Материал: ТЗ5 Матвієнко

Останній етап — це конкретна програмно-апаратна реалізація проекту.

Незважаючи на очевидну різницю інформаційних систем, призначених для розв’язання таких задач, сама по собі постановка кожної з них, окрім наведених вище етапів має обов’язкову внутрішню структуру.

Рівень медичної допомоги (долікарський, лікарський, догоспітальний, стаціонарний — неспеціалізований чи спеціалізований) або рівень управління (територіальний, закладу тощо), на якому буде використовуватись розробка, чітко визначає – хто, де і коли може стати користувачем задуманої системи.

Основні проблеми, що виникають при розробці МІС, можна згрупувати таким чином:

• розробка форм документів, зручних для фіксації, пошуку й обробки медичної інформації;

• вибір раціональних методів організації медичних даних, що забезпечують ефективний пошук, збереження, відновлення, вибірку інформації з пам’яті комп’ютера;

• розробка комплексу програмно-технічних засобів, що забезпечують передачу даних усередині системи, обмін інформацією з зовнішніми системами, аналіз інформації;

• впровадження й експлуатація МІС. Методичні вказівки по впровадженню системи, порядок заповнення стандартизованих медичних документів, розробка інструкцій з експлуатації МІС.

Остання проблема — одна з найбільш складних і гострих, оскільки тільки на практиці можна перевірити дієвість ідей, реалізованих при розробці МІС. Тому завжди варто мати на увазі, що впровадження МІС приводить не тільки до одержання позитивного ефекту, але і до неминучих витрат.

Ціна впровадження комп’ютерних технологій у медичну діагностику визначається наступними факторами:

• додаткові витрати на придбання, установку і обслуговування необхідного програмно-технічного забезпечення.

•  збільшення чисельності персоналу (за рахунок інженерно-технічних працівників);

• необхідність навчання лікарів, як мінімум, елементам комп’ютерної грамотності і, як максимум, правилам ефективної експлуатації впроваджуваної МІС;

• недосконалість програмно-технічного забезпечення (гіпердіагностика, помилки функціонування програмного забезпечення, збої апаратури тощо);

• психологічний бар’єр з боку лікарів стосовно технічних нововведень, особливо з застосуванням комп’ютерних технологій;

• досить швидкий моральний і фізичний знос апаратно-програмних засобів і, як наслідок, необхідність витрат на їхню модернізацію.

Класифікацію МІС можна здійснювати за різними ознаками.

І. У залежності від ступеня автоматизації процесів збору й обробки інформації МІС поділяються на автоматизовані та автоматичні. В автоматизованих системах частина операцій по збору та обробці інформації виконується людиною. Автоматичні системи припускають повне виключення людини з процесів збору та обробки інформації.

ІІ. У залежності від типу інформаційної бази МІС поділяються на системи, що оперують даними, та системи, що оперують знаннями. Системи другого типу – це експертні системи. Їхнє функціонування істотно спирається на знання, отримані від експертів, а результати функціонування близькі результатам аналітичної діяльності експертів.

ІІІ. У залежності від виду розв’язуваних задач МІС можна розділити на такі групи:

• інформаційно-довідкові — системи автоматизованого пошуку, вимірювальні системи;

• інформаційно-логічні — діагностичні системи; системи прогнозу; системи моніторингу;

• керуючі або автоматизовані системи управління.

ІV. МІС можна класифікувати і за ієрархічним принципом, що відповідає багаторівневій структурі охорони здоров’я, як галузі. У цьому випадку їх, зазвичай, розподіляють за чотирма рівнями:

• базовий (або клінічний) рівень (лікарі різного профілю),

• рівень лікувально-профілактичного закладу (поліклініка, стаціонар, диспансер, швидка допомога тощо),

• територіальний рівень (профільні і спеціалізовані медичні служби і регіональні органи керування),

• державний рівень (державні заклади та органи управління).

У межах кожного рівня класифікація МІС здійснюється за функціональним принципом, тобто відповідно до цілей і задач, що розв’язуються системою.

На базі СОЦЕМД та МК знаходится спеціально обладнана кімната для маршрутизації зєднань (серверна). В якій знаходиться система гарантованого електроживлення. Вона працює за такою схемою:

Рисунок — Схема системи гарантованого електроживлення

ДГУ знаходиться в режимі очікування, контролюя напругу мережі. Живлення споживача відбуваєтся через ДБЖ яке перетворює вхідну змінну напругу в постійну, заряджаючи при цьому акамулятор. При збої електроживлення контролер ДГУ запускає ДГУ. Поки ДГУ запускаєтеся ДБЖ через акамулятор створює постійну напругу. Автоматичний ввід резерва АВР перемикає навантаження на дизель-генератор. При появі зовнішньої мережі живлення все відновлюється.

Обладнання ЦАТС « ДНІПРО-МТ» складається з:

• електроживельної установка постійного струму для АТС та IP маршрутизаторів;

Рисунок 2.3 — УПС для АТС

• локального модулю KVM – подовжувача. До нього підключені 2 сервери та машина М ЦАТС. KVM підключений до віддаленого KVM Extender по каналу Ethernet до робочого місця провідного інженера-програміста (адміністратора) центру;

Рисунок 2.4 — KVM Extender

• Два цифрових IP шлюзи потрібні для зєднання та сигналізації потоків телефонної мережі загального користування та потоків Е1 і IP-телефонії. (switch для телефонів);

Рисунок 2.5 — Цифровий IР шлюз

• комутаційного обладнання БСК- блок сполучення та комутації, який вміщує в собі 2 МКУ-С – модуль комутації і управління (вузол);

• обладнання абонентського доступу;

• обладнання, що забезпечує підключення аналогових ЗЛ;

• шлюзів в пакетну мережу (VoIP-шлюзів);

• обладнання управління і технічної експлуатації (ОУТЕ);

• обладнання комплексу, автоматизованих робочих місць ОДС і т.д.;

Рисунок 2.6 — Комутаційне обладнання АТС

Вузли комутації пов’язані один із одним лініями первинного цифрового потоку Е1. Це європейська версія цифрової лінії зв’язку з часовим розділенням каналів. На відміну від американської T1 (24 канали по 64 кбіт/сек) — E1 має 32 канали кожен по 64 кбіт/сек, з яких 30 B каналів використовуються для голосу або даних і 2 канали для сигналізації (30B+D+H). Загальна пропускна спроможність 2,048 Мбіт/сек в повно-дуплексному режимі. Вузли взаємодіють між собою за допомогою сигнальних повідомлень внутрішньостанційної сигналізації СКС № 7 — це набір сигнальних телефонних протоколів, використовуваних для роботи більшості телефонних станцій (національна версія 3,0) для забезпечення визначення абонентського номера та місцезнаходження абонента, який викликає екстрену медичну допомогу.

Якщо ЦАТС « ДНІПРО-МТ», згідно з виконуваними нею функціями, повинна забезпечувати підключення абонентських ліній (АЛ), то до окремих комутаційних вузлів по Е1 підключають модулі обладнання абонентського доступу. Вузли комутації, до яких підключено обладнання абонентського доступу, виконують функцію абонентських концентраторів і разом з обладнанням абонентського доступу забезпечують взаємодію з абонентськими терміналами по абонентських лініях. Абонентські концентратори можуть бути розміщені на HOST або бути виносними.

Обладнання управління і технічної експлуатації (ОУТЕ) розміщується на HOST і виконує функції надавання персоналу станції доступ до управління станцією, отримання від вузлів станції аварійної та діагностичної інформації, збору та обробки інформації статистики викликів і т.п. ОУТЭ являє собою групу ПЕОМ, об’єднаних у локальну мережу Ethernet.

Рисунок 2.8 — Фасад шафи маршрутизації екстрених з’єднаннь ОДС у м. Суми