.2 Технологічні підвиди кераміки
Залежно від глини та інших складників маси, температури випалювання, властивостей черепка, кераміка поділяється на технологічні підвиди: теракота, майоліка, фаянс, порцеляна, кам'яна маса (кам'янка) і шамот.
Теракота (від італ. terracotta - випалена земля) - вироби із гончарних кольорових глин без жодних доповнень, температура випалювання близько 900 °С. Теракотовий черепок пористий, шершавий, неполиваний, легко поглинає воду. Він може бути звичайного, природного кольору від світлого жовто-рожевого до червоно-коричневого і темно-сірого або поливаний кольоровими ангобами. Теракотовий посуд і статуетки відомі з найдавніших часів. Практично це перші випалені керамічні вироби. Застосовувалися в побуті (художнє ремесло), оздобленні архітектури (рельєфні фризи, медальйони) тощо. Завдяки нескладній технології виготовлення художні твори з теракоти сьогодні популярні у народному мистецтві, серед професійних та самодіяльних художників.
Майоліка (італ. maiolica походить від давньої назви острова Мальорка, через який транзитом ввозилася до Італії іспано-мавританська кераміка) - вироби з кольорової глини, з випаленим пористим черепком (температура випалювання - 900 °С). Майолікові вироби формують переважно на крузі, рідше відливають у формах. Вони відрізняються масивністю корпусу та інших деталей, плавністю контурів силуету. Оздоблюється ангобами пастельних тонів з контрастом чорної, коричневої, червоної і кольоровими поливами з яскравим полиском. Майоліка, як і теракота, дістала найбільшого поширення у народному мистецтві. Нею захоплювалися відомі художники і скульптори: Ф. Леже, П. Пікассо, М. Врубель, С. Малютін, І. Фріх-Хар, І. Єфі-мов та ін.
Фаянс (фр. faience походить від назви італійського міста Фаенца, з якого у XVI ст. інтенсивно вивозили кераміку) - поливані вироби переважно з білої, очищеної глини із спеченим, суцільним, дрібнопористим черепком (температура випалювання 1200 °С). Виготовляють шаблоном з пластичної маси і литтям у формах. Близькі до фаянсу вироби (тонкостінна майоліка) були відомі на Стародавньому Сході. Однак найдосконаліший фаянс почали виготовляти лише наприкінці XVIII ст. Найважливіше завдання європейського середньовічного фаянсу - імітувати порцеляну. Звідси походять його основні художні властивості: надзвичайна м'якість й узагальненість форм (порівняно з порцеляною), багатство технік декорування, широка палітра кольорових полив. На Україні фаянсове виробництво розпочалося наприкінці XVIII ст.
Порцеляна (фарфор) (від персько-араб. farfiir - титул китайського імператора, також назва області в Китаї) - найдосконаліший вид кераміки, вироби виготовлені зі суміші високоякісних білих глин та інших складників. Випалюється при високій температурі - 1500 °С. Найголовніша відміна порцеляни від фаянсу - дзвінкий білосніжний черепок має у зламі білу скловидну структуру, а тому в тонких місцях просвічується і майже не поглинає води. Двічі випалені, але не поливані порцелянові вироби називать бісквітом. Батьківщина порцеляни - Китай. Винайдений близько VI ст., з XII ст. китайська порцеляна час від часу потрапляла до Європи і набула поширення власне під назвою порцеляна (від італ. рогсеііо - мушля молюска). У давнину мушлі використовували як посуд для пиття рідини. В Європі порцеляну винайшов 1709 р. И.-Ф. Бетгер, а наступного року у Мейсені відкрилася перша європейська порцелянова мануфактура. На Україні виробництво фарфору започатковане наприкінці XVIII ст. на заводах у Корці, Городці, Баранівці.
Кам'яна маса (кам'янка) - керамічні вироби, виготовлені з тугоплавної маси, що утворює щільний спечений черепок (температура випалювання 1300 °С), частково скловидний, але не прозорий. У Китаї виробництво кам'янок розпочалося у III ст., було попередником фарфору. В Європі кам'янкові вироби відомі з XV ст. Деякі види кам'яної маси (клінкер, кераміт) не поступаються твердістю граніту, сієніту, навіть сталі. Вироби з кам'янки оздоблюють переважно прозорою кристалічною або матовою поливою, пласким рельєфом чи контррельєфом. Кам'янки відзначаються багатством поливаної поверхні.
Шамот (від фр. chamotte - вогнетривка випалена
глина) - вироби, виготовлені з шамотної маси. До звичайної глини додають
зелений шамот різної зернистості (діаметр 2-10 мм). Внаслідок цього зменшується
пластичність глини н усадка виробів (температура випалювання 900°С). Шамотні
вироби відминають у гіпсових формах, декорують розписом від руки, рідше
поливають. Шамотні вироби мають характерні різкі злами форми, шорстку і
дрібнорельєфну поверхню з мереживною сіткою заглиблень. Колір черепка від
кремового до блідо-рожевого. Від середини XX ст. шамотні вироби (вази,
декоративна пластика та ін.) успішно застосовуються у художньому оформленні
інтер'єрів та екстер'єрів.
.3 Типологія керамічних виробів
Типологія творів. Керамічні вироби утворюють сім родів: садово-паркова архітектурна кераміка, обладнання житла, посуд, культові та обрядові предмети, іграшки, прикраси. Кожна з них має свою специфіку і типологічну структуру.
Садово-п аркова кераміка - рід художньої кераміки, твори якої виготовляються переважно з шамоту, кам'яної маси для художньої організації простору в парках і садах. Відомі такі основні типологічні групи: декоративна пластика, вази, фонтани, декоративні решітки та ін. Цей рід художньої кераміки, як і наступний, належить не до декоративно-прикладного мистецтва, а до монументально-декоративного.
Архітектурна кераміка - рід художньої кераміки, що оздоблює екстер'єри та інтер'єри громадських будівель. Типологічні групи: декоративні вставки, панно, розетки, медальйони, стелли, решітки, настінні фонтани, декоративне обличкування тощо.
Обладнання житла художньою керамікою - рід керамічних побутових предметів, які нерухомо з'єднані з конструкцією стіни, стелі (кахлі й плитки), та порівняно рухомих речей. їх розміщують на підлозі, столі, полиці, підвіконні, прикріплюють до стелі або стіни. Вони виконують певні художні н побутові функції. Це й дає змогу поділити їх на типологічні групи, підгрупи і типи.
Кахлі - типологічна група керамічних виробів, які служать основним конструктивно-декоруючим матеріалом для спорудження печей. За тектонічною формою розрізняють стародавні посудиноподібні та плиткові кахлі. Пласкі чотирикутні можуть декоруватися рельєфом і розписом.
Світильники - типологічна група художньої кераміки, вироби якої використовуються для освітлення приміщень. Складається з кількох основних типів освітлювальних предметів: стародавні чашки для жиру і середньовічні олійні лампи, каганці, свічники і лампадки, плафони, пишні люстри, бра, сучасне керамічне обладнання електроосвітлювальних приладів.
Вази - велика типологічна група керамічного посуду, різного за формою і призначенням. Серед сучасних ваз розрізняють дві підгрупи - декоративні та для квітів. Декоративні вази, часто пишно прикрашені рельєфом або розписом, за призначенням поділяються на типи: для підлоги та для полички. Вази для квітів бувають кількох типів, залежно від величини квітів і характеру, букета (низькі, середні, високі тощо).
Шдвазонники - типологічна група, функціонально споріднена з попередньою. Це посуд різних форм, призначений для вирощування кімнатних квітів, як правило, з дещо розширеним верхом. Він буває кількох підгруп, залежно від величини й характеру кімнатних рослин, їхнього розміщення в інтер'єрі: тарелеподібний, горщики, відроподібний, настінні та підвісні кашпо тощо.
Настінна декоративна кераміка - типологічна група, що включає у себе керамічні вироби трьох основних типів: декоративні тарелі, плакетки і маски.
Туалетні предмети - типологічна група керамічних виробів, які служать місткостями для зберігання кремів, пудри, рідин і т. ін.
Попільничка - тип керамічних виробів, котрий, незважаючи на різноманітність форм, не утворює окремої типологічної групи. Попільнички, як і туалетні предмети, виникли і набули поширення передусім у панському середовищі, а тому вирізняються пишною декоративністю.
Посуд - найхарактерніший рід керамічних виробів, місткостей різного призначення і величини, виготовлений за обертовим принципом на гончарному крузі, шаблоном або відлитий у формах. Чимало типів керамічного посуду мають аналоги серед посуду з дерева, скла, металу, каменю тощо. В історичному аспекті посуд поділяється на дві області функціонування - побутову та обрядову. Остання нині майже втратила своє значення. Побутовий керамічний посуд буває багато декорований (для святкового столу, прикрашення житла) і менш оздоблений або цілком без прикрас (для приготування їжі, зберігання і транспортування продуктів).
Миски - типологічна група керамічних виробів, які за формою майже збігаються із наведеними типами дерев'яних предметів - миски, тарілки, тарілочки, розетки. Сюди ж входять макітри і цідильники - своєрідні типи, які не зустрічаються серед дерев'яних виробів. Макітра має форму, близьку до миски, але з високими берегами і невеликим дном, використовується для розтирання маку. Цідильник, друшляк також за формою наближаються до миски, мають дірочки для проціджування страви.
Горщики - найважливіша типологічна група предметів посуду великих місткостей з одним або двома вушками, використовувалися для приготування і зберігання їжі. До групи входять такі типи: горщики, гладуни, дзбанки (жбани). Горщики бувають кулясті або із зміщенням максимальної опуклості під вінця. Гладущик (гладун, глек) порівняно із горщиком має значно стрункішу форму, помітно окреслюється тулуб і шийка, дві ручки, переважно застосовується для зберігання молока. Дзбанок має витонченішу форму, вужчу шийку і горловину, порівняно із гладуном, та одне вушко, використовується для перенесення рідин. На основі форм горщика і дзбанка, з доповненням їх носиками та накривками, розвинулися нові типи посуду - чайник і кавник. Чайник переважно має низьку, присадкувату форму, тоді як кавник, навпаки, струнку. Бабник нагадує горщик із розширеним догори верхом, служив для випікання білого солодкого хліба - бабки, поширений на Західному Поділлі, на Прикарпатті.
Близнюки - типологічна група посуду для перенесення їжі в поле, два невеликих горщики, з'єднані кільцем-ручкою. Значно рідше зустрічаються «трійнята» і «чвурнята». Вони мають аналогію серед бондарного посуду.
«Персневидний» посуд - типологічна група для зберігання і ношення міцних напоїв. До неї входять два типи: колач (куманець) і плесканка (баклага). Колач має бубликоподібну, порожнисту місткість, чотири ніжки, які утримують його у вертикальному стані, вгорі маленьку шийку та два вушка по боках для протягування пасочка. Навіть без оздоблення силует і форма куманця вигідно вирізняються декоративністю. Плесканка - пласка циліндрична місткість з такими ж ліпними деталями, що й у куманця (ніжки, вушка, шийка з отвором та накривкою).
Банька - тип кулястого посуду з вузькою витягнутою шийкою і ручкою для ношення. Використовували для зберігання і транспортування вина, олії тощо. Залежно від призначення баньки бували різної величини та місткості.
Барильце - тип посуду, що формою нагадує бондарний однойменний предмет для зберігання рідин. Зустрічаються з широкою або вузькою шийкою, з ніжками або без них.
Флакон, пляшка - типологічна група циліндричного або призматичного посуду для рідини. їхні форми, мабуть, запозичені з давніх гутніх виробів.
Горнята - типологічна група малих предметів для пиття рідини: води, молока, квасу, чаю, кави тощо. Залежно від форми розрізняють три типи: горнята (циліндричні), бокали (циліндрично-опуклі), чашки (сферичні).
Фігурний посуд - типологічна група декоративного посуду, місткість якого тепер рідко використовується. Найхарактерніші типи - півні, барани, леви, антропоморфні фігурки і под. їх виготовляють технікою ліплення на основі точених форм: горщика, дзбанка, барильця, плесканки тощо.
Культові та обрядові предмети - рід виробів художньої кераміки, пов'язаний з обладнанням культових споруд, застосовується у релігійних обрядах. До нього входять такі групи й типи предметів: канделябри, кадильниці, кропильниці, іконки, хрести, свічники тоіцо. У канделябрах і кадильницях керамічні деталі цікаво поєднуються з металевими. Керамічні іконки виготовляли відтискуванням пло-скорельефного зображення або розписом на плитках від величини кахлі до менших розмірів (у кільканадцять квадратних сантиметрів). Хрести здебільшого були напрестольні - із розп'яттям або зображенням сцен страстей.
Свічники - типологічна група, що складається з двох типів: свічник одинарний і трійця. Трійці інколи прикрашували ліпною рельєфною пластикою на зразок аналогічних дерев'яних виробів.
Писанки - тип керамічних творів, які формою і розписом нагадують (моделюють) розписане яйце. їх магічне та обрядове значення до кінця не з'ясоване.
Іграшки - рід керамічних виробів, які відзначаються малим масштабом і функціонують як забавки для дітей. Відомі такі основні типологічні групи: тарахкальця, свищики, посуд і фігурки.
Посуд - типологічна група іграшок для дітей, наслідує найпоширеніші в побуті предмети - мисочки, тарілочки, горщики, глечики, горнята, близнята тощо. їх виточують на крузі й оздоблюють розписом.
Свищики(свиступці) - типологічна група керамічних іграшок, ліплених рукою, налічує кілька своєрідних типів: пташки, коники, ляльки, вершники, дитина в колисці, танець і т. ін.
Фігурки - типологічна група іграшок, яка дублює деякі типи з попередньої групи, однак має найрозгалуженішу номенклатуру типів пташок, тварин і людей.
Тарахкальця - тип іграшок у вигляді порожнистої кульки, в яку вміщують камінчики. Відомі керамічні тарахкальця, так звані «хіхічки» із Старої Солі на Львівщині, орнаментовані солярними мотивами.
Прикраси - рід керамічних виробів, які не наЬули значного поширення. Його типи переважно повторюють відомі типи прикрас із дорогоцінних металів і каміння: намисто, сережки, кліпси, брошки, кулони, ґудзики тощо.
Таким чином, типологія творів художньої кераміки
має сім функціонально-родових відмін, понад ЗО типологічних груп предметів і
понад 100 типів. Більше половини з них і сьогодні є найнеобхіднішими предметами
побуту та громадської сфери діяльності.
РОЗДІЛ ІV. КЕРАМІЧНІ ВИРОБИ В ІНТЕР’ЄРІ
.1 Керамічні вироби в сучасний інтер’єрі
У передпокої знайдеться місце і для підлогової або настільної вази. Керамічна може бути рама настінного дзеркала, стільниця. А підлога, викладена керамічною плиткою, полегшить прибирання цього приміщення. У художньому декорі стін, арок, коридорів, кераміка дуже доречна. Якісна кладка з добре обпаленої цегли, відформованого з червоної або жовтої глини, вже є прикрасою. На таких стінах будуть непогано виглядати плоскі керамічні плакетки, розписні тарілки, бра, не заважають руху. У ніші коридору і стінні отвори органічно впишуться вази і різні художні об'єкти з кераміки. Їх завдання - створити настрій. У вітальні зосереджена найбільш цінна в художньому відношенні частина колекції кераміки. Це вишукані порцелянові вази, барельєфи і горельєфи, скульптура, статуетки, дорогий посуд, екзотичні предмети східного походження. Це люстра, торшер, настільна лампа, окремі деталі яких виготовлені з порцеляни і фаянсу, прикрашений кахлями камін і багато чого з того, що підказують вам власні смак і фантазія. У їдальні і на кухні - царство посуду. Уявіть собі фамільні столовий та чайний сервізи у всій красі, причому не тільки за скляними дверцятами шафи, але і на накритому скатертиною столі. У їдальні, як і у вітальні, будуть органічно і природно сприйматися люстра і світильники з елементами кераміки; на столі і в кутку кімнати - вази. Висаджені в глиняних поливних діжках лимонне дерево або фікус зіграють роль непоганий декорації. Посуд на кухні трохи інша. Навряд чи ми кожен день подаємо на стіл звичайну їжу в тарілках французької роботи. Для цього підійдуть глиняні та фаянсові миски, які прикрасять інтер'єр кухні. А на вікнах - глиняні горщики з геранню. У кабінеті змінюються і властивість, і призначення речей. Керамічний письмовий прилад за своїми художніми якостями може нітрохи не поступатися традиційним бронзі і каменю. Попільничка з цього ж матеріалу і настільні статуетки в обидва до них лише підкреслять загальну стильність гарнітура. Домашня бібліотека - святилище думки, де поряд з книгами зосереджені рідкості, різними шляхами потрапили в будинок: наприклад, порцелянові статуетки із Саксонії, що зображають молодих людей за читанням, теракотові фігурки давньоєгипетських переписувачів, китайські і японські порцелянові вази і зображення богів - покровителів знання.