Материал: Gidens_Sotsiologiya3

дей. Ці анкети зазвичай надають більш детальну інформацію, ніж стандартизовані. З цих відповідей дослідник може краще зрозуміти думки респондента. З іншого боку, відсутність стандартизації озна­ чає ускладнення для статистичного порівняння відповідей.

Зазвичай питання анкети організовані таким чином, що команда інтерв'юерів може ставити питання і фіксувати відповіді в певній визначеній послідовності. Всі пункти анкети мають бути цілком зрозу­ мілими як для дослідників, так і для респондентів. Під час великомас­ штабних національних досліджень, що регулярно проводяться уря­ довими установами й дослідницькими організаціями, опитування від­ буваються більш-менш одночасно в масштабах усієї країни. Особи, які проводять опитування, і ті, хто аналізує результати, не можуть ефективно виконувати роботу, якщо їм доводиться повсякчас консуль­ туватися одне з одним щодо двозначностей у питаннях або відповідях.

В анкетах, окрім того, слід враховувати характеристики респон­ дентів. Чи зрозуміють вони, що саме має на увазі дослідник, став­ лячи конкретне питання? Чи досить у них інформації, щоб дати ви­ черпну відповідь? Чи дадуть вони відповідь узагалі? Крім того, рес­ понденти можуть не зрозуміти термінологію анкети. Наприклад, пи­ тання «Який Ваш сімейний стан?» когось може збентежити. Можли­ во, краще запитати: «Ви неодружені, одружені чи розлучені?» Біль­ шості досліджень передують пілотні (пробні) дослідження, метою яких є порушення проблем, не передбачених дослідником. Пілотні дослідження — це експериментальний захід, коли анкету заповню­ ють лише кілька осіб. Це допомагає усунути будь-які труднощі перед проведенням головного дослідження.

Вибірка

Соціологів часто цікавлять характеристики великих груп осіб, на­ приклад, політичні переконання населення Британії у цілому. Усіх цих людей неможливо опитати безпосередньо, тому в таких ситуаці­ ях дослідники зосереджуються на вибірках, тобто невеликій частці представників групи. Зазвичай можна бути певним, що результати, одержані на основі вибірки, якщо її зроблено належним чином, можна узагальнити для всього населення. Наприклад, дослідження тільки двох-трьох тисяч виборців може дати дуже точну інформацію про переконання та виборчі наміри всього населення. Однак, щоб ця інформація була точною, вибірка має бути репрезентативною: група досліджуваних осіб має бути типовою для всього населення. Органі­ зація вибірки набагато складніша, ніж може видатися на перший погляд, тож статистики розробили правила кількісних і змістових характеристик вибірок.

Надзвичайно важливою процедурою забезпечення репрезента­ тивності вибірки є випадкова вибірка, коли групу добирають в такий спосіб, що ймовірність вибору кожного представника населення є однаковою. Найдосконалішим способом одержання випадкової вибір­ ки є позначення осіб відповідною цифрою і подальше укладання за

допомогою комп'ютера списку респондентів, з яких і формується вибірка, до якої включають, скажімо, кожного десятого респондента.

«Вибір народу?»

Одне з найвідоміших перших досліджень шляхом опитування під назвою «Вибір народу?» здійснили Пол Лазарсфелд та кілька його колеґ приблизно півстоліття тому (Lazarsfeld et al., 1948). У цьому дослідженні, що мало на меті вивчення намірів виборців округи Каунті (штат Огайо) на президентських виборах 1940 року в США, було вперше використано деякі головні методи опитування, що застосову­ ються й до сьогодні. Аби глибше, аніж з однієї-єдиної анкети, до­ слідити настрої людей, дослідники опитали кожного члена вибірки виборців за сімома окремими пунктами. Метою було визначення зміни у настроях виборців і пояснення їх причин.

Дослідження було розпочато за наявності кількох конкретних гі­ потез. Згідно з однією з них, взаємини та події, близькі виборцям спільноти, впливають на виборчі уподобання більше, ніж віддалені події у світі; результати дослідження в цілому підтвердили цю дум­ ку. Дослідники випрацювали складні методики аналізу політичних переконань; водночас їхня праця зробила значний внесок у сферу тео­ ретичного мислення. Серед понять, які вони допомогли запровадити, були концепції «лідерів думки» та «двохетапного потоку комуніка­ ції». Результати дослідження показали, що деякі особи — лідери думки, як правило, формують політичні погляди осіб навколо себе. Погляди людей формуються не відразу, а в два етапи. На першому етапі лідери думки реаґують на політичні події; на другому впли­ вають на інших людей — родичів, друзів та колеґ.

Переваги та недоліки опитувань

Опитування широко використовуються в соціологічних досліджен­ нях з кількох причин. Відповіді на питання анкети легше, ніж за більшості інших дослідницьких методів, підрахувати й проаналізу­ вати; можна дослідити великі групи осіб; і, за наявності достатніх коштів, для збирання даних дослідники можуть вдатися до послуг агентства, що спеціалізується на опитуваннях.

Утім, багато соціологів критично ставляться до цього методу. На їхню думку, при цьому можна надати видимості точності результа­ там, достовірність яких сумнівна, якщо зважити на відносно повер­ ховий характер більшості відповідей респондентів. Показники ухи­ лення від анкетних питань іноді дуже значні, особливо коли анкети висилаються поштою. Це стосується й висновків на основі результа­ тів, одержаних від ледь більше половини членів вибірки, хоча соціо­ логи зазвичай намагаються повторно сконтактуватися з нереспонден­ тами або замінити їх іншими особами. Про тих, хто ухилився від анкетування чи інтерв'ю, відомо мало.

Експерименти

Експеримент можна визначити як спробу дослідника перевірити гіпо­ тезу в суворо контрольованих умовах. Експерименти часто застосову­ ються у сфері природничих наук, оскільки вони мають значну перева­ гу над іншими методами дослідження. В ситуації експерименту до­ слідник безпосередньо контролює обставини, в яких проводиться експеримент. У порівнянні з природничими науками масштаб дослід­ жень у соціології дуже обмежений. Ми можемо привести до лаборато­ рії тільки невеликі групи осіб, а в таких експериментах люди усвідом­ люють свою піддослідну роль і можуть поводитися неприродно.

І все-таки експериментальні методи можна принагідно успішно застосовувати в соціології. Прикладом цього є вигадливий експери­ мент Філіпа Зімбардо, для якого дослідник спорудив уявну в'язни­ цю, де одні студенти добровільно виконували роль охоронців, а ін­ ші — ув'язнених (Zimbardo, 1972). Метою експерименту було просте­ жити, наскільки ці різні ролі спричиняли зміни у світогляді й пове­ дінці. Результати шокували дослідників. Студенти, які грали роль охоронців, швидко набули авторитарності; вони виказували справж­ ню ворожість щодо ув'язнених, командували ними, ображали їх та погрожували їм. Натомість, студенти-«ув'язнені» продемонстрували суміш апатії та непослуху, що часто спостерігається у справжніх в'язницях. Ці результати були такі яскраві, а рівень протистояння такий високий, що експеримент довелося припинити на ранній ста­ дії. Проте результати мали важливе значення. Зімбардо дійшов висновку, що на поведінку у в'язницях впливає радше сама природа тюремної атмосфери, ніж особистісні характеристики учасників.

Біографічний метод

На відміну від експериментів, історії життя належать виключно до царини соціології та інших суспільних наук; для них немає місця в природничих науках. Життєві історії складаються із зібраного про конкретних осіб біографічного матеріалу, як правило, того, що його подають самі особи. Інші процедури дослідження зазвичай не дають стільки інформації про еволюцію переконань та цінностей протягом життя. Втім, дослідження історій життя рідко спираються виключно на спогади людей. Для поглиблення та перевірки надійності наданої інформації використовуються такі джерела, як листи, тогочасні звіти та газетні публікації. Соціологи по-різному ставляться до істо­ рій життя: одні вважають їх надто ненадійною інформацією, а на переконання інших вони є такими детальними джерелами даних, з якими може зрівнятися небагато інших методів дослідження.

Біографічний метод успішно використовувався у важливих дослі­ дженнях. В.І. Томас та Флоріан Знанецький здійснили одне з перших відомих досліджень — «Польський селянин у Європі та Америці», п'ять томів якого вперше опубліковано у 1918—1920 роках (Thomas and Znaniecki, 1966).

Історичний аналіз

У соціологічних дослідженнях часто має важливе значення історич­ на перспектива. Адже ми часто потребуємо часової перспективи, щоб осмислити нагромаджуваний нами матеріал з конкретної проб­ леми.

Соціологи часто прагнуть безпосередньо досліджувати минулі події. Справді, деякі періоди історії можна вивчати безпосередньо, якщо існують очевидці тих подій, наприклад, свідки голокосту в Європі під час другої світової війни. Дослідження історії в такий спо­ сіб означає опитування людей про події, свідками яких вони були в минулому. Очевидно, такий вид дослідницької роботи не може сягати більш як на 60—70 років назад у минуле. Проводячи історичні до­ слідження давніших подій, соціологи змушені користуватися доку­ ментами та письмовими свідченнями, що часто зберігаються у спе­ ціальних бібліотечних або національних архівах.

Цікавим прикладом документального дослідження історичних по­ дій є студії соціолога Ентоні Ешворта окопних військових дій під час першої світової війни (Ashworth, 1980). Ешворта цікавили умови життя людей, які перебували під постійним обстрілом, змушені тиж­ нями тіснитися поруч. Він користувався різноманітними докумен­ тальними джерелами: офіційними історичними даними про війну, включаючи й інформацію про різні дивізії та батальйони, офіційні публікації того часу, записи та нотатки, що приватно робили деякі військові, а також особистими спогадами про воєнні роки. Користую­ чись таким різноманітним матеріалом, Ешворт зміг розробити поши­ рену й детальну характеристику життя в окопах. Як він виявив, біль­ шість солдатів самі вирішували, коли їм вступати в сутичку з воро­ гом, і часто фактично нехтували команди офіцерів. Наприклад, на Різдво німецькі солдати й солдати союзників припинили військові дії, а в одному місці навіть відбувся неофіційний футбольний матч між обома сторонами.

Поєднання порівняльного та історичного методів досліджень

Дослідження Ешворта стосується відносно нетривалого часового періоду. Прикладом дослідження довшого відтинку часу, за якого, крім того, було застосовано порівняльний аналіз в історичному кон­ тексті, є праця Теди Скочпол «Держави й соціальні революції» (1979), яка стала одним з найвідоміших досліджень соціальних змін. Скочпол поставила собі амбіційну мету: створити теорію походження та природи революції, засновану на детальному емпіричному дослід­ женні. Вона розглянула перебіг революції в трьох різних історичних контекстах: революція 1789 року у Франції, революція 1917 року в Росії (яка призвела до влади комуністів і сприяла створенню Ра­ дянського Союзу, що розпався у 1989 році) та революція 1949 року в Китаї (що призвела до створення комуністичного Китаю).

Проаналізувавши різні документальні свідчення, Скочпол змогла виробити логічне пояснення революційної зміни, зробивши наголос на засадничих соціальних структурних умовах. Автор продемонстру­ вала, що соціальні революції — це, значною мірою, наслідки незапланованих подій. Наприклад, до Російської революції різні полі­ тичні угруповання робили спроби скинути існуючий режим, проте жодна з них, включаючи й більшовиків, котрі зрештою прийшли до влади, не передбачила майбутню революцію. Низка сутичок і кон­ фронтацій призвела до процесу суспільної трансформації, набагато радикальнішого, ніж це будь-хто міг завбачити.

ДОСЛІДЖЕННЯ В РЕАЛЬНОМУ СВІТІ: МЕТОДИ, ПРОБЛЕМИ, ПАСТКИ

Як наголошувалося раніше, всі методи досліджень мають свої пере­ ваги й вади. Тому під час дослідження часто поєднують кілька ме­ тодів, кожен з яких доповнює та перевіряє інші. Ми можемо про­ стежити цінність об'єднання методів і, загалом, проблеми й пастки реального соціологічного дослідження, розглянувши відому соціоло­ гічну працю у царині релігії — дослідження Роєм Волісом руху, відомого як саєнтологія.

Рой Воліс та саєнтологія

Засновник саєнтології Л. Рон Габард розробив релігійні доктрини, що лежать в основі церкви. Згідно із саєнтологією, всі ми є духов­ ними істотами, титанами, однак ми знехтували нашу духовну при­ роду. Ми можемо відновити надприродні сили через тренування, що дозволить нам усвідомити свої реальні духовні можливості. Воліс перший зацікавився цим дослідженням через «екзотичну» природу саєнтології. Цей рух був дуже суперечливим, проте здобув багатьох прибічників. Чому цей конкретний рух, один з багатьох нових релі­ гійних угруповань, став таким відомим?

Початок дослідження був проблематичним. Воліс знав, що лідери руху навряд чи погодяться сприяти соціологічному дослідженню, оскільки їх уже опитували представники різних урядових аґенцій. Читаючи про історію цього руху, Воліс натрапив на книжку, написану одним з його колишніх прихильників. Він познайомився з автором і врешті налагодив стосунки з кількома його знайомими, більшість з яких також відійшла від саєнтології. Багато цих людей дало згоду на інтерв'ю. Після перших інтерв'ю Воліс мав цілу низку документів та літератури, а також перелік адрес членів організації саєнтологів. Воліс склав анкету і надіслав її на деякі імена в цьому списку. Однак цей перелік застарів настільки, що багато осіб з того списку залишили зазначені місця проживання, а інші потрапили до нього тільки тому, що придбали одну-єдину книжку з саєнтології і не мали реальних зв'язків з рухом.