МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ЗВО

«МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ АКАДЕМІКА ЮРІЯ БУГАЯ»

Факультет Права

РЕФЕРАТ

на тему:

« Поняття і сутність господарського законодавства України »

Виконав:

Студент групи Пк-81

Січкар Роман Євгенович

Перевірив:

Сердюк Лариса Рудольфівна

КИЇВ - 2020 рік

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………..…………………………..3

1. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства..................5

2. Система господарського законодавства..........................................................7

3. Функції господарського законодавства...........................................................8

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….......9

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……...………………………………………………...10

ВСТУП

Законодавче регулювання господарської діяльності сьогодні поширюється на всіх учасників незалежно від їх організаційно-правових форм, майнової основи утворення, видів економічної діяльності, підпорядкованості, особливості управління господарською діяльністю, відносинами з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Предметом господарського законодавства є господарські відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між організаціями щодо виробництва і реалізації (поставки, купівлі-продажу, міни) продукції, відносини у капітальному будівництві, відносини у закупівлі сільськогосподарської продукції в аграрних товаровиробників (агропідприємств та фермерських господарств), відносини організацій усіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у державному страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності, планові та господарсько-процесуальні відносини. Згідно з цим господарське законодавство являє собою самостійну галузь - систему нормативних актів, правила яких регулюють господарські відносини щодо організації і здійснення господарської діяльності в галузі суспільного виробництва та обігу.

Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства

Норми господарського права як загальні правила поведінки суб'єктів господарських відносин функціонують завдяки своїй нормативній формі — формі нормативних актів. Саме у формі нормативних актів норми господарського права приймаються, вивчаються і застосовуються, тобто функціонують як загальні обов'язкові правила господарювання. Відповідно господарське законодавство загалом можна визначити як систему норматив­них актів, які згідно із законом є інституційними джерелами господарського права.

Основними джерелами господарського права є саме закони та інші нормативні акти. Такі форми права, як звичай, судовий прецедент, у цій сфері застосовуються рідко. Система господарського законодавства загалом обумовлена предметом регулювання. Офіційно межі цього предмета не ви­значені через відсутність у даному законодавстві кодифіковано­го нормативного акта — Господарського кодексу. Тому теоре­тично обґрунтовуються два визначення меж предмета господарського законодавства. Згідно з першим визначенням предметом господарського законодавства є господарські відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між організаціями щодо виробництва і реалізації (поставки, купівлі-продажу, міни) продукції, відносини у капітальному будівництві, відносини у закупівлі сільськогосподарської продукції в аграрних товаровиробників (агропідприємств та фермерських господарств), відносини організацій всіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у державному страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності, планові та гос­подарсько-процесуальні відносини. Це точка зору представників теорії господарського права. Згідно з нею господарське законо­давство являє собою самостійну галузь — систему нормативних актів, правила яких регулюють господарські відносини щодо

організації та здійснення господарської діяльності в галузі суспіль­ного виробництва та обігу.

Теорія господарського права виходить з того, що як галузь господарське законодавство окреслене лише господарськими відносинами і не включає всіх нормативних актів (фінансового, адміністративного, трудового права тощо), які також регулюють народне господарство. У такому спеціальному значенні госпо­дарське законодавство кодифіковане лише частково, стосовно окремих видів господарських відносин: транспортних, госпо­дарсько-процесуальних.

Друге визначення предмета господарського законодавства формулюється не за предметом регулювання («господарські пра­вовідносини»), а за «критерієм адресата» - за відношенням нормативних актів до народного господарства, адресуванням їх цьому об'єктові (а не господарюючим суб'єктам майнових

відносин).

Згідно з цим визначенням господарське законодавство є су­купністю нормативних актів, які регулюють усі, а не тільки гос­подарські, правовідносини у народному господарстві. Таке ви­значення терміну «господарське законодавство» узагальнює ад­ресоване економіці цивільне (насправді господарське), трудове, фінансове, земельне, екологічне та інші окремі системи законо­давства. Тобто це безмежно широка «суперсистема» законодав­ства («безмежний нормативний масив»). Прихильники цієї те­орії називають господарське законодавство не галуззю, а «нор­мативним масивом» — терміном, змістовно-понятійні межі яко­го з'ясувати важко. Він охоплює всі нормативні акти, які так чи інакше стосуються народного господарства. З урахуванням того, що і суто господарсько-правових актів у нас дуже багато, науко­ва цінність цієї теорії досить сумнівна.

Ознаки та особливості господарського законодавства, однією з яких є комплексний зміст основних нормативних актів, більш повно характеризують цю галузь законодавства. Переважна більшість нормативних актів господарського законодавства вклю­чає норми двох і більше галузей права.

Як приклад можна навести Закон України «Про підприєм­ства в Україні».

Система господарського законодавства

Господарське законодавство має комплексний характер, що обумовлюється комплексним характером його джерел. До систе­ми правовідносин, що регулюються господарським законодав­ством поряд із господарсько-правовими правовідносинами вхо­дять певною мірою цивільно-правові, адміністративно-правові, кримінально-правові, фінансово-правові, земельно-правові та інші правовідносини, що обумовлює включення до його джерел відповідних нормативних актів з інших галузевих правових на­ук, які сприяють реалізації господарсько-правових відносин. Так, наприклад, правовідносини, що виникають при викорис­танні земельної ділянки для здійснення господарської діяль­ності регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та деякими іншими, що дозво­ляє віднести відповідні положення цих актів до джерел підприємницького права. Далі, Глава 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить норми щодо пра­вопорушень у галузі господарської діяльності, отже й цей нор­мативно-правовий акт належить до джерел підприємницького права тощо. Тому правомірним є й такий висновок, що госпо­дарське законодавство є системою економічних та правових норм, які регулюють різноманітні сторони функціонування на­родногосподарського комплексу України. Більша частина цих нормативних актів містить норми трьох і більше галузей права. Крім того, це обумовлює й те, що норми господарсь­кого законодавства (господарсько-правові норми), будучи за своїм характером багатогранними, містять практично всі на­явні в теорії права групи та види правових норм4.

Сучасна структура Господарського законодавства України включає в себе різноманітні за своєю юридичною силою джере­ла (законодавчі та нормативно-правові акти). Серед них - Кон­ституція України та конституційні закони; чинні закони Ук­раїни; постанови Верховної Ради України, укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти міністерств та відомств, рішення органів місцевої влади та органів місцевого самоврядування тощо. Сукупність зазначених нормативно-правових актів загалом формує систе­му законодавства України й зокрема систему господарського законодавства, яка упорядкована за певною ієрархією, із чітко вираженою структурою, взаємо обумовленістю, взаємозв'яз­ком та взаємозалежністю. Класифікувати нормативно-правові акти можна за різними ознаками, але найбільш поширеною та вживаною є класифікація джерел права за їх юридичною си­лою. За цією ознакою джерела господарського права поділя­ються на:

1) конституційні норми

2) норми міжнародно-правових актів

3) кодифіковані нормативно-правові акти (кодекси)

4) закони (встановлені Верховною Радою України, загально­ обов'язкові правила поведінки, які мають найвищу юридичну си­лу)

5) підзаконні нормативно-правові акти (постанови, розпо­рядження, положення, інструкції, накази тощо органів цент­ральної влади та управління, міністерств, відомств, установ, їх посадових осіб тощо)

6) рішення органів місцевої влади та місцевого самовряду­вання

7) акти органів судової гілки влади (рішення, ухвали, на­кази, вироки тощо)

8) договірні норми (локальні джерела права)

Функції господарського законодавства

Господарське законодавство виконує цілий ряд функцій спрямованих на захист інтересів, додержання норм і правил підприємцями, розвиток всіх видів господарської діяльності, а саме:

- встановлює правові основи державного нагляду за додер­жанням стандартів, норм і правил суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями), визначає їхню відповідальність за порушення цих стандартів, норм і правил;

- спрямоване на захист інтересів народного господарства і громадян України, має на меті сприяння науково-технічному та економічному прогресу на основі використання результатів вимірювань гарантованої точності, виражених у тих одиницях, що допускаються до застосування, і створення сприятливих умов для розвитку міждержавних зв'язків;

- визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їхнього функціонування на території України;

- встановлює правові основи державного контролю за видо­буванням, виробництвом, використанням, обігом, обліком і збе­ріганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та кон­тролю за операціями з ними.

Законодавство про господарські суди та господарський про­цес визначає організацію та діяльність господарського суду — незалежного органу у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також організацію та діяльність міжнародного ко­мерційного арбітражу (третейського суду) щодо вирішення спорів, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків.

Висновки

Господарське законодавство є системою економічних та правових норм, які регулюють різноманітні сторони функціонування народногосподарського комплексу України. Поняття "господарське законодавство" охоплює як господарські закони у власному значенні, так і інші нормативні акти з питань господарської життєдіяльності. Це законодавство включає в себе і так зване відомче господарське законодавство. До відомчих нормативних актів належать у такому разі ті, що мають нормативну силу стосовно прав та обов'язків суб'єктів господарських відносин. Це нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління економікою. Поняття господарства може співпадати з поняттям виробництво і економіка, якщо за межі господарського виробництва винести майнові і немайнові відносини, пов’язані з веденням домашнього господарства (відносини між членами сім’ї). Господарське право зосереджує увагу на відносинах, що виникають між юридичними особами, їх органами управління, державними суб’єктами підприємницької діяльності.

Предметом цих відносин в процесі господарської діяльності є чисельні організаційні та майнові відносини, що виникають і реалізуються між юридичними особами незалежно від їх форм власності; між ними та органами державного управління або відносини між органами управління.

Господарське законодавство в Україні динамічно й постійно змінюється, активно адаптується до соціально-економічних перетворень, удосконалюється. Тому потрібно постійно відслідковувати зміни в ньому.

Список використаної літератури

1. В.І. Лебеденко, Р.О. Коніжай, „господарське законодавство”, навчальний посібник для дистанційного навчання, Київ: „Університет Україна”, 2006 р.

2. В.С. Щербина „Господарське право”, Київ: „Юрінком-Інтер”, 2003 р.

3. „Господарський кодекс України”, Київ: „Кондор”, 2003 р.