На підтвердження зазначеної думки (щодо "нульового" ліквідаційного балансу банкрута), можна посилатись на чинне законодавство про банкрутство, відповідно до якої вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними, тобто при наявному "нульовому" активі балансу, "нульовим" стає і пасив балансу. Крім того, для проведення державної реєстрації ліквідації юридичної особи і виключення останньої із ЄДРПОУ, необхідним є саме "нульовий" ліквідаційний баланс. Міністерство фінансів України у листі від 14.02.2003 р. також зазначає, що в ліквідаційному балансі підприємства відображаються результати прийнятих рішень щодо стягнення боргів, розподілу активів й власного капіталу та погашення зобов'язань, що повинно привести до відсутності активів, власного капіталу та зобов'язань на кінцеву дату укладання ліквідаційного балансу.

На наш погляд, під час проведення процедур банкрутства юридичної особи необхідно складати декілька видів балансу підприємства на різні "звітні" дати (рис.3).

Рис.3. Черговість складання балансів підприємства-боржника під час ліквідаційних процедур

Так, першим балансом повинен складатися "фінансовий" баланс на дату порушення справи про банкрутство, в якому буде наявна вся достовірна інформація стосовно майнових активів боржника та всіх без винятку вимог кредиторів, в обсязі річного звіту.

Наступним балансом повинен стати "проміжний" баланс у розумінні "проміжного" ліквідаційного балансу, який закріплено ст.111 Цивільного кодексу України. "Проміжний" баланс має містити у собі інформацію щодо складу майна боржника та перелік вимог кредиторів, із результатами їхнього розгляду у господарському суді, з урахуванням списаних, у зв'язку із погашенням, незаявлених вимог кредиторів або заявлених із порушенням строків для їхнього пред'явлення. Таким чином, у "проміжному" балансі буде відкоригований пасив "фінансового" балансу.

У випадку визнання підприємства-боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, і, як наслідок, проведення інвентаризації та незалежного оцінювання всіх майнових активів банкрута, необхідним є складання "розрахункового" балансу, в якому буде наявна інформація щодо ліквідаційної вартості майна банкрута та вимог кредиторів, відповідно до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів. Таким чином, у "розрахунковому" балансі буде відкоригований актив "фінансового" та "проміжного" балансів.

Після завершення усіх розрахунків із кредиторами, ліквідатору належить складати "передліквідаційний" баланс у розумінні ліквідаційного балансу, в якому буде міститися інформація щодо наявності чи відсутності майна банкрута після проведення усіх розрахунків із кредиторами, за винятком розрахунків із учасниками-власниками підприємства-банкрута. До господарського суду ліквідатору, разом із власним звітом та іншими передбаченими Законом про банкрутство документами, слід надавати саме "передліквідаційний" баланс.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та "передліквідаційного" балансу.

Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів (за винятком вимог учасників-власників банкрута), господарський суд, з урахуванням думки учасників-власників такого банкрута, виносить ухвалу, відповідно до якої банкрут вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

У випадку відсутності бажання учасників-власників банкрута щодо продовження підприємницької діяльності, господарський суд виносить ухвалу, відповідно до якої ліквідатор зобов'язаний провести розподіл майна банкрута, яке залишилося, між учасниками-власниками, та після проведення такого розподілу скласти ліквідаційний баланс - у розумінні "нульового" ліквідаційного балансу.

У випадку недостатності або взагалі відсутності у банкрута майна, господарський суд виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та дозвіл складання "нульового" ліквідаційного балансу.

У практиці ліквідації підприємств зустрічаються випадки, коли майно підприємства не може бути реалізованим через відсутність попиту на нього, спричинену специфічністю активу. У такому випадку постає проблема зведення ліквідаційного балансу, адже при ліквідації підприємства через банкрутство мають бути задоволені всі можливі вимоги кредиторів шляхом продажу майна підприємства і неприпустимим є факт наявного майна при незадоволених вимогах.

У разі неможливості продажу активу, його слід уціняти у відповідності до П (С) БО №28, де зазначено, що про зменшення корисності активу можуть свідчити, зокрема, наступні показники:

зменшення ринкової вартості активу протягом звітного періода на суттєво більшу величину, ніж очікувалось;

суттєві зміни способу використання активу протягом звітного періоду або такі ж зміни в наступному звітному періоді, які негативно впливають на діяльність підприємства.

У випадку неможливості продажу активу при ліквідації підприємства відбувається як зміна способу використання активу (він більше не використовується для виробничої діяльності, а тільки продається), так і зміна ринкової вартості, так як вона стає рівною нулю.

Саме тому на всю залишкову вартість активу (наприклад ОЗ) слід робити наступну кореспонденцію:

У разі відсутності можливості реалізації протягом строку, призначеного для ліквідації підприємства, актив ліквідовується і робиться наступна кореспонденція (з урахуванням того факту, що його вартість дорівнює нулю):

Водночас, раніше уцінений актив може бути дооціненим у разі, якщо з'явиться можливість його реалізувати. В цій ситуації господарська операція набуває наступного вигляду:

Висновки

Запропонована методика відображення вартості активів за умови неможливості їх продажу при повній ліквідації підприємства надає можливість уникнути ускладнень при побудові "нульового" ліквідаційного балансу підприємства і завершити процес ліквідації з коректним ліквідаційним балансом.

Література

1. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992, № 2343-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №42-43. - С.149

2. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV/www.zakon. rada.gov.ua

3. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №40-44. - С.111

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №28 "Зменшення корисності активів" від 13.01.2005 /www.fin. at.ua/index/0-71

5. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: [навч. посібник]. - К.: КНЕУ, 2000. - 412 с.

6. Глущук О.М. Відображення в обліку процедури ліквідації підприємств / О.М. Глущук // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. - 2003. - № 4 (26). - С.69-80.

7. Сидорук С. Банкрутом можеш ти не бути. / С. Сидорук // Галицькі контракти. ?2000. ? № 22. ? С.10-12.