Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади винекнення бюджетного дефіциту та державного боргу
1.1 Сутність та роль державного бюджету в економічному розвитку країни
1.2 Основні причини виникнення дефіциту державного бюджету та державного боргу
1.3 Соціально-економічні наслідки існування дефіциту бюджету та державного боргу
Розділ 2. Аналіз державного бюджету в Україні за 2010-2013 рр.
2.1 Аналіз виконання державного бюджету з 2010-2013 рр.
2.2 Динаміка дефіциту бюджету
Розділ 3. Вдосконалення механізму подолання бюджетного дефіциту
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Бюджету належить центральне місце в у всій фінансовій системі. Він є невіддільною складовою ринкових відносин і водночас важливим інструментом реалізації державної політики. Бюджет є найдієвішим інструментом впливу держави на економічні процеси у країні. Саме бюджету віддається перевага у досягненні повної зайнятості, цінової стабільності, економічного розвитку та інших макроекономічних цілей. Через бюджет держава фінансує економічний та соціально-культурний розвиток, керує цими процесами. Отже, бюджет відображає як економічну, так і соціально-культурну сторону життя суспільства.
За цих умов питання оптимізації складу та структури бюджетних доходів і видатків, раціоналізація бюджетного процесу, забезпечення ефективної діяльності всіх органів законодавчої і виконавчої влади, які наділені бюджетними повноваженнями, набуває актуального значення. Кожна гривня бюджетних коштів має працювати на забезпечення потреб сталого економічного зростання та добробут народу. Відповідно, кожна гривня має бути під постійним і дієвим контролем, що має забезпечити цільове використання бюджетних коштів та належну їх віддачу.
Предметом дослідження є фінансовий потенціал і реального, і фінансового секторів економіки, і доходи громадян та держави, що є суттєво обмеженими. Зведений бюджет нашої держави значно менший за обсягом від бюджетів окремих європейських країн, що за територією поступаються багатьом областям України.
Сьогодні великого значення в умовах фінансової кризи в світі та в Україні зокрема, набуває необхідність пошуку теоретичних і практичних шляхів, спрямованих на стабілізацію і розвиток економіки України. Одним з основних напрямків наукових досліджень в сучасних умовах є дослідження процесу формування дефіциту бюджету і вирішення проблеми державного боргу держави.
Проблема державного боргу набула актуальності у другій половині ХХ ст., коли держави стали неспроможними акумулювати у бюджеті достатні фінансові ресурси для використання своїх функцій і почали застосовувати боргову політику, позичаючи на внутрішньому та зовнішньому ринках. Як відомо, на сьогодні, проблема державного боргу є однією з основних, тому тема дослідження є актуальною та потребує подальшого вивчення. Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі веде до формування державного боргу і це зумовлює необхідність у розробленні системи управління даним боргом.
Основні чинники, що впливають на реформування економіки і зростання дефіциту бюджету полягають у економічній та політичній нестабільності, недосконалості законодавчої бази, невиваженій бюджетній та податковій політиці. Питання регулювання державою економічних процесів, впливу державного дефіциту бюджету та державного боргу на економіку країни широко висвітлені в працях як вітчизняних, так і іноземних науковців. Науковим дослідженням питань бюджету присвячені праці О.Д. Василика, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, А.І. Даниленка, А.О. Єпіфанова, О.Д. Заруби, В.І. Кравченка, І.І. Лукінова, А.М. Мороза, В.П. Москаленка, Г.О. П’ятаченка, М.І. Савлука, І.В. Сало, В.М. Суторміної, Ю.В. Тимошенко та інших. Значну увагу проблемі доцільності прийняття бюджету з дефіцитом та дослідження його впливу на економіку країни приділяють Е. Балацький, І. Луніна, І. Мітюков, С. Онишко, Д. Полозенко, X. Джером, І. Чугунов.
Основною метою дослідження є розкриття сучасного стану формування бюджету України, вивчення проблеми бюджетного дефіциту та державного боргу, визначення можливих шляхів скорочення бюджетних витрат, удосконалення їх структури.
Відповідно до поставленої мети у дипломній роботі були поставлені і вирішувались такі завдання дослідження:
розкрити сутність бюджетного дефіциту та його види, сутність державного боргу;
визначити механізм фінансування бюджетного дефіциту;
обґрунтувати тенденції та фактори, що викликають дефіцит бюджету;
розглянути методи управління дефіцитом бюджету;
проаналізувати показники дефіциту та державного боргу;
запропонувати напрями удосконалення методів управління дефіцитом бюджету та державним боргом.
Об’єктом дослідження є бюджетний процес та його структурні елементи в Україні.
Предметом дослідження є бюджетний дефіцит та державний борг України.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: дедуктивний - для дослідження інституційних аспектів бюджетного дефіциту; емпірично-статистичні методи - в процесі аналізу динаміки бюджетного дефіциту в Україні. Широко застосовувались також методи: економіко-математичний, наукової абстракції, групувань і класифікацій тощо.
Інформаційною базою дослідження є
нормативно-правові та законодавчі акти з питань реалізації державної фінансової
політики в Україні, звіти Міністерства економіки України, Міністерства фінансів
України, Державного казначейства України, матеріали Держкомстату України,
Рахункової палати України, монографічні дослідження вітчизняних та зарубіжних
економістів.
Розділ 1. Теоретико-методологічні
засади винекнення бюджетного дефіциту та державного боргу
.1 Сутність та роль державного
бюджету в економічному розвитку країни
Бюджет є складною економічною категорією, оскільки являє собою систему економічних відносин, які складаються в суспільстві у процесі формування, розподілу та використання централізованого фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Бюджет розглядають, по-перше, як інструмент розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту країни; по-друге, як фінансовий план держави; по-третє, як правову категорію.
Державний бюджет - основний метод державного фінансового регулювання. Він передбачає забезпечення поділу й перерозподілу ВВП між регіонами держави, галузями економіки, виходячи зі стратегії її економічного розвитку, фінансової політики та потреб ринкового механізму, зважаючи на те, що в кризових умовах ринковий механізм менш ефективний, тому державі необхідно розширювати втручання в процес перерозподілу фінансів. Саме за допомогою цього методу визначають розміри платежів до бюджету, обсяги бюджетного фінансування; обчислюють фінансові ресурси, що перерозподіляються між окремими видами бюджетів.
Сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через його функції: розподільчу; контролююча; забезпечення існування держави.
Прояв розподільчої функції обумовлений тим, що у відносинах з бюджетом вступають всі учасники суспільного виробництва. Основним об’єктом бюджетного розподілу та перерозподілу є чистий доход, отриманий в суспільстві. За допомогою розподільчої функції бюджету відбувається концентрація грошових коштів в руках держави та їх подальше використання з метою задоволення суспільних потреб. Розподіл та перерозподіл грошових коштів відбувається між окремими галузями та сферами діяльності, між окремими групами населення. За допомогою бюджету держава впливає не тільки на перерозподіл національного доходу, але і на його виробництво, накопичення грошових ресурсів, сферу споживання, процеси демонополізації економіки, на процеси роздержавлення.
В бюджетних відносинах, які завжди виступають у вигляді правовідносин, беруть участь майже всі учасники суспільного виробництва. Слід зазначити, що жодна з ланок фінансової системи не здійснює такого багатовидового перерозподілу коштів, як бюджет, адже саме через бюджет акумулюються кошти, отримані в процесі виробничої та невиробничої діяльності.
Контролююча функція полягає в тому, що бюджет об’єктивно - через формування та використання грошових коштів держави - відображає економічні процеси, що відбуваються в структурних ланках економіки. У бюджеті відбувається використання зібраних коштів на визначені завдання й мету, тобто відповідно до цільового призначення, здійснюється контроль за рухом бюджетних ресурсів, яка реалізується безпосередньо на всіх стадіях бюджетного процесу.
При формуванні державних доходів фінансовий контроль здійснюється за правильністю справляння різних видів податків, мобілізації інших джерел доходів, дотримання пропорцій між ними, визначенням податкової бази, формами пільгового оподаткування, строками надходження доходів. При використанні бюджетних коштів контролюється ефективність їх використання, їх відповідність цільовому призначенню.
Фінансовий контроль здійснюється за виробництвом, розподілом та споживанням сукупного суспільного продукту та національного доходу, за пропорціями, які склалися в процесі перерозподілу національного доходу.
Функція забезпечення існування держави ставить своїм завданням створення матеріально-фінансової бази функціонування держави; утримання апарату управління країною, президентської влади, законодавчої та виконавчої влади, правоохоронних та митних органів, податкової служби.
Бюджет як правова категорія дістав законодавче закріплення в Бюджетному кодексі України, де передбачено перерозподіл валового внутрішнього продукту через державний і місцеві бюджети за територіями та галузями, а також між окремими групами населення [10].
Державний бюджет - це річний план державних видатків і джерел їх фінансового покриття. Напрями бюджетної політики на кожний рік затверджує Верховна Рада України у формі бюджетної резолюції, де закладаються конкретні інструменти впливу на соціально-економічний розвиток, визначаються кількісні та якісні параметри перерозподілу фінансів з метою стимулювання або обмеження окремих видів діяльності. Одне із центральних місць серед структурних елементів бюджетного процесу займають бюджетні форми й нормативи, бюджетні стимули та санкції, бюджетне планування й прогнозування.
Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України відображає грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами - з іншого, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя й задоволення інших суспільних потреб. Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного та соціального розвитку [3].
Зміст бюджетних відносин характеризується такими напрямами грошових відносин [6]:
між державою та підприємствами;
між державою та підприємствами й організаціями змішаної форми власності;
між державою та підприємствами, організаціями й установами, що перебувають у приватній власності;
між державою та громадськими організаціями;
між державою й населенням;
між іншими державами та міждержавними організаціями.
Підвищення ефективності бюджетного
регулювання багато в чому залежить від рівня розуміння економічної суті системи
регулювання, її складників та основних факторів, що визначають її розвиток. У
бюджетній політиці Уряд має привести зобов’язання держави у відповідність з її
ресурсами, забезпечити на цій основі реальну збалансованість та бездефіцитність
державного бюджету; здійснити заходи, які забезпечили б прозорість бюджетного
процесу та дієвий контроль за використанням бюджетних коштів на всіх рівнях.
.2 Основні причини виникнення
дефіциту державного бюджету та державного боргу
Бюджетний дефіцит - це фінансове явище, не обов'язково відноситься до розряду надзвичайних, виняткових подій. У сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не стикалася б з бюджетним дефіцитом. Слід зазначити, що державні бюджети західних країн з розвиненою ринковою економікою так само хронічно дефіцитні і мають бюджетний дефіцит від 10 до 30%.
Економісти схильні вважати, що небезпеку для економіки представляє не дефіцит як такий, а джерела фінансування та природа дефіциту. Рівень бюджетного дефіциту визначається як відношення обсягу дефіциту до валового внутрішнього продукту, виражене у відсотках[14]. Існують різні оцінки граничного розміру рівня бюджетного дефіциту. Наприклад, Маастрихтський договір серед інших умов потенціальним учасникам валютного союзу ставить і таку, як межа дефіциту держбюджету (3% від ВВП). Згідно з даними міжнародної статистики, «нормальна» величина бюджетного дефіциту в індустріально розвинутих країнах коливається в межах 3-4% від розміру ВВП за середньосвітової його величині 4,5%. Існує тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту у середньосвітовому вимірі 4-5% ВВП [15].
Згідно міжнародних стандартів, бюджетний дефіцит до 3% ВВП виконує активну функцію в економіці. Фінансові ресурси використовуються не на поточне споживання, а в якості додаткового джерела фінансування державних інвестиційних програм. Провідні країни Заходу, в тому числі країни ЄС, здійснюють емісію національної валюти в основному через механізми обслуговування бюджетного дефіциту, використовуючи відповідні ресурси на цілі економічного розвитку. Через відзначені канали формуються механізми «довгих» фінансових ресурсів. [14]
В Україні бюджетний дефіцит був зумовлений такими негативними явищами:
різким зниженням ефективності виробництва, що супроводжувалось скороченням обсягів валового внутрішнього продукту;
значним зростанням та нераціональною структурою бюджетних видатків;
наявністю тіньового сектору в економіці і низькою податковою дисципліною;
недосконалістю і частими змінами законодавства.
Ці та ряд інших причин сприяли дестабілізації економіки, зниженню доходів бюджету, нарощуванню інфляційних процесів, зростанню цін на товари та послуги, що, в свою чергу, призвело до зниженню матеріального добробуту населення. [15]
Дефіцит може відображати кризові явища в економіці, її розвал, неефективність фінансово-кредитних зв'язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. У цьому випадку це явище надзвичайно тривожне, що потребує прийняття не тільки термінових і дієвих економічних заходів (по стабілізації економіки, фінансовому оздоровленню господарства і т.п.), але і відповідних політичних рішень. Звідси зрозуміло, що в умовах динамічно розвивається, зі стійкими, а головне ефективними міжнародними зв'язками, бюджетний дефіцит (звичайно, у кількісно допустимих межах) не страшний. Його не варто надмірно драматизувати, бо в борг жили і продовжують жити багато економічно розвинених країн. Правда, при цьому кількість не повинна переходити в негативну якість, тобто сума, отриманих державою в борг фінансових ресурсів, не повинна лягати тяжким тягарем на економіку країни, на плечі платників податків, супроводжуватись скороченням соціальних програм.
Бюджетний дефіцит, поза сумнівом, належить до так званих негативних економічних категорій, типу інфляції, кризи, безробіття, банкрутства, які, однак, є невід'ємними елементами економічної системи. Більше того, без них економічна система втрачає здатність до саморуху і поступального розвитку. Бюджетний дефіцит не можна однозначно відносити до розряду надзвичайних, катастрофічних подій, ще й тому, що різним може бути якість, природа дефіциту. Дефіцит може бути пов'язаний з необхідністю здійснення великих державних вкладень в розвиток економіки. У цьому випадку він відображає не кризовий протягом суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон’юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва.
Згідно із Законом України "Про державний внутрішній борг України", державним внутрішнім боргом є строкові боргові зобов'язання уряду України в грошовій формі. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває в загальнодержавній власності [16].