Практикум
Мета – засвоєння й поглиблення теоретичних знань про основні типи організаційної структури страхових компаній; порядок укладання страхових договорів, вивчення особливостей структури страхових тарифів, методології їх розрахунку, а також закріплення практичних навичок у студентів щодо розрахунку страхових тарифів за видами загального страхування та страхування життя.
План практичного заняття
1. Організаційна структура страхової компанії.
2. Порядок укладання й ведення страхової угоди.
3. Склад і структура страхового тарифу. Принципи тарифної політики.
4. Актуарні розрахунки та їх функції.
5. Особливості розрахунку страхових тарифів із ризикового страхування та зі страхування життя.
109
Термінологічний словник
Адендум – доповнення до договорів страхування чи перестрахування, що містить узгоджені між сторонами зміни до раніше встановлених умов таких договорів.
Актуарій – офіційно вповноважена особа, яка, маючи відповідну фахову підготовку, за допомогою методів математичної статистики обчислює страхові тарифи. Актуарій відповідає за те, щоб страхові фонди були достатніми, коли компанії доведеться виконувати свої зобов’язання за виданими полісами.
Актуарні розрахунки – система математичних і статистичних методів обчислення страхових тарифів. Методологія актуарних розрахунків ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей, демографічної статистики та довгострокових фінансових обчислень інвестиційного доходу страховика. Актуарні розрахунки дають можливість визначити страховий тариф і частку кожного страхувальника в створенні страхового фонду.
Актуарна калькуляція – форма, за якою розраховується собівартість послуг, наданих страховиком страхувальникові. Актуарна калькуляція дозволяє визначити страхові платежі за договором.
Брутто-премія – загальна сума страхових внесків, сплачених страхувальником. Визначають на підставі страхової суми й брутто-ставки (страхового тарифу).
Брутто-ставка – сума визначеної нетто-ставки та навантаження.
Договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дисклоуз – прийнята в багатьох країнах норма страхового права, згідно з якою страхувальник зобов’язаний негайно сповістити страховика про будь-які чинники, що можуть мати істотне значення щодо ризику, взятого на страхування.
Дисконтування – визначення теперішньої вартості майбутніх доходів і витрат. Дисконтування здійснюють множенням фактичного розміру платежу на дисконтний коефіцієнт. Використовують в актуарних розрахунках зі страхування життя.
Дисконтувальний множник – величина, що показує, скільки потрібно внести коштів сьогодні, щоб через декілька років мати заданий грошовий фонд з урахуванням норми прибутковості.
Збитковість страхової суми – показник діяльності страховика, що характеризує відношення страхового відшкодування до страхової суми всіх застрахованих об’єктів у ризикових видах страхування. Збитковість страхової 110
суми визначають у відсотках. Вона свідчить про ймовірність збитку. Зіставляючи фактичний і тарифний рівні, за збитковістю страхової суми оцінюють ризики.
Навантаження – частина страхового тарифу, не пов’язана з формуванням фондів для здійснення страхових виплат. Коштом навантаження покривають витрати, зумовлені організацією та забезпеченням страхової справи (оплату праці персоналу страховика, посередницьких послуг, оренду приміщень офісу, витрати на придбання й експлуатацію обчислювальної техніки, рекламу, транспортні послуги, сплату певних податків та обов’язкових платежів тощо). Навантаження є також джерелом отримання певної суми прибутку від страхової діяльності.
Нетто-премія – брутто-премія за мінусом навантаження. Нетто-премія призначена для формування страхового фонду, з якого здійснюють страхові витрати й відшкодування.