщує до 50 тис. глядачів. Бювети Між собором і дзвіницею вимуровані бювети, де прочани можуть брати воду, що тече із цілющого джерела. Зарваницький духовний центр створено на пожертвування вірних України та діаспори. Велику допомогу надали державні органи, громадськість області. Щорічно (зазвичай на початку липня) проводиться Всеукраїнська та молодіжна прощі, на яку збирається десятки й сотні тисяч паломників з усіх областей України та з-за кордону. Протягом року відбуваються професійні прощі, які започатковані 2002 року. Прощі організовуються для:
духовенства
медиків — вперше відбулася 2014 року,
освітян — вперше відбулася 2002 року,
журналістів — вперше відбулася 5 червня 2016,
військових,
податківців,
правоохоронців,
митників,
кооператорів,
працівників житлово-комунальних господарств — вперше відбулася 2014 року.
Також протягом року відбуваються прощі деканатів Тернопільсько-Зборівської та інших єпархій УГКЦ, прощі Марійських та Вівтарних дружин 20 вересня 2016 року в Зарваницькому духовному центрі відбувся конгрес делегатів 20 найбільших Марійських духовних центрів Європи. Духовний центр греко-католицької церкви і прекрасний об’єкт релігійного туризму – Собор Зарваницької Божої Матері у Зарваниці Теребовлянського району Тернопільської області. За повір´ям, Діву Марію тут бачили вперше у 1240 році. Тут залишив по собі згадки Папа Римський Іван Павло II − саме перед образом Матері Божої Зарваницької з цієї лаври, який спеціально привозили до Києва, він надсилав свої молитви під час візиту в Україну. Для християн усього світу Зарваниця добре відома чудотворною іконою і цілющим джерелом, біля якого з'являлася Божа Матір. Зараз на цьому місці споруджено Зарваницький духовний центр — комплекс церковних споруд з Собором Зарваницької Матері Божої, що належать Українській греко-католицькій церкві. Щороку сотні тисяч паломників приходять сюди на прощу. 77. Природні ресурси Придніпровського туристичного регіону. Важливу роль відіграють річки,судноплавство Придніпровського регіону. Клімат помірно континентальний з теплим літом і відносно м’якою зимою. За комплексом фізично-географічних,економічних та містобудівних ознак у межах району виділяють два субрегіону:
Дніпровсько-Деснянський
Середньодніпровський
На території Придніпровського ТР діє 36 розвіданих родовищ мінеральних вод. Діє бальнеогрязевий курорт загальнодержавного значення Миргород 16 курортів. Екологічна мережа охоплює 1,9 тис об’єктів ПЗФ. В рекреації та туризмі використовуються 6 регіональних ландшафтних парків та 6 дендропарків. 110 парків- пам’яток садово-паркового мистецтва. Рельєф Придніпровського туристичного району відрізняється різноманітністю. Правобережна його частина лежить в межах Придніпровської височини, поверхня якої представлена підвищеною пологохвилястою рівниною, сильно розчленованою долинами річок, ярами та балками. Вона поступово знижується в напрямку Дніпра і на південному сході правобережної частини Дніпропетровської області обривається до його долини крутим уступом. Подекуди по річкових долинах на поверхню виходять кристалічні породи Українського щита, утворюючи пороги та перекати. Південна правобережна частина Дніпропетровської області лежить в межах Причорноморської низовини. Більша частина лівобережної частини району представлена плоскими, злегка пагорбовими, подекуди заболоченими рівнинами Придніпровської низовини. В крайню південно-східну частину Дніпропетровської області заходять відроги Приазовської височини. Кліматичні умови району оцінюються як помірно комфортні на півночі та комфортні на півдні для відпочинку та оздоровлення. Основною водною артерією та гідрологічним рекреаційним ресурсом Придніпровського туристичного району є Дніпро та каскад водосховищ на ньому (Кременчуцьке, Дніпродзержинське та Каховське), береги яких несуть досить значне рекреаційне навантаження. Придніпровський туристичний район багатий на родовища мінеральних вод, які можна використовувати для організації курортно-оздоровчого відпочинку. Є родовища радонових вод. Безперечну цінність для організації рекреаційної діяльності являють собою об'єкти природно-заповідного фонду, а особливо Дніпровсько-Орільський природний заповідник, парк Шевченка в Дніпропетровську, ландшафтний заказник "Північна Червона Балка", Криворізький ботанічний сад Дніпропетровської області; дендропарк у Веселих Боковеньках, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва в Онуфріївці та Миколаївці ("Хутір Надія"), заповідне урочище біля с. Салькове Кіровоградської області. 78. Історико-культурні ресурси Придніпровського туристичного регіону Історично-культурна спадщина регіону налічує 2,5 тис пам’яток,24 історико-культурних заповідники. Міжнародну популярність мають такі об’єкти як : Софія Київська,Чигирин,Гетьманські столиці,Трипільска культура У зв'язку з порівняно недавнім освоєнням території Придніпровського туристичного району, військовим, а згодом промисловим значенням більшості поселень, його архітектурно-історичні ресурси не відрізняються великим різноманіттям і представлені адміністративними і жилими будинками ХІХ-ХХ ст., культовими спорудами ХVІІІ-ХХ ст., численними пам'ятними знаками, що відзначають місця пам'ятних подій козацької доби та пізніших часів. Кропивницька область. Будучи довгий час центром воєнних поселень на півдні України, місто зберегло ознаку того часу: комплекс військово-адміністративних будівель ХІХ ст. Культові споруди міста представлені грецькою церквою, Спасо-Преображенським собором, Свято-Покровською церквою та синагогою. Кропивницьк - батьківщина відомого радянського педагога Василя Сухомлинського (народився в с. Омельник, в с. Павлиш 24 роки пропрацював директором середньої школи); полководця громадянської війни В. Боженка (народився і прожив близько 20 років у с. Бережинка). Останнім притулком стала для героя Вітчизняної війни 1812 р. генерала М. Раєвського, його дружини, доньки та онука усипальня в с.Розумівка. Музеї Кропивницької області (музейно-природний заповідник "Батьківщина Карпенка-Карого" в с. Арсенівка; заповідник-музей "Хутір Надія" та літературно-меморіальний музей у с. Миколаївка; меморіально-педагогічний музей у с. Павлиш тощо) розповідають про життєвий шлях і творчі здобутки згаданих вище відомих людей краю. Кропивницька область цікава ще й тим, що за розрахунками деяких учених-картографів (зокрема В. Шевченка), на її території, в районі села Добровеличківка, знаходиться географічний центр України, про що сповіщає встановлений у 2001 р. пам'ятний знак. Дніпровська область. Про ще одну російську імператрицю нагадувала колишня назва сучасного Дніпропетровська - Катеринослав. Сама імператриця, подорожуючи по новоприєднаних землях, заклала перший камінь Преображенського собору міста. Сучасниками ХVІІІ ст. стали Потьомкінський палац, будинок канцелярії та суконна фабрика. У І половині ХІХ ст. були побудовані Свято-Преображенський собор, земська лікарня та будинок губернатора. Початок індустріального освоєння краю у ІІ половині ХІХ ст. зумовив появу інших будівель: вищого гірського та комерційного училищ, міської управи, театру. Місто швидко росло. У ХХ ст. з'явився ряд інших будівель адміністративного, культового, житлового, культурного та туристичного призначення. Дніпро - край давнього заселення, про що свідчать розкопки численних стоянок і поселень різних періодів. У м. Орджонікідзе в результаті розкопок кургану скіфського періоду "Товста могила" були виявлені всесвітньо відома знахідка українського археолога Б. Могилевського - золота пектораль, різні прикраси, зброя, кінська упряж, що зараз знаходяться в музеї Історичних коштовностей України (Києво-Печерська лавра). Археологічними пам'ятками відомі села Старі Кодаки, Микільське-на-Дніпрі, Волоське, Капулівка. Храмове будівництво в області представлено православними церквами ХVІІІ - ХІХ ст. Троїцький собор м. Новомосковськ (ХVІІІ ст.) по праву вважається шедевром вітчизняного дерев'яного зодчества (зведений без жодного цвяха). З храмових споруд ХVІІІ ст. у місті також збереглися Миколаївська церква і келії Свято-Миколаївського Самарського пустинницького чоловічого монастиря, заснованого в ХVІІ ст. У ХVІІІ ст. у с. Китайгород зведено Свято-Успенську, Миколаївську церкви й дзвіницю церкви Святої Варвари, а в с. Петриківка - церкву Різдва (в 1990 р. на її місці збудовано нову Рождественську церкву). ХІХ ст. в культовому зодчестві краю представлено Свято-Миколаївським собором (м. Дніпродзержинськ), а також церквою Різдва і Спасо-Преображенським собором (м. Нікополь). Історію і традиції краю представлено в експозиціях численних музеїв Дніпровщини, серед яких на особливу увагу заслуговують історико-краєзнавчий музей м. Кривий Ріг і музей прикладного мистецтва с. Петриківка. Петриківський розпис, побудований переважно на рослинно-тваринних мотивах, відомий не лише на теренах колишнього Радянського Союзу, а й далекого зарубіжжя. Петриківка є одним із центрів української вишивки, тут відкрито фабрику художніх виробів "Дружба", сувеніри якої користуються неабияким попитом в усьому світі. 79. Туристичний маршрут «Золота підкова Черкащини» як туристичний продукт Прекрасна можливість насолодитися красою природи, збагатитися враженнями і дізнатися багато цікавого про історію України - це подорож по «Золотій підкові Черкащини». Цей туристичний маршрут проходить по містах і селах Черкаської області: Умань, Тальне, Звенигородка, Моринці, Шевченкове, Будище, Корсунь Шевченківський, Канів, Черкаси, Чигирин, Холодний Яр. З історичними і культурними центрами Черкащини пов'язано багато важливих подій вітчизняної історії, життя і діяльність видатних особистостей України. Територія регіону з найдавніших часів заселена людьми. Найбільш відомою серед археологічних культур є трипільська (IV - середина III тис. до н. е.), яка за своїм рівнем не поступалася розвинутим цивілізаціям стародавнього світу.
Землі Черкащини відіграли важливу роль у становленні Київської Русі (IX - XIII ст.). Міста-фортеці Канів, Корсунь, Воїнь, Родень і Заруб одночасно були ремісничо-торговельними і культурними центрами держави. На Черкащині зародилося українське козацтво, яке стало впливовою суспільно-політичною силою. У середині XVII ст. край перебував в епіцентрі Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, а Чигирин набув статусу гетьманської столиці. У XVIII ст. на Черкащині розгорнувся гайдамацький рух, що досяг своєї кульмінації у 1768 році, коли вибухнуло національно-визвольне повстання Коліївщина. Черкащина - батьківщина видатного державотворця Б. Хмельницького і велетня духу українського народу Т. Шевченка. Серед уродженців краю - відомі українські письменники І. Нечуй-Левицький, М. Старицький, композитори С. Гулак-Артемовський, К. Стеценко, О. Кошиць, вчені М. Максимович, Л. Симиренко, воєначальники І. Черняховський, К. Дерев'янко. Тут жили і творили А. Кримський, В. Симоненко та багато інших письменників і поетів. На території Черкаської області розташовано 9266 пам'яток історії і культури, які перебувають на державному обліку, з них 85 - національного значення. Пам'ятки, що мають особливу культурну та історичну цінність, є об'єктами національного історико-культурного заповідника ;Чигирин , Шевченківського національного заповідника, Національного історико-культурного заповідника ;Батьківщина Тараса Шевченка;, державних історико-культурних заповідників у мм. Корсуні-Шевченківському та Кам'янці, державних історико-культурних заповідників ;Трахтемирів; і ;Трипільська культура , державного історико-архітектурного заповідника ;Стара Уманьt;. До Списку історичних населених місць України включено 13 населених пунктів області. Однак значна частина пам'яток піддається руйнуванню. Для їх збереження необхідно збільшити обсяг невідкладних ремонтно-реставраційних робіт. Потребує вдосконалення система обліку, використання, реставрації і музеєфікації пам'яток. Слід забезпечити системний підхід до планування, фінансування та організації роботи, пов'язаної із збереженням пам'яток, відродженням історичних і культурних центрів регіону, використанням духовного потенціалу унікальних історико-культурних надбань Черкащини у процесі патріотичного виховання громадян та формування у них національної свідомості. Шляхами "Золотої підкови Черкащини" (Черкаський обласний Центр туризму, краєзнавства і екскурсій учнівської молоді Головного управління освіти і науки облдержадміністрації) Черкащина – серце України. Багаті природні ресурси, значний історико-культурний потенціал, багатство архітектурних та археологічних пам’яток створюють можливості для всебічного задоволення пізнавальних і рекреаційних потреб не лише вітчизняних, а й іноземних туристів. На Черкащині є заповідні місця, де на кожному кроці оживають давні звичаї і традиції українського народу. 39 державних музеїв, 558 історико-культурних пам’яток, 358 мистецьких, 7169 археологічних пам’яток, 78 музеїв на громадських засадах, 141 музей при закладах освіти та 7 історико-культурних заповідників: Чигиринщина – історичне ядро української нації, центр українського державотворення заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" на Звенигородщині; Шевченківський національний заповідник в м. Каневі; Корсунь-Шевченківський історико-культурний заповідник; Кам’янський історико-культурний заповідник; історико-культурний заповідник "Трахтемирів", заповідник трипільської культури в м. Тальному. На виконання розпорядження Президента України від 29.04.05 № 1016 - 205-рп. "Про відродження та розвиток історичних і культурних центрів Черкащини" та Кабінету Міністрів України від 14.09.05 № 399-р, з метою вивчення історико-культурних надбань українського народу, популяризації серед учнівської молоді національної культурної спадщини, екскурсійний відділ обласного Центру туризму, краєзнавства і екскурсій розробив положення про заочну обласну екскурсійно-краєзнавчу акцію "Золота підкова Черкащини" (наказ Головного управління освіти і науки облдержадміністрації від 15.11.05 № 424). Мета акції: — активізувати роботу учнівських пошукових загонів для вивчення об’єктів історико-культурного значення з метою подальшого використання у навчальній та туристсько-екскурсійній діяльності; — всебічно залучати учнівську молодь до розробки нових екскурсійних маршрутів; — особливу увагу звертати на пропаганду об’єктів, які можна залучити до Державної програми "Золота підкова Черкащини"; — привертати увагу громадськості до унікального історико-культурного надбання Черкащини. Учнівська молодь Черкащини активно долучається до участі в акції "Золота підкова Черкащини". Екскурсійний відділ обласного Центру туризму, краєзнавства і екскурсій проводить екскурсії за шістьма маршрутами: 1. Черкаси – Мошни – Канів – Черкаси; 2. Черкаси – Чигирин – Суботів – Холодний Яр – Черкаси; 3. Черкаси – Сміла – Шевченкове – Моринці – Черкаси; 4. Черкаси – Сміла – Кам’янка – Черкаси; 5. Черкаси – Тальне – Умань – Черкаси; 6. Черкаси – Сміла – Городище – Корсунь-Шевченківський – Черкаси. Розроблені маршрути зацікавили групи школярів та освітян із Полтави, Чернігова, Донецька, Рівного, Харкова, Тернополя, які відвідали Черкащину. Учнівська молодь нашої області постійно подорожує за маршрутами "Золотої підкови Черкащини". Обласний Центр туризму, краєзнавства і екскурсій учнівської молоді Головного управління освіти і науки облдержадміністрації запрошує всіх до знайомства з видатними пам’ятками історії та культури Черкащини. 80. Центр гончарства в с. Опішня як об’єкт туризму За сорок кілометрів від Полтави розташована гончарська столиця України – селище Опішня, яку ще називають «українським Римом». З давніх-давен тутешні гончарі створюють кераміку, яку знають та цінують в усьому світі. Ще у середині минулого століття Олександр Довженко записав у своєму щоденнику, що саме Опішню варто перелаштувати у «зразковий центр уваги всіх будівників, колгоспників, туристів, мистецтвознавців». Колгоспники залишилися в історії, а мистецтвознавці й туристи Опішню увагою не оминають. Хоча місцева молодь не вважає своє селище зразковим і намагається шукати кращої долі не в «українському Римі». У 1989 році на території села Опішня був створений музей-заповідник українського гончарства, серед експонатів якого багато цікавих виробів з кераміки і навіть цілі скульптури, на території діють садиби-музеї гончарних майстрів. А на початку липня щорічно проходить гончарський фестиваль «Зрушення». У місцевих сувенірних крамницях можна придбати продукцію народних умільців. У селищі розвивається необхідна для прийому гостей інфраструктура. Туристичний комплекс «Старий хутір» розпочав свою роботу у червні 2010 року. До його складу входять 3 садиби, що збудовані в національних традиціях. Розрахований на 10 гостей, пропонує послуги з проживання, харчування та дозвілля. Агросадиба «Лялина Світлиця» приймає гостей з 2010 року, розрахована на 4 осіб. Пропонує екскурсійні послуги, проживання та проведення майстер-класів з лялькарства та кулінарства. Екскурсійними об'єктами є структурні одиниці Національного музею-заповідника українського гончарства: