Негативний вплив досліджуваного чинника на адміністративні процедури виконавчого провадження пов'язаний з падінням кількісних і якісних показників діяльності органів примусового виконання; неузгодженістю окремих стадій адміністративних процедур; відсутністю дієвих механізмів переконання у виконавчому провадженні; функціональною обмеженістю державних і приватних виконавців; невирішеністю окремих процедурних аспектів реалізації заходів примусового виконання.
3. Корупція у владі. Необхідність невідкладного подолання корупції обумовлюється тим, що вона за ефектом ланцюгової реакції породжує цілий спектр інших системних проблем: загрожує верховенству права, моралі суспільства, стабільності демократичних процесів; підриває основи державного управління; порушує принципи рівності та соціальної справедливості; породжує латентну монополізацію ринку й підриває правові основи вільної, добросовісної конкуренції; призводить до перекосів в оптимальному поєднанні методів адміністративного регулювання й ринкового саморегулювання на всіх рівнях влади та управління [8].
Для сучасної України боротьба з корупцією стала чи не основним пріоритетом нової влади, про що свідчить поява системи антикорупційних інституцій та суттєве оновлення відповідного законодавства. Не позбавлена цієї "суспільної хвороби" і сфера примусового виконання рішень, зокрема система органів ДВС, про що постійно з'являється інформація у ЗМІ. Так, у січні 2017 року на Кіровоградщині під час отримання хабара був затриманий державний виконавець [9], а вже у березні поточного року у Києві правоохоронці затримали на хабарі трьох державних виконавців [10].
Ураховуючи характер адміністративно-процедурної діяльності у сфері примусового виконання рішень, ризики виникнення корупції існують під час здійснення різних адміністративних процедур, особливо тих, що пов'язані зі зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, реалізацією такого майна. Наприклад, питання корупції можуть виникнути під час розподілу сум, стягнутих з боржника, або у разі укладення контракту підрядника з місцевим підрозділом ДВС або допущення до групи затверджених агентів з проведення аукціонів, яким дозволяється змагатися за право вести справи з ДВС на місцях [11, с. 157].
У структурі Мін'юсту України діє спеціально утворене Управління з питань запобігання корупції, основними завданнями якого є: попередження, профілактика, виявлення та участь у розслідуванні фактів корупції у системі органів юстиції; забезпечення у межах своєї компетенції незалежності в діяльності державних виконавців органів ДВС; виявлення корупційних ризиків, що виникають у процесі діяльності органів юстиції та надання рекомендацій щодо їх усунення [12]. Достатньо цікаво, що серед завдань особливо відзначено попередження корупції саме в органах ДВС, адже у структурі Мін'юсту України чимало інших підрозділів. На нашу думку, це пов'язане з тим, що у ході виконавчого провадження можуть виникнути більш корупційні ризики, ніж, наприклад, під час реєстрації актів цивільного стану чи проведення правоосвітньої роботи.
Негативний вплив корупції у сфері примусового виконання рішень проявляється у вигляді: падіння авторитету органів примусового виконання; формування у громадян зневаги до фундаментальних принципів державотворення, зокрема принципу обов'язковості виконання юрисдикційних рішень; погіршення статистики повного і своєчасного виконання рішень судів та інших органів; дискредитації методів примусового виконання, які застосовуються державою; систематичних порушень законодавства про виконавче провадження; соціальної несправедливості. На нашу думку, впровадження інституту приватних виконавців значною мірою пов'язане з бажанням влади знизити корупційні ризики у сфері примусового виконання за рахунок надання стягувачам альтернативних можливостей для пред'явлення виконавчого документа.
4. Неможливість проведення виконавчих дій на тимчасово неконтрольованих та окупованих територіях (АРК і ОРДЛО), а також територіях, розташованих на лінії зіткнення. Як зазначає Ю.С. Махиніч, протиправне терористичне втручання у діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, збройне захоплення певної частини території України передбачають обов'язкове реагування держави шляхом запровадження комплексу військових, політичних, економічних та правових заходів [13, с. 55]. Ураховуючи специфіку нашого дослідження, найбільш дискусійним вбачається питання запровадження правових заходів, які повинні гарантувати права стягувача щодо примусового виконання боржником зобов'язань на його користь.
Як зазначалося раніше, у жодному з нормативно-правових актів, які визначають статус тимчасово окупованих та неконтрольованих територій, не закріплені питання примусового виконання рішень, що унеможливлює реалізацію окремих аспектів державної правової політики на вказаних територіях. Навіть у документах, що приймаються сьогодні, коли минуло декілька років з початку протистояння на Сході та окупації Криму, немає жодної згадки про цю проблему.
Так, у Розпорядженні Кабміну України "Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження" від 11 січня 2017 р. N° 8-р регламентовані різні за змістом питання, зокрема врегулювання на законодавчому рівні правовідносин між органами ДФС та платниками податків, виробничі підрозділи яких розташовані на неконтрольованій території [14]. Безперечно, цей чинник впливає на ефективність адміністративних процедур лише на окремій території, однак така ситуація свідчить про недоліки усієї політики держави у сфері примусового виконання рішень, оскільки її напрями повинні оперативно реагувати на внутрішні та зовнішні чинники, пристосовуючи до них методологію примусового виконання.
Щодо суто організаційних питань, тобто переміщення територіальних органів ДВС з тимчасово неконтрольованих територій, то вони вирішені у таких підзаконних актах:
- наказі Мін'юсту України "Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області" від 25 листопада 2014 р. № 246/7 [15];
- наказі Мін'юсту України "Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області" від 25 листопада 2014 р. № 247/7 [16].
Однак навряд чи це допоможе вирішити процедурні аспекти виконання юрисдикційних рішень на вказаних територіях. Негативний вплив цього чинника на ефективність адміністративних процедур виконавчого провадження полягає у порушенні конституційних прав громадян України, які проживають на тимчасово окупованих та неконтрольованих територіях; можливості трактувати цей недолік на користь безпорадності української влади, що постійно роблять проросійські ЗМІ; впевненості боржників, які проживають на тимчасово окупованих та неконтрольованих територіях у власній недосяжності для українських владних інституцій.
5. Нерозвиненість механізмів міжнародного співробітництва у сфері виконання судових рішень та рішень інших органів. Досвід держав-кандидатів на членство в ЄС свідчить, що уникнути реформ неможливо. Потреба в реформах зумовлена трьома об'єктивними чинниками, які сьогодні не може проігнорувати жодна європейська держава. Це: 1) глобалізація та європеїзація; 2) демократизація суспільного життя; 3) ринкова економіка. Неспроможність адаптуватися до існування в умовах сучасного світу породжує чимало проблем, зменшує конкурентоспроможність держави, погіршує рівень життя, призводить до частої зміни влади тощо. При цьому об'єктом реформування під час проведення інституційних реформ стають усі три компоненти, адже процедури і процеси не існують окремо від інституцій, а дієздатність і ефективність системи державного управління загалом залежить від кадрового забезпечення інституцій, менеджерів і виконавців процесів, правил і процедур [17, с. 30-31].
За таких умов міжнародне співробітництво стає ключовим ланцюгом у розбудові цивілізованої європейської держави. Використовуючи досвід розвинених держав, Україна одночасно досягне декількох важливих результатів: забезпечить приведення практики примусового виконання рішень до європейських стандартів (мається на увазі не тільки практика здійснення окремих процедур, а й досвід нормотворення та організації у межах системи виконавчого провадження); забезпечить інтеграцію сфери примусового виконання до єдиного європейського правового простору; удосконалить інструменти адміністративно-процесуального впливу на сторін та учасників виконавчого провадження.
Ізольованість від прогресивних ідей та правових традицій значно гальмує розвиток вітчизняного законодавства та практики примусового виконання рішень, внаслідок чого спостерігається ситуація, коли, формально відмовившись від радянського минулого, країна залишається недостатньо інтегрованою до європейського співтовариства. Сфера виконавчо-розпорядчої діяльності є додатковим підтвердженням цього, адже влада почала активно впроваджувати зарубіжний досвід лише протягом останніх трьох років.
Негативний вплив цього чинника на ефективність адміністративних процедур виконавчого провадження розкривається у такому: недосконалість механізмів примусового виконання, їх складність та надмірний бюрократизм; обмеженість процесуальних можливостей впливу на боржників (порівняно з відповідним європейським досвідом); відсутність дієвих засобів транскордонного обміну інформацією під час примусового виконання судових рішень з відповідними міжнародними організаціями та установами; уповільнення розвитку методів примусового виконання судових рішень та відповідного законодавства.
Висновок
Отже, спираючись на сучасну практику та визначені негативні чинники, що впливають на ефективність адміністративно-процедурної діяльності у сфері примусового виконання судових рішень, пропонуємо до перспективних засобів підвищення ефективності адміністративних процедур виконавчого провадження віднести такі:
- розширення кола суб'єктів виконання юрисдикційних рішень за рахунок запровадження інституту приватних виконавців;
- посилення відомчого контролю за сферою виконання рішень, що надасть можливість оперативно виявляти та припиняти невиконання уповноваженими органами або особами власних повноважень та реагувати на такі випадки відповідними законодавчими та підзаконними актами;
- налагодження взаємодії уповноважених органів та осіб, які представляють систему виконавчого провадження, з місцевою владою (особливо що стосується військово- цивільних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, територіальні громади яких проживають на лінії зіткнення);
- активізацію міжнародного співробітництва з питань імплементації європейських стандартів виконання судових рішень та рішень інших органів;
- вжиття заходів щодо попередження випадків корупційної діяльності з боку державних та приватних виконавців.
Список використаних джерел
1. Литвин Н.А. Ярош А.О. Адміністративне судочинство як основний засіб захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Наше право. 2020. № 1. С. 22-27.
2. Собакарь А.О. Контроль діяльності публічної адміністрації України: теорія і практика. Наук. вісникДДУВС. 2015. № 3. С. 291-294.
3. Крупнова Л.В. Проблеми ефективності виконавчого провадження в Україні: адміністративно-правовий аспект. ВісникХНУВС. 2016. № 3 (74). С. 174-181.
4. Соловйов В.М. Поняття і сутність правового регулювання державного управління України. Університетські наукові записки. 2007. № 3 (23). С. 32.
5. Государственное управление. Основы теории и организации / под ред. В.А. Козбаненко. Москва: Статус, 2000. С. 95.
6. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі: лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 р. № 24-152/0/4-13. URL: http:// zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 (дата звернення: 11.07.2017).
7. Хазратова Н.В. Проблема неефективності державного управління в сучасній Україні: психологічні аспекти. Психологічні науки: проблеми і здобутки. 2011. № 2. С. 274.
8. Щегорцова В.М. Шляхи запобігання та протидії корупції в органах публічного управління України. Державне будівництво. 2012. № 2. URL: http://www.kbuapa.kharkov. ua/e-book/db/2012-2/doc/3/02.pdf (дата звернення: 08.06.2017).
9. Державний виконавець, якого затримали під час отримання хабара, був схильний до корупційних проявів. URL: http://rk.kr.ua/derzhavnii-vikonavets-jakogo-zatrimali-pid-chas- otrimannja-habara-buv-shьmi-do-koruptsiimh-projaviv-ochьnik-justitsii (дата звернення: 10.06.2017).
10. Трьох державних виконавців затримано в Києві під час одержання хабарів. URL: https://ua.censor.net.ua/photo_news/433234/troh_derjavnyh_vykonavtsrv_zatrymano_v_ kyyevi_pid_chas_oderjannya_habariv_sbu_fotoreportaj (дата звернення: 10.06.2017).
11. Бортняк Ф.В. Форми та методи діяльності державної виконавчої служби: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2008. С. 157.
12. Про затвердження Положення про Управління з питань запобігання корупції: наказ Міністерства юстиції України від 26 червня 2009 р. № 562/к. URL: http://zakon2.rada.gov. ua/laws/show/v0562323-09 (дата звернення: 12.06.2017).
13. Махиніч Ю.С. Проблеми адміністративно-правового регулювання податкової політики щодо обслуговування великих платників податків у зоні проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованій території України. Фінансове право. 2014. № 4 (30). С. 55.
14. Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження: розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 січня 2017 р. № 8-р. Урядовий кур'єр. 2017. № 14.