Міністерство освіти і науки України
Департамент науки і освіти
Харківської обласної державної адміністрації
Комунальний заклад
"Харківська гуманітарно-педагогічна академія"
Харківської обласної ради
Кафедра
теорії та методики дошкільної освіти
з дисципліни "Психологія дитини"
на
тему: Особливості вольової поведінки дошкільників
Студентка 3 курсу 311 д групи
Святобатько Юлія Ігорівна
Керівник: старший викладач кафедри
Савченко Л.Л.
м.
Харків - 2014 рік
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти вольової сфери
.1 Поняття волі
.2 Механізм та структура вольової дії
.3 Розвиток волі у дошкільному віці
.4 Розвиток довільності, як важливий фактор психологічної готовності до шкільного навчання
Розділ 2. Експериментальне дослідження особливостей розвиненості довільної поведінки у дошкільників
.1 Організація і методи дослідження
.2 Аналіз результатів дослідження
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
вольовий дія шкільний навчання
Вступ
Актуальність дослідження. Дошкільне дитинство - надзвичайно важливий період розвитку людини. Це унікальний і вирішальний період розвитку дитини, коли закладаються основи особистості, виробляються воля і довільна поведінка, активно розвивається уява, творчість, загальна ініціативність. Це вік початкового, фактичного становлення особистості. Порушення будь якої ланки або механізму психологічної структури розвитку дитини може суттєво вплинути на її подальший розвиток.
Інтелектуальні здібності, мотиваційна, емоційно-вольова сфери не розвиваються мимовільно. Щоб дитина була гармонійно розвинутою, психологічно здоровою - вона потребує особливого піклування, уваги, спілкування, розвиваючих ігор та занять.
Особливо доцільно й важливо приділяти увагу дошкільному дитинству в умовах сучасної реальності, коли дитина 6 років, фактично дошкільник з боку її фізичного розвитку та фізіологічного розвитку мозкових структур, потрапляє до школи, де до неї ставляться як до повноправного школяра, з відповідними вимогами та очікуваннями.
Тому розвиток волі в дошкільному віці виявляється дуже актуальною темою для дослідження.
Тема курсової роботи: Особливості вольової поведінки дошкільників
Метою даної роботи є вивчення особливостей вольової поведінки дітей 5-6 років та її залежність від цілеспрямованої корекційно-розвиваючої роботи.
Об'єктом дослідження є регуляція вольової діяльності старших дошкільників - дітей 5-6 років.
Предмет дослідження - вплив цілеспрямованої корекційно-розвиваючої роботи на рівень розвитоку вольової поведінки дітей 5-6 років.
Задачі дослідження.
. Вивчення феномену волі, структури вольової дії.
. З`ясування особливостей розвитку волі в дошкільному дитинстві.
. Вивчення залежності психологічної готовності до шкільного навчання від рівня розвитку довільної регуляції дії.
. Проаналізувати рівень вольового розвитку у дітей старшого дошкільного віку.
. Показати залежність рівня вольового розвитку від участі дитини в групах цілеспрямованої корекційно-розвиваючої роботи.
Практична значимість проведеного дослідження складається у вивченні особливостей розвитку довільної регуляції старших дошкільників у нових соціально-психологічних умовах, що може послужити основою для подальших досліджень.
Результати даного дослідження можуть бути використані в навчально-виховній роботі вихователів дитячих садків, дошкільних психологів.
Структура дослідження: Робота складається з вступу, двох
розділів, висновків, списку літератури і додатків.
Розділ 1. Теоретичні аспекти вольової сфери
.1 Поняття
волі
Воля є однієї з найважливіших властивостей особистості людини. Навряд чи знайдуться батьки або вчителя, які б не прагнули виховати волю у своїх дітей. Адже саме ця якість робить людину незалежною, свідомим суб’єктом власного життя. Саме воля дозволяє ставити цілі ї досягати свого. Можна сказати, що становлення волі є магістральною лінією розвитку особистості дитини.
У цьому солідарні практично всі класики вітчизняної психології. Так, згідно Л.С. Виготському, розвиток особистості - це розвиток здатності володіти собою і своїми психічними процесами. Д.Б. Ельконін неодноразово вказував на те, що формування поведінки - це виникнення довільних дій і вчинків. А.Н. Леонтьев вважав, що формування волі і довільності має кардинальне, вирішальне значення для розвитку особи дитини. Л.І. Божовіч також підкреслювала, що проблема волі і довільності є центральної для психології особи і її формування.
Воля - це властивість (процес, становище) людини, яка виявляється в її здатності свідомо керувати своєю психікою та вчинками; долати перешкоди, які виникають на шляху досягнення своєї мети.
Усі вольові дії цілеспрямовані. Але для того, щоб досягти мети, потрібні дії повинні бути узгоджені між собою. Щоб діяти не хаотично, а організовано, тобто вольовим чином, люди враховують особливості своєї діяльності і умови, в яких їм доводиться діяти. При цьому вони їх оцінюють і в одних випадках до них пристосовуються, в інших - змінюють їх, в третіх - створюють нові.
Ознаки вольового акту:
. Вольовий акт завжди пов'язаний з додатком зусиль, ухваленням рішень і їх реалізацією.
. Для вольового акту характерна наявність продуманого плану здійснення яких-небудь дій.
. Вольовий акт характеризує посилена увага до дії і відсутність безпосереднього задоволення, що отримується в процесі і в результаті його виконання (мається на увазі емоційного, а не морального задоволення).
Воля є дієвою стороною свідомості людини, тобто такій його якістю, завдяки якій психічна діяльність впливає на діяльність практичну. Під впливом вольових процесів чоловік може докласти зусилля до того, щоб активізувати свої дії і вчинки і добитися їх успішного завершення в умовах подолання труднощів. Але та ж людина завдяки волі може стриматися від здійснення якихось дій або вчинків, уповільнити або зупинити їх, якщо вони почалися, або направити по іншому руслу. Це дуже важлива і складна властивість.
Згідно теорії І.П. Павлова, лише людина володіє можливостями вольового гальмування своєї діяльності. В даному випадку "гальмо" не менше, а часто більш складне вольове зусилля, ніж активізація.
Якщо людина може мобілізувати свої фізичні і моральні сили на боротьбу з труднощами, то він володіє високорозвиненою, сильною волею.
Сучасні психологи по-різному розглядають волю. Це залежить від того, з яких філософських позицій вони виступають і як пояснюють категорії свободи і необхідності. Але якими б різноманітними і суперечливими ці погляди не були, в цілому вони зводяться до двох основних напрямів. Прихильники так званого індетермінізму вважають, що людина абсолютно вільна, а його дії і вчинки ніким і нічим не обмежені. На їх думку, людина володіє волею, яка є безмежною духовною силою, здатною здолати будь-які перешкоди, що стоять на його життєвій дорозі. Тих, хто дотримується цієї позиції, по суті, об'єднує визнання волі, не залежної від матеріальних умов життя людини. Це не науковий - ідеалістичний напрям. Він не в змозі вірно відповісти на питання про те, що таке воля, і показати її роль в житті людини, оскільки намагається розглянути волю поза часом і простором, поза залежністю її від законів існування природи, людського суспільства і психіки людини. Таке тлумачення волі не допомагає, та і не може допомогти людині вирішувати практичні завдання, наприклад, в області формування особи, виховання волі і так далі.
Прихильники іншого напряму - детермінізму, на відміну від
індетермінізму, підкреслюють закономірну залежність людини від матеріальних
умов його життя, від причинно-наслідкових зв'язків і стосунків, в які він
включений. Цей напрям прогресивний, оскільки він визнає матеріальність світу,
його єдність. Характеристика волі свідчить про її соціальну суть, тобто про те,
що вона виникає і розвивається за законами суспільства, а не суто біологічними.
Саме через ці обставини існування організму людини, і зокрема функціонування
його нервової системи, у тому числі і фізіологічні механізми вольових дій, в
принципі залежать від способу життя людини і характеру його діяльності. А це,
як відомо, визначається тим суспільством, членом якого є людина.
.2 Механізм і структура вольової дії
Виділяють два види вольових дій: прості і складні. До простих відносять навички, звички, які склалися в результаті численних повторень відповідних дій. Прості вольові дії включають дві ланки: постановка мети і виконання. Складні вольові дії складаються з простих і пов'язані з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Воля - це свідома організація і саморегуляція людиною своїх дій і поведінки, спрямованих на подолання труднощів при досягненні поставлених цілей. Воля забезпечує виконання двох взаємопов’язаних функцій - функцію спонуки і функцію контролю (гальма), і в них себе проявляє. Спонукальна функція забезпечує активність людини. Активність характеризується довільністю, що означає обумовленість дії свідомо поставленою метою. Гальмівна функція волі, яка виступає в єдності із спонукальною, виявляється в забороні несподіваних проявів активності. Особа здатна гальмувати спонуку мотивів і виконання дій, які не відповідають її світогляду, ідеалам, переконанням. Регулювання поведінки було б неможливим без гальмування.
Таким чином, єдність функцій спонуки та гальмування волі забезпечують особистості подолання перешкод на шляху досягнення мети.
Вольові процеси мають рефлекторну природу. Вольові дії як усвідомлені дії пов’язані с діяльністю другої сигнальної системи. Саме слова внутрішньої мови виявляються сигналами, які викликають і спрямовують необхідні дії. По І.П. Павлову друга сигнальна система виявляється вищим регулятором поведінки людини. Механізми другої сигнальної системи регулюють сигнали першої сигнальної системи ї підкоркові центри довільних рухів (наприклад, фізіологічним механізмом таких проявів волі як самовлада і стриманість є гальмування другої сигнальної системи). Таким чином, згідно з теорією Павлова про вищу нервову діяльність, саме складна система зв’язків першої та другої сигнальних систем (з перевагою другої) є фізіологічним фундаментом вольової дії.
Структура вольового акта включає 4 компоненти. Первинним моментом всякої вольової дії - його першою фазою - є виникнення спонуки і постановка мети, на досягнення якої спрямована ця дія. Мету можна ставити як перед собою, так і перед іншими людьми, приймати або відкидати її, коли вона ставиться ким-небудь іншим або обставинами життя.
Наступний момент вольової дії - друга фаза вольового процесу - стадія обговорення і боротьби мотивів, вибір, використання і створення засобів, способів і прийомів досягнення поставленої мети. У вольовому акті представлені всі 3 види мотивації:
а) мотивація як джерело активності - чому взагалі виникає стан активності як потреби, котра спонукає суб'єкта до дії;
б) мотивація, як напрямок активності - чому обрана саме така, а не інша поведінка;
в) мотивація, як засіб саморегуляції поведінки і дій особистості. До цього входять емоції, бажання та ін. Таким чином, потреби перетворюються на мотиви, які спонукають до одних дії та перешкоджають виконанню інших.
Боротьба мотивів обумовлена тим, що цілі бувають різні, різні умови їх постановки. Свідоме постановлення цілей пов’язане з конкретним урахуванням умов, засобів та інших можливостей їх досягнення. Якщо ж мета виникає без урахування таких можливостей або всупереч, то вона буде не свідомої, недосяжної.
Визначення конкретних напрямів і можливостей досягнення мети є основою планування людиною своїх дій і діяльності в цілому. Після постановки мети і визначення засобів її досягнення, в результаті боротьби мотивів, настає наступний момент вольової дії - третя фаза вольового процесу - ухвалення рішення, тобто вибір дії відповідно до мети.
Цей момент вольової дії пояснюється тим, що постановка мети і визначення засобів її досягнення людині даються далеко не завжди просто і легко. Особливо складно це робити в нестандартній ситуації, в екстремальних обставинах.
Далі настає завершальна - четверта фаза вольового процесу -
виконання прийнятого рішення. Це заключний момент вольової дії. Виконати
рішення - означає практично досягти мети. Виконання рішення є суть вольового
акту. Саме тут люди розкриваються як вольові або слабовільні. Воля виявляється
в подоланні внутрішніх перешкод. На цьому і закінчується конкретна вольова дія,
що становить елементом вольової діяльності людини.
.3 Розвиток волі у дошкільному віці
Розвиток вольової регуляції у людини здійснюється в декількох напрямках. З одного боку - це перетворення імпульсивних процесів в довільні, з другої - набуття людиною контролю над своєю поведінкою, з третьої - розвиток вольових властивостей особистості. Всі ці процеси онтогенетично починаються з того моменту життя, коли дитина починає володіти мовою і навчається користуватися нею як ефективним засобом психічної та поведінкової саморегуляції.
Воля розвивається і формується в процесі життя, в процесі виховання і навчання. Так, вже на першому році життя у дитини в корі головного мозку утворюються нервові зв'язки, що забезпечують цілеспрямовані рухи у відповідь на роздратування, що йдуть із зовнішнього світу. З кінця першого року сигналом виконання рухів виступає слово.
З віком слово набуває вирішальне значення як "сигнал сигналів". В кінці першого і на початку другого років життя слово зв'язується з простими рухами голови, рук, пошуковими рухами очей і так далі. Наприклад, реагуючи на слова "на", "дай", "йди до мене", дитя протягує руки, тягнеться до дорослого. У трирічному віці дитя здійснює досить складні цілеспрямовані дії. Це виявляється можливим завдяки, по-перше, вже достатньому умінню самостійно пересуватися і, по-друге, відносно задовільному володінню мовою.
При виконанні ряду дій (підійматися на стілець, знімати з себе одяг перед сном, йти на кухню і брати із столу чашку і тому подібне) через їх звичність малюк не зазнає труднощів, тому він легко їх виконує. Якщо зустрічаються труднощі, перешкоди, трирічне дитя або припиняє дію, або просить допомоги у дорослих.
К 7 рокам воля дитини зазнає в своєму розвитку істотні зміни. Дошкільники 6-7 років можуть вже самостійно поставити завдання, запланувати хід її виконання і відповідно до плану вирішити (виконати досить складні цілеспрямовані дії).
До кінця дошкільного віку у дитини в основному сформовано уміння контролювати свою поведінку відповідно до загальноприйнятих правил і норм. Проте в цьому віці можна зустріти і яскравий прояв недоліків, слабкості волі, виражених в упертості, негативізмі.
Упертість - це недолік волі, що виявляється в бажанні дитини робити що-небудь по-своєму, не зважаючи на доцільність і правильність цих дій. Негативізм є вища міра прояву упертості. Негативізм дитини виявляється в тому, що він у відповідь на будь-яке прохання, раду, вимоги відповідає протилежним чином.
Розвиток волі в дітей тісно пов’язаний зі збагаченням їх мотиваційної і моральної сфери. Включення в регуляцію діяльності більш високих мотивів і цінностей, підвищення їхнього статусу в загальній ієрархії стимулів, керуючих діяльністю, здатність виділяти й оцінювати моральну сторону своїх вчинків - все це важливі моменти у вихованні волі в дітей. Мотивація вчинку, у яку включається вольова регуляція, стає свідомої, а сам учинок довільним. Така дія завжди відбувається на базі довільно побудованої ієрархії мотивів, де верхню ступінь займає високоморальне спонукання, що дає моральне задоволення людині у випадку успіху діяльності. Гарним прикладом такої діяльності може служити наднормативна діяльність, пов’язана з вищими моральними цінностями, що здійснюються на добровільній основі і спрямована на користь людям.