Розвиток науково-методичних підходів до управління споживчими
кредитами банку
Вступ
кредит банк споживчий управління
Необхідною умовою забезпечення стабільності банківської системи є розвиток банківського кредитування. Постійна зміна умов на ринку банківських послуг та відкритість зовнішньому середовищу вимагають від банків постійного пошуку ринків та механізмів кредитування, в тому числі споживчого кредиту. Саме від розвитку споживчого кредитування залежить формування та підвищення платоспроможного попиту населення, а відтак й розвитку економіки в цілому. За останні роки саме сектор споживчого кредитування показував позитивну динаміку, що, з одного боку, стало певним індикатором активізації кредитної діяльності банків, але, з іншого, стрімке зростання обсягів кредитування фізичних осіб призвело до зростання проблемної заборгованості та як результат до розбалансування діяльності окремих банків. Тому існує об’єктивна необхідність систематизації теоретичних основ та практичних механізмів управління споживчими кредитами банків.
Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних та практичних засад управління споживчими кредитами банку та розробка практичних механізмів його удосконалення.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:
визначити сутність та розглянути види споживчих кредитів;
- охарактеризувати організаційне, інформаційне та нормативне забезпечення управління споживчими кредитами банку;
дослідити існуючий механізм управління споживчими кредитами;
провести аналіз діяльності ПАТ «Дельта Банк» та кредитного банку за 2010-2012 рр.;
розкрити методи управління споживчими кредитами в ПАТ «Дельта Банк»;
удосконалити скорингову систему оцінки кредитоспроможності позичальників банку;
розвинути методичні підходи до удосконалення механізму управління споживчими кредитами в ПАТ «Дельта Банк»;
- охарактеризувати організацію та управління охороною праці в ПАТ «Дельта-Банк»
- проаналізувати санітарно-гігієнічне забезпечення умов праці в ПАТ «Дельта Банк»
- дати загальну характеристику безпеки в надзвичайних ситуаціях в ПАТ «Дельта Банк»
Об’єктом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі управління споживчими кредитами банку.
Предметом дослідження є науково-методичне забезпечення та механізм управління споживчими кредитами банку.
Дипломантом у процесі написання роботи використовувалися такі загальні та конкретні наукові методи дослідження: структурно-логічний аналіз (при побудові структури роботи); аналіз, синтез, системна оцінка (при систематизації підходів щодо формування категоріального апарату); індукція; метод групувань; метод економічного аналізу (при оцінці основних показників діяльності банку); метод графічного аналізу; конкретизація, порівняння тощо.
Сучасні тенденції та проблеми розвитку ринку споживчого кредитування знайшли відображення в наукових працях російських та українських дослідників, зокрема: Н.А. Антіпової, В.Я. Вовк, І.С. Гуцала, О. Дзюблюка, А.О. Єпіфанова, В.Д. Лагутіна, І.В. Меркулової, І.В. Сала. Вагомий внесок у дослідження ролі кредиту внесли зарубіжні вчені Дж.М. Розенберг та інші.
Теоретико-інформаційну
базу дослідження становлять нормативні та законодавчі акти, які регулюють
діяльність банків, офіційні матеріали, підручники, навчальні посібники, статті
з періодичних видань, статистичні дані Національного банку України, фінансова
звітність та внутрішні нормативні документи ПАТ «Дельта Банк».
1. Теоретичні та методичні засади управління споживчим банківським кредитом
.1 Споживчий кредит, його сутність та види
Ефективна діяльність банківської установи залежить від ефективності розміщення банківських ресурсів. Важливу роль в розвитку ринкових відносин відіграє кредитування фізичних осіб, що дає змогу збільшити купівельну спроможність населення та рівень життя. Споживче кредитування набрало широкого розвитку в період 1939-1945 років у зв’язку після воєнного стану, а саме різке збільшення темпів росту виробництва та обмеженою платоспроможністю населення. В Україні споживче кредитування почало розвиватися з початку 2000 р., тобто фактично існує трохи більше 10 років. У середньому за цей період темп приросту кредитування становив 36,4%, приріст кредитування домогосподарств - 56,5%, що свідчить про популярність і необхідність існування кредитування домашніх господарств. На сьогоднішній день, споживчий кредит відіграє велику роль в економіці, у країнах з розвинутою ринковою економікою.
При дослідженні даного поняття, необхідно зазначити, що в літературі не зустрічається чіткого поняття «споживчий кредит». Це є підтвердженням того, що ця дефініція є потребує більше детального аналізу.
За визначенням Лагутіна В.С, споживчий кредит - це кредит, який надається громадянам для поліпшення житлових умов, будівництва садових будинків, гаражів, господарського обзаведення, купівлі споживчих товарів та задоволення інших потреб [24].
На думку інших авторів, споживчий кредит - відносини при яких населення є позичальником, складають зміст споживчого кредиту. Споживчий кредит охоплює як кредит пов'язаний із задоволенням потреб поточного характеру, в тому числі з розвитком виробництва в особистому господарстві, так і кредит на будівництво і купівлю нерухомого майна. Кредит на поточні потреби сприяє прискоренню реалізації товарних запасів, більш повному і своєчасному задоволенню постійно зростаючих потреб населення. Кредит на поточні потреби сприяє також розвитку виробництва в особистому господарстві, що робить умовним поняття «споживчий кредит», більш точним є поняття «кредитування населення» [25].
Так, у в фінансовому словнику наводиться наступне визначення: споживчий кредит - це кредит, що надається банком фізичній особі для придбання предметів особистого користування, переважно тривалого користування (транспортних засобів, меблів, теле - та радіоапаратури тощо [4, с. 230].
Петрук В.С підкреслює, що споживчого кредиту за своєю суттю - це продаж торговими підприємствами споживчих товарів з відстрочкою платежу чи надання банками кредитів на купівлю споживчих товарів, а також на оплату різного роду витрат особистого характеру (плата за навчання, медичне обслуговування і т. п.) [33].
Західними науковцями споживчий кредит визначається, як кредит наданий позичальнику для придбання товарів споживчого характеру та оплати споживчих послуг [42].
Роулз характеризує споживчий кредит як такий, котрий направлений на обслуговування споживачів, а саме окремих осіб та родин [43].
Згідно діючого вітчизняного законодавства споживчий кредит - це кредит який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору [8].
З наведених вище визначень можна побачити розбіжності у трактуванні сутності поняття «банківське споживче кредитування». Така ситуація пояснюється тим, що кредити які мають споживчий характер, це кредити, які надаються банківськими установами позичальникам на поточні потреби, а також кредити, видані готівкою касами взаємодопомоги на підприємствах, в організаціях і установах. Кредити ж, які видані на придбання, будівництво і ремонт житла, господарське обзаведення мають виробничий характер та є, як правило, довгостроковими та мають значні суми позичок, через що на Заході їх не відносять до споживчого кредитування.
Слід зазначити, кредити надані банківським установами на поточні потреби - це зазвичай, кредити, котрі несуть споживчий характер, а кредити видані на купівлю, ремонт або будівництво житла - виробничий. В цьому і є основна різниця в підходах до визначення поняття споживчий кредит в багатьох країнах, в тому числі і Україні. В більшості розвинутих країн споживчий кредит передбачає надання кредитних коштів спрямованих для придбання споживчих товарів та послуг. Кредити на будівництво та ремонт житла, іпотечні кредити не вважають споживчими кредитами. Ці кредити відрізняють значними розмірами та строками, тому більшість іноземних науковців відокремлюють їх від споживчого кредиту.
Виходячи з проаналізованих понять, на наш погляд більш правильним є останній підхід, який і було враховано при визначення споживчого кредиту. Споживчий кредит - це кредит, що надається фізичній особі громадянину України банківською установою в національній валюті в готівковій або безготівковій формі та направлений на споживчі цілі, а саме придбання споживчих товарів та послуг (товарів тривалого використання, побутової техніки та ін.).
На рівень розвитку споживчого кредиту основний вплив здійснюють доходи населення. Оскільки доходи населення є джерелом, яке спрямовується на погашення споживчого кредиту. Споживчий кредит збільшує споживання у базовому періоді, але призводить до зниження в майбутніх, оскільки доходи населення будуть направлені на погашення боргу за споживчим кредитом. Отже споживчий кредит є важелем за допомогою економіка регулює процеси споживання та нагромадження, за допомогою споживчого кредиту процес заощадження перестає буди спонтанним та стає врегульованим.
Розглянемо роль споживчого кредиту в економіці країни та окремого позичальника.
Використання споживчого кредитування здійснює вплив на мікро та макрорівні. Споживче кредитування має ряд позитивних та негативних сторін. Позитивні риси: отримання високого прибутку (споживче кредитування є найпоширенішим і приносить близько чверті прибутку до загального портфелю банку), збільшення обсягів продажу торгівельними мережами, підвищення купівельної спроможності населення.
Вплив споживчого кредитування на мікроекономічному рівні проявляється збільшенням платоспроможності населення, опосередковано зменшує рівень безробіття в країні, збільшує швидкість товарообігу, покращує рівень життя населення.
Слід зазначити, що споживче кредитування створює передумови для зростання поточних рахунків населення, що є джерелом коштів для банків. Споживчий кредит на майже всі групи товарів веде за собою досить широкий спектр послуг які пропонуються клієнту, а саме розрахунково-касові операції, пластикові картки з кредитними лімітами та ін.
Також споживчий кредит впливає на ефективність праці, оскільки за умови, що заробітної плати, отриманої працівником зазвичай не достатньо для купівлі товарів тривалого споживання за готівковий рахунок, людина має можливість отримати товар в кредит, або отримати кредит на купівлю певних товарів. Але після отримання кредиту, на клієнта покладається кредитне навантаження, що стимулює позичальника триматися на існуючому робочому місці, оскільки позичальник несе зобов’язання сплати щомісячного платежу.
Отже споживчий кредит збільшує темпи реалізації товарів та послуг, звідси збільшується платоспроможність населення та підвищується рівень життя.
Крім вказаних вище переваг споживчий кредит має наступні позитивні якості:
можливість для споживача отримати товар в зручний час без необхідної кількості готівки;
- підвищує безпеку, оскільки придбання товарів кредит або кредитні картки є надійнішим способом розрахунку порівняно з готівкою;
зменшення ризиків в надзвичайних ситуаціях, оскільки споживчий кредит передбачає можливість отримання коштів на термінові витрати (лікування, ремонт транспортних засобів та нерухомості тощо).
Однак споживчий кредит має і недоліки, а саме: по-перше, кредитні відносини дають ілюзію достатку, що несе за собою збільшення витрат, а згодом по мірі збільшення боргів, позичальник стикається з труднощами оплати щомісячних платежів, по-друге, придбання товару в кредит коштує дорожче, ніж вартість товару при оплаті готівкою. Це відбувається через те, що ціна товару при кредитних відносин, зазвичай вища, порівняно при оплаті готівкою, крім цього до ціни слід додати відсотки за кредитом.
Зростання обсягів кредитування не завжди є позитивним явищем з точки зору стабільності макроекономічних індикаторів. Лише у певних межах і за певних обставин цей процес може здійснювати позитивний вплив на економічний розвиток країни та довгострокову стабільність. Позитивний ефект спостерігається тоді, коли кредитна експансія дає поштовх приросту випуску товарів та послуг національними виробниками, крім того цей приріст не має бути поглинутий зростанням цін. В Україні темпи зростання кредитування значною мірою перевищують темпи зростання виробництва.
До того ж ризики макроекономічної нестабільності збільшуються внаслідок кредитної підтримки зростання внутрішнього попиту що в свою чергу призводить як до погіршення чистого експорту за рахунок спрямованості на імпортні товари з одного боку та посилення інфляційних процесів з іншого. Розширення внутрішнього попиту, яке стимулюється активним споживчим кредитуванням, не супроводжується адекватним зростанням обсягів інвестицій та виробництва, що зумовлює розбалансування пропозиції між нагромадженням та споживанням. На фоні посилення платоспроможного попиту відбувається спад інвестиційної активності, що, у свою чергу, спричиняє зростання цін та стимулювання імпорту, замість стимулювання економічного зростання
Споживчий кредит відрізняє багато рис, які залежать від особливостей особистого споживання.
В першу чергу, це кредит що надається позичальнику для кінцевого споживання, порівняно з кредитами, що надаються суб’єктам господарювання на виробничі цілі.
По-друге, порівняно з іншими кредитами, споживчі кредити надаються лише фізичним особам.
По-третє, споживчий кредит задовольняє індивідуальні потреби та направлений на швидке отримання певних благ, які вони могли б мати лише за умови заощадження певної суми коштів для купівлі даних благ.
По-четверте, споживчий кредит несе соціальний характер, оскільки сприяє підвищенню рівня життя населення особливо з низьким та середнім доходом.
Отже можна сказати, що для населення споживчий кредит, є позитивним явищем, оскільки з його допомогою збільшується можливість певних благ. Призначення споживчого кредиту - фінансування соціальної сфери в країні.
Споживчий кредит може реалізовувати наступними інструментами:
- інструмент поліпшення якості життя населення;
- інструмент прискореного товарообігу;
- інструмент задоволення потреб населення;
- інструмент покращення платоспроможного попиту;
- інструмент збільшення прибутку банків.
Суб’єктами споживчого кредиту є позичальники (фізичні особи) та кредитори (банки та інші фінансово-кредитні установи).
Об’єктом споживчого кредиту є економічні відносини, які пов’язані з задоволенням попиту позичальника, який носить споживчий характер.
Виділяють наступні види споживчих кредитів: товарні та грошові.
Товарні споживчі кредити передбачають продаж товарів та послуг в кредит. Грошові споживчі кредит - це надання банками або іншими фінансово-кредитними установами кредитів населенню на задоволення споживчих потреб.
Існує досить багато до підходів класифікації споживчих кредитів, розглянемо найбільш розповсюджену:
За напрямами використання (об’єктами кредитування):
- на споживчі цілі - кредити на купівлю споживчих товарів або послуг, зазвичай кредитують дорогі товари та послуги, наприклад, побудова техніка, меблі, електротовари, медичні та освітні послуги та ін.;
- на загальні потреби;