Материал: Історія України ОК

1187Р.: термін «Україна» вперше згадується в Київському літописі.

Поміркуємо разом: ** Чим керувався Володимир Великий, приймаючи християнство для Київської Русі?

***В чому полягає прогресивна роль християнства?

***Яку роль відіграла Київська Русь в історії Європи?

*** Як ви розумієте вислів «Київська держава – прабатьків-

щина українського народу»?

До наступного заняття: - самостійно підготувати тему «Боротьба України-Русі проти монголо-татарських завойовників».

Де про це читати:

Бойко О. Д. Історія України. – К., 1999.

Грушевський М. Історія України-Русі. т. 1-2. – К., 1991.

Давня історія України. – К., 1994.

Довідник з історії України (А - Я). – К., 2001.

Дорошенко Д. Нарис історії України: у 2-х т. – К., 1991.

Історія України (кер. авт. кол. Ю. Зайцев). – Львів, 1998.

Полонська-Василенко Н. Історія України. т. 1. – К., 1992.

Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1992.

Тема: Галицько-Волинська держава.

Очікувані результати: після цього уроку ви зможете:

- розповідати про фактори, що сприяли розвитку Галицького і Волинського князівств;

- характеризувати соціально-економічне і політичне становище Галицько-Волинської держави за півтора століття існування;

- визначити історичне значення Галицько-Волинського князівства.

План.

1. Галицьке князівство. Волинське князівство. Князі Ростиславичі.

2. Утворення Галицько-Волинської держави.

3. Галицько-Волинська держава за наступників Данила Галицького.

Фактори, що сприяли розвитку Галицького і Волинського князівств (після відокремлення від Київської Русі): географічне розміщення, віддаленість від кочівників, розташування на перехресті важливих торгівельних шляхів, економічні зв’язки з країнами Західної Європи, розвиток міст, багаті поклади солі та інші.

Особливості політичного устрою:

для Галицького князівства – раннє виділення боярства в окремий стан;

для Волинського князівства – спільний розвиток дружинно-боярської верстви, що мала великі земельні володіння, рішуча підтримка нею князівської влади.

Галицькі землі відокремилися від Києва ще в кінці ХІ ст.. Тут з ІІ половини ХІ ст. осіла династія Ростислава Володимировича (онука Ярослава).

Ростислав Володимирович

Рюрик Василько

Володар

Володимирко (1141 – 1153рр.)

Ярослав Осмомисл (1153 – 1187рр.)

Володимир ІІ (1187 – 1199рр.)

На Володимирові закінчився рід Ростиславичів, які зуміли оборонити свою землю від вторгнень сусідів – поляків, угорців, забезпечити кордони князівства, розвинули господарство і торгівлю.

Волинь до самостійної організації дійшла в ІІ половині ХІІ ст. Однак дуже швидко була поділена на малі князівства.

Нову епоху як Галицької, так і Волинської історії розпочинає Роман Мстиславович (1173 – 1205рр.). В 1199р. Роман об'єднав Галицьке і Волинське князівство в одну державу.

Політика Романа Мстиславовича(1170-1205рр.)

Син Романа Мстиславовича – Данило – в 20 років розпочав боротьбу за відновлення держави, створеної батьком.

Політика Данила Романовича(1221-1264рр.)

Мовою документа: «Данило – це найбільша постать в історії Галицько-Волинської держави. Він … наново з'єднав розбиту державу … Не дав знищити своєї держави татарам … Супроти наступу Азії ввійшов у зв’язку з Західною Європою … Трудом свого життя він відбудував державу свого батька Романа і поклав основи під її дальший розвиток».

Крип’якевич І.П. Історія України.

Однак нащадкам Данилу Романовичу не вдалося зберегти державу.

Данило Галицький

Лев (в Галичині) Володимир (у Волині)

після їх смерті

Син Лева - Юрій

(Андрій і Лев) керували разом

У 1325р. після смерті Андрія та Лева, які загинули, воюючи за незалежність, бояри обрали князем Болеслава, сина мазовецького князя Тройдена та Марії, сестри останніх князів галицько-волинських.

У 1340р. князя Юрія ІІ (Болеслава) було отруєно. Загибель його стала великою трагедією для України, розпочалася боротьба за галицько-волинські землі між їхніми сусідами: на Волині утвердилося Литовське князівство; після довгої боротьби в 1387р. Галичина була остаточно захоплена Польщею.

Де про це читати:

Бойко О. Д. Історія України. – К., 1999.

Грушевський М. Історія України-Русі. т. 1-2. – К., 1991.

Давня історія України. – К., 1994.

Довідник з історії України (А - Я). – К., 2001.

Дорошенко Д. Нарис історії України: у 2-х т. – К., 1991.

Історія України (кер. авт. кол. Ю. Зайцев). – Львів, 1998.

Полонська-Василенко Н. Історія України. т. 1. – К., 1992.

Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1992.

Тема: Українські землі під владою Литви та Польщі.

Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:

- з'ясувати причини захоплення українських земель Литвою та Польщею;

- характеризувати їх становище, політичний і адміністративний устрій;

- встановлювати основні причини та наслідки для українських земель підписання литовсько-польських уній.

План.

1. Українські землі у складі Великого князівства Литовського, Руського і Жемантійського.

2. Українські землі під владою Польщі.

Головними причинами експансії щодо України були: оволодівання багатими українськими землями; зміцнення свого військового потенціалу, своїх кордонів.

У 50 – 60-ті роки ХІV ст. українські землі – Чернігівщина, Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля – були приєднані до Литви.

Населення України опору литовцями фактично не чинило, подали Велике князівство Литовське не порушувало існуючих на українських землях звичаїв та системи управління. Це визначалося тим, що соціально-економічний розвиток князівств був вищий, ніж ранньофеодальної Литовської держави, яка багато запозичила у них:

- мову, православ’я, законодавства, адміністративний устрій та інше.

Внаслідок територіальних придбань князівство перетворилося на найбільш велику державу Європи. Історики назвали його Литовсько-Руським (у цій державі етнографічні литовські землі займали всього ¹/₁₀).

Литовські завойовники не зустрічали помітного опору, тим більше, що Литва одразу ж почала захищати слов'янські землі від монголо-татар. Широку відомість набули імена великих литовських князів – Гедиміна і Ольгерда.

Основні напрямки політики.

З півночі на Литовську державу насувалася загроза з боку німецьких рицарів-хрестоносців лівонського ордену. Литва і Польща, об’єднавши свої сили, до складу яких входили і українські, білоруські та російські загони, 15 липня 1410р. поблизу Грюнвальда розгромили військо рицарів.

Галичина і частина Волині під владою Польщі.

Невелика Литва включала до своєї держави землі Білорусії й України, що переважали її своєю територією і населенням, природними багатствами. Тому польська шляхта домагалася об'єднання Великого князівства Литовського з Польським королівством в одну державу.

Процес укладання унії між Литвою і Польщею був довгим (з 1385 по1569рр.).

У 1385р. литовський князь Ягайло прийняв Кревську унію. Зміст унії:

- Ягайло стає королем Польщі;

- У Великому князівстві Литовському вводиться католицька віра;

- Велике князівство Литовське приєднується до Польщі.

У результаті унії відбулось включення литовських, білоруських та українських земель до складу Польщі. Унія поклала початок ліквідації Литви як окремої держави. Литовські і українські вельможі, спираючись на невдоволення православного населення, чинило опір Ягайлові.

Ще раніше, в кінці ХІІІ – на початку ХІV ст. Угорщина приєднала до себе Закарпаття, а в середині ХІV ст. Буковиною заволоділо Молдавське князівство.

Всі інші українські землі – Чернігівщина, Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля – у 50 – 60-ті роки ХІV ст. були приєднані до Литви.

Поміркуємо разом: *Чому волинському, а не галицькому князю вдалося об’єднати князівства в одну державу?

***Визначте, в чому наступність державних традицій Київської Русі в Галицько-Волинській державі.

**Чим пояснити, що Галицько-Волинська держава досягла такого великого рівня авторитету на міжнародній арені?

*** У чому полягало історичне значення Галицько-Волинської держави?

До наступного заняття: - підготувати повідомлення, цікаві факти по культурі Київської Русі та Галицько-Волинської держави.

У 1413р. між Ягайлом і Вітовтом була укладена Городельська унія, за якою Литва не тільки визнавала верховенство польського короля, а й вводила однаковий з Польщею адміністративний поділ; на литовських бояр-католиків були поширені польські права.

Унія призвела до посилення впливу у Литовському князівстві католицької віри.

У 1569р. у Любліні був скликаний сейм, на який винесено проект повного приєднання литовських земель до Польщі.

Зміст Люблінської унії:

- проголошувалося об'єднання Польщі і Литви у єдину державу – Річ Посполиту;

- Литві у складі Речі Посполитої надавалося право на свої законодавство, судочинство, мову (руську, білоруську), казну, військо;

- Річ Посполита очолювалася королем, що обирався польськими і литовськими феодалами;

- в Литві та Польщі встановлювалися однаковий державний устрій, спільна грошова система, спільний сейм;

- в міжнародних відносинах Річ Посполита виступала як єдина держава.

Наслідки унії: повне панування Речі Посполитої на українських землях, утвердження необмеженої влади польських магнатів; посилення соціального, національного і релігійного гніту українського населення; знищення також рештки українських державних традицій, що зберігались під формами автономії у Великім князівстві Литовському. Українські землі Речі Посполитої було поділено на 6 воєводств: Галицьке, Волинське, Подільське, Брацлавське, Київське, Белзьке.

В Україні з'являються величезні латифундії польських магнатів, які були необмеженими володарями своїх областей і безжалісно експлуатували природні багатства України.

У жовтні 1596р. відбувся Берестейській церковний собор, який прийняв нову унію.

Зміст Брестської унії:

- католицька і православна церкви об’єднувалися;

- на чолі об’єднаної церкви стояв папа Римський;

- служба Божа велась слов'янською мовою;

- православні обряди зберігалися.

Наслідком унії було значне послаблення позицій православної церкви. Визначну роль в боротьбі за відновлення православ’я належить братствам – громадським союзам православного українського населення (виникли наприкінці ХVІ ст.).

Мовою документа: «Укладена з мотивів далеко більш політичних й адміністративно-дисциплінарних, ніж догматично-релігійних, Брестська унія одразу ж внесла визначний фрагмент у лоно українського народу, спричинила тимчасовий запал, пожвавлення, інтелектуальний рух, жваві диспути, … та в кінцевому підсумку ослабила Русь, демократизувала її ненавистю братств до братів, взаємним недовір’ям і нетерпимістю і була однією з причин козацьких війн, які принесли Україні Руїну, а Польщі зародок політичного занепаду.

І. Франко «З історії Брестського собору 1596р.».

В Придністров’ї проти унії виступило запорозьке козацтво на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним (Конашевичем), який постійно підтримував православну віру.

В наступні роки проти унії та засилля польських феодалів відбулися повстання під проводом гетьмана нереєстрового козацтва Тараса Федоровича (Трясило1630р.), гетьмана нереєстрового січового козацтва Івана Сулими (1635р.) та інших. Боротьба за волю і православну віру в І половині ХVІІ ст. зростала, що привело до визвольної війни українського народу.

Поміркуємо разом: *Чому Литовській державі вдалося порівняно легко захопити українські землі?

*Чому Литву, Польщу, Угорщину приваблювали українські землі?

**Які наслідки для українських земель мала Люблінська унія?

***Схарактеризуйте причини і наслідки релігійного розладу в Україні та появи на її територіях греко-католицької церкви?

До наступного заняття: - знайти інформацію для повідомлення про причини і джерела виникнення українського козацтва, устрій Запорозької Січі.