Інший погляд на це питання, з яким ми схильні погодитися, є менш категоричним: науковці погоджуються, що авторська модель світу є продуктом діяльності індивідуальної свідомості, індивідуального відношення до світу, однак уточнюють, що це відношення до світу є опосередковане соціальним знанням, тобто поєднує в собі індивідуальний та соціальний аспекти, постає внаслідок синтезу духовно-індивідуальної та культурно-історичної субстанції, відображає спосіб, за допомогою якого наука чи, принаймні, культура тієї чи іншої епохи сприймають реальність. Отже, світ художнього тексту, як і картина світу в цілому, є соціально, історично та культурно обумовленим.
О.Г. Почепцов виділяє основні особливості, що формують мовну ментальність індивіда, а саме: а) особливості, що визначають його приналежність до певної соціокультурної групи, яку виділяють на основі рівня освіти, професії, віку, статі тощо; б) особливості, що визначаються соціокультурним оточенням (коло знайомих на роботі, друзі, родичі, близькі, країна, де ця особа проживає). Таким чином, характер відображення знання про оточуючий світ обумовлений не тільки особистим досвідом людини, а і особливостями соціуму та культури. Тому розглядаючи образ автора та його твори, не можна заперечувати той факт, що так звані фонові знання (соціокультурне середовище) певною мірою впливають на ту дійсність, яку створює митець.
Таким чином, в межах художнього твору автор будує певну модель «уявного» світу, що не існує сама по собі і не є повністю продуктом суб’єктивного сприйняття, а зумовлена загальною концептуальною картиною світу певної епохи, представником якої є цей автор.
Т.М. Родіна пише: "Твір може і є лише "кадром" загальної картини світу, її фрагментом; але ж у будь-якому випадку, якщо це дійсно художній твір, усе, що в ньому є, відчувається як мить, що виходить за межі «кадру».
У моделі світу художнього твору діють дві тенденції різної направленості; а саме - потреба зжати до вияву індивідуального те загальне уявлення про світ, що закладене в підтексті, та, навпаки, через індивідуальне виразити загальне у всій його повноті. При цій складній та суперечливій єдності художня картина світу синтезує в собі все знання митця про дійсність, однак під певним кутом зору. Саме ця своєрідність точки зору і відрізняє твори авторів однієї культури та часо-простору, надаючи дослідникам можливість спостерігати мовну варіативність авторських засобів відображення, здавалось би, однієї тієї ж дійсності.
РОЗДІЛ 2. СПОСОБИ МОВНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО ПРОСТОРУ В «ТРИГРОШОВОМУ РОМАНІ» Б. БРЕХТА
.1 Специфіка концептуального аналізу
Під час аналізу концептуального простору художнього тексту, що представляє собою ментальну модель відображення системи ключових знаків у структурі тексту, необхідно враховувати також концептуальний фон твору, утворений концептами загальнокультурного характеру. Доцільність цього в ракурсі нашої проблематики прослідковується в тому, що концептуальний простір тексту формується на рівні абстракції ‒ на основі злиття, стеження загальних ознак концептів, що репрезентуються на поверхневому рівні тексту словами і реченнями однієї семантичної сфери, що обумовлює певну цілісність концептосфери тексту, а ключовий концепт являє собою ядро індивідуально - авторської картини світу, втіленої в окремому тексті або в сукупності текстів одного автора.
Метою концептуального аналізу є виявлення парадигми культурно значущих концептів і опис їх концептосфери, тобто тих компонентів, які складають ментальне поле концепту. Способи виявлення концептів і репрезентації їх змісту визначають концептуальний аналіз художнього тексту.
Концептуальний аналіз художнього тексту передбачає, по-перше, виявлення набору ключових слів тексту, по-друге , визначення базового концепту цього простору, по-третє опис ключовими словами концептуального простору.
Передумовами аналізу концептуального простору тексту можна вважати досягнення психолінгвістики і традиційної стилістики. Психолінгвістичні експерименти, напрямки на дослідження смислового сприйняття мовного повідомлення і тексту, підтверджують, що читач сприймає текст концептуально, в його смисловій цілісності. При цьому в процесі розуміння тексту здійснюється компресія його змісту. У формуванні концептуального простору тексту беруть участь і передтекстові пресуппозиції, які являють собою «як би передзнання певного тексту, складають частину наших знань про світ». До подібних прессуппозицій можна віднести ім'я автора, жанр твору, час його створення і т.п. Велике значення для формування концептів відіграють повторювані у тексті слова, звані по-різному: слова-лейтмотиви, лексичні домінанти, але частіше за все ‒ ключові слова. Одним з найважчих завдань лінгвістики тексту, на думку А.І. Новікова, ‒ виділення подібних ключових елементів тексту, бо послідовної методики їх виявлення та аналізу допоки немає.
Далі розглянемо запропонований Л.Г. Бабенко алгоритм концептуального аналізу художнього тексту, який ми використаємо в процесі аналізу обраного нами твору:
) Виділення передтекстових пресуппозиций, важливих для формування концептуального простору тексту: час його створення; ім'я автора, що містить певну інформацію про нього, роль епіграфа та ін.
) Аналіз семантики заголовка і його семантичного радіусу в тексті.
) Проведення психолінгвістичного експерименту з метою виявлення набору ключових слів тексту.
) Виявлення повторюваних слів, сполучених парадигматически і синтагматично з ключовими словами. Визначення ключового слова тексту - лексичного репрезентанта текстового концепту.
) Аналіз лексичного складу тексту з метою виявлення слів однієї тематичної сфери з різним ступенем експресивності.
) Опис концептосфери тексту, що передбачає узагальнення всіх контекстів, в яких вживаються ключові слова ‒ носії концептуального смислу, з метою виявлення характерних властивостей концепту: його атрибутів, предикатів, асоціацій, у тому числі образних .
) Моделювання структури концептосфери, тобто виділення в ній ядра (базової когнітивно-пропозиціональної структури), приядерної зони (основних лексичних репрезентацій), найближчої периферії (образних асоціацій ) і далекої периферії (суб'єктно-модальних смислів).
У 1934 р., покинувши гітлерівську Німеччину і будучи в еміграції, Брехт знову, вже в третій раз повернувся до вже відомої теми і опублікував свій найзначніший прозаїчний твір ‒ «Тригрошовий роман». На перший погляд може здатися, що письменник створив лише прозаїчний варіант «Тригрошової опери», однак «Тригрошовий роман» ‒ абсолютно самостійний твір. Брехт більш точніше конкретизує час дії. Всі події у романі пов'язані з англо-бурською війною 1899-1902 рр., але автор то просочує розповідь анахронізмами, то вводить прозорі натяки на політичні події передгітлерівської епохи і першого року диктатури. Його наміром було допомогти читачу відволіктися від вузьких локально-історичних умов, прийти до висновків більш загального характеру, винести вирок капіталістичному ладу в цілому. Одну із своїх п’єс Брехт позначив ремаркою «Дії проходять у провінції Сичуань, але могли б проходити в будь-якому іншому місці, де людина експлуатує людину». Теж саме можна сказати і про «Тригрошовий роман».
У романі Брехта представлено класове розшарування суспільства, класовий антагонізм і динаміка боротьби. Фашистські злочини 30-х років , на думку Брехта, ‒ не новина, англійські буржуа початку століття багато в чому передбачили демагогічні прийоми гітлерівців. І коли дрібний торговець, збуваючи крадене, звинувачує комуністів, які виступають проти поневолення бурів, в зраді батьківщині, у відсутності патріотизму, то це у Брехта не анахронізм, а навпаки, підкреслення повторюваних закономірностей. Разом з тим для Брехта точне відтворення історичного побуту і атмосфери ‒ не головне. Для нього важливіше значення історичного періоду. Англо-бурська війна і фашизм для Брехта ‒ це стихія, в якій панували монопальні власники.
Багато епізодів «Тригрошового роману» нагадують діккенсівський світ. Брехт тонко схоплює національний колорит англійського життя і специфічні інтонації англійської літератури: складний калейдоскоп образів, напружену динаміку, детективний відтінок у зображенні конфліктів і боротьби, англійський характер соціальних трагедій .
Темою «Тригрошового роману» виступає зображення капіталізму у його імперіалістичній стадії, тобто економічний лад, соціальні відносини, ідеологія і мораль буржуазного суспільства в епоху панування могутніх монополій.
Брехт уникає авторського коментаря, у вигляді прямого втручання у розвиток подій, але в інший непрямий, посередній спосіб у дуже своєрідній формі роль авторського коментаря виконують віршовані епіграфи. Як би це парадоксально не звучало, але ці епіграфи швидше нагадують про, те що автор драматург. Вони виконують в романі в основному ту ж функцію, що і зонги в брехтівських п’єсах: вони мають лейтмотивне значення, поглиблюють і прояснюють зміст дії.
Так, наприклад у пісенці Поллі Пічем зображене протиславлення респектабельного суспільства з його цинічною спрагою наживи, і декласовані низи, які сваволять і готові бунтувати. В Меккі та його банди уособлені самостійно діючі громадські сили, повні енергії і злості. Звичаї і норми поведінки, вироблені в кримінальній зграї, скоро стануть зразком, за ним буде будуватися держава і право. Показана ситуація, коли суспільство потребує вмілого бандита і готове з насолодою віддатися йому, як Поллі Пічем віддається, сама не знаючи чому, своєму коханому:eines Tags, und der Tag war blaueiner, der mich nicht bat
Und er hängte seinen Hut an den Nagel in meiner Kammer
… Ja, da gab es überhaupt kein Nein… [21]
Б.Брехт вводить поняття нової діловитості, орієнтовану на надзвичайно знижену вартість людського життя, яка показана в «Тригрошовому романі» в своєму оголеному прагматичному значенні. Глузлива тверезість «Тригрошового роману» найбільш виразно проявляється в презирстві до духовних абстракцій, в демонстративно конкретному і матеріальному сприйнятті світу. Нова речовинність стає релігією капіталістичного міста і набуває карнавальний, перебільшено фізіологічний характер. Це яскраво представлено у зонгу із фіналу «Тригрошової опери»:
Denn wovon lebt der Mensch? Indem er stündlichMenschen peinigt, auszieht, anfällt, abwürgt und frisstdadurch lebt der Mensch, dass er so gründlich
Vergessen kann, dass er ein Mensch doch ist…[50]
Звичні моральні мотиви людської поведінки в «Тригрошовому романі» втрачають своє істотне значення. І не те щоб одні моральні проблеми змінилися іншими - всі моральні проблеми скасовуються, відкладаються на невизначений час, адже саме комерція диктує правила гри у капіталістичному світі:h, jeder Mensch wär lieber gut als rohdie Verhältnisse, sie sind nicht so! [64]
Брехтівські епіграфи слугують також способом формування образів головних героїв. Так, наприклад із «Die Moritat von Mackie Messer»[127]:
Und der Haifisch, der hat Zähne
Und die trägt er im Gesicht
Und Macheath, der hat ein Messerdas Messer sieht man nicht…
…An der Themse grünem Wasserplötzlich Leute um
Es ist weder Pest noch Cholera
Doch es heißt: Mackie geht um…
ми дізнаємось, що Мек не просто жорстокий і заповзятливий ділок, банкір чи авторитет у своєму колі, він - людина вулиці, грабіжник. У нього звички справжнього буржуа, він говорить респектабельні промови і пояснює їх на злодійському жаргоні. Ми готові повірити в те, що він стане справжньою фінансовим акулою - акулою капіталу.
Брехтівські епіграфи-зонги були не чим іншим, як відвертим знущанням з прописних істин буржуазного світу. Так у «Ballade vom angenehmen Leben»[271]:ist der Mensch erst Mensch, wenn er sich plagt!....
…Mir löst sich ganz von selbst das Glücksproblem:
Nur wer im Wohlstand lebt, lebt angenehm!
Саме так саркастично заявляє автор. Його зонги руйнували саркастичну ідилію, якої так прагнув буржуазний громадянин, він викривав жахливу бездуховність світу, де гроші встановлюють закони і диктують правила моралі, а точніше зводять у норму антизаконність та аморальність. Різко та безжалісно автор показує «бридкий світ», де немає місця вірним, вдячним, людяним. Людина перетворилась у тварину, для якої далекі поняття братерської та синівської любові, подружньої вірності. Гроші, із засобу існування перетворились у всемогутню силу впливу. І лише багатії можуть дозволити собі «приємне життя».
Важливе місце займають епіграфи у формі філософських висловлювань на латинській мові. Наприклад «Caelum, non animum mutant, qui trans mare currunt» [127] ‒ відомий вислів Горація вказує на несправжність і фальшивість буржуазного світу, а саме пануючих цінностей в ньому та людських ідеалів.
Заголовок роману, за визначенням тлумачного словника означає «ein billiger und literarisch wertloser Roman». [278] Тобто Брехт свідомо назвав свій роман дешевим та нічого не вартим. На нашу думку, це був хитрий трюк автора, адже у назві роману захований глибокий зміст, який наскрізь червоною ниткою пронизує сюжет твору. Насправді, дешевими та вартості не більше «трьох грошів» є мораль буржуазного суспільства, де заробляють на людській доброті, де батько ладен продати єдину доньку задля покращення стану свого капіталу, де чоловік зраджує дружині, а дружина - чоловіку, де друзі зраджують заради збільшення прибутку, де сотні вояків тонуть у поломаному кораблі, бо так фінансово вигідно декільком людям.
«Тригрошовий роман» називається так, тому що дивно уявити собі, що три гроша можуть бути мрією жебрака і в той самий час відповідати його цілому бюджету, це підводить підсумок цілої епохи і викликає особливий стан душі. Це епоха не лише Англії чи Німеччини, це будь-яка епоха, в якій зловісне шахрайство в поєднанні із запеклим контрастом процвітання і злиднів формує домінуючий тон суспільства.
Брехт прагне зруйнувати міфи суспільства, у якому жив, в якому не варто шукати добропорядності, оскільки «прописні істини» так і лишаються «прописними» і недієздатними. Автор використовує тактику «художніх провокацій». Це авторські роздуми про сутність загальновідомих істин, які в реальному житті давно істинами вже не вважаються. Така тактика передбачала висміювання респектабельного світу, який створив свою власну мораль та закони: Das Leben ist hart, wir dürfen nicht weich sein.[50] Так скептично заявляє Мекхіт. Він відкрив тягу людини до самостійності - die entscheidende Entdeckung des menschlichen Selbständigkeitstriebes,[51] тим самим висміюючи людське прагнення до виокремлення, підкреслюючи, що діловому світу не залишається нічого іншого, як підкоритися такому впливу часу і використовувати його у своїх інтересах: An dem Konkurrenzkampf der Großen wünsche der Kleine nunmehr teilzunehmen. Es kann also für die Geschäftswelt darauf an, sich diesem Zuge der Zeit zu fügen und ihn sich nutzbar zu machen [52].
Містер Пічем роздумує над психологією людини, а саме над методами її впливу задля кращої наживи та збільшення власного прибутку. So sehr übertrifft die Wirkung seelischer Einflüsse diejenigen rein körperlicher Maßnahmen. Der menschliche Körper ist ganz und gar in der Hand der Seele und des Gemütes [107]
Шляхом суцільної вибірки ми виділили набір повторюваних слів, сполучених парадигматично і синтагматично із ключовими словами (Geld, Geschäft, Krieg, Familie, Verbrechen). Метод кількісного аналізу дозволив виявити лексичного репрезентанта текстового концепту - ним виступає ключове слово «GELD».
Найбільш вживаними лексемами з даним репрезентантом є сполучуваність із займенниками mein, dein, що вказують на приналежність грошей конкретній особі. Цікавим фактом виявилась відсутність сполучення лексеми «Geld» із займенником unser, що пояснюється ідейним контекстом роману. У світі ділків, які живуть лише ідеєю збагачення, примноженням капіталу немає місця поняттям «наше», значення має лише «моє» або «твоє». Зустрічається займенник «kein», що вказує на відсутність фінансів, що у світі комерції є головним генератором дій.
Означення, які характеризують гроші: viel, auftreibbar, groß, klein, bar, hinausgeworfen, мають спільну семантику, що вказує на кількість.
Аналіз даної лексеми дозволив виявити ряд дієслів, які позначають
дії з грошима: Geld hinauswerfen, ausbezahlen, auftreiben, mitbringen, herausholen, abheben, verdienen, bezahlen;
їх наявність або відсутність: bei sich haben, besitzen, fehlen;
ставлення людини до грошей: gierig auf das Geld sein.
Нами було виявлено також ряд композитів із компонентом «Geld»: Geldsorgen, Geldmittel, Geldschwierigkeiten, Geldschrank, Geldsumme, Geldgier, Geldmangel, Geldknappheit, Geldverlust.
В ході аналізу нами було виявлено ряд слів однієї тематичної сфери до якої входить домінанта «Geld»: Schilling, Pfund, Pence, Pfenning, Groschen, Sparkassen, Sparpfenning, -groschen, Preis, Finanzen, Gewinn, Verdienst, e-n Haufen Geld.
Другою за частотністю вживання виступає лексема «Geschäft». Автор наводить в романі наступні характеристики даної лексеми: blühend, eigenartig, solid, besprochen,gut fundiert, anständig, neu, gewinnbringend, gut, (un)rentabel, riskant, geheimnisvoll, mächtig. Проаналізувавши даний ряд можна визначити спільну негативну контекстуальну конотацію означення лексеми «Geschäft».
Під час аналізу виявлені наступні сполучення слів з даною лексемою: in ein Geschäft verwirklichen, Geschäft finanzieren, führen, zurückgehen, in ein Geschäft einsteigen, Geschäfte gehen gut.