Материал: реферат вступ Вільямс

приплив величезний. Зараз ми використовуємо лише дуже маленьку частину припливу світла і тепла".

Високі врожаї, одержувані протягом ряду років стаханівцями та передовими господарствами, перекинули всі граничні "теорії", підтвердили правильність вчення новаторів в агрономічній науці та своєю блискучою практикою довели, що зростання врожайності безмежне.

В. Р. Вільямс розглядав грунтоутворення як єдиний грандіозний процес, що почався на той час, коли стала можливою поява життя на Землі. З його погляду грунтоутворення - одне із слідів безперервного процесу еволюції життя земної поверхні. Щоб пізнати сутність ґрунтоутворення, потрібно розібратися в загальних властивостях організмів, що беруть у ньому участь, і в тих наслідках їх життєдіяльності, які становлять основу процесу ґрунтоутворення. Цими роботами В. Р. Вільямс вніс багато нового в вчення про рослинні формації.

На думку В. Р. Вільямса, організми, що створюють органічну речовину, належать переважно до групи наземних зелених рослин, і частково ця роль належить хемотрофним організмам - безпігментним мікроорганізмам, які живляться без участі сонячного світла за рахунок хімічної енергії, одержуваної при окисленні.

Рослинними формаціями він назвав природні комбінації відповідних груп зелених та безхлорофільних рослин.

Таких формацій В. Р. Вільямс налічує чотири:

1.Дерев'яниста рослинна формація, в якій спільно розвиваються і співживають дерев'янисті зелені рослини, нижчі рослинні організми, найпростіші ґрунтові гриби - актиноміцети та анаеробні бактерії (що живуть без вільного кисню).

2.Лугова трав'яниста рослинна формація, до складу якої входять лугові трав'янисті зелені рослини, аеробні бактерії (що розвиваються тільки в присутності вільного кисню) та в різко вираженій перевазі анаеробні бактерії.

3.Степова трав'яниста рослинна формація, що включає, головним чином, степові трав'янисті зелені рослини та аеробні бактерії.

4.Пустельна рослинна формація, в якій організмами, що створюють органічну речовину, є послідовно хемотрофні бактерії та водорості, а організмами, що руйнують мертві залишки цих організмів, є послідовно аеробні та анаеробні бактерії та гриби.

Основними природними періодами ґрунтоутворення є: підзолистий, що розвивається під дерев'янистою – лісовою рослинною формацією; дерновий, з двома стадіями - лучною та болотною, що протікає в умовах розвитку різних груп лучної трав'янистої рослинної формації; степовий, що проявляється, переважно, під впливом степової трав'янистої рослинної формації, і пустельний, за панування пустельної рослинної формації.

Упівнічній півкулі загальна схема розподілу ґрунтів, починаючи з молодших, що лежать на півночі, і закінчуючи більш давніми, що знаходяться на півдні та південному сході, представлена такими ґрунтовими типами: ґрунти арктичної області, холодної пустелі з поясом вічного заледеніння, тундрові лісотундри з поясом вічної мерзлоти, північні лісо-лугові - дерновопідзолисті та болотні ґрунти, ґрунти лісостепу, лугово-степові - чорноземні ґрунти, ґрунти сухих і пустельних степів - каштанові та бурі в різній мірі солонцюваті та засоґрунти - червоноземи та ґрунти жарких пустель.

Усвоєму вченні про єдиний процес ґрунтоутворення та ґрунтову родючість В. Р. Вільямс розвинув загальні ідеї еволюції, розроблені Ч. Дарвіном для світу рослин і тварин. Замість статики ґрунтів - уявлення про "одвічні" та незмінні зони - він показав динамічність ґрунтів, їх змінність у природних умовах. Спираючись на цю теорію розвитку ґрунтів, він розробив далі теорію створення міцної родючості ґрунтів, переведення їх у культурний стан. На цій основі В. Р. Вільямс побудував теорію одержання високих та стійких урожаїв.

В. Р. Вільямс вказував, що ґрунт як основний засіб сільськогосподарського виробництва має дві важливі властивості:вона нічим не може бути заміненапри правильному використанні вона не тільки не зношується, але постійно покращується.