Материал: Порядок роботи головного сержанта роти під час планування і виконання завдань повсякденної діяльності

Порядок роботи головного сержанта роти під час планування і виконання завдань повсякденної діяльності

ВСТУП

На сьогодні Збройні Сили України проходять складні етапи реформування. Розробляються та реалізуються сучасні методи підготовки військ та ефективності їх застосування. Головними завданнями реформування Збройних Сил України є впровадження нової організаційно-штатної структури з`єднань, частин та підрозділів, підвищення якості бойової підготовки та виховної роботи з особовим складом Збройних Сил України, підвищення обороноспроможності та боєздатності нашої держави.

Ці вимоги повною мірою стосуються Збройних Сил України, кожного командира. Компетентність, загострене почуття нового, здатність взяти на себе відповідальність за рішення складних задач, своєчасно помітити і підтримати ініціативу, мобілізувати волю і енергію особового складу - ось всі якості, які зараз є найнеобхіднішими для командир будь-якого рівня.

Специфіка управління військами робить обов'язковим для всіх командирів вміння мислити і діяти в умовах обмеженого часу великих морально - психологічних і фізичних навантажень. За рівних умов, успіху досягає той, хто наполегливіше орієнтується в складній обстановці, чиї оперативно - тактичні рішення і прогнози виявляться точнішими і далеко-бачними, а задум і плани реалістичнішими, хто зуміє втілити своє рішення в життя.

Актуальність теми дипломної роботи обумовлена тим, що на даному етапі розвитку Збройних сил України за умов відсутності програми навчання особового складу молодших командирів, методам управлінської діяльності, формування у них власного стилю управління, сталося так, що ланка молодших командирів на досить низькому рівні виконує свої службові обов’язки що не відповідає вимогам які висуваються на сучасному етапі розвитку Збройних Сил України до сержанта, як керівника військового підрозділу та його професійних знань та навичок. Необхідно також відмітити, що реалізація концепції розбудови Збройних Сил значно ускладнює процес управління повсякденною діяльністю частин, підрозділів, потребує постійного пошуку нових і вдосконалення існуючих форм та методів роботи щодо керівництва повсякденною діяльністю. Складність завдань, що стоять перед управлінням, потребує посилення уваги до проблем його наукового обґрунтування. Втілення в життя основної вимоги «навчати війська тому, що необхідно на війні» може бути здійснено військовими керівниками, які досконало володіють теорією та практикою, науково обґрунтованими формами та методами управлінської діяльності щодо керівництва військами в мирний час. На великий жаль переважна більшість керівного складу всіх ланок володіє цими навиками лише у теоретичному спектрі.

Проблема яка розглядається в даній дипломній роботі має за мету заповнити прогалину в теоретичній і практичній підготовці молодших командирів, або командирів ланки командир відділення, головний сержант взводу, а саме, сформувати навички управління підрозділом в складних ситуаціях з урахуванням індивідуальних властивостей кожного військовослужбовця, через реалізацію на практиці знайдених шляхів впровадження нових методів управління в роботу головних сержантів в ході управління ними повсякденною діяльністю підрозділів, а саме через їхнє навчання за запропонованою програмою, та роботою головного сержанта роти у якості наставника над сержантським складом роти під час виконання ними різних завдань повсякденної діяльності і управління підрозділами, ретельної роботи разом із сержантами з метою закріплення практикою отриманих ними теоретичних знань щодо управління.

РОЗДІЛ 1. ПОРЯДОК РОБОТИ ГОЛОВНОГО СЕРЖАНТА РОТИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ПОВСЯКДЕННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

.1 Роль і завдання головних сержантів рот під час управління підрозділами у повсякденній діяльності

Центральною фігурою управління будь-якого підрозділу (організації) є командир. Тільки командир-єдиноначальник, наділений великими правами, здатний забезпечити централізоване управління та спрямувати зусилля підлеглих на успішне виконання поставленого завдання.

Командир здійснює управління підпорядкованим особовим складом й несе повну відповідальність за виконання ними поставлених завдань. У своїй практичній роботі він спирається на інші органи управління (офіцерів і сержантів). Вони допомагають йому організовувати виконання будь якого завдання й постійно керувати особовим складом в процесі їх виконання.

Командир приймає рішення, ставить завдання підлеглим, організовує взаємодію і дає вказівки з організації управління й всебічного забезпечення виконання завдання. Наскільки прийняте їм рішення буде відповідати сформованій обстановці, покаже результат виконання підлеглими завдання. Уміння та здатність приймати в короткий термін обґрунтовані рішення ― основний показник його управлінської зрілості.

Наполеон порівнював дар командира з квадратом, в якому основа ― воля, висота ― розум. Квадрат буде квадратом тільки за умови, якщо його основа буде дорівнювати висоті, або, іншими словами, розум і воля будуть рівні. Якщо воля перевищує розум, командир буде діяти рішуче й мужньо, але мало розумно; в іншому випадку в нього будуть гарні ідеї і плани, але буде не вистачати мужності й рішучості їх здійснити.

Виняткове значення в роботі командира має плановість, заснована на тверезому обліку часу й реальних можливостей підлеглих, він повинен завжди чітко знати що, коли, з ким, в який спосіб має зробити. Без такого плану командир не в змозі працювати з перспективою.

Великого значення набуває така риса стилю роботи командира, як цілеспрямованість, уміння знаходити в роботі вирішальну ланку, на який варто зосередити свої основні зусилля.

Життя переконує, що, яким би підготовленим і тактично грамотним не був командир, він один не в змозі управляти підлеглими. Той командир, що намагається всі питання, великі й малі, вирішувати одноосібно, розтрачає сили, гає час і в результаті не встигає зробити у строк головне. Командир повинен уміло використовувати у своїй роботі підпорядковані йому органи управління. Тільки спільними зусиллями можна у визначені терміни оцінити обстановку й прийняти рішення. Звідси особливого значення набуває вміння командира встановлювати правильні, ділові стосунки з підлеглими. Лайка, крики, образи ― це не показник вимогливості й принциповості командира, а скоріше свідчення його невихованості й низької культури.

Особовий склад поважає тих командирів, що поряд зі своєю вимогливістю піклуються про підлеглих, цінують їхнє достоїнство й честь.

Отже, успішно справитися зі своїми обов’язками може командир, який є взірцем для підлеглих, має глибокі знання з військової теорії управління, володіє сучасними методами управління підлеглими. Це стосується і командирів нижчої ланки, таких як командири відділень, головні сержанти взводів, головні сержанти рот і решта сержантів, котрі обіймають вищі посади в створеній структурі управління, котра діє у Збройних Силах України.

Винятково велика роль головних сержантів рот, які є помічниками офіцерів фактично за всіма видами повсякденної діяльності. Командир роти доводячи своє рішення до особового складу застосовує різні форми і методи управління, які притаманні його стилю управління, доводить рішення старшого начальника та його вказівки до всіх посадових осіб роти, залучає їх до спільної розробки найбільш важливих питань і заходів щодо організації та забезпечення виконання завдань повсякденної діяльності. У свою чергу підпорядковані командиру роти офіцери і сержанти доповідають всі основні дані про стан підпорядкованих їм підрозділів і погоджують з ним усі плани з їх використання під час виконання завдання. Лише за умови самої тісної й узгодженої роботи, а також здорових стосунків між усіма посадовими особами створюються нормальні умови для функціонування підрозділу та управління ним.

У свою чергу головний сержант роти з метою реалізації прийнятих командиром роти рішень повинен виступати в ролі організатора виконання робіт усім особовим складом роти. Від його підготовленості, досвіду, уміння спрямувати роботу особового складу сержантів у суворо визначеному руслі, залежить якість виконання завдань, своєчасність і узгодженість роботи сержантського складу над завданнями які доручені до виконання. Особиста організованість, здатність знайти в кожний момент ту ланку ланцюга, що вирішує успіх справи, здатність мобілізувати всі сили на досягнення основної мети, ось основні риси які повинні характеризувати головного сержанта роти як лідера колективу, одного із найголовніших помічників командира роти.

Таким чином на головного сержанта роти повинна бути покладена відповідальність за підтримку готовності роти до виконання доручених завдань, організацію та забезпечення безперервного зв’язку солдат з сержантським і офіцерським складом роти, іншими підрозділами військової частини, та якість виконання делегованих йому командиром роти повноважень. Головному сержанту роти повинно надаватися право віддавати накази від імені командира роти, а у виняткових випадках, які не терплять відкладення, самостійно вносити зміни в рішення, прийняті молодшими командирами. Таке право зобов’яже головного сержанта роти до багато чого, й у першу чергу до докладного знання не тільки рішень які приймаються командиром роти, але і його припущень, намітку дій на випадок можливих змін обстановки. Правильні стосунки командира й головного сержанта роти, їхня спрацьованість, розуміння один одного з півслова ― найважливіша умова створення ділової обстановки, організованої роботи всього особового складу роти.

Високе положення, яке повинен займати головний сержант роти в управлінні сержантським складом, зобов’язує його: завжди знати завдання, поставлені перед підрозділом командиром роти, положення, стан і можливості роти щодо вирішення поставлених завдань, кількісні та якісні показники; вплив на виконання завдань різних факторів; бути готовим у будь-який час зробити висновки з обстановки, яка склалася, дати пропозиції командиру роти щодо рішення, уміти визначити заходи щодо забезпечення виконання будь якого завдання та організації управління під час його виконання.

Поряд з цим, найважливішим обов’язком головного сержанта роти буде керівництво підлеглими сержантами. Він повинен спрямовувати їхню роботу, допомагати їм, навчати, як потрібно виконувати свої завдання, стежити за своєчасним поданням ними повідомлень і різних доповідей про діяльність підрозділів які їм підпорядковані.

Незважаючи на свою велику організаційну роботу, яку буде виконувати головний сержант роти, він сам повинен виконувати найбільш складні завдання. У процесі планування діяльності роти головний сержант роти повинен безпосередньо працювати з командиром роти з прийняття рішення, робити розрахунки часу на організацію виконання завдання, розробляти документи, що зазвичай вимагають узгодження між різними органами управління.

Але яким би підготовленим не був головний сержант роти, він один не в змозі вчасно виконати всі завдання які будуть поставлені до виконання. У своїй роботі він буде спиратися на своїх сержантів та солдатів. Від рівня їхньої підготовленості і виконання своїх обов’язків, залежить успіх роботи роти в цілому. Звідси найважливішим завданням головного сержанта роти є навчання й виховання сержантів роти, удосконалення методів їхньої роботи, підвищення злагодженості в роботі сержантів як частини органу управління роти. Не викликає сумніву, що успішно справляться з обов’язками головного сержанта роти тільки висококваліфіковані, виховані, творчо мислячі сержанти, діяльність яких є взірцем виконання свого обов’язку.

1.2 Вплив форм, стилів і методів роботи командирів на ефективність управління підрозділом

Управлінська діяльність складна і багатогранна. З метою найбільш повного розуміння механізму і змісту прояву різних форм, стилів і методів роботи командного складу будь якого підрозділу у ході повсякденної діяльності військові фахівці повсякденну діяльність умовно поділяють на такі види:

навчально-бойову;

виховну;

адміністративно-господарську;

військово-технічну;

службово-розпорядчу;

контрольно-виконавчу.

Основною метою управління повсякденною діяльністю частини (підрозділу) є забезпечення високої бойової і мобілізаційної готовності частини (підрозділу), яка гарантує їх своєчасне розгортання, організований вступ у бій, відбиття агресії, звідки б вона не надходила.

Управління підрозділами та частинами передбачає:

збирання, вивчення та аналіз даних обстановки;

планування майбутніх дій та прийняття рішень;

постановку та доведення завдань до підлеглих;

організацію і підтримку безперервного управління;

контроль та надання допомоги.

Незалежно від обстановки, основою управління є рішення командира.

Досягнення цієї мети пов'язано з вирішенням таких основних завдань, що складають зміст повсякденної діяльності підрозділу:

підтримання високого морально-психологічного стану особового складу і військової дисципліни, постійної бойової і мобілізаційної готовності підрозділу;

організація і управління бойовою і гуманітарною підготовкою і виховання особового складу підрозділу;

організація експлуатації, збереження і ремонту озброєння і військової техніки, технічне забезпечення підрозділів;

керівництво господарською діяльністю, матеріальне, медичне, торгівельно-побутове і фінансове забезпечення підрозділів;

підтримання сил і засобів бойового чергування в готовності до відбиття несподіваних ударів противника і запобігання провокаційним діям у мирний час.

З метою виконання різних видів основних завдань, що складають зміст повсякденної діяльності військовий керівник втягується у процес управління, який також можна поділити на два різних процеси, а саме процес підготовки рішень за різними видами основних завдань повсякденної діяльності та процес реалізації управлінських рішень.

Звичайно у дані процеси залучається не тільки він сам, а й багато посадових осіб нижнього рівня (наприклад залучення головного сержанта роти). Ним особисто та іншими посадовими особами які йому підпорядковані з метою виконання поставлених завдань які відрізняються одне від одного як за напрямками і способами досягнення поставленої мети так і змісту, вимушені застосовувати у практиці службової діяльності різні методи роботи, форми і методи впливу на підпорядкований особовий склад. Сам зміст особливостей які відрізняють складові повсякденної діяльності, зміст завдань які виконуються у даній роботі мною розглядатися не будуть.

Ситуація пов’язана із управлінням підрозділом швидко змінюється завдяки різним обставинам і як було вже зазначено вище у процесі практичної діяльності керівника формується його власний індивідуальний почерк «стиль» управління, який в деталях повторити фактично не можливо.

1.2.1 Порівняння трьох основних стилів керівництва. Залежність між результатами праці та стилем керівництва

Стиль управління можна визначити беручи до уваги темперамент, риси характеру, стилю звичок, схильностей та ставленні до людей. Для цього використовується різні методики (Додаток А).

Доведено, що біля 60 % діяльності командира-автократа складається з наказів, команд, указівок, а у командира-демократа накази й команди складають лише 5 %.

В остаточному підрахунку все зводиться до технології прийняття управлінських рішень, зокрема військовий менеджер:

) одноосібно приймає рішення й сповіщає про нього (чистий автократ);

) дозволяє підлеглим діяти без обмежень, установлених керівництвом «зверху» («чистий ліберал» ― «чисте невтручання»);

) розкриває суть проблеми, дає вказівки, оцінює пропозиції, приймає рішення («чистий демократ»).

Таблиця 1 - Основні характеристики стилів керівництва