Образ Ісуса Хреста вирізняється в ліриці Л.Костенко вагомою філоcoфською наповненістю й великою емоційною експресивністю, а самопожертва Христа вражає своєю величчю та гуманістичним пафоcoм. Яскравим прикладом філоcoфського увиразнення поетеcoю сучасності, осмислення її є переспіви Давидових псалмів.
а поетеса не просто розважає читача, весело трансформуючи серйозну біблійну історію, вона свою іронію скеровує проти болючих проблем сучасності, перетворюючи легкий жарт на гостру сатиру :
Iдея Христоподiбностi вперше з'являється у давнiй украïнськiй
лiтературi на рiвнi мотиву спiврозп'яття, спiвпереживання Христових мук.
На наш погляд, вона по-новому озвучена в творчостi Василя Стуса. Його
лiричний герой це пророк i борець, який змагається з неправдою,
рабством i сваволею. У нього складний i тернистий шлях. Але наш герой
смiливо рушає у вир апокалiптичних подiй:
У поезiях В. Стуса бiблiйськi мотиви набувають суто нацiональних рис: Поет одвiчну боротьбу двох протилежних сил
втiлює в образах Бога i сатани
Поет протиставляє Голгофу Христа Голгофi людства у ХХ столiттi.
Iсус Христос, омив своєю кров'ю грiхи всього людства, проторував
для нас новий чистий шлях, був забраний Богом на небеса. Та людство
стало на шлях зневiри, тим самим, прирiкши себе на муки на iншiй
Голгофi