Материал: Розробка моделі комплексної оцінки конкурентоспроможності страхової компанії

Розробка моделі комплексної оцінки конкурентоспроможності страхової компанії

Вступ

Україна сьогодні знаходиться на етапі становлення й розвитку ринкових відносин та формування сучасних принципів і механізмів функціонування фінансово-економічних систем різних рівнів. У традиційному фінансовому менеджменті підприємств, корпорацій, роботі агентів фондового ринку, а тим більше при державному управлінні економікою, ще не дістала достатнього розвитку та думка, що фінансові та економічні системи повинні стати об'єктом глибокого наукового дослідження та економіко-математичного моделювання.

Страхування є однією з найважливіших складових фінансової системи країни в забезпеченні захисту майнових інтересів держави та її громадян. Розвиток страхового ринку України має важливе значення для ефективного функціонування економіки, підвищення соціального добробуту населення.

Конкурентна боротьба страхових компаній спрямована на досягнення лідируючих позицій на страховому ринку. В умовах жорсткої конкуренції адекватна оцінка конкурентоспроможності даного ринку є актуальним завданням, вирішення якого дозволяє обґрунтовано вибирати стратегічні напрями діяльності та шляхи досягнення конкурентних переваг.

Об’єктом дослідження в дипломній роботі є діяльність СК.

Предметом роботи є модель оцінки конкурентоспроможності СК.

Метою дипломної роботи є розробка моделі комплексної оцінки конкурентоспроможності СК, яка базується на основі апарату нечіткої логіки.

Для досягнення мети необхідно розв’язати такі завдання:

провести огляд актуальності проблеми оцінки конкурентоспроможності СК;

розглянути існуючі методи щодо оцінки конкурентоспроможності;

розглянути теоретичні основи комплексного підходу оцінки конкурентоспроможності СК;

розробити програмне забезпечення для оцінки конкурентоспроможності СК на основі комплексної моделі;

Робота складається з трьох розділів.

У першому розділі подано огляд існуючих моделей оцінки конкурентоспроможності підприємств.

У другому розділі - модель комплексної оцінки конкурентоспроможності СК.

У третьому розділі - комп’ютерна реалізація комплексної моделі та інтерпретація результатів моделювання.

1. Огляд літератури

.1 Основні поняття і означення

Діяльність страхових компаній істотно відрізняється від інших видів підприємницької діяльності. До особливостей конкуренції між страховими компаніями відносяться:

) відсутність товарно-матеріальних запасів;

) страхові продукти (поліси) конкурентів, що є об’єктом конкурентної боротьби, практично однакові за характеристиками;

) високий рівень державного регулювання страхової діяльності;

) участь в конкурентній боротьбі нестрахових організацій;

) соціально орієнтований характер діяльності СК;

) взаємодія страхових компаній при перестрахуванні, соціальному страхуванні, організації страхових пулів.

Фактори впливу на конкурентоспроможність являються тими важелями, за допомогою яких можливо підвищити рівень конкурентоспроможності СК. Незважаючи на суттєві досягнення в напрямку моделювання оцінки конкурентоспроможності організацій, подальшого вивчення вимагає комплекс питань, пов’язаних з визначенням факторів впливу на конкурентоспроможність СК, побудовою адекватної моделі комплексної оцінки конкурентоспроможності СК, що коректно враховує експертні оцінки факторів впливу на конкурентоспроможність СК.

Конкурентоспроможність страхового продукту - це сукупність його переваг перед іншими страховими продуктами, що роблять страховий продукт привабливим для клієнтів. Конкурентоспроможність СК полягає в її здатності створювати та реалізовувати конкурентні переваги (зростання попиту на страхові продукти СК, зниження рівня фінансового та підприємницького ризиків тощо). Якісні характеристики страхового продукту впливають на конкурентоспроможність СК але не можуть бути єдиним критерієм, що забезпечує СК лідируючі позиції на страховому ринку. Зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищах СК призводять до зміни конкурентних переваг СК, тому конкурентоспроможність не є постійною характеристикою, а визначає здатність СК протистояти конкурентам у певний проміжок часу.

Страхові компанії першими відчувають на собі наслідки фінансової кризи, тому що залежать від можливостей страхувальників, дійсних та потенційних, від спроможності протистояти економічному спаду, від запасу міцності, набуття якого вимагає діюче законодавство. Відповідно до Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів [7].

Якщо розглянути аспект конкуренції і якості страхових послуг, то на перший план виходить розгляд розміру страхового платежу. Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя - також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка має зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Актуарними розрахунками можуть займатися особи, які мають відповідну кваліфікацію, свідоцтво, проте не можна не враховувати присутність суб’єктивного фактору, який не може не відбиватися на конкурентоспроможності даного страхового продукту.

Для страхового ринку конкурентоспроможність розглядається у двох площинах:

конкурентоспроможність страхового продукту, яка є сукупністю його переваг перед іншими страховими продуктами, що роблять страховий продукт привабливим для клієнтів;

конкурентоспроможність страхової компанії, яка полягає в її здатності створювати та реалізовувати конкурентні переваги у вигляді зростання попиту на її страхові продукти, зниження рівня фінансового та підприємницького ризиків тощо.

Конкуренція на страховому ринку розглядається як економічний процес, який полягає у взаємодії, взаємозв’язку та боротьбі діючих на певному сегменті ринку страхових компаній та направлений на забезпечення кращих можливостей для реалізації страхових послуг, задоволення потреб клієнтів і одержання максимального прибутку. Під конкурентоспроможністю страхового продукту розуміють ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів щодо страхового захисту; під конкурентоспроможністю страхової послуги - ступінь відповідності страхових продуктів, які входять до її складу, і процесів виконання страхових та інших операцій, що забезпечують її надання, вимогам цільових груп споживачів у порівнянні з аналогічними послугами компаній-конкурентів, представлених на страховому ринку [8].

Наразі використовується системний підхід до дослідження страхових компаній. Під системним підходом до управління діяльністю страхової компанії розуміється сукупність спеціальних функцій і послідовних дій менеджерами страхових компаній, спрямованих на адаптацію процесів операційної діяльності страховиків з елементами перетворення страхового продукту на страхову послугу для підвищення ефективності їх діяльності на страховому ринку.

Системний підхід до процесів визначення й оцінки конкурентоспроможності страхових компаній обумовлює його розуміння як комплексної порівняльної характеристики, яка відображає рівень переваги сукупності оціночних показників діяльності, що визначають успіх компанії на певному сегменті страхового ринку за певний проміжок часу по відношенню до сукупності показників конкурентів. В основі такої характеристики лежить сукупність критеріальних ознак та збалансоване поєднання обраних показників економічної активності, фінансової стійкості, рентабельності, достатності капіталу, соціальних інтересів та фінансово-інвестиційної діяльності страховиків, яка забезпечує загальний економічний ефект та фінансовий результат функціонування страховика [9].

Таким чином, конкурентоспроможність страхових компаній трактується як наявні можливості для надання таких страхових послуг, яким з боку потенційних страховиків буде надано пріоритет перед послугами компаній-конкурентів, які знайдуть попит і будуть з успіхом реалізовані на страховому ринку, забезпечуючи таким чином успішне функціонування даної організації у довгостроковій перспективі

З точки зору управління конкурентоспроможністю страхової компанії, страховий ринок є полем для конкурентної боротьби за досягнення тих або інших цілей страховиками, страховими посередниками і, навіть, страхувальниками. У цілому страховий ринок є складною багатофакторною динамічною системою, що об’єднує низку взаємопов’язаних і взаємообумовлених підсистем:страхових продуктів, тарифів, організації продажів і формування попиту, інфраструктури тощо.

1.2 Аналіз існуючих методів оцінки конкурентоспроможності підприємства

.2.1 Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності

Конкурентоспроможність можна визначити як спроможність деякого класу об'єктів (товар, послуга, підприємство, країна) займати визначену ринкову нішу. Конкурентоспроможність характеризує ступінь відповідності окремого класу об'єктів визначеним ринковим потребам:пропозиції (товару) - попиту на нього, підприємства - можливості забезпечити конкурентні переваги, країни - соціально-економічній моделі розвитку.

Конкурентоспроможність послуг зазвичай визначається такими елементами:

властивостями даних послуг;

властивостями конкуруючих послуг;

особливостями споживачів;

загрозою появи нових конкурентів;

загрозою появи послуг-замінників;

незалежністю постачальників;

вибірковістю покупців;

суперництвом конкурентів між собою.

Конкурентоспроможні послуги мають конкурентні переваги. Конкурентні переваги поділяються на два основних види:

найнижчі витрати;

диференціація послуг.

Конкурентна перевага у вигляді визначення найнижчих витрат відображає здатність організації пропонувати послуги з мінімальними витратами порівняно з конкурентами. Диференціація товарів (послуг) визначає здатність підприємства забезпечити покупця унікальною цінністю у вигляді товару нової якості, особливих споживчих властивостей чи післяпродажного обслуговування.

При визначенні конкурентоспроможності послуг розглядають властивості аналізованих послуг і конкуруючих послуг. Численні способи визначення конкурентоспроможності товару або послуг оперують саме цими групами показників - якісними і кількісними параметрами.

Від вибору бази порівняння залежить правильність результату оцінки конкурентоспроможності і прийняття рішення. Базою порівняння можуть виступати:

потреби покупців;

величина корисного ефекту;

конкуруючий послуг;

гіпотетичний зразок;

група аналогів.

У тому випадку, коли базою порівняння є потреби покупців, здійснюється аналіз номенклатури і встановлюються величини параметрів потреб покупців оцінюваної і конкуруючої послуги, якими споживач користується при виборі послуг на ринку, а також визначається значимість цих параметрів у загальному наборі.

Якщо оцінювана послуга має безліч ринкових аналогів, то конкуруючий зразок моделює потреби і виступає матеріалізованою вимогою, якій повинна задовольняти оцінювана послуга.

Іноді за базу порівняння беруть гіпотетичний зразок, який представляє собою середнє значення параметрів групи виробів. Таку базу порівняння використовують в тому разі, коли інформації про конкретні ринкові аналоги недостатньо. Фактично йдеться про аналіз потреби, яка повинна розглядатися як орієнтовна і підлягаюча подальшому уточненню.

Значно частіше за базу порівняння приймається група аналогів, відібраних для узгодження класифікаційних параметрів зразка й оцінюваної продукції (послуги). З групи аналогів спочатку відбираються найбільш представницькі вироби, а потім - прогресивні вироби, які мають найкращі перспективи на ринку збуту і користуються найбільшим попитом у споживачів.

Оцінка конкурентоспроможності послуг здійснюється шляхом зіставлення параметрів аналізованої послуги з параметрами бази порівняння. Порівняння здійснюється за групами технічних і економічних параметрів. При оцінці конкурентоспроможності використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки.

Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на використанні і зіставленні одиничних параметрів аналізованої продукції або послуги і бази порівняння. Якщо за базу оцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності здійснюється за формулою (1.1):

 (1.1)

Де - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності за і-м параметром (і = 1, 2, 3.....n), n - кількість порівнюваних параметрів;

 - величина і-го параметра для аналізованої продукції (послуги);

- величина і-го параметра, за якої потреба задовольняється повністю.

Через існування безлічі різних способів аналізу параметрів конкурентоспроможності при оцінці її за нормативними параметрами одиничний показник приймає тільки два значення -1 чи 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції (послуги) в норми і стандарти не вкладається, то показник дорівнює 0. При оцінці за техніко-економічними параметрами одиничний показник може бути більшим чи дорівнювати 1, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами. Якщо аналізована послуга має параметр, значення якого перевищує потреби покупця, то зазначене підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага й одиничний показник за таким параметром не може мати значення більше за 100%. Отже, при розрахунках повинна використовуватися мінімальна з двох величин - 100% чи фактичне значення цього показника.

Диференціальний метод дає можливість лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції (послуги) чи наявності в неї недоліків у порівнянні з товаром-аналогом. Проте він не враховує вплив вагомості кожного параметра на переваги споживача при виборі ним товару.

1.2.2 Інтегральний метод оцінки конкурентоспроможності

В економічній літературі існує декілька підходів до оцінки конкурентоспроможності. Основним методом оцінки конкурентних переваг є інтегральна оцінка конкурентоспроможності. Інтегральний показник конкурентоспроможності товару або послуги є співвідношенням індексів технічних і економічних параметрів товару.

Конкурентоспроможність послуги може бути оцінена в певному приближенні. Індекс конкурентоспроможності визначається за формулою (1.2):

 (1.2)