Курсовая работа (т): Водний басейн

Водоносний горизонт верхньокрейдових відкладів туринського ярусу у басейні р. Іква має всюдне поширення. Він перекривається четвертинними відкладами різного ґенезу і неогеновою товщею, підстелюється девонськими і силурійськими утвореннями, частково, сеноманськими відкладами.

Літологічно він складений мергелями і крейдою писальною з загальною потужністю до 70 м. У верхній частині розрізу, як правило, Має розвиток зона кольматації, яка утворює місцевий водотривкий шар.

Колекторські властивості мергельно-крейдяної товщі визначені її тріщинуватістю та закарстованістю. Найбільш інтенсивною є тріщинуватість порід з глибини 30-40 м до 60-70 м від поверхні землі, нижче тріщини згасають. На при вододільних ділянках тріщинуватість крейди є незначною, а в межах річкової долини р.Іква вона збільшується. В басейні р.Іква цей водоносний горизонт є основним для забезпечення великих населених пунктів водою питної якості.

За хімічним складом води мергельно-крейдяної товщі є гідрокарбонатними кальцієвими з вмістом важливих мікрокомпонентів, що дає змогу їх використовувати як лікувально-столові.

Водоносний горизонт сеноманських відкладів верхньої крейди в межах басейну р. Іква має майже повсюдне поширення, за винятком вододільної частини Рівненського лесового плато на ділянці Повчанських дислокацій, західніше м. Дубно. водовміщуючими породами є вапняки, пісковики і піски, максимальною потужністю до 10 м. Перекриті ці відклади утвореннями крейди, а підстеляються утвореннями силуру і девону. Води сеноманського горизонту є напірними, їх рівні встановлюються близько донної поверхні, в окремих випадках на 3-5 м вище землі.

Живлення цього горизонту відбувається водами нижче залягаючи горизонтів палеозою. За хімічним складом це гідрокарбонатні води, інколи гідрокарбонатно-сульфатні кальцієві або кальцієво-магнієві з мінералізацією 0,3-0,5г/дм³.

Враховуючи незначну потужність і води насиченість, сеноманський водоносний горизонт рекомендовано використовувати для потреб у питній воді населення тільки сумісно з вище - та нижчезалягаючими водоносними горизонтами.

Водоносний горизонт девонських відкладів має значне поширення в межах басейну р.Іква. Його виходи під утворення верхньої крейди простежуються по лінії з північного заходу на південний схід орієнтовно по наступних населених пунктах: Добрятин Млинівського району - Смордва - Великі Сади - Кам'яниця - Судобичі - Смига - Вілія і далі виходить за територію досліджень. Під невеликим кутом відклади девону занурюються у західному напрямку, де вони залягають на глибинах 70-90 м. В районі с. Повча вони виходять на донну поверхню.

Водовміщуючими є вапняки та доломіти. З шарами пісковиків та аргілітів рідко зустрічаються конгломерати. Підземні води, що циркулюють у девонських відкладах характеризуються напірними властивостями. Колекторські властивості девонського горизонту обумовлені тріщинуватістю та пористістю.За хімічним складом води гідрокарбонатні кальцієві, кальцієво-магнієві з загальною мінералізацією 0,3-0,7г/дм.

Води девонського горизонту є надійно захищеними від техногенного забруднення і широко використовуються для питних потреб населення.

Підземні води, що циркулюють у названих породах мають напірний характер. їх рівні в долині р.Іква встановлюються на рівні донної поверхні, а на вододільних ділянках, на глибині до 30,0 м.

Дебіти свердловин змінюються від 0,5 до 4,5 л/с при зниженнях рівня на 8,5 м. За хімічним складом це гідрокарбонатні води з мінералізацією 0,4 - 0,6г/дм³. На ділянках тектонічних порушень, при наявності водопідводящих зон, цей горизонт може бути перспективним для бальнеологічних потреб. Самостійного використання він не має.

1.5 Характеристика якісного стану поверхневих вод

р. об'єм зворотних вод, скинутих в поверхневі водні об'єкти області, збільшився на 2,76 млн. м³ і становив 98,36 млн. м³, в тому числі неочищених - 1,53 млн. м³, недостатньо очищених - 20,46 млн. м³, нормативно очищених -41,65 млн. м³, нормативно чистих без очистки - 34,72 млн. м³. У порівнянні з 2000 р. скид неочищених вод збільшився на 0,87 млн. м³ в основному за рахунок скиду дренажних вод з відвалів фосфогіпсів ВАТ «Рівнеазот» (425 тис. м³). Також збільшився скид недостатньо очищених зворотних вод на 3,15 млн. м³.

Промисловістю скинуто у водні об'єкти 61,24 млн. м³ зворотних вод, з яких 15,39 млн. м³ забруднених (зокрема неочищених вод 0,69 млн. м³), а сільським господарством скинуто 19,36 млн. м³ здебільшого нормативно чистих без очистки. Підприємства житлово-комунального господарства 2001 р. скинули у водойми області 17,41 млн. м³ зворотних вод, з яких 6,53 млн. м³ забруднених, зокрема 0,84 млн. м³ зовсім неочищені. Динаміку скиду зворотних вод у водні об'єкти основними галузями економіки області за 1999-2001 рр.

У 2001 році в поверхневі водойми області 102-ма підприємствами, які скидали зворотні води, було скинуто: сульфатів 3277 т, хлоридів - 4081 т, СПАР - 2,64 т, заліза - 31,88 т, міді - 0,621 т, цинку - 0,383 т, нікелю - 0,022 т, магнію - 61,98 т, марганцю - 1,104 т, фтору - 30,12 т, формальдегіду - 0,007 т, хрому - 0,008 т, кальцію - 157,1 т, калію - 0,001 т та інші речовини - забруднювачі.

В 2002 року держуправлінням екоресурсів поверхнева вода контролювалась в 18 річках, у 70 пунктах, з них у 36 - по затвердженій програмі. Оцінка якості води річок області проводилась згідно з нормативними значеннями граничнодопустимих концентрацій (ГДК) для водойм рибогосподарського та культурно-побутового водокористування.

Більшість річок в межах населених пунктів в тій чи іншій мірі забруднені.

Погіршенню якості поверхневих вод сприяли скиди недоочищених та неочищених стічних вод промислових та комунальних підприємств, змив з урбанізованих територій і сільськогосподарських угідь речовин, що забруднюють водні об'єкти. Найбільшими забруднювачами річок в області є комунальні господарства міст Рівне, Костопіль, Дубно, Острог, смт. Зарічне, Гоща, Рівненське ШЕУ, ВП «Рівненська АЕС». В 2002 році ефективно працювали очисні споруди ВАТ «Рівнеазот», всі інші не забезпечували нормативної якості очищених зворотних вод. За даними спостережень у двох контрольних пунктах: с. Млин (суміжний контрольний пункт з Волинською областю) та с. Сенчиці (прикордонний контрольний пункт з республікою Білорусь) якість води в порівнянні з минулим роком покращилась. Це також пояснюється відсутністю скидів стічних вод в межах області. Як і Прип'ять всі середні річки області охоплені моніторинговими спостереженнями. Так, чистих без очистки. Підприємства житлово-комунального господарства 2001 р. скинули у водойми області 17,41 млн. м³ зворотних вод, з яких 6,53 млн. м³ забруднених, зокрема 0,84 млн. м³ зовсім неочищені. Динаміку скиду зворотних вод у водні об'єкти основними галузями економіки області за 1999-2001 рр.

У 2001 році в поверхневі водойми області 102-ма підприємствами, які скидали зворотні води, було скинуто: сульфатів 3277 т, хлоридів - 4081 т, СПАР - 2,64 т, заліза - 31,88 т, міді - 0,621 т, цинку - 0,383 т, нікелю - 0,022 т, магнію - 61,98 т, марганцю - 1,104 т, фтору - 30,12 т, формальдегіду - 0,007 т, хрому - 0,008 т, кальцію - 157,1 т, калію - 0,001 т та інші речовини - забруднювачі.

В 2002 року держуправлінням екоресурсів поверхнева вода контролювалась в 18 річках, у 70 пунктах, з них у 36 - по затвердженій програмі. Оцінка якості води річок області проводилась згідно з нормативними значеннями граничнодопустимих концентрацій (ГДК) для водойм рибогосподарського та культурно-побутового водокористування.

Більшість річок в межах населених пунктів в тій чи іншій мірі забруднені.

Погіршенню якості поверхневих вод сприяли скиди недоочищених» та неочищених стічних вод промислових та комунальних підприємств, змив з урбанізованих територій і сільськогосподарських угідь речовин, що забруднюють водні об'єкти. Найбільшими забруднювачами річок в області є комунальні господарства міст Рівне, Костопіль, Дубно, Острог, смт. Зарічне, Гоща, Рівненське НІНУ, ВП «Рівненська АЕС». В 2002 році ефективно працювали очисні споруди ВАТ «Рівнеазот», всі інші не забезпечували нормативної якості очищених зворотних вод. За даними спостережень у двох контрольних пунктах: с. Млин (суміжний контрольний пункт з Волинською областю) та с. Сенчиці (прикордонний контрольний пункт з республікою Білорусь) якість води в порівнянні з минулим роком покращилась. Це також пояснюється відсутністю скидів стічних вод в межах області. Як і Прип'ять всі середні річки області охоплені моніторинговими спостереженнями. Так, Льва контролюється в пункті біля с. Переброди (на витоку в республіку Білорусь). Для річки характерне природне забруднення органічними сполуками та залізом загальним. В 2002 році середньорічні показники якості води становили (мг/л): завислі речовини - 17,9, азот нітратний - 0,06, а вміст азоту амонійного в 2 рази менший, ніж в минулому році - 0,29, що не перевищує гранично допустимих концентрацій для водойм культурногопобутового користування. Правою притокою Прип'яті є Стир, що протікає по території області на двох ділянках: південній та північній. На першій - річка контролювалась у 2-х пунктах, на другій - у 8. У суміжному з Волинською областю контрольному пункті спостереження (смт. Берестечко) середні значення показників становили (мг/л): завислі речовини - 8; БСК5 -2,7; сухий залишок - 408. За даними контролю в пункті 0,5 км нижче скиду промислово-зливової каналізації ВП «Рівненська АЕС» спостерігалось підвищення вмісту специфічних речовин токсичної дії: заліза, міді, марганцю в порівнянні з 2001 роком. Крім того на стан річки впливають зворотні води очисних споруд смт. Зарічне. В пункті нижче скиду з очцсних споруд виявлено підвищення вмісту азоту нітритного, БСК5 та завислих речовин.

Хоча в прикордонному пункті в с.Іванчиці на витоку річки в Білорусь середні значення показників якості води становлять (мг/л): азот амонійний - 0,3, азот нітритний - 0,03, БСК5 - 3,4, що не перевищує граничнодопустимих концентрацій для водойм культурного-побутового користування. До басейну р. Стир належить Іква, яка є її правою притокою. Впродовж року річка контролювалась у 7 контрольних пунктах. В пункті спостереження в с. Сапановчик значних перевищень по основних показниках забруднення не спостерігалось. Основне забруднення річки відбувається внаслідок скиду недостатньо очищених зворотних вод з очисних споруд м. Дубно. За результатами хіміко-аналітичного контролю середньорічні значення показників якості води в пунктах 0,7 км вище скиду очисних споруд та на 3,2 км нижче скиду зворотних вод (с.Іваннє) відповідно становили (мг/л): завислі речовини - 10,6 та 11,5, БСК5 - 3,1 та 4,3, азот амонійний - 0,24 та 0,48, фосфати - 0,09 та 0,19. В пункті нижче скиду з очисних споруд ВУКГ смт. Млинів, в порівнянні з минулим роком, середні показники якості води збільшились по завислих речовинах та БСК5. Найбільшою правою притокою

Прип'яті є Горинь. Контроль стану річки проводився у 16 контрольних пунктах. В 2002 році середньорічні показники якості води становили (мг/л): - с. Вельбівно, витік річки з Хмельницької області - завислі речовини - 8,9,

БСК5 - 3,1, азот амонійний - 0,13, фосфати - 0,2, залізо загальне - 0,24; - с. Висоцьк, витік річки в Білорусь - завислі речовини - 27,7, БСК5 - 3,9, азот амонійний - 0,22, фосфати - 0,56, залізо загальне - 0,54. По всій довжині в межах області річка зазнає значного антропогенного впливу. Скид недостатньо очищених стічних вод з очисних споруд «Острогводоканал», Гощанської дільниці «Рівнеоблводоканалу», ВАТ «Рівнеазот» погіршує якість поверхневої води. В контрольному пункті нижче скиду з очисних споруд Гощанської дільниці «Рівнеоблводоканалу», в порівнянні з верхнім за течією створом, спостерігалось зростання середньорічних концентрацій (мг/л): завислих речовин - від 19,0 до 20,5, БСК5 - від 2,7 до 4,2, азоту амонійному - від 0,05 до 0,13. Найбільший об'єм стічних вод надходить в річку Горинь з очисних споруд ВАТ «Рівнеазот». В контрольному пункті нижче скиду зворотних вод в порівнянні з пунктом вище скиду вміст азоту нітритного по середньорічних показниках збільшився з 0,015 до 0,049 мг/л, фосфатів - з 0,31 до 1,68 мг/л, фторидів - з 0,11 до 0,41 мг/л. На відстані 4,8 км нижче скиду ВАТ «Рівнеазот» в річку впадає її ліва притока - р. Устя, ще нижче в неї скидаються стічні води з очисних споруд Оржівського ВАТ «ОДЕК Україна», що також погіршує стан річки. Далі за течією погіршення якості спостерігається в контрольному пункті нижче впадіння її правої притоки - р. Замчисько. А в контрольних пунктах вище та нижче м. Дубровиці погіршення якості води не спостерігалось. Лівою притокою Горині є р. Устя, що протікає тільки по території Рівненської області. Річка є найбільш забрудненою в Рівненській області впродовж 12 років досліджень. Значний вплив на якість її води мають скиди недостатньо-очищених стічних вод підприємств Здолбунівського та Рівненського районів, про що свідчать порівняння результатів аналізів на витоці і в гирлі річки. У 2002 році річка контролювалась в 11 контрольних пунктах. У фоновому створі біля витоку річки, що в районі с. Дермань-ІІ, середньорічні показники якості води становлять (мг/л): завислі речовини - 3,4, БСК5 -2,4, сульфати - 15,9, хлориди - 14,2, сухий залишок - 354, азот амонійний - 0,15, азот нітритний - 0,014, азот нітратний - 6,25. В річку скидають зворотні води ВАТ «Волинь», Квасилівська дільниця «Рівнеоблводоканалу», очисні споруди «Рівнеоблводоканалу» та зливова каналізація м.Рівне. Найбільшого антропогенного впливу зазнає річка від скиду стічних вод з очисних споруд «Рівнеоблводоканалу» та зливової каналізації м.Рівне. В контрольному пункті нижче скиду з очисних споруд Квасилівської дільниці «Рівнеоблводоканалу», в порівнянні з пунктом спостереження 0,5 км вище скиду, спостерігалось збільшення середніх показників вмісту завислих речовин - з 11,0 до 13,5 мг/л, азоту нітритного - з 0,016 до 0,04 мг/л та фосфатів - з 0,04 до 0,13 мг/л. На ділянці річки, від пункту скиду з очисних споруд Квасилівської дільниці «Рівнеоблводоканалу» і до контрольного пункту нижче скиду з очисних споруд «Рівнеоблводоканалу», по всіх показниках якості води виявлено значне збільшення концентрацій забруднюючих речовин. В наступному за течією річки контрольному пункті, 0,7 км вище гирла річки, концентрації забруднюючих речовин у воді зменшуються до величин (мг/л): БСК5 - 4,1, азот амонійний - 0,85. Це свідчить про те, що річка самоочищується. Ще однією притокою Горині є р. Замчисько. Стан річки в 2002 році контролювався у 5 пунктах. Основними забруднювачами є стічні води очисних споруд підприємств м. Костопіль: ВАТ «Костопільський ДКБ», ВАТ «Костопільсклозавод» і ДКП «Костопільводоканал». Стан річки в порівнянні з минулим роком значно погіршився. Особливо це спостерігалось в контрольному пункті нижче впадіння меліоративного каналу, в який в свою чергу скидає зворотні води ДКП «Костопільводоканал». Середньорічні показники якості води в даному пункті погіршились в порівнянні з пунктом спостереження нижче скиду ВАТ «Костопільський ДКБ»: по БСК5 - з 3,4 до 10,0 мг/л, по завислих речовинах - з 20,8 до 24,1 мг/л, по азоту амонійному - з 0,29 до 6,28 мг/л, по фосфатах - з 0,02 до 2,42 мг/л, а також за показниками специфічних речовин токсичної дії: цинку, міді, марганцю. Ближче до гирла по течії річки відсутні скиди стічних вод, тому річка самоочищується і вже в наступному контрольному створі (с.В. Любаша), розташованому за 3,2 км до впадіння р. Замчисько в Горинь рівень забруднення річки зменшується. Случ є найбільшою правою притокою р. Горинь. Річка в звітному році контролювалась в 9 пунктах, в усіх них спостерігалось підвищення вмісту завислих речовин, а в пункті вище м. Сарни - перевищення ГДК для водотоків рибогосподарського користування по БСК5 в 1,85 рази та азоту амонійному - в 1,9 рази. Що ж стосується мікробіологічної оцінки якості поверхневих вод, з огляду на епідемічну ситуацію, то дані показники контролюються санітарно-епідеміологічною службою області, структурними підрозділами якої протягом 2002 р. проводився відбір проб води 22 річок, що зазнають найбільшого антропогенного впливу, в 67 визначених створах. Проведено 425 досліджень на санітарно-хімічні і 436 досліджень на мікробіологічні показники, з них не відповідали нормативним вимогам 135 та 118 п|зоб (24,87% і 26,22% відповідно). Відповідність мікробіологічних показників поверхневих вод водотоків області вимогам ГДК особливо важливе в місцях масового їх використання населенням. Так, в м.Рівне знаходиться 5 постійних створів спостереження за поверхневими водами: 3 - на озері Басів Кут та 2 - на р. Устя. Рівненською міською санепідстанцією дослідження проводились в 2002 р. за санітарно-хімічними та бактеріологічними показниками, для чого відібрано 56 проб води. Всі вони (100%) не відповідали гігієнічним нормативам за санітарно-хімічними показниками та 25 проб (або 44,6%) - на мікробіологічні показники.

1.6 Підтоплення земель та населених пунктів

Особливості живлення річок і нерівномірність розподілу їх стоку протягом року викликають часті підйоми рівнів води, причому північні і південні райони області характеризуються великою різноманітністю.

Для південних районів більш характерні дощові паводки, для північних - як весняні повені, так і дощові паводки.

Найбільше потерпають від водної стихії північні райони області: Володимирецький, Дубровицький, Зарічненський, Рокитнівський, Сарненський, частково Березнівський та Костопільський.

В Рівненській області проводяться систематичні гідрометричні спостереження на основних річках області - р. Стир (с. Млинок Зарічненського району), р. Горинь (села Оженин, Деражне, м. Дубровиця), р. Случ (м. Сарни), р. Льва (с. Осницьк Рокитнівського району), а також деяких малих водотоках, зокрема на р. Вирка (с. Сварині Володимирецького району) на р. Устя (с. Корнин Рівненського району).

Зафіксовано критичні рівні води на об'єктах спостережень, перевищення яких несе реальну загрозу господарству і населенню районів області.

На основних водних артеріях області максимальні витрати спостерігаються під час весняної повені, в той час як малі річки здебільшого мають локальний характер, оскільки зливи охоплюють порівняно невелику площу. Проте в окремі роки (1993 рік) паводки набувають катастрофічного характеру. Вірогідність повторення високих вод становить від 10 до 20 років, про що свідчать весняні повені 1979, 1996, 1999 років. Під час весняної повені 1999 року були підтоплені або затоплені 89 населених пунктів, 2098 житлових будинків, з яких відселено 974 жителі, в тому числі 338 дітей. Значних руйнувань завдала водна стихія дорожньому, житлово - комунальному, водному та лісовому господарствам, об'єктам транспорту, енергетики, зв'язку.Умови захисту від шкідливої дії вод, насамперед від повеней та паводків на Рівненщині, стають найбільш гострою водогосподарською проблемою.

На формування частих високих паводків впливають природні фактори та господарська діяльність на водозаборах.

1.7 Активізація сучасних екзогенних процесів

Рівненська геологічна експедиція протягом чверті століття виконує цілеспрямовані роботи по вивченню негативного впливу на навколишнє природне середовище сучасних екзогенних геологічних процесів на території Рівненської області.

На території Рівненської області поширені такі екзогенні геологічні процеси (ЕГП), як карст, бокова та яружна ерозія, просідання денної поверхні, підтоплення, переробка берегів водосховища.

У 2009 р. по об'єкту виконувались режимні спостереження у 18 свердловинах Кузнецовського карстологічного полігону та 24 свердловинах водозаборів «Острів», «Бабка». Результати спостережень опрацьовуються.

Проведено інженерно-геологічне обстеження Стирської та Горинської ділянок.

На Горинській ділянці обстежено 44 пункти розвитку бокової ерозії, на яких спостерігається активізація процесу з різною інтенсивністю.