Материал: Розробка складу, технології та дослідження антикуперозного косметичного засобу

3.2    Методи дослідження

Крем-гель (косметичний крем на гелевій основі) за органолептичними та фізико-хімічними показниками повинен відповідати вимогам ДСТУ 4765:2007 "Креми косметичні. Загальні технічні умови".

.2.1   Визначення органолептичних показників (зовнішнього вигляду, однорідності та кольору).

Відбирають проби згідно з розділом 2 ГОСТ 29188.0. Маса усередненої сукупної проби для визначання органолептичних та фізико-хімічних показників має бути не менше 150 г.

Визначання зовнішнього вигляду, однорідності та кольору.

Визначання зовнішнього вигляду, однорідності та кольору згідно з розділом 3 ГОСТ 29188.0

Зовнішній вигляд і колір визначають за методикою. переглядом проби, поміщеної тонким рівним шаром на предметне скло або аркуш білого паперу.

Однорідність - відсутність грудок і крупинок - визначають на дотик легким розтиранням проби.

3.2.2 Визначення запаху

Запах визначають згідно з розділом 3 ГОСТ 29188.0.

Визначають запах органолептичним методом в досліджуваній пробі після визначання зовнішнього вигляду та кольору. [16]

3.3 Визначення фізико-хімічних показників

3.3.1 Визначення водневого показника (pH)

Водневий показник визначають згідно з ГОСТ 29188.2

Водневий показник (рН) визначають згідно з ГОСТ 29188.2 у розчині із масовою часткою косметичного крему 10 %

,00 г продукту поміщають в стакан, додають 90 см³ дистильованої води, нагрівають при перемішуванні до температури (80 ± 2) ° С до повного руйнування емульсії ( виділення масляного шару), охолоджують до (20 ± 2) ° С, відокремлюють водний шар, який поміщаютьть в стакан місткістю 50 см³, кінці електродів занурюємо у досліджувану рідину. Електроди не повинні торкатися стінок і дна склянки. Значення рН знімали по шкалі приладу.

За кінцевий результат випробування приймали середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, допустиме розходження між якими не перевищувало 0,1 одиниці рН; інтервал сумарної похибки вимірювання ± 0,1 одиниці рН при довірчій ймовірності Р=0,95. [13]

3.3.2 Визначення термостабільності

Термостабільність визначають згідно з ГОСТ 29188.3

Метод заснований на поділі емульсії на жирову і водну фази при центрифугуванні.

Три пробірки діаметром 14 мм висотою 120 (100) мм або циліндри місткістю 25 см³ наповнюють на випробуваної емульсією, стежачи за тим, щоб в емульсії не залишалося пухирців повітря, закривають пробками і поміщають в термостат з температурою 40-42 ° С. Вміст пробірок або циліндрів після 1 ч термостатування обережно перемішують скляною паличкою для видалення повітря. Емульсії витримують у термостаті 24 год і потім визначають стабільність.Емульсію вважають стабільною, якщо після термостатування в пробірках не спостерігають виділення водної фази, допускається виділення шару масляної фази не більше 0,5 см.

.3.3 Визначення колоїдної стабільності

Колоїдну стабільність визначають згідно з ГОСТ 29188.3

Дві пробірки заповнюють досліджуваним кремом на 2/3 обєму, зважують з точноістю до другого знаку. Різниця не повинна перевищувти 0,2 г. Пробірки поміщають в термостат і витримують 20 хвилин пр итемпературі 22-25 С (42-45). Пробірки виймають, насухо витирають і втановлюють в гнізда центрифуги. Центрифугують пр и100 с^-1 5 хвилин.

Пробірки виймають і визначають стабільність емульсії. За відсутності видимих ознак розшарування в пробірці, емульсію виливали на листок білого паперу і відмічали відсутність розшарування.

Емульсія вважалася стабільною, якщо після цнтрифугування в пробіках спостерігали не більше крплі водної фази або шару олійної фази не більше 0,5 см. [14]

РОЗДІЛ 4. РОЗРОБКА СКЛАДУ, ТЕХНОЛОГІЇ ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ КОСМЕТИЧНОГО ЗАСОБУ ПРОТИ КУПЕРОЗУ

4.1 Обгрунтування вибору біологічно активних речовин у складі крем-гелю

Проаналізувавши дані літератури щодо причин виникнення та розвитку куперозу, провівши маркетингове дослідження ринку антикуперозних засобів і при виборі діючих речовин зупинилися на настойці листя кінського каштану та вітаміні С.

Препарати каштана кінського (ескузан, екстракт або спиртова настойка плодів, листя) застосовуються як антигемороїдальний засіб, при венозних стазах, варикозному розширенні вен, гострих і хронічних тромбофлебітах, трофічних виразках гомілки, порушенні капілярного кровообігу.[33,34] У пацієнтів з варикозним синдромом після прийому препарату зменшуються набряк і запалення, відбувається розсмоктування тромбів. У зв'язку із прискоренням кровообігу стимулюється процес очищення трофічних виразок гомілки, поліпшується тромболізис. [29]

За рахунок сильної венотонізуючої дії ескузан відновлює нормальну циркуляцію крові у судинах і попереджає розвиток ламкості капілярів. Антиагрегантна й антикоагулянтна дія препарату обумовлюють його ефективність для профілактики куперозу.[22] Протизапальні, протинабрякові й капілярозміцнюючі властивості, здатність зменшувати проникність плазмолімфатичного бар'єра сприяють швидкій ліквідації клінічної симптоматики цього захворювання. [37]

Вітамін С в косметичних засобах захищає шкіру від впливу УФ-випромінювання, посилює синтез колагену в шкірі, прискорює загоєння ран, уповільнює старіння, бере участь в утворенні проколлагену і сприяє його переходу в колаген, який як би "цементує" проникність капілярів. Рекомендована концентрація 2-5%.

4.2 Обгрунтування вибору допоміжних речовин і технології гелевої основи крему

У якості форми для лікувально-профілактичного засобу для догляду за шкірою схильною до куперозу обраний крем-гель, так як його можна вважати найбільш оптимальною формою для цього косметичного засобу.

Крем-гель - косметичний засіб у вигляді кремоподібної дисперсної системи, створеної на гелевій основі, для глибокого зволожування і живлення шкіри . [24]

Гелі - це м’які лікарські або косметичні форми для місцевого застосування, що представляють собою однофазні або багатофазні дисперсні системи з рідким дисперсним середовищем, реологічні властивості яких зумовлені присутністю гелеутворювачів у порівняно невеликих концентраціях. [43]

Гель має багато переваг у порівнянні з іншими косметичними формами:

·        легко наноситься;

·        швидко адсорбується на поверхні шкіри та не розтікається;

·        має легку консистенцію;

·        не забруднює одяг внаслідок швидкого поглинання та проникності у верхні шари епідермісу, не залишає жирних слідів,так як має гідрофільні властивості;

·        має охолоджуючий ефект

В якості гелеутворювача обрано карбопол. Його перевага над іншими гелеутворювачами - це, насамперед, здатність одержання гелів при використанні низьких концентрацій, стабільність отриманих гелів у широкому температурному діапазоні і діапазоні рН, технологічність (процес виготовлення не потребує нагрівання), нешкідливість і економічна доступність тощо. [36]

Однією із суттєвих переваг карбомерів в порівнянні з другими гелеутворювачами, є висока загущуюча здатність при низькій концентрації. Карбомери утворюють гель при концентрації 0,5-2%; желатин - 2-15 %, крохмаль - 6 %, трагакант - 2-5%, альгінат натрію - 5-10 %; гідроксипропілцелюлоза - 8-10 %, гідроксипропілметилцелюлоза - 2-10%, полоксамери - 15-50 %, поліакриламід - 4 %, гідроксид алюмінію - 3-5 %, бентоніт - 5 % .

При нанесенні на шкіру гель карбополу контактує з наявними в малій кількості на її поверхні солями. Внаслідок чого в'язкість препарату повільно падає, він розріджується і рівномірно розподіляється по шкірі, що сприяє проникненню лікарських речовин у необхідний шар шкіри (епідерміс, дерма).[36] Більш того, під дією повітря шар гелю швидко висихає з утворенням тонкої плівки, яка забезпечує пролонговане вивільнення лікарських речовин. При нанесенні на шкіру утворюють тонку, гладку плівку, яка не забруднює білизну, легко змивається водою та виявляє пом’якшуючу, ліфтингову та зволожуючу дію.[8]

Гелі карбомеру легко вивільняють лікарські речовини. Цьому сприяє використання так званих активаторів (енхансерів) - етилового спирту, пропіленгліколю, димексиду.

Карбомери добре диспергуються у воді з утворенням кислих колоїдних розчинів з низькими показниками структурної в’язкості. Після нейтралізації дисперсії карбомерів утворюють гелі з високими показниками структурної в'язкості. Для нейтралізації карбомерів застосовуються гідроксиди лужних і лужноземельних металів, органічні аміни. Оскільки сильні луги можуть привести до перенейтралізації і втрати в’язкості, більш доцільно використовувати органічні аміни, так як вони забезпечують можливість більш ефективно управляти концентрацією водневих іонів (рН).

Як зволожуючий і пом'якшуючий агент, а також для підвищення адгезії, коригування реологічних параметрів в'язких систем та їх вологоутримуючих властивостей ввели до складу гелевої основи гліцерин. Сприяє підвищенню проникності шкіри .

Враховуючи ряд переваг гелів, нам необхідно було розробити склад гелевої основи. Нами запропоновано склад гелевої основи, що містить:

Карбопол 0,5

Розчин амонію гідроксиду 10% 1,5 мл (до рН 6,0)

Пропіленгліколь        2,5

Гліцери     2,5

Настойка каштану кінського     10 мл

Аскорбінова кислот   2,0

Вода очищена 20 мл

Технологія гелевої основи розроблена із урахуванням властивостей компонентів, що входять до його складу, і властивостей гелю, як дисперсної системи.

Гелеву основу виготовляли за наступною технологією: необхідну кількість карбополу напилювали на поверхню ємності з водою очищеною, диспергували і залишали на 15-20 хв для набухання карбополу; після чого вводили обрані нейтралізуючі агенти в дисперсію карбополу, що супроводжувалося нейтралізацією карбополу і гелеутворенням. Вкінці додавали аскорбінову кислоту, попередньо розчинивши у воді, настойку кінського каштану, гліцерин і пропіленгліколь. [47. 48] Змішували до однорідності в мікрозмішувачі протягом 30-40 с. [42]

.3 Обгрунтування складу і технології емульсійної основи крему

Незважаючи на ряд переваг гелевих основ, при їх використанні на поверхні шкіри залишається плівка, крім того використання гелю потребує додаткового застосування крему для пом’якшення, захисту та ін. Тому нами було запропонована форма крем-гель, яка поєднує переваги як гелів, так і кремів. Крем обрано на основі емульсії типу олія-вода, тому, що емульсійні препарати мають більшу відносно шкіри змочувальну здатністю, ніж вода або жир, забезпечують кращий контакт зі шкірою й усмоктування біологічно-активних речовин. [25] Пояснюється це тим, що на шкірі завжди є деяка кількість жиру й вологи. При цьому волога затрудняє змочування шкіри жиром, а жир - водою. Емульсії легко "поглинають" вологу й жир, що перебувають на шкірі, і як би "розчиняють" їх.

Для приготування експериментальних зразків кремів використовували олію кукурудзяну , віск емульсійний, цетилстеариловий спирт та крем-базу 4.[49[

Олію кукурудзяну завдяки високому вмісту ненасичених жирних кислот і фосфатидів (лецитину) рекомендується використовувати в засобах по догляду за шкірою і волоссям і в засобах декоративної косметики. Олію отримують шляхом екстракції або пресування зародків кукурудзяного зерна (Zea mays). Містить лінолеву (50-55%) і олеїнову (30-40%) кислоти. У ії склад входять токофероли і ферулова кислота, які є природними антиоксидантами і визначають стійкість олії до прогіркання. [26]

Віск емульсійний застосовують в основному для одержання жирних кремів "масло/вода" густої консистенції. Звичайна концентрація від 2 до 7%. У дозуванні від 0,3 % до 0,5 % підвищує стабільність традиційних неіоногенних і аніонних емульсій, поліпшує їхні сенсорні властивості. Емульгатор для системи "олія/вода". Наявність фосфорних груп робить його близьким до лецитину й кефалину, що входить до складу шкірного жиру. Завдяки цьому емульсійний віск виявляє ефективну зм'якшуючу дію на шкіру. Запобігає втраті води, не залишає відчуття жирності на шкірі.

Крем-База №4 - це самоемульгуюча кремова основа, до складу якої входять: моностеарат гліцерину, оксіетильовані спирти, ефіри жирних кислот і спиртів. Рекомендована концентрація - 3-6%. Добре сумісний з цетеарет 20, емульсивним воском, крем-базою №3 та іншими емульгаторами.[27]

Цетилстеариловий спирт (ЦСС, Cetearyl Alcohol) має особливе значення для рецептурній практики і приготування пластичних структурованих систем. Мова йде про суміші цетилового і стеарилового спиртів змінного складу. Ця суміш жирних спиртів не володіє яскраво вираженими емульгуючими властивостями, але покращує здатність поглинання води основами кремів і мазей. Вона підвищує в'язкість емульсійних систем типу масло/вода, а тим самим і їх стабільність незалежно від значення рН. Тому цетеаріловий спирт часто служить регулюючим консистенцію чинником для косметичних та фармацевтичних препаратів. [28]

Вводиться в жирну фазу при приготуванні продукту.

Застосування та дозування:

Крем для обличчя і тіла - 1-4%

Молочко/лосьйон - 0,5 - 2 %

Дезодоранти стики - до 50 %

При розробці складу емульсійної основи готували модельні зразки, в яких варіювали концентрацією олійної фази та вмістом різних за природою емульгаторів. В якості емульгаторів використовували комплексний емульгатор - крем-базу №4, який містить - моностеарат гліцерину, оксиетильовані спирти, ефіри жирних кислот і спиртів (табл.4.1).

Таблиця 4.1

Рецептури зразків кремових основ

Експериментальні зразки виготовляли за наступною технологією:

Попередньо відважені олію кукурудзяну, крем-базу №4, віск емульсійний, ЦСС поміщали в фарфорову чашку. При постійному перемішуванні на водяній бані суміш нагрівали до температури 85⁰С. Окремо нагрівали воду очищену до температури 85⁰С. Потім до водної фази додавали масляну і проводили емульгування за допомогою гомогенізатора при цій же температурі до отримання однорідної маси.  Оцінювали зразки за показниками стабільності в процесі зберігання, значенням рН, органолептичними властивостями та споживчими характеристиками. Споживчі характеристики включають легкість нанесення, розподілу на поверхні шкіри, всмоктування, наявність чи відсутність білого сліду, жирного блиску та липкості.[3]

Результати дослідження модельних зразків, виготовлених за рецептурами, наведено в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2