20.Сутність туристичного районування Усі туристичні ресурси створюють своєрідні ареали(скупчення) ресурсів різної щільності та значимості. Ці ареали є основою(базою) для формування туристично-екскурсійною інфраструктури. Туристичне районування дозволяє скласти чітке уявлення про туристичний вигляд країни у цілому та окремих її територій,визначити шляхи оптимального розвитку туризму та раціонального використання туристичних ресурсів,дозволяє розробити комплекс заходів,щодо оптимізації територіальної організації туристичного господарства. 21.Ієрархічна структура туристичного районування В єдиній ієрархічній послідовності (згори-донизу) визначено такі основні таксономічні одиниці (таксони) туристичного районування України:
Країна в цілому
Туристичний регіон
Туристична область
Туристичний район
Туристично-екскурсійна зона
Туристичний вузол
Туристичний центр
Туристичний комплекс
Туристичне підприємство
Туристичний фрагмент ( елемент маршруту)
Туристичний об’єкт
22.Визначення основних таксонів туристичного районування : туристичний регіон,район,центр. Туристичний регіон-територія,що має яскраво-виражену спільність клімату,ландшафтів,гідрографічної мережі,історично сформовану систему розселення,соціально-економічні умови,історико-культурну спадщину. Межі туристичних регіонів,як правило,співпадають х межами адміністративних областей або груп областей Пр.:Українські Карпати, Подніпров’я,Причорноморське узбережжя Туристичний район-територія,що охоплює ареали з угрупуванням природних об’єктів та історико-культурних пам’яток,агломерацій курортів і зон відпочинку. Може охоплювати територію до декількох тис км2 у залежності від рівня його господарського освоєння та розвитку туризму. Пр.:Щацький туристичний регіон Туристичний центр-єдине територіальне утворення туристичного господарство,де об’єкти та підприємства обслуговування туристів знаходяться в межах одного міського чи сільського пункту. Пр.:смт.Верховина 23.Туристично-краєзнавча характеристика Карпатського регіону. До Карпатського ТР входять 4 області : Івано-Франківська,Львівська,Закарпатська,Чернівецька Має надзвичайно потужний ресурсний потенціал в усі пори року,створено передумови для формування міжнародних систем туризму на прикордонних територіях ,є місцем притягання значних внутрішніх та іноземних туристичних потоків. Спрямованість туризму-універсальна,комплексного характеру,з цілорічним функціонуванням туристичних підприємств та закладів. Діапазон туристичних пропозицій є найдиверсивікованішим серед усіх туристичних регіонів. Цей регіон визначено пріоритетним у контексті перспективного розвитку туризму в Україні. У межах цього району зосереджена одна третя частина всього рекреаційного потенціалу України й велика кількість найцікавіших об'єктів туризму. До основних природних ресурсів району належать: теплий помірно континентальний клімат, густа річкова мережа, лікувальні грязі, близько 600 джерел мінеральних вод всіх бальнеологічних типів, озокерит. Середня температура січня від –5,6 ̊С до –9,8 ̊С, липня від +13 до +18 ̊С; опадів від 800 до 1600 мм у рік. Основні ріки: Черемош, Прут, Дністер. Більше 50% джерел мінеральних вод зосереджені в Закарпатській області;у горах розташовуються Ужоцьке, Міжгірне, Дроговське й інші родовища, на рівнині Ужгородське й Шаянське. Але кожному відомі курорти мінеральних вод у Львівській області - Трускавець, Моршин, Східниця, Шкло, Немирів. В Івано-Франківській області відомі такі курорти мінеральних вод як Косів,Шешори, Доліна, Калуш, Космач, Пильшевці, Коршов, Городенка, Черче. Лікувальні властивості мають також озокерит (головним чином Бориславське родовище), торф (Нинів, Немирів, Черче) і лікувальні грязі (Моршинське, а також родовища в Шкло, Немирові, Великому Любине й інших районах). Для всіх областей Карпатського району, характерний вище за середнє рівень числа туристських баз, готелів, кемпінгів, мотелів, нижче середнього рівень числа дитячих оздоровчих таборів (по всіх областях), і такий же рівень по числу санаторіїв і будинків відпочинку (за винятком Львівської області де рівень оцінюється вище за середнє). По загальній кількості місць у засобах розміщення Львівська область попадає в середній інтервал, а інші області мають рівень нижче середнього. Щорічно така база засобів розміщення дає можливість обслужити понад 1 млн.осіб. По оцінках фахівців щорічне число туристів і відпочиваючих у Карпатському регіоні можна збільшити до 8 мільйонів чоловік. Популярними курортами регіону є курортополіс Трускавець, що спеціалізується на лікуванні захворювань нирок, сечовивідних шляхів, органів травлення й обміну речовин. Тут щорічно обслуговуються більше 300 тисяч чоловік. Другим по потужності й популярності є курорт Моршин. Все більшу популярність здобуває єдина в країні алергологічна лікарня, що розташовується й функціонує у відпрацьованих соляних шахтах пгт Солотвино Закарпатської області. Серед інших курортів популярні Східница, Келечин, Гірська Тиса,Шешори, Яремча, Ворохта, Косів. Але не тільки курортними ресурсами багатий Карпатський район, значні оздоровчі, спортивні, туристські ресурси, природні умови, історичні,архітектурні, етнографічні пам'ятники, самобутність і національний колорит цих місць, лісу, мальовничі гірські й передгірні ландшафти залучають сюди велику кількість туристів як з України, так і з- за кордону. Кількість історико- архітектурних об'єктів у всіх областях району має рівень вище за середнє. По числу природних об'єктів цей район є лідером, оскільки тут,розташовуються 8 НПП – Ужанський, «Вижницкий», Карпатський, «Синевир»,Яворівський, «Сколівські Бескиди», Галицький, «Гуцульщина» а також 3заповідники Розточчя, Горгани і Карпатський біосферний. Найбільшими туристськими центрами є Львів, Ужгород, Мукачеве,Яремча, Коломия, Косів, Вижниця, Самбор, Дрогобич, Чернівці та ін. Особливістю району також є значні природно-ресурсні можливості для організації й розвитку зимових видів відпочинку й особливо гірськолижного. На сьогодні в регіоні освоєно 30 гірськолижних полів, хоча їхнє число можна було б збільшити вдвічі й обслуговувати за сезон більше 250 тисяч аматорів зимового відпочинку щорічно. Найбільш значні території гірськолижного відпочинку - Рахів, Ясіня, Воловець, Паляниця, Подобовець, Тисовець,Славське, Ворохта, Розлуч, Турка, Вижниця, Буковель, Мигове, Яремча, Косів.Крім цього регіон є популярним з погляду пішохідного, гірського,екологічного, сільського зеленого туризму. Питома вага окремих видів туризму становить (%): пізнавальний туризм - 38; відпочинок і оздоровлення - 23;санаторно-курортне лікування - 39. 24. Туристично-краєзнавча характеристика Поліського регіону До Поліського ТР входять 3 області : Волинська,Рівненська,Житомирська Спеціалізується на обслуговуванні туристів з інших регіонів України та місцевого туристичного континенту. Достатньо активними є прикордонні туристичні обміни,особливо з сусідніми Польщею та Білоруссю. Перспективними є розвиток сільського зеленого туризму(переважно на озерних комплексах Волині та Рівненщині) та формування пізнавально-екскурсійних програм на базі історик-культурної спадщини Луцька,Острога,Ковеля,Володимира-Волинського,Бердичева та ін.. 25. Туристично-краєзнавча характеристика Подільського регіону
Розташований на західній Україні та центральній частині в адміністративних межах 3 областей:Тернопільської,Вінницької,Хмельницької
Площа 61 тис км2=10,1% території України
Чисельність населення:4,1 млн.=9% населення України
є перспективним за своїм туристичним потенціалом
має вигідне географічне та туристичне положення,є близьким до кордонів
є передумови для міжнародного туристичного співробітництва
має достатньо розмежовану транспортну систему
Перспективний для розвитку пізнавального,оздоровчо-спортивного та сільського туризму.
Активно відвідується вітчизняними та іноземними туристами переважно у веснян -літньо-осіній період.
Печерні комплекси Поділля є важливою передумовою спелеотуризму європейського та вітчизняного значення.
Найпопулярнішими є природні та історико-культурні пам’ятки Почаєва,Збаража,Кремінця,Вишнівця,Зарваниці,Вінниці,Сатанова,Тульчина
Пріоритетними видами туризму є внутрішній та виїздний
26. Туристично-краєзнавча характеристика Придніпровського регіону
До Придніпровського ТР входять 6 областей : Дніпровська,Черкаська,Київська,Полтавська,Кропивницька,Чернігівська
Площа-177 тис км2=27,7% всього населення України
Розвинена транспортна мережа,що охоплює різні види транспорту (авіаційний,залізничний,водний)
В усіх обласних центрах є аеропорти
Значний ресурсний потенціал,вигідне географічна положення,безпосередній зв'язок з іншими туристичними регіонами,визначають його провідне місце у розвитку цілісної системи України.
Ядро-Київ.Визначний туристичний центр європейського значення.
Значне місце у формуванні круїзних маршрутів посідає р.Дніпро.
Загальновизнаними туристичними центрами цього регіону є :м.Київ,м.Полтава,Канів,Чернігів,Батурин,Чигирин,Умань,Корсунь,Новгород-Сіверський , Переяслав-Хмельницький
Перспективним для розвитку є: -діловий,конгрес ний туризм
-екскурсійні тури -спортивно-оздоровчий туризм
27.Туристично-краєзнавча характеристика Слобожанського регіону До Слобожанського ТР входять 3 області : Сумська,Харківська,Луганська Не зважаючи на наявність атрактивних природних об’єктів та історико-культурних пім яток ,спеціалізується на організації місцевого туризму та відпочинку. Є місцем формування виїзного туристичного потоку до інших регіонів України та за кордон. Головне завдання регіону-формування позитивного туристичного іміджу,виробництво конкурентно-спроможного туристичного продукту та просування його на вітчизняний та міжнародний ринки туристичних послуг. 28. Туристично-краєзнавча характеристика Азово-Чорноморського регіону До Азово-Чорноморського ТР входить 6 області : АРК,Одеська,Миколаївська,Херсонська,Запорізька,Донецька Посідає чільне місце в Україні та Європі за своїм туристичним потенціалом,має реальні перспективи входження до міжнародних систем туризму,зокрема країн Чорноморського басейну та півдня Європи. Спеціалізується на пізнавальному та оздоровчо-спортивному туризмі,екскурсійному обслуговуванні. 29.Придатність кліматичних умов України для організації та туризму Клімат України сприятливий для багатьох видів туризму. Україна належить до держав зі сприятливими погодними умовами для літніх і зимових видів рекреації. Тривалість сприятливого періоду для розвитку літніх видів рекреації в середньому змінюється від 105 днів на півночі до 180 — на південному узбережжі Криму. Отже, комфортні умови для розвитку літніх видів відпочинку, туризму, кліматолікування існують не лише влітку, а й на початку осені та в другій половині весни. Купальний сезон на більшості території не перевищує 80 днів, тоді як у Причорномор'ї, особливо на Південному березі Криму, він триває 120 і більше днів. Тривалість періоду, сприятливого для зимових видів рекреації (лижні, санні, ковзанярські заняття), змінюється від 20—26 днів на півдні до 40 і більше днів на півночі та північному сході. Для зимових видів відпочинку найсприятливішими є умови гірських масивів Полонинського, Верховинського та Чорногорського хребтів Українських Карпат, де період занять гірськолижними видами відпочинку та спорту триває 90—100 днів. Україна розміщена у другій зоні ультрафіолетового комфорту. Це означає,що ультрафіолетове випромінювання (УФВ) надходить протягом усього року,але сприятливий для геліотерапії період триває 6-8 місяців (з квітня до початку жовтня). Порівняно невелика територія України характеризується значними коливаннями температурного і вітрового режимів. Значну роль у формуванні клімату відіграє температурний режим, який характеризується значними коливаннями. Про ці коливання свідчать такі показники: температури повітря найхолоднішого місяця (січня) майже повсюдно (крім Південного берега Криму) негативні ( - 2... - 7,5° С);найтеплішого (липня) - становлять +17,5...+ 22° С. Середня тривалість без морозного періоду коливається від 260 - 270 днів у південній частині Криму до 170 днів на північному сході республіки. Спостерігаються суттєві відхилення від середньорічних температур. Абсолютні максимуми температур сягають +36...+42°С влітку та +6...+ 18° С взимку, абсолютні мінімуми - відповідно 30°С на півдні та - 40° С на сході. Серед регіонів України найменшою тривалістю теплого періоду з температурами, що перевищують +15 °С, відзначаються гірські райони Карпат (до 50 днів), найбільшою — Причорномор'я (більше 140 днів). Кількість днів із температурами нижче 0 °С коливається в межах від 50 на Південному березі Криму до 130 в північно-східних регіонах. Таким чином, період із найсприятливішим для літньої рекреації температурним режимом становить в Україні 5-6 місяців (від 3 у передгір'ях Карпат до 9 на ПБК). Що ж до зимових видів відпочинку, то тривалість сприятливого для них періоду від декількох днів на ПБК до 4-5 місяців — в Карпатах (від початку грудня до середини квітня). В гірських районах Карпат спостерігається досить значна потужність снігового покриву (60 – 70 см), який тане лише в квітні - на початку травня, що обумовлю формування тут значної кількості гірськолижних центрів. Кількість днів із постійним сніговим покривом в Україні коливається від 20 до 115 (у високогір'ї Карпат — навіть більше). Товщина снігового покриву достатня для організації зимових видів відпочинку не лише в гірських районах, а й на Поліссі і в західній частині Поділля. В цих регіонах приблизно 70% зимового періоду відзначається сприятливою для рекреації погодою. У літні місяці в більшості областей республіки переважає посушлива погода, окрім Карпат, де в окремі літні місяці їх може випасти до 580 мм, що істотно обмежує туристську діяльність в цьому регіоні в літні місяці. 30.Головні кліматичні курорти України Кліматичні курорти; основні види лікування — повітряні і сонячні ванни, а також купання. Крім основних видів курортного лікування, для посилення дії лікувальних факторів у лікувальний комплекс включають фізіотерапевтичні процедури, лікувальне харчування, лікувальну фізичну культуру. До цих курортів належать: Ірпінь, Буча, Ворзель, Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Соснівка, Одеський курортний район, Південний берег Криму, Закарпатська група курортів, Яремча, Бердянськ, Кирилівка. 31.Лікувальні мінеральні води України,їх поширення На території України виявлено понад 500 джерел різноманітних мінеральних вод, на базі яких функціонує 50 курортів, понад 20 лікувальних закладів, близько 40 заводів по розливу мінеральних вод,головним чином у межах Українських Карпат (Нафтуся, Свалява, Поляна Квасова та ін.), Українського щита (Хмільник, Миронівка та ін.), Дніпровсько-Донецької западини (Миргород). Основні родовища мінеральних вод в Україні: Степанське, Данишівське, Полонське, Березівське, Миргородське, Новопсковське, Білоцерківське, Миронівське, Хмільницьке, Лиманське, Старобільське, Моршинське, Збручанське, Трускавецьке, Солуки, Конопківське, Новозбручанське, Слов'яногірське, Плосківське, Новополянське, Звенигородське, Полянське, Сойминське, Знам'янське, Луганське, Синяцьке, Голубинське, Брусницьке, Гірськотисенське, Лазурне, Куяльник, Кирилівське, Одеське, Сергіївське, Колодязне, Феодосійське, Євпаторійське, Шаян. 32.Головні бальнеологічні курорти України Бальнеологічні курорти: основний лікувальний фактор — мінеральні води, що застосовуються у вигляді ванн, душів, для пиття, інгаляцій, зрошування, промивання тощо. До цих курортів належать: Поляна, Сонячне Закарпаття, Немирів, Біла Церква, Миронівка, Хмільник, Моршин, Трускавець, Верховина, Карпати, Квітка Полонини, Миргород, Шкло, Синяк, Лю-бінь Великий, Гірська Тиса, Шаян, Свалява, Усть-Чорна, Солоний Лиман, Горинь, Черче, Березівські мінеральні води, Рай-Оленівка, Старобільськ. 33.Туристичні ресурси Чорного та Азовського регіону Чорноморсько-Азовський туристсько-рекреаційний район включає Одеську, Миколаївську й Херсонську області. Найціннішими ресурсами цього району є помірно-континентальний клімат, тепле море, широкі піщані пляжі, лікувальні грязі, мінеральні води, численні туристські об'єкти. Зима малосніжна, тепла, м'яка (середня температура січня від –1,1 до –3,6ос), літо сухе й печеня (середня температура +22 +23ос). Середньорічна кількість опадів 350-450мм. Морське повітря має лікувальні властивості через наявність у ньому солей брому, хлору і йоду. Характерним для даної місцевості є наявність мальовничих мілководних заток (Тендровська, Джарилгачська), лиманів, піщаних островів і кіс (Тендровскька, Кинбурнська, Кароліна-Бугаз і інші). Головні ріки - Дністер, Дніпро, Південний Буг. Морська вода біля узбережжя прогрівається до +24 +26ос, хвилювання моря незначні. Найкращий період для купання - із червня по серпень. Основні запаси лікувальних грязей (мулисті сульфідні) зосереджені в Куяльницкому, Будацкому, Хаджибейскому і Тилегульскому лиманах, у Грязьовому озері й становлять близько 40 мільйонів тонн. Регіон має значні запаси мінеральних вод, які належать до Чорноморського Артезіанського басейну. Тут є води малої мінералізації (до 5г/л) – зосереджені в Одеській і Миколаївській областях, середньої й високої мінералізації (Очаків, Коблево, Одеса, Сергіївка, Кароліна-Бугаз). Термальні, бромні і йодобромні розсоли з мінералізацією 40-100 г/л і температурою 30-42оС відомі в Одесі й с. Залізний порт (Херсонська область). Цей туристсько-рекреаційний район має рівень вище за середнє по кількості туристських баз, готелів і по кількості дитячих оздоровчих таборів і середній рівень (за винятком Одеської області) по кількості санаторіїв і будинків відпочинку. Кількість місць у засобах розміщення в Миколаївській і Херсонській областях перебуває на середньому рівні, а в Одеській області на високому. Число організованих рекреантів перевищує 1 млн. чоловік у рік. Найбільш відомі такі курорти району: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліна-Бугаз, Куяльник, Лузанівка, Лебедівка, Лермонтовський, Холодна Балка, Хаджибей, Черноморка, Сергіївка (Одеська область), Гола пристань, Скадовськ, курортна місцевість Арабатська стрілка, Генічеськ (Херсонська область), Кобелево (Миколаївська область). У районі налічується 250 природно-заповідних територій і об'єктів загальною площею 179 тис. км2, 64 пам'ятники природи. По числу природних об'єктів туризму виділяються Миколаївська й Херсонська області - вище за середнє рівня (Одеська область нижче середнього рівня). Цікавими природними об'єктами є Одеські катакомби, Михайлівський Яр, Кардомичський і Мостовський пам'ятники садово-паркового мистецтва, заповідники Асканія-Нова, Чорноморський біосферний заповідник і Дунайські плавні, Миколаївські й Одеський зоологічні сади. По числу історико-архітектурних об'єктів всі області мають рівень нижче середнього. Культурними об'єктами багата Одеська область (вище за середнє), інші області характеризуються рівнем нижче середнього. Крупними туристським центрами є: Одеса, Імаїл, Вілкове, Білгород-Дністровський, Миколаїв, Первомайськ, Херсон, Каховка, Асканія –Нова. Даний район спеціалізується на лікувально-оздоровчому туризмі, спортивному туризмі. Є сприятливі умови для розвитку екологічного туризму, круїзного й автомобільного. Туристські ресурси Криму Кримський туристсько-рекреаційний район є найпопулярнішим і всесвітньо відомим санаторно-курортним, оздоровчим і туристським районом на території України. Такої популярності сприяють сприятливі кліматичні умови, водні, грязьові, пляжні, ландшафтні ресурси й велика кількість туристсько-екскурсійних об'єктів. Клімат північної частини півострова помірно-континентальний, на Південному березі Криму – з рисами субтропічного середземноморського типу. Опадів від 500 до 1100 мм у рік. Середня температура січня –від – 0,5 до – 3,8 оС, липня від +15,6 до 21,2 оС. Купальний сезон триває із травня по жовтень (середня температура води влітку +17 +24 оС). Загальна довжина пляжів 450 кілометрів. Є 50 солоних озер, самі більші - Старе озеро, Сакське озеро, Тобечицьке й інші. Запаси лікувальних грязей (головним чином сульфідних) зосереджені в озерах, становлять близько 24 мільйонів км Відомо близько 100 джерел мінеральних вод. Але одним з найцінніших багатств Криму є його ландшафтні ресурси -громада Кримських гір, що обмежує середземноморську оазу Південного Берега Криму, що переходить у безкрайні сухі степи, морські мальовничі узбережжя, лагуни, гроти й бухти, сучасні будинки готелів, пансіонатів і літні замки-резиденції російського дворянства. За даними статистики в Криму щорічно оздоровлюються понад 8 мільйонів чоловік. У Кримському районі зосереджено 36% санаторно-курортного фонду України, близько 30% будинків відпочинку й пансіонатів, близько 20% туристських установ країни. Саме тому по всіх групах показників Кримський район має рівень вище за середнє. Існуюча структура туристсько-рекреаційної мережі Криму на 30% складається з лікувальних установ і на 70% з установ відпочинку. 30% всіх існуючих установ обслуговують дітей. На Південному Березі Криму зосереджене до 60% всіх здравниць, на західному - 33%, а на східному -близько 4%. Популярними курортами на заході Криму є Євпаторія, на півдні – Велика Ялта й Алушта. Кримський район нарівні з Карпатським є найбільшим центром туризму на Україні. Численні пам'ятники архітектури, історії, археології,екзотичні природні об'єкти, м'який клімат сприяють розвитку пішохідного,автомобільного, морського, гірського, екологічного й спелеотуризму. Серед основних туристських центрів у Криму виділяються Севастополь,Керч, Судак, Феодосія й інші. Усього в Кримському туристсько-рекреаційному районі налічується близько 40 великих об'єктів туризму, 21 музей, 6 театрів. На території Кримського району перебуває 141 об'єкт природно-заповідного фонду (загальною площею 70,0 тисяч га; 2,7% площі району), у тому числі:Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, заповідник Мис Мартьян, Карадазький заповідник, Кримське заповідно-мисливське господарство, 32 заказника, 73 пам'ятника природи, 22 парку-пам'ятника садово-паркового мистецтва, всесвітньо відомий Никитський Ботанічний сад. По всіх виділених групах об'єктів туризму Кримський район характеризується рівнем вище за середнє. Наявність відповідних груп туристських ресурсів сприяє розвитку у цьому регіоні в першу чергу лікувального й спортивно-оздоровчого туризму, а також гірського й спелеотуризму, пригодницького, екологічного, круїзного,пізнавального й іншого видів туризму. 34.Використання рік України для організації активного туризму Наша держава володіє великим потенціалом у розвитку водного туризму, основою якого є 163 річки довжиною понад 100 км. Практично безмежні можливості відкриваються у розвитку водних мандрівок з Європи через Дунай і притоки Вісли до Дніпра, Дністра, Південного Бугу тощо. За всім комплексом природних умов для організації водного туризму (похилом русла, сезонним режимом, особливостями течії, наявністю природних перешкод і складністю у їх подоланні тощо) річки України поділяються на три групи: річки низовин, річки височин, річки гірських районів. З погляду їх використання з метою водного туризму кожна з трьох груп має власну туристично-спортивну складність. Найнижчий рівень складності (до І категорії) мають річки Поліської, Придніпровської і Причорноморської низовин. До них належать Дніпро з правими притоками Прип'ять, Ірпінь та ін., праві притоки Прип'яті Горинь, Стир, Стохід та ін. Рівнинними є ліві притоки Дніпра, Десна з Сеймом і Остром, Сула з Удаєм, Псел, Ворскла, Самара та ін. Всі ці річки цілком доступні для туристів-початківців. Річки височин України, як і самі височини, для пішохідних маршрутів можуть перетворитися у своєрідну європейську і світову школу водного туризму. Особливо придатні для цього річки Подільської, Волинської і Придніпровської височин. Це верхні течії Горині, Случа, Тетерів, Уж, Рось басейну Дніпра, Південний Буг з притоками Гірський і Гнилий Тікич, Синюха, Бужок та ін., а також верхів'я Дністра та його ліві притоки Жванець, Іванчик, Збруч, Смотрич та ін. Всі ці річки дають змогу здійснювати водні мандрівки II і ІІІ категорій складності. Пороги нижньої течії Південного Бугу є найскладнішими і вимагають від водних туристів спеціальних навичок. Річки височин нашої держави — це полігон для набуття водними туристами базової тактичної і технічної підготовки з метою участі у змаганнях, підвищення власної спортивної майстерності. На багатьох таких річках необхідно організовувати навчально-тренувальні бази і проводити всеукраїнські та міжнародні змагання. Поки що змагання з техніки водного туризму проводяться на річці Південний Буг біля села Соколець та на Мізоцькому крязі. У час повені тут траси ПІ категорії складності. Гірські річки Карпат належать до третьої групи. Найбільш освоєні туристами праві притоки Дністра: Черемош, Білий Черемош, Чорний Черемош, Стрий у Передкарпатті й Тиса з притоками на Закарпатті. Розвиток техніки водного туризму і збільшення її масштабів привели до освоєння приток Черемошу Бистреця, Пробійної, верхів'їв Пруту і приток Стрия. Карпатські ріки долаються на катамаранах, байдарках, плотах. Дуже перспективним є вітрильний туризм, В Україні для його розвитку є всі необхідні умови. Нині романтика подорожей під вітрилами дуже сильно приваблює туристів з усього світу. Дніпро з його притоками, пов'язаність Прип'яті за допомогою каналу з річковою мережею країн ЄС, участь у реалізації цікавих подорожей у рамках Національної системи туристсько-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича" нікого не залишать байдужим. Ширина дніпровських водосховищ місцями досягає 30 км. Це справжні моря з великою глибиною, штормами, високими і крутими хвилями, яких немає і на Чорному морі. Все це дає можливість повною мірою відчути всі принади, труднощі й небезпеки вітрильного туризму. Особливо привабливі вітрильні походи з історичним "присмаком", наприклад "Козацькими шляхами", "Із варяг у греки", "Козацькі чайки", "До Синопу і Трабзону" тощо. Окремими маршрутами в рамках таких походів можуть бути: Переяслав-Хмельницький— Канів —Черкаси — Кременчук; Запоріжжя — Нікополь — Херсон; Білгород-Дністровський— Вилкове— Кілія — Ізмаїл та ін. 35.Придатність рельєфу України для організації активного туризму 36.Рельєф Українських Карпат як туристичній ресурс Українські Карпати — частина гірської системи Східних Карпат (які поділяються на Зовнішні Східні Карпати та Внутрішні Східні Карпати) на Заході України. Їхня довжина від верхів'їв Сяну до витоків Сучави становить 280 км, ширина понад 110 км. Займають територію Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Загальна площа гірської системи - понад 24 тис. км². Гірські хребти, розділені поздовжніми улоговинами та розмежовані глибокими поперечними долинами, простягаються, переважно, з північного заходу на південний схід. Різноманітність природних умов території Українських Карпат і наявність лікувальних ресурсів сприяли формуванню тут курортного району міждержавного значення. вано-Франківщина — одне з небагатьох місць в Україні, придатних для розвитку зимових видіввідпочинку. У низині сніговий покрив утримується, як правило, з початку грудня і до березня, а у високогір'ї — з жовтня і до кінця травня, що важливо для розвитку гірськолижного туризму. В області діє понад 30 гірськолижних витягів, що забезпечують катання на лижах і сноубордах, та розраховані на початківців, дітей, любителів та професіоналів. Найбільшою популярністю користуються такі гірськолижні зони, як Паляниця, Яблуниця, Ворохта Яремчанської міської ради, м. Косів та с-ще. Верховина, с. Вишків Долинського району. Тільки на території Яремчанської міської ради — понад 20 гірськолижних витягів загальною дов жиною трас понад 60 км. У селищі Ворохта є комплекс трамплінів, що завдяки штучному покриттю діють цілорічно. Карпати — один з головних районів проведення пішохідних туристських походів. Різноманітність природних перешкод дає можливість туристам оволодіти майже усім арсеналом прийомів техніки пішохідного туризму, орієнтування на місцевості, дозволяють повноцінно проводити навчальні заходи. Розроблені пішохідні маршрути Карпатами є різної категорії складності, від найпростіших прогулянкових (сімейних та дитячих) до складних і багатоденних (для підготовлених туристів) до III категорії складності. Українські Карпати відносяться до середньовисотних гір, які не досягають снігової лінії і не мають сучасних льодовиків. Абсолютна більшість вершин Карпат нижче 2000 м і лише на масиві Чорногора шість вершин мають більшу висоту, у тому числі, найвища точка Українських Карпат г. Говерла — 2061 м, яка розташована в Івано-Франківській області. Снігова лінія в епоху останнього зледеніння знаходилась на висоті 1450–1550 м. Яскравими слідами давнього зледеніння є реліктові льодовикові форми на найвищих гірських масивах (Чорногора, Полонинський хребет, Рахівські гори, Чивчина): цирки, улоговини, конуси виносу, кари, моренні вали. На дні карів на висоті 1450–1800 м знаходяться карові озера. Реліктові льодовиковіцирки та кари протилежних схилів масиву Чорногора не з'єднались між собою своїми задніми стінками і не утворили гострих гребенів, які, іноді з карнизами, є тільки на відрогах вододільного хребта масиву, де зійшлися декілька сусідніх карів одного схилу. У межах головного вододілу Карпат знаходяться гори Бескиди з найвищою точкою — горою Пікуй (1408 м); від Вишківського до Яблуницького перевалів простягнулися найбільш важкопрохідні, розчленовані численними ущелинами гори Горгани з найвищою точкою — горою Сивуля (1836 м); від Яблуницького перевалу на південь простягнувся масив Чорногора з найвищими вершинами Українських Карпат. Вздовж південного краю Українських Карпат простягнулися гірські масиви Вулканічного хребта з вершинами Маковиця, Синяк, Бужора, у ландшафтах якого є прояви давнього вулканізму. Карпати складені в основному глинистими сланцями, алевритами, вапняками, пісковиками крейдового та палеогенового періодів. Сланці легко піддаються денутації, тому гірські хребти мають переважно пологі схили. Пішохідні походи Карпатами можуть здійснюватись з травня по жовтень місяць. Треба пам'ятати, що у травні на високогір'ї ще багато снігу, а в жовтні значно знижується температура повітря, особливо у нічний час. Найцікавіші маршрути йдуть хребтами гір. Так, маршрут III категорії складності проходить найвищими хребтами Чорногора, Горгани та Свідовецьким. Більшість маршрутів в області не промарковані. В межах природоохоронних об'єктів існує своя система знакування екологічних, піших та велосипедних стежок, однак загальноприйнятої та затвердженої системи в Україні ще немає. Беручи до уваги те, що четверта частина всіх туристів, які перебувають на території Івано-Франківської області, — є самодіяльними, то знакування і облаштування маршрутів є важливим чинником їхньої безпеки. У рамках Програми розвитку мережі пішохідних шляхів проводиться облаштування та знакування туристських маршрутів. Перевірені фахівцями маршрути подаються у путівниках та позначаються на детальних картах. Так, зокрема, видано довідник путівник В. Собашко «Гірськими стежками Карпат» з описом більш як 100 маршрутів та комплектом топографічних карт масштабом М 1:100 000 (наклад — 5000 прим.), детальні туристські карти маршрутами Чорногори та центральних Горган масштабом М 1:50 000. Найбільшою популярністю серед туристів користуються маршрути Чорногірським хребтом з проходженням вершин Говерла, Піп Іван, Петрос та відвіданням високогірних озер Бребенескул, Несамовите, Марічейка. Значною атракцією для польських пішохідних груп є маршрути колишнім польським кордоном, який проходив масивом Чорногора, а також центральні Горгани (г. Сивуля). Привабливість Карпат значно посилюється особливостями культури і побуту місцевого населення, багатством інших туристичних ресурсів та можливістю задоволення широкого спектру туристичних потреб. 37. Головні туристичні центри України
Шацьк
Шацькі озера
Ужгород
Полтава
Святогірськ
Чернівці
Солотвино
Берегове
Хуст
Невицький замок
Мукачеве
Севастополь
Балаклава
Ужгород
Солотвино
Десантне
Вилкове
Одеса
Білгород-Дністровський
Ольвія
Червоногород
Черкаси
Івано-Франківськ
Чернігів
Путивль
Козелець
Гусятин
Сатанів
Завалля
Кудринці
Бакота
38. Кримські гори як туристичний ресурс Кримські гори за екзотичністю не поступаються Карпатам, хоча тут менше сприятливих для відпочинку умов. Круті оголені схили (лісистість 10 %) придатні для вправляння скелелазів і любителів гострих відчуттів. Майже 150-кілометровою дугою з північного сходу (поблизу Феодосії) на південний захід (біля Балаклави) простягаються Кримські гори. Вони складаються з трьох паралельних гірських гряд - куест, які характеризуються крутими обривистими південно-східними і пологими протяжними північно-західними схилами. Висота і розміри куест збільшуються з південного сходу на північний захід: найбільшою є Головна (1200 - 1500 м), далі йдуть Внутрішня(близько 500 м) і Зовнішня (250 - 320 м) гряди. Середня висота Кримських гір,включаючи Південний берег Криму, становить 440 м. Найбільші висоти є на Головній гряді. Серед них найвищі: Роман- Кош (1545 м, Бабуган-яйла), Демір– Капу (1540 м, Нікітська яйла), Зейтін – Кош (1534 м, Бабуган-яйла), Кемаль-Егерек (1529 м, Нікітська яйла), Еклізі Бурун (1527 м, Чатирдаг), Ангара –Бурун (1453 м, Чатирдаг), Велика Чучель (1337 м, Синабдаг), Авінда (1472 м,Нікітська яйла), Рока (1346 м, Ай-Петринська яйла), Беденекир (1320 м, Ай-Петринська яйла), Тай – Коба (1254 м, Карабі-яйла), Демерджі (1239 м,Демерджі-яйла), Ай-Петрі (1234 м, Ай-Петринська яйла). Найвищою точкою Внутрішньої гряди є гора Кубалач поблизу Білогорська (738 м). Кримські гори відіграють важливі кліматоутворюючі функції – вони захищають від впливу північних холодних повітряних мас вузьку приморську смугу - Південний берег Криму - винятково важливу приморську оздоровницю України зі сприятливим для відпочинку та лікування м'яким субтропічним (середземноморським) кліматом. Особливості рельєфу Кримських гір здебільшого сприятливі для розвитку активних видів туризму – гірський пішохідний, альпінізм, скелелазіння, спелеологічний 39. Печери Поділля та Буковини як туристичний ресурс Печери Поділля і Буковини — це карстові порожнини на території Хмельницької, Тернопільської, Чернівецької, Львівської та Івано-Франківської областей. Тут відомо понад 130 карстових печер, головним чином у лівобережному Придністров'ї і межиріччі Дністер - Прут. У Тернопільській області нині налічується 70 печер, у Чернівецькій області - 35. Більшість печер цієї області, в тому числі найбільші, розвідані у 15-30-метровій гіпсовій товщі, невеликі є у вапняках та пісках. Сумарна протяжність найбільших гіпсових печер - 412 км, 5 з них є найдовшими в світі. На території Новоселицького району Чернівецької області існує 14 заповідних об'єктів. До них відносяться сталактитова печера Попелюшка поблизу Подвірного, карстова печера Буковинка поблизу Стальнівців та інші. Печера Попелюшка — унікальне природне диво. За довжиною вона займає третє місце в Україні (після Оптимістичної та Озерної печер) та третє в світі серед гіпсових печер. печера Попелюшка дослідниками до кінця ще не пройдена. Майже кожного року групи українських спелеологів виявляють у її глибинах нові тунелі та порожнини. Існує науковий прогноз, що окремі відгалуження Попелюшки тягнуться далеко вглиб території сусідньої Молдови. Нині чернівецькі спелеологи проводять роботу по відкриттю більш надійного входу з території України, з метою розвитку туризму та медицини (спелеотерапії) у печері. Цікавим краєзнавчо-туристичним об'єктом є печера Буковинка. Печеру можна використовувати в наукових та курортно-лікувальних цілях, а також для розвитку спелеотуризму. Вона охороняється державою як геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Печера Гострі Говди має досить широкі лабіринти та зали (до 3 м), щілиноподібні ходи шириною до 1 м і висотою 3—5 м, але більшість ходів занесена суглинками майже до самого верху, що робить печеру важкодоступною. Більшу частину лабіринту печери вкрито чорними гіпсовими кристалами, місцями стіни і стеля ходів від кристалів повністю чорні. Завершує кришталеву галерею дального району печери зал Кришталевий. Стіни цього залу до самого верху (а висота його доходить до б м) вкриті крупними кристалами. Розміри, різноколірність і велика кількість кристалів вражають своєю красою. Прозорі і біло-жовті, подекуди червоні, кристали звисають повсюди. Печера Гострі Говди ще закрита для екскурсійного відвідування спелеотуристами-аматорами (з метою недопущення довільного проникнення вхід замкнуто на замок). На території Тернопільщини охороняються державою як пам'ятки природи 20 найбільш цінних печер, 7 з них — Озерна, Оптимістична, Кришталева, Вільчанська, Млинківська, Ювілейна і Перлина — оголошені пам'ятками природи загальнодержавного значення. На відміну від гіпсових печер інших регіонів, названі печери Поділля характеризуються багатством і різноманітністю мінеральних утворень: кристалів (прозорих чи білих, рідше жовтих та рожевих), що покривають стіни печер, а також кальцитових каскадних натьоків, драпіровок, і, звичайно ж, сталактитів. Доволі цікавими для екскурсійного відвідування є невеликі вапнякові Нігинські печери національного природного парку "Подільські Товтри". Від мезоліта й до пізнього середньовіччя ці печери активно використовувалися місцевим населенням для проживання й переховування від ворогів у лихоліття. Не менш легендарною й туристично атракційною у НПП "Подільські Товтри" є Кармалюкова печера біля Привороття. У ній, за переказами, тривалий час переховувався й прикопував відібрані в багатіїв скарби народний месник Устим Кармалюк. З сакральними цілями печери Подільського Подністров'я населення краю використовувало ще з енеоліту (Баламутівська печера Чернівецької області, печера Вертеба Тернопільської області). Значний пізнавально-туристичний потенціал мають печери-святилища слов'ян V—XI ст., зокрема Язичницька. Язичницька печера знаходиться біля Міжгір'я на Тернопільщині і має довжину ходів 42 м. Названа так печера у зв'язку з виявленим у ній давньослов'янським печерним храмом "Язичницька святиня" з археологічним матеріалом, датованим IX ст. Тут зберігся унікальний для українських теренів плоский жертовний камінь-плита діаметром 4 м і товщиною 65 см. 40. Біосферні заповідники України як об’єкт рекреації та туризму Біосферні заповідники України — природно-заповідні території міжнародного значення, в яких охороняються всі шари біосфери; і доступ до яких вкрай обмежений. В Україні розташовані 4 біосферних заповідники:
«Асканія-Нова» (Херсонська область)
Дунайський біосферний заповідник(Одеська область)
Карпатський біосферний заповідник(Закарпатська область)
Чорноморський біосферний заповідник
Біосферний заповідник «Асканія-Нова» Найстаріший з чотирьох українських біосферних заповідників. Заснований у 1898 році ентузіастом бароном Фрідріхом Фальц-Фейном, нині він розрісся більш ніж на 33 тисяч гектарів. Засновнику вдалося у прямому розумінні цих слів виростити чарівний сад у степу. Нині екзотичні рослини можна побачити у ботанічному саду. Він займає 170 гектарів! Тут можна побачити і величезне різноманіття птахів, починаючи від фазанів до страусів, навіть є фламінго. Антилопи, американські бізони, верблюди – загалом 800 видів тварин. Та головна цінність заповідника «Асканія-Нова» – це степ. Дунайський біосферний заповідник Ця територія стала останнім прихистком для європейської норки та лісового кота. Тут у них є шанс вижити. Заповідник вразить різноманітністю тварин та птахів. 5 тисяч видів! Такої кількості ви не зустрінете ніде більше у Європі. Кіт лісовий, єнотоподібна собака, серед риб є білуга та осетер, лососі та йоржі. Та найбільше багатство – це птахи! Пелікани, баклани, і що найголовніше, серед всього різноманіття є орлани-білохвости. На жаль, ці птахи – на межі вимирання. Тільки тут орлани, подалі від людей, мають шанс відновити свій вид. Карпатський біосферний заповідник Перлина Карпат! З гір перед вами відкриються неосяжні простори заповідника – озера, урочища і найбільша цінність наших Карпат – ліси. У Європі наші гори вважаються наймолодшими та мають славу наймістичніших! Та є тут і старожили – буки. Вік деяких з цих дерев перевищує кілька століть. Унікальна Долина нарцисів. Чорноморський біосферний заповідник Справжній вирій для птаства – Чорноморський біосферний заповідник! Тут щорічно зимують 120 тисяч птахів! Науковці нарахували у Чорноморському заповіднику 180 видів пернатих. Майже три десятки з них занесені до Європейського червоного списку. У заповідних морських водах загалом знаходяться 83 види риб. Серед них – всі три види дельфінів. 41. Національні природні парки України як об’єкт рекреації та туризму Національні природні парки України — заповідні території, що є частиною природно-заповідного фонду України. В них дозволено вільний доступ туристів. В Україні станом на 2011 рік налічується 40 національних природних парків загальною площею більше 10000 км² (1,8 % території), які розташовані у 12 з 24 областей і Автономній Республіці Крим. Також 21 жовтня 2010 року Сіверсько-Донецький природний парк було позбавлено статусу національного. Зараз ведуться активні роботи зі створення найбільшого в Україні національного природного парку «Подесіння». Також планують створити у Львівський області національний природний парк «Чайковицький» Карпатський національний парк На величезних гірських просторах розкинувся Карпатський національний парк. Для туристів приготували унікальні інформативні маршрути. Тут можна пройтися стежкою Олекси Довбуша. Маршрут починається з Яремчі. Ви пройдете поміж скелями і вийдете на хребет Горган Запрутський. Саме тут відкривається мальовничий вид на каньйон Прута та на присілок Ямна. Розвинутий екстремальний туризм до Говерли. Похід на найвищу гору України розтягнеться на понад десять кілометрів, але витрачені час і сили того вартують. У Карпатському національному парку прокладено аж 25 туристичних маршрутів на будь-який смак. І не забувайте, що в парку збереглися місцеві традиції, які приваблюють десятки тисяч туристів, які також приїжджають сюди взимку покататися на лижах Шацький національний парк Волинь здавна називають краєм лісів і озер. Саме вони є окрасою національного парку. Загалом на площі майже в 33 тисячі гектарів знаходиться 22 озера. Їх називають "блакитними очима" Волині. Вода у водоймах чиста настільки, що придатна до пиття. На більшості з цих озер люблять відпочивати туристи. Найбільш популярним є Світязь. Тут знаходиться багато місць для відпочинку, можна половити рибу (судак, вугор і щука). У соснових лісах Шацького національного парку відпочивальники смажать шашлики, розбивають наметові містечка і насолоджуються чистим повітрям. Національний природний парк "Подільські Товтри" Унікальне для світу місце. "Подільські Товтри" розтягнулись на велику відстань у Хмельницькій області. Візуально Товтри є мальовничими пагорбами, з яких і починаються Українські Карпати. Тут один за одним здіймаються зелені, покриті деревами мальовничі пагорби. А біля підніжжя пагорбів лежить тиха гладь синіх озер різної форми і розмірів. Всього в парку налічується цілих 160 товтр. Різні за висотою, порослі лісом і лисі, всі товтри мають спільну рису: їхній західний схил крутий, а східний - пологий. Аналогів Подільським Товтрам у світі немає, подібні за геологічними структурами скелясті гряди існують тільки у Великобританії і США. Національний природний парк "Нижньодністровський" В Одеській області на території одразу трьох районів розкинувся Національний природний парк "Нижньодністровський". Він розташований в межиріччі р.Дністер та р. Турунчук та гирловій частині р.Дністер. Тут справжній рай для любителів природи. Річки, болота, велика кількість риби, тварин – це все Національний природний парк "Нижньодністровський". Тут розроблено та затверджено шість екологічних маршрутів, довжиною від 7 до 58 км та одна екологічна стежка. "Дністровська Амазонія" - маршрут річкою Дністер, руслом Турунчука, мальовничою протокою "Амазонка". Довжина маршруту від Біляївки - до 8 км, від с. Маяки - 20 км. Тривалість проходження маршруту від 3 до 6 годин. Національний природний парк "Святі гори" Парк знаходиться в Слов'янському та Краснолиманському районах Донецької області. Головною водною артерією є Сіверський Донець. Природа національного парку та його околиць ще зберегла умови для існування багатьох рідкісних птахів, таких як скопа, тювик, змієїд та інші. У заплаві річки та байрачних дібровах зустрічається горностай - дуже рідкісний для Східної України вид, а у скелях крейдяних гір живе рідкісний для Європи птах - пугач. Справжньою перлиною заповідника є печерні храми з Миколаївською церквою, яка була збудована в XVII ст. на крейдяній скелі. Ця унікальна споруда відтворює в камені традиції дерев'яної народної архітектури і є оригінальним витвором українського барокко. Національний природний парк "Синевир" Національний природний парк Синевир – окраса українських Карпат. Тут є все: озера Синевир і Озірце, болотні угіддя Глуханя і Замшатка, гори Стримба і Негровець, водоспади, вічнозелені ліси тощо. Тут активно працюють над збереженням популяції бурого ведмедя. Задля цього був збудований реабілітаційний центр для цих тварин. Вольєр реабілітаційного центру бурих ведмедів розташовано на ділянці лісу 12 га. На території парку є два музеї, які варто відвідати. Національний природній парк "Голосіївський" У Києві був створений національний парк "Голосіївський". Тут дослідники знайшли рештки поселень скіфської доби, доби бронзи, ранньозалізного часу, декілька давньоруських поселень та городищ. Однак найвідомішим є Китаївське городище із курганним могильником ІХ-ХІІІ ст. Відтак, тут знаходяться Китаївська пустинь із стародавніми печерами, Голосіївська пустинь, а також Головна астрономічна обсерваторія НАН України. Цей парк є місцем відпочинку киян і центром паломництва. Національний природний парк "Гуцульщина" Цей молодий національний парк розташовується у Косівському районі Івано-Франківської області. Природа в парку мальовнича, адже тут - лісиста частина Покутсько-Буковинських Карпат. На відміну від Шацького національного парку "Гуцульщина" не може похизуватися озерами. Всього нараховується шість невеликих озер. На їхніх берегах ростуть рідкісні рослини, які занесені до Червоної Книги України. Однак тут протікають такі відомі річки Західної України, які оспівані місцевим населенням, як Прут і Черемош. Національний природний парк "Сколівські Бескиди" Львівська область може пишатися національним парком, який щороку приваблює юрби туристів. На кам'янистих схилах та в ущелинах ростуть величні смереки. Тут водяться олені, дикі кабани, куниці, ведмеді і навіть зубри, яких завезли з Білорусі. Крім того, парк розташований в околицях традиційних курортних місцевостей - Східниці, Сколе, Славське. Туристам тут запропонують великий вибір турбаз, санаторіїв і приватних садиб. Гетьманський національний природний парк Цей парк ознайомлює туристів із природою Лівобережної України, зокрема, Сумщини. Парк створений лише у 2009 році. Тут протікає Ворскла. У долині річки один за одним ідуть 12 заповідних урочищ. Найбільше з них, "Литовський бір", де ростуть дерева, вік яких нараховує понад 300 років. Заплава річки Ворскла збереглася у первісному вигляді завдяки створеним заказникам загальнодержавного значення ("Бакирівський", "Климентівський", "Хухрянський") та місцевого значення ("Ямний"). Національний природній парк “Олешківські піски” Розташований НПП на території Херсонської області. Це справжня українська пустеля. З оазами, барханами, гадюками і отруйними павуками. Влітку пісок нагрівається до 75 градусів. А на “березі” пустелі ви зможете побачити найбільший у світі ліс, що висаджений людиною. Цікаво, що тривалий час Олешківські піски були закритою зоною, на території якої розташовувався військовий полігон СРСР. Тепер це – популярне серед туристів місцевість, яка є справді унікальною та ще малодослідженою. Адже Олешківські піски отримали статус НПП лише у 2010 році. 42. Парки- пам’ятки садово-паркового мистецтва України як об’єкт рекреації та туризму 43. Дендропарки України як об’єкт рекреації та туризму Дендрологічний парк— територія, на якій на відкритому ґрунті культивуються деревні рослини. Парк з колекцією різних порід дерев. Нині в Україні існує 57 дендропарків загальною площею близько 1800 га, з яких 19 — загальнодержавного значення. Більшість парків має невелику площу 10-20 га, хоча є і великі дендропарки (дендропарк «Олександрія» займає площу 405 га). Деякі дендропарки на своїй території мають природні ділянки лісів, що має велике значення для охорони біорізноманітності. Дендрологічні парки України — зони культивування різних видів рослин, часто рідкісних та екзотичних. Поряд з якими створюються красиві декоративні споруди, скульптури, штучні водойми, часом навіть імітуються шедеври світової архітектури. В нашій країні є багато дендрологічних парків. Деякі з них мають 200-літню історію і належать до найстаріших в Європі, інші — засновані в останні десятиліття і лише доповнюються та розбудовуються. Та більшість із них потребують більшої уваги до себе, ніж мають зараз. Відновлення, реконструкції, чи просто бережного ставлення людей чекають десятки заповідних парків, краса яких часто так нерозумно експлуатується нами. Кропивницький дендропарк Кропивницький дендропарк називають і міні-Голландією, і українським Діснейлендом. Зараз це паркова зона, яка розміщена на 45 гектарах, 33 з яких займають зелені насадження і ландшафтні куточки, а на 12-ти знаходяться розважальні заклади, атракціони італійського та вітчизняного виробництва. Візитна картка парку - 500 тисяч тюльпанів, в яких він буквально потопає. Посеред парку є сцена, на якій влітку виступають популярні групи і виконавці, проводяться всілякі конкурси. У 2008 році кропивницький дендропарк визнаний кращим парком в Україні. Софіївка (Умань) Парк "Софіївка" можна без перебільшення назвати шедевром садово-паркового мистецтва світового рівня. Це зразок пейзажної композиції води, землі, архітектурних споруд і скульптур. Його заклав в 1796 р граф Станіслав-Фелікс Потоцький і подарував своїй дружині красуні-грекині Софії в 1802 р Зараз в парку можна побачити і фонтани, і ставки, і водоспади, і озеро, і скелі, і статуї римських богів. На честь парку названий космічний астероїд і навіть присвячено вірш (польського письменника С. Трембецького). У вихідні дні буває багато народу. Олександрія Місто Біла Церква Київської області. Займає площу понад 290 га. Дендропарк є найбільшим і найстарішим із собі подібних в Україні. Розташований на березі річки Рось. Має багато декоративних водойм. Архітектура парку виконана у стилі доби Класицизму. Спорудження парку почалось вкінці XVIII століття за вказівкою графа Браницького. Жіноче ім`я національного парку – честь дружини його засновника. З часу заснування тут побуває багато відомих постатей. Олександрії присвячуватимуть вірші і поеми. На жаль, єдиною спорудою, яка уціліла з часу первинного оформленя парку є Будинок садівника. Красиві унікальні рослини і романтичні будівлі, якими можна милуватися у наш час, створюють неповторну композицію рукотворного дива, що вражає все нових відвідувачів. Тростянець Пам’ятка садово-паркової архітектури середини XIX століття, створена завдяки зусиллям і коштом Івана Михайловича Скоропадського. Розташований в однойменному селищі Ічнянського району Чернігівської області. Займає площу 350 га. Будівництво парку розпочалось зі створення Великого ставу, який і зараз красиво розділяє територію на дві частини. Згодом тут було насипано багато високих курганів, що своїми гострими вершинами, за задумкою, нагадують Альпи. «Тростянець» засаджений близько 800 видами і формами рослин, серед яких багато рідкісних та екзотичних. Чернівецький Місто Чернівці. Територія парку приблизно 4,8 га. Як відомо, справжнім ландшафтним дивом міста є університет імені Ю. Федьковича. Дендропарк був закладений тут ще у 1876 році за головним корпусом колишньої Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, як власне і служить зараз частиною університету. Окрім 100 видів та форм дерев і чагарників росте справжнє ботанічне диво – тринога яблуня. Красива алея обрамлює прохід до невеличкого басейну з магноліями та плакучими вербами. А неподалік розташована сталактитова печера (імітація). Басейни та фонтани, алеї з асиметричною посадкою дерев, галявини із затишними баскетами. Тишу і спокій парку береже кам`яний мур, що зі всіх сторін огортає його триметровою завісою. Сторожинецький Місто Сторожинці Чернівецької області. Займає площу 17, 5 га. Дендропарк є одним із найстаріших у Європі. Адже був заснований ще у 1912 року і створювався він зі звичайного лісового масиву. Тому ще зараз тут ростуть 200- і 100-літні дуби, клени і ясени. Найрізноманітніші екзотичні квіти цвітуть тут навіть у холодні пори року. Загало Сторожинецький дендропарк мможе похвалитися понад 1000 видів дерев і чагарників з різних куточків світу. Знаменитою є велична липова алея. Алея закоханих та алея дружби. До речі, останню назвали так тому, що багато гостей дендропарку садили тут щось своє. Цікаво, що й тепер тут росте Тарасова верба. Колись ця гілочка була привезена із Казахстану. Коли Кобзар їхав на заслання, то взяв із собою вербову гілочку. У далекій землі вона прижилася, а могутнє дерево, що виросло з неї, живе досі. Березнівський Місто Березне Рівенської області. Територія – близько 30 га. Цей витвір садово-паркового мистецтва створювався не одним поколінням садівників та скульпторів Західного Полісся. Парку трохи більше тридцяти років. Він поділений на окремі ділянки з цікавими назвами: сад садових жасминів, передгір’я, кам’янистий сад… Парк має свій Острів кохання, що пливе посеред озерця з берегами квітучого бузку декількох видів. Приїхавши на екскурсію у дендропарк, ви побуваєте і у Кавказі, і у Середній Азії, і в Сибіру… — все це — свого роду регіони, засаджені рослинами певних видів і кліматичних зон. Дерев тут висаджено близько 1000 — представників екзотичної, зарубіжної та місцевої флори. Веселі Боковеньки Долинський район Кіровоградської області. Парк займає площу 109 га. Заснований ще у 1893 році на березі річки Боковеньки, він є частиною селекційно-дендрологічної станції. Така весела назва присвоїна дендропарку на честь річки Боковенька, на якій колись любили відпочивати та веселитися козаки. У дендропарку росте 963 види дерев і чагарників. Серед них ви побачите багато рідкісні і реліктових рослин. Наприклад, дерево гинкго, залізне дерево, деревина якого тоне у воді, цегляне дерево та багато інших. Парк розділений на ландшафтні зони. Тут є три озера з довгими містками та очеретними заростями на берегах. Краєвид доповнюється водоспадом. А ще є ціла система мальовничих ставків. Полтавський Місто Полтава. Розташований на території 124,5 га. Заснований на початку 1960-х років. Дендропарк поділений на окремі «тематичні» частини з красивими назвами: Шведський ліс, Бузковий гай, Лісостеп, Східна долина… На території багато мальовничих майданчиків і галявин. Навколо ставків схиляються плакучі верби. З одного боку – темно-зелений ялинник, з іншого – білокоре царство беріз, з третього – ростуть горіхові дерева, розкинулась бузкова галявина. А неподалік ставка — галявина постійного цвітіння. Є також дендрарій. Всього тут росте близько 170 видів кущів та дерев. 44. Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні З списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Україні знаходяться 7 об’єктів, один з яких визнано шедевром людського генія. Перші об’єкти, що знаходяться на території України, були занесені в список в 1990 році на 14-й сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З них шість включені в список за культурними критеріями і один об’єкт – за природними. 1. Київський Софійський собор і Києво-Печерська лавра (1990) Софійський Собор – християнський собор в центрі Києва, пам’ятка української архітектури і монументального живопису XI-XVIII століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Успенська Києво-Печерська лавра – одна з найбільших православних святинь України, визначна пам’ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври. З 2007 року Києво-Печерська лавра також входить в список Семи чудес України. Саме цього об’єкту привласнений критерій «шедевр людського генія». 2. Ансамбль історичного центру Львова (1998) Історичний центр Львова – перший район Львова, де було засновано місто. Це політичний, економічний і культурний центр міста. Особливо цінними є архітектурні твори площі Ринок, вулиць Вірменської та Руської. Художню цінність європейського масштабу мають Вірменський собор, Успенська церква, собор Святого Юра та Домініканський костел. 3. Пункти геодезичної дуги Струве (2005) Дуга Струве – це ланцюг тріангуляційних пунктів, що простягнулася на 2820 км по території десяти європейських країн, від Хаммерфеста в Норвегії до Чорного моря. Ці опорні точки- перший достовірний вимір великого сегмента дуги земного меридіана 4. Незаймані букові ліси Карпат (2007) Букові ліси Карпат – транснаціональний серійний природний об’єкт з десяти окремих масивів, розташованих уздовж осі завдовжки 185 км. Включає п’ять лісових масивів загальною площею 4391 га 5. Резиденція митрополитів Православної церкви Буковини і Далмації (2011) Чернівці. Об’єкт включає духовну семінарію і монастир і є видатним прикладом історичної архітектури XIX століття. 6. Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора (2013) Херсонес Таврійський – місто, засноване стародавніми греками на Гераклейському півострові на південно-західному узбережжі Криму в 422-421 роках до н. е. як давньогрецька колонія. Протягом двох тисячоліть Херсонес був великим політичним, економічним і культурним центром Північного Причорномор’я, де був єдиною дорійською колонією. 7. Дерев’яні церкви Карпатського регіону (2013) У список увійшли: Церква Святого Юра (Дрогобич, Львівська обл.), Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Матков, Львівська обл.), Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Нижній Вербіж, Івано-Франківська обл.), Церква зішестя Святого Духа (Потелич, Львівська обл.), Церква зішестя Святого Духа (Рогатин, Івано-Франківська обл.), Церква Святого Архангела Михаїла (Ужок, Закарпатська обл.), Церква Вознесіння Господнього (Ясіня, Закарпатська обл.), Церква Святої Трійці (Жовква, Львівська обл. ). 45.Національні історико-культурні заповідники України як об’єкт туризму Нині в Україні функціонує більше 60 історико-культурних заповідників державної та комунальної власності. За роки незалежності мережа історико-культурних заповідників України значно зросла та розширилася. Було відкрито нові історико-культурні заповідники, зокрема: Державний історико-меморіальний заповідник "Лук'янівське кладовище" (Київ), Державний історико-культурний заповідник у м. Вишгороді (Київська область), Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" (с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області), Державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві (Львівська область), Державний історико-культурний заповідник "Тустань" (с. Урич Сколівського району Львівської області), Державний історико-архітектурний заповідник у м. Дубно (Рівненська область), Державний історико-культурний заповідник у м. Глухові (Сумська область), Державний історико-архітектурний заповідник у м. Збаражі (Тернопільська область), Державний історико-архітектурний заповідник "Хотинська фортеця" За роки Незалежності найбільш відомі з історико-культурних заповідників системи Міністерства культури і туризму України та інших відомств отримали статус національних. Це, зокрема, Національний заповідник "Софія Київська", Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Національний заповідник "Херсонес Таврійський", Національний заповідник "Хортиця", Національний заповідник "Давній Галич", Національний історико-етнографічний заповідник "Переслав", Національний музей-заповідник українського гончарства в смт Опішні, Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви", "Національний історико-архітектурний заповідник "Кам'янець", Національний історико-культурний заповідник "Чигирин", Шевченківський національний заповідник у м. Каневі. Два з них, - Національний заповідник "Софія Київська" та Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, - включено до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО Важливу роль у роботі історико-культурних заповідників мають нормативні документи, які регламентують діяльність музеїв та заповідників України. Це, зокрема, прийнятий Верховною Радою України 29. 06. 1995 року Закон "Про музеї та музейну справу", який, зокрема, визначив правові основи діяльності історико-культурних заповідників; Закони України "Про охорону культурної спадщини" (2000 р.) та «Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини"» (2004 p.); Постанови Кабі-нету Міністрів: "Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" (2001 р.), "Про утворення Державної служби охорони культурної спадщини" (2002 p.); Укази Президента України, Постанови та Розпорядження Кабінету міністрів України щодо діяльності та розвитку історико-культурних заповідників. Сприяти вирішенню насущних проблем розвитку історико-культурних заповідників має і "Державна програма розвитку культури на період до 2007 року", прийнята постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 р. № 1235. Серед основних завдань цієї програми - робота по збереженню історичних пам'яток та історико-культурних заповідників За останні роки значно активізувалася науково-дослідна, виставкова, видавнича діяльність історико-культурних заповідників. Ці заклади постійно вишукують можливість залучити додаткові позабюджетні кошти для фінансування своєї діяльності, розширяють надання платних послуг. Але у кінці XX - на початку XXI ст. в організації роботи історико-культурних заповідників нагромадилося чимало недоліків та проблем. Серед головних з них є: вкрай обмежене фінансування заповідників; незадовільний, а в деяких випадках, аварійний стан музейних приміщень; проблема фондосховищ (у більшості заповідників вони не відповідають потрібним нормам і умовам зберігання колекцій; застарілість експозицій, що потребують оновлення тощо. Актуальною залишається і проблема збереження історико-культурних пам'яток. Тож, для аналізу цих проблем, а також позитивного досвіду здається доцільним розглянути роботу деяких історико-культурних заповідників України та її висвітлення на сторінках вітчизняної преси. Зокрема, Київ та Київська область є одними з найбільш насичених історично цінними об'єктами регіонів України. На території Києва та Київської області розташовано багато різноманітних пам'яток матеріальної культури, що хронологічно охоплюють період від найстародавніших часів до наших днів. У Києві та Київській області працюють: Національний заповідник "Софія Київська", Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Державний історико-архітектурний заповідник "Стародавній Київ", Державний історико-меморіальний заповідник "Лук'янівське кладовище", Державний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили", Національний історико-етнографічний заповідник "Переслав" (м. Переслав-Хмельницький), Державний історико-культурний заповідник у м. Вишгороді, Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" Серед цих історико-культурних заповідників пам'яткою всесвітнього значення є Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Ще 29 вересня 1926 року було прийнято постанову "Про визнання колишньої Києво-Печерської Лаври історико-культурним державним заповідником і про перетворення її у Всеукраїнське музейне містечко". За цією постановою вся територія колишньої Києво-Печерської Лаври в межах її стін оголошувалась історико-культурним державним заповідником. Були виділені й кошти на наукові та ремонтно-реставраційні роботи. В цей час на території Лаври діяв цілий ряд музеїв різного спрямування. Нині Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник - один із найбільших культурно-освітніх та науково-дослідних закладів України, створений на базі комплексу пам'яток природи, історії, археології, архітектури, культури на території, що має загальнодержавне національне значення. Його фондові колекції зараз нараховують понад 70 000 одиниць збереження. На його території працюють: Музей історичних коштовностей України, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей книги і книгодрукарства України, Виставка мікромініатюр, Музей українського народного декоративного мистецтва. Тут можна ознайомитися з унікальними пам'ятками мистецтва та архітектури ХІ-ХХ ст., лабіринтами Ближніх і Дальніх печер, постійно діючими і тимчасовими виставками, які доповнюють основну експозицію. Щороку Заповідник відвідують близько мільйона туристів та паломників з усіх континентів та країн світу. Тож Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник проводить активну роботу по залученню додаткових коштів. Зокрема, заповідник активно співпрацює з туристичними агентствами, запроваджує рекламу, що допомагає збільшити кількість відвідувачів. Тут також продається сувенірна продукція, запроваджено платні послуги (наприклад фото- та кінозйомка) Питання збереження історико-культурної спадщини є актуальним і для Київської області. Пріоритетне значення цім питанням надає управління культури Київської обласної державної адміністрації. В області діє Програма розвитку музейної справи, яка регламентує і роботу історико-культурних заповідників. Працівники заповідників створюють нові експозиції, доповнюють існуючі новими знахідками, проводять науково-дослідницьку та науково освітню роботу, відкривають виставки, публікують наукові статті Колектив Державного музею-заповідника "Битва за Київ у 1943 році" веде велику роботу з дослідження матеріалів часів війни. У музеї-заповіднику постійно створюються стаціонарні та пересувні виставки. На території заповідника щороку відбувається ряд акцій по вшануванню пам'яті героїв Битви за Дніпро, мітинги, зустрічі ветеранів тощо. За час існування заповідник відвідало більше 10 мільйонів чоловік з 85 країн світу Унікальною історичною пам'яткою Київської області є м. Вишгород. 1994 року, згідно з Указом Президента України та Постановою Кабінету міністрів України тут засновано Вишгородський історико-культурний заповідник. Мета закладу - збереження пам'яток історії, археології та культури Вишгорода. В експозиційних залах заповідника створено постійно діючу виставку за матеріалами археологічних розкопок "Давній Вишгород". У краєзнавчому відділі облаштовано три експозиційні зали, де відвідувачі можуть ознайомитися з історією Вишгорода та околиць з найдавніших часів. В залах розміщено значну частину фондових, археологічних, етнографічних матеріалів, творів народно-ужиткового мистецтва Слід також зазначити, що саме історико-культурні заповідники мають перспективне значення для розвитку туризму в області. Туризм, зокрема, є чинником збільшення платних послуг та джерелом коштів для збереження історико-культурного середовища Заповідною землею центрального Подніпров'я України є Черкаська область. Тут працює сім історико-культурних заповідників, двом з яких надано статус національних. Це - Національний історико-культурний заповідник "Чигирин", Шевченківський національний заповідник у м. Кане-ві, Державний історико-культурний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка", Державний історико-культурний заповідник "Трахтемирів", Дер-жавний історико-культурний заповідник у м. Корсуні-Шевченківському, Державний історико-культурний заповідник у м. Кам'янці, Державний історико-культурні заповідник "Трипільська культура". Тож, історико-культурні цінності Черкаської області вимагають до себе уваги не тільки науковців, краєзнавців чи туристів, а й держави. З усією гостротою постає проблема збереження пам'яток регіону. їх тут так багато, що можна сміливо називати область музеєм просто неба. Цікаво, що тут є пам'ятки майже всіх історичних епох: від доби неоліту - мідно-кам'яного віку і до рубежу XIX і XX століть. На Черкащині, приміром, знаходиться восьма частина всіх пам'яток археології (7,2 тисячі одиниць). Однак через недостатнє фінансування належного зберігання об'єктів забезпечити не вдається, пам'ятки руйнуються, зникають. Майже кожен об'єкт архітектури, що являє собою історико-культурну цінність, нині перебуває в незадовільному стані, потребує реставрації За підрахунками фахівців, для невідкладних реставраційно-ремонтних робіт пам'яток архітектури, які розташовані на території заповідників, потрібно 77 мільйонів гривень, тобто вчетверо більше за ті кошти, які виділялися за останні три роки для функціонування самих заповідників (а вони необхідні ще й на утримання персоналу, поповнення фондів тощо) Попри усі проблеми, Україна по праву пишається своїми заповідниками, які становлять частину культурної спадщини всього людства. І немає сумніву, що саме заповідники України як культурно-освітні і науково-дослідні заклади і далі робитимуть вагомий внесок в реалізацію культурної політики держави, виховуватимуть у відвідувачів високі почуття зацікавленості до інтелектуальних надбань та патріотизм 46. Дерев’яні культові споруди України як об’єкти туризму Дерев'яна архітектура — різновид архітектури, пов'язаний з використанням дерева (на відміну від архітектури кам'яної, де використовують кам'яні брили, цеглу, бетон тощо). Притаманна багатьом культурам у котрих дерево є місцевим матеріалом, доступною сировиною, лісистістю місцевості, культом деревини (дерев'яний ідол) тощо. В мистецтві і архітектурі деяких країн впродовж століть мала переважну роль. В Україні існує найбільше у світі дерев‘яних церков — близько 2,5 тисяч (наступні за їх кількістю — Польща із 1,5 тис. і Румунія, в якої до 1,2 тис. таких церков). Як відзначають експерти, дерев’яні церкви в Україні — найрізноманітніші за стилями, у порівнянні з іншими країнами. 47. Муровані культові споруди України як об’єкти туризму 48. Фортифікаційні споруди України як об’єкти туризму Усі збережені пам'ятки архітектури і містобудування України зараз перебувають під охороною й на обліку держави. Коротка кадастрова інформація про них міститься у спеціальному Державному реєстрі національного культурного надбання. Найбільше фортифікаційних споруд, з огляду на особливості історико-реґіонального розвитку, збереглося на заході України. Саме в цьому реґіоні найбільшого розквіту досягла Давньоруська держава (доба Данила Галицького, якому вдалося об'єднати землі від Карпат до Дніпра) й найдовше протрималася давньоукраїнська державність. А згодом, саме тут на місці давньоруських твердинь польські завойовники вибудовували свої перші кам'яні замки, аби утримати новозахоплені руські краї у покорі. Туристично й музейно найбільш загосподарьованими є замки Львівщини: Олеський, Підгорецький, Золочівський, Поморянський, Свіржський та Старосільський. Тому їх доцільніше розглянути у наступному підрозділі, де мова йтиме про сучасне туристичне відродження пам'яток оборонного зодчества України. Що ж до замків Львівщини, які не ввійшли в маршрут масового туризму "Золота підкова Львівщини", їх стан доволі занедбаний. Мова йде про давньоруську фортецю Тустань, Бродівський та Добромильський замки. У с. Урич знаходяться залишки давньоруської наскельної фортеці Тустань (IX—XV ст.) — без перебільшення унікальної у давньоруському зодчестві пам'ятки оборонної архітектури. Тустань була адміністративним центром волості, де в часи Київської Русі, Галицького і Галицько-Волинського князівств брали мито за провіз солі. Гарнізони скельного замку Тустань і ряду інших укріплень охороняли дороги, що виходили на головний шлях до Верецького перевалу (давня назва — "Руський шлях"). Вродівський замок бастіонного типу XVII ст. зведений за кращими взірцями голландської та італійської систем оборонних споруд у 1630—1635 рр. під керівництвом талановитого архітектора Андре дель Аква і французького військового інженера Гійома де Боплана. Нині туристи мають змогу оглянути систему земляних валів з казематами й оборонні бастіони замку, а також замкове подвір'я з казармами.
На території Бродівського замку зберігся бароковий палац С. Потоцького — простора двоповерхова цегляна будівля з бічними ризалітами, що тягнеться вздовж північної куртини замку. І замок, і палац досі перебувають у вкрай занедбаному стані, хоча архітектурні особливості цих об'єктів оптимально відповідають для організації на базі фортифікацій мальовничого замку-готелю з лицарським рестораном та пивними льохами.
Місто Добромиль на березі Вирви виникло ще в добу Галицько-Волинської держави. У 1450 р. львівський ловчий Микола Гербурт побудував на Сліпій горі біля Добромиля дерев'яний замок. У 1566 р. король Сигизмунд Август надав Добромилю магдебурзьке право. Тоді ж на місці дерев'яного розпочато спорудження родового кам'яного замку, а саме місто було обнесено високими валами й частоколом. Підкарпатське положення твердині оптимально відповідає цілям організації тут готельно-відпочинкового комплексу з можливістю організації кінно-туристичних походів у Карпати.
Замки Волині сягають фундаментами дулібських та давньоруських часів. Традиційні канони давньоруського оборонного зодчества збереглися в них найкраще, порівняно з іншими реґіонами України. Кращими твердинями краю є Луцький (1340—1452 рр.), Любомильський (XV—XVI ст.) й Олицький (1564 р.) замки. Надзвичайно багату фортифікаційну спадщину має невелика Рівненська область — східний форпост історичної Волині. Тут з періоду середньовіччя зберглися такі пам'ятки оборонного зодчества, як замки князів Острозьких в Острозі (XIV— XVI ст.) і Дубно (1550 р.), замок-моноліт князів Чарторийських (середина XV ст.) у Клевані; руїни замків у селах Новомалин (XIV—XV ст.), Корець (замок князів Корецьких, XV—XVII ст. та оборонний Свято-Троїцький монастир), Гайкури (замок династії Вишневецьких, XV—XVII ст.), Губків (XV—XVII ст.), Стенань (XV—XVI ст.), а також палац XVI—XVII ст. у Дубно, палац Отецьких (1789 р.) у Великих Межирічах та Троїцький монастир-фортеця (XV—XVI ст.) і брама міських мурів (XVI ст.) у Межирічі Острозького району. 49.Археологічні пам’ятки України як об’єкти туризму За кількістю пам'яток первісної археології Україна може змагатись з будь-якою європейською країною, але їй бракує практично діючих комфортабельних екотуристичних маршрутів, які б забезпечували вільне оглядове сприйняття туристами цих об'єктів у їх тісному взаємозв'язку з природним ландшафтом. Складовою частиною організації цих маршрутів є створення заповідників у місцях концентрації пам'яток первісної археології, обладнання і музеєфікація окремих пам'яток. Дослідники визначають, що на місці розкопок таких пам'яток, які мають велике наукове значення, потрібно створювати музеї під відкритим небом,23 де кожна пам'ятка археології повинна виступати як об'єкт музейного показу. Проте, багато пам'яток, зокрема палеоліту - Королево (Закарпатська обл.), Анетівка 2 (Миколаївська обл.), мезоліту - Мирне (Одеська обл.), які мають світове значення і досліджені на широкій площі, не можуть бути музеєфікованими внаслідок відсутності таких категорій речових джерел, як рештки жител, поховань. Тому, при музеєфікації потрібно враховувати наступні критерії: Багаторічне дослідження археологів і фахівців природничо-історичного профілю пам'ятки за участю реставраторів. Врахування всіх культурних шарів пам'ятки. Наявність різної категорії джерел і різнопланової польової документації. Вивчення інтерпретацій археологічних джерел і вибір найбільш науково обґрунтованої (можуть існувати кілька гіпотез стосовно відтворення стародавнього поселення, а на місці розкопок відтворюється лише одна з них). Слід також звернути увагу на те, що відвідувачам цікаво "відчути" "життя" досліджених та досліджуваних поселень, побачити предмети у процесі їхнього виготовлення. Це допомагає з'ясувати спосіб життя стародавньої людини. Виходячи з цього, необхідна анімація пам'ятки та створення сучасної інфраструктури. Однією з ефективних форм активізації сприймання відвідувачами досягнень первісної археології в Україні є створення археологічних "скансенів" - "діснейлендів" та археологічних "діснейлендів", що можуть бути включені не лише до державних екотуристичних маршрутів, а й до міжнародних. Крім археологічних "скансенів" - "діснейлендів", які повинні складатися з музеєфікованих пам'яток та павільйонів, де демонструються усі можливі варіанти реконструкцій археологічних об'єктів, а також відтворюється побут та господарство їхніх мешканців, також можливе створення окремих екотуристичних маршрутів по пам'ятках первісної археології України: 1. Палеолітичні пам'ятки басейну Середнього Дніпра (територіальне охоплюють Чернігівську, Полтавську та Київську обл.) - Пушкарі 1, Мізин (ус. Мізин є краєзнавчий музей), Межиріч (проводиться музеєфікація пам'ятки), Добранічівка (музеефікований четвертий господарсько-побутовий комплекс). 2. Багатошарові поселення Подністров'я - Молодово 1, Молодово 5, Кормань 4, що характеризують розвиток людської культури за доби палеоліту-мезоліту та трипільське поселення Поливанів Яр (Чернівецька обл.). 3. Печера Молочний Камінь (в ній знайдені рештки короткочасної стоянки мисливців, які полювали на печерного ведмедя - пізній палеоліт). Знаходиться на території Угольського флористичного заповідника Закарпатської обл. 4. Амвросіївська стоянка та кістковище (пізній палеоліт) (Донецька обл.). 5. Фінальнопалеолітична - ранньомезолітична стоянка В'язівок 4-А (Полтавська обл.). 6. Стоянки людини кам'яного віку у гротах та печерах Криму. Багато з них багатошарові - Кіїк-Коба, Вовчий Грот, Ак-Кая (Біла Скеля), Чокурча(рештки законсервовані), Грот-Сюрень, Шан-Коба, Сюрень 2, Таш-Аір 1, Заміль-Коба 2. 7. Державний історико-культурний заповідник "Кам'яна Могила"(Запорізька обл.). 8. Багатошарове поселення Михайлівка (енеоліт) (Херсонська обл.). 9. Трипільські поселення-гіганти: Майданецьке, Тальянки (у с. Тальянки створюється Музей трипільської культури), Веселий Кут (Черкаська обл.). 10. Укріплення доби бронзи на о-ві Мала Хортиця (Запоріжжя), що входить до Національного заповідника "Хортиця". У місті є краєзнавчий музей. 11. Поселення доби пізньої бронзи в уроч. Дикий Сад у м. Миколаєві. У місті краєзнавчий музей. Поселення виноградний Сад доби бронзи (Миколаївська обл.). Археологічні "діснейленди" доцільно створювати у місцях концентрації пам'яток, які не можуть бути музеєфікованими, але їх природний ландшафт дозволяє ці території оголосити геолого-археологічними або природничо-археологічними заповідниками. Це, зокрема райони багатошарового поселення Королево (палеоліт) (Закарпатська обл.), Листівка 13, 1,2 (палеоліт) (Миколаївська обл.) багатошарового поселення Пугач (мезоліт, неоліт, енеоліт, пізня бронза) (Миколаївська обл.), Мирне (мезоліт) (Одеська обл.). Зазначимо, що масовий туризм негативно впливає на збереженість пам'яток, особливо це стосується наскального живопису та печер. Тому, визначні спеціалісти в галузі консервації та реставрації цього виду пам'яток, зокрема Жан Клод - Президент Міжнародного Комітету з наскального живопису, що створено у рамках ЖОМОС(у), д-р, проф. Еммануель Анаті - директор Суспільного Центру з вивчення доісторії, (Італія), Роберт Дж. Беднарік (Австралія) вважають, що доступ до таких пам'яток повинен бути обмеженим і дозволятися лише вченим, а для широкого кола відвідувачів слід поблизу таких об'єктів створювати павільйони-копії. Саме, археологічні "скансени" - "діснейленди" та археологічні "діснейленди" можуть стати справжніми дієвими методичними, науково-дослідними та культурно-освітніми закладами з популяризації досягнень первісної археології. У таких закладах необхідно встановити Інтернетцентри, якими могли б користуватися не тільки вчені, музейні працівники, бібліотекарі, а й широка громадськість. Реалізація таких проектів потребує значної витрати коштів, але вони досить швидко окупляться за рахунок відвідувачів, а їхнє створення дає можливість надання роботи фахівцям різних професій. Отже, Україна має значний ресурсний потенціал для розвитку археологічного туризму. 50. Музеї просто неба України як об’єкти туризму Фахівці стверджують, що мало який європейський народ зберіг до наших часів самобутність національної культури так, як українці. Велике значення в цьому мала не тільки суб'єктивна консервативність українців, а й об'єктивно невисокий добробут народу, особливо в сільській місцевості. У світі етнографічних музеїв просто неба існує порядка шестисот. В Україні славляться етнографічні скансени в Ужгороді, Львові, Чернівцях, Переяславі-Хмельницькому, Галичі. Однак самий відомий етнографічний музей просто неба – у с.Пирогово під Києвом. Адже багато які з названих музеїв з'явилися на його методологічній базі та на основі його концепції. Музей в Переяславі-Хмельницькому, хоча і заснований в 1964 році, але подальше становлення та розвиток здійснював при тісній співпраці з київським. Музей просто неба в Пирогово Пирогово являє собою архітектурно - ландшафтний комплекс під відкритим небом, що включає в себе всі зразки культури історико-етнографічних районів України ХVI - ХХ ст. На території музею в 150 гектарів розташовано більше 300 експонатів, що зібрано зі всієї території країни : Середньої Наддніпрянщини, Полтавщини, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Карпат та Півдня України.. Можливо, це найбільший у світі музей під відкритим небом. Точно відомо, що він найграндіозніший в Східній Європі. Щоб обійти його, стандартної тригодинної екскурсії не вистачить. Крім площі, київський музей відрізняється від вітчизняних побратимів тим, що його експозиція представляє всю країну, а не один регіон. Центром експозиції є розташована на пагорбі група вітряків. Територія музею розділена на сектори, кожний з яких представляє народну архітектуру і побут певного українського регіону. Зразки житла селян і майстрового люду, будівля сільської управи, дерев'яні церкви містять в собі елементи народного побуту, що дають уявлення про життя в українських селах і невеликих містах. У фондах музею зберігається понад 70 тисяч предметів побуту, творів народного мистецтва, знарядь праці. Найбільш цікавими із експонатів обладнано інтер’єри будівель. У музеї можна купити вироби сучасних майстрів народного мистецтва, часто зроблені на місці за допомогою інструментів, аналогічних тим, що демонструються у музеї. Відмінна риса Пирогово - театралізовані дійства. Інші музеї сконцентровані на експозиції матеріальної культури і тільки зараз починають переймати київський досвід ознайомлення відвідувачів із старовинними народними звичаями. У садиб і в полі звучать народні пісні, часто можна побачити народних умільців в роботі: вишивальниць, ткаль, різьбярів, ковалів, гончарів, склодувів, майстрів плетіння. Завжди можна купити вишиванки, рушники, посуд та іграшки з кераміки, дерев'яні шкатулки і прикраси. Протягом року тут організовується близько двадцяти свят - народних і релігійних, причому, як християнських, так і язичницьких. Діють п'ять старовинних церков: у них проводять служби, вінчають молодят, хрестять дітей. Обряди відтворюють співробітники музею. За матеріалами досліджень звичаїв різних регіонів України вони пишуть сценарії, запрошують фольклорні колективи, школярів і студентів, які і розігрують театралізовані вистави. У цих дійствах може брати участь у ролі масовки кожен бажаючий. Також відвідувачі організовано беруть уроки українських народних ремесел, іноземці з задоволенням розмальовують писанки, відомі політики з азартом сідають за гончарне коло, юні українки опановують мистецтво вишивання. Об'єкти музею - справжні, за рідкісним винятком; твори народної дерев'яної архітектури, перенесені з різних областей України. Символом України-житниці став живописний пагорб із справжніми вітряними млинами. Музейні експонати знайомлять відвідувачів з селянським побутом і народною творчістю українців: зібрана величезна колекція народного одягу, меблів, дерев'яного і глиняного посуду, музичних інструментів. У музеї працює більше двохста чоловік. Влітку набирають сезонних доглядачів. Музей працює для відвідувачів цілий рік без вихідних і санітарних днів. Разом з тим, об'єкти потребують постійної реставрації: як мінімум, хати потрібно обмазувати глиною і білити, ремонтувати вітряки і плетені огорожі. Крім ремонту і підтримки експонатів музей має й інші турботи і, відповідно, статті витрат. Адже в господарство скансену входять і комунальні служби, і коні, що катають туристів по території, і інвентар, і сади з городами у дворах старовинних хат, і ставок, і гребля, і охорона музею. Головне джерело доходів музею - плата за вхід. Квитки для дорослих коштують лише десять гривень. Ненабагато дорожче коштують послуги екскурсоводів. Однак далеко не всі відвідувачі вдаються до їхньої допомоги. До того ж, на території можна зустріти нелегальних "поводирів", які не тільки знайомлять туристів з визначними пам'ятками, кладучи всю виручку у власну кишеню, але і проводять їх в скансен "таємними стежками" через проломи в огорожі за півціни. За рік музей продає близько 120-130 тис квитків. Основна принада для туристів - культурні заходи. Інсценування обрядів кожен раз привертає в Пирогово тисячі відвідувачів. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини - музей просто неба, розташований на околиці Переяслав-Хмельницького, у 80км їзди від Києва. Він входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав". Цей скансен було засновано в 1964р.У музеї представлено українське село Середньої Наддніпрянщини як кінця XIX-початку XX століть, так і будівлі та стоянки з часів пізнього палеоліту до часів Київської Русі. На території в 30 гектар розміщено 13 тематичних музеїв (історії, православної церкви і космосу, рушників і сухопутного транспорту, хліба, бджільництва, обрядів тощо). До уваги відвідувачів представлені 122 пам'ятки народної архітектури, понад 30 тисяч пам'яток матеріальної та духовної культури. Вписалися в цей своєрідний ансамбль п'ять церков, дзвіниця, вітряні млини, рукотворні гаї й озера, дендропарк, кам'яні скульптури українського степу, мисливський будиночок князя Горчакова і козацький постій. Музей історії сільського господарства Волині Музей історії сільського господарства Волині просто неба розташований на території місцевого дендрологічного парку с.Рокині в 10 км від Луцька. Тут відтворено життя волинських селян XIX століття. На невеликій території розміщено 12 старих дерев'яних архітектурних споруд: церква, млин, кузня, біла і курна хати, господарчі споруди та ін. Всі експонати діючі, відвідувачам пропонують скористатися знаряддями праці і предметами домашнього вжитку. За попереднім замовленням співробітники музею в етнічних костюмах розтоплять печі, приготують селянський обід, організовують проведення народних свят і старовинних обрядів. На відміну від аналогічних музеїв просто неба у Львові, Києві, Переяславі-Хмельницькому, Ужгороді, тут є постійні працівники, котрі ночують у хатах, топлять піч, печуть хліб, доглядають худобу, обробляють посіви, косять сіно. В Україні це єдиний скансен, тобто музей, у якому постійно відбувається певна дія.Сюди можна прийти, взяти у руки сільськогосподарське знаряддя праці і попрацювати ним. Тепер село Рокині не оминає жоден гість краю. Та й серед волинян це місце популярне. Віднедавна стало модним відзначати тут особисті та релігійні свята.Планується, що тут незабаром з'являться довга хата, критий двір, ґуральня, шинок й гончарна майстерня. Львівський етнографічний музей просто неба Музей просто неба - скансен у Львові почав створюватися в 1930 р., коли до Львова перенесли визначну пам'ятку української народної архітектури - Миколаївську церкву 1763 р. з с.Кривка Турківського району. Сьогодні тут експонується 124 архітектурних об'єкта, які об'єднані в 54 будинках. Музей організований за етнографічним принципом: історико-етнографічні області Бойківщина, Гуцульщина, Лемківщина, Поділля, Полісся, Волинь, Рівнинне Закарпатті, Покутті і етнозони Буковина і Львівщина. Фонди музею налічують понад 20 тисяч експонатів. На території "Шевченківського гаю" побудований літній театр, куди на свята з'їжджаються натовпи артистів і глядачів. Покинути історичний музей з порожніми руками навряд чи вдасться. Сувеніри, які пропонують тутешні майстри одні з найбажаніших і красивіших. Чернівецький музей просто неба На околиці Чернівців, неподалік від берегу річки Прут, розмістився Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту. На двох сільських вулицях музею розміщені п'ять садиб, в яких понад 40 житлових, громадських та господарчих споруд. На схилах тутешнього мальовничого яру розкинулися три десятки будиночків, два вітряки, корчма, дві кузні і дивовижна крихітка-церковця, "хатнього" типу,. А всередині храму зібрана вражаюча колекція сакрального живопису - ікони "буковинського примітиву". За церквою - спорудження з дивною назвою "примарії" - сільська управа з жандармерією. Тут можна побачити понад 4 тисяч експонатів - знарядь праці, предметів домашнього вжитку, колекцій одягу, килимів, рушників, прикрас. Чернівецький музей під відкритим небом - один з найменших, але це зовсім не позбавляє його колоритності. На свята працівники музею і туристи відроджують на тутешніх вулицях старовинний український дух веселощів, влаштовуючи гуляння з піснями, танцями і смачне частування. Закарпатський музей народної архітектури та побуту Закарпатський музей народної архітектури та побуту - музей просто неба у місті Ужгород, складається з архітектурних пам'яток старовинного закарпатського села і зразків найдавніших і найбільш поширених видів народного прикладного мистецтва.