Материал: Особливості технологічного процесу виробництва кулінарних виробів з борошна

Д) Тісто на соді - на хімічних розпушувачах, використовується для виготовлення коржиків, печива, пиріжків, поділяється на:

несолодке пиріжкове тісто.

Спосіб приготування: 1 склянку сметани перемішати міксером на повільній швидкості з содою, сіллю та яйцем. Частинами всипати борошно та швидко перемішати до однорідності протягом 30 секунд. Потім домісити тісто руками. Воно має бути м'яким, тому занадто довго місити його не можна.

Є) Млинцеве тісто - рідке, в'язке тісто. Використовується для приготування млинців.

Спосіб приготування: Розділити яйця на жовтки та білки. Збити жовтки з сіллю та цукром. Постійно розмішуючи, влити воду, молоко та олію. Перемішати суміш до однорідності та потроху всипати просіяне борошно, не припиняючи розмішування. Збити білки міксером до утворення стійкої міцної піни. Додати білки до тіста та обережно перемішати ложкою знизу вгору, щоб маса не осіла. Тісто готове до використання.

1.3 Розпушувачі

Українська кухня багата виробами з різних видів тіста - дріжджового і без-дріжджового. Якість виробів залежить від якості тіста.

Основним показником якості тіста є пористість. Пористість тіста має велике значення для засвоєння виробів з нього. Тверді вироби несмачні і погано засвоюються, оскільки крохмаль, який міститься у виробах у великій кількості, безпосередньо організмом не засвоюється. Він повинен спочатку гідролізуватися до глюкози під дією ферментів. Ці ферменти містяться в основному в слині і підшлунковій залозі. Щоб забезпечити змочування крохмалю слиною, вироби з тіста повинні бути пористими і пухкими. Пористу структуру і збільшення об'єму тіста досягають його розпушуванням. Для розпушування використовують продукти, які виділяють газоподібні речовини, - дріжджі, харчову соду, вуглекислий амоній - і механічне збивання тіста.

Дріжджі.

Дріжджі - це мікроорганізми (дріжджові грибки), які складаються з окремих нерухомих клітин. Клітина покрита оболонкою, всередині знаходиться протоплазма і ядро. Один грам пресованих дріжджів містить біля 5 млн. таких клітин. Під мікроскопом дріжджова клітина за своєю формою нагадує ягоду винограду. Для життєдіяльності дріжджів (розмноження клітин) потрібні цукор, азотисті і мінеральні речовини у розчиненому вигляді. В процесі життєдіяльності дріжджів цукор перетворюється на спирт і вуглекислий газ (зброджується). Бульбашки вуглекислого газу створюють всередині тіста пори, воно збільшується в об'ємі - "підходить". Для приготування тіста використовують свіжі пресовані та сухі дріжджі. Свіжі пресовані дріжджі мають світло-кремове або світло-сіре забарвлення, приємний ледь спиртовий запах. Вологість їх 11-12 %, легко розчиняються у воді. Зіпсуті дріжджі мають в’язку консистенцію, неприємний кислий запах (наліт плісені). Заморожені пресовані дріжджі розморожують повільно при температурі 3-8 °С, щоб відновити їх підйомну силу. Сухі дріжджі мають жовтувато-сірий колір, вологість 8-9 %. Зберігати їх можна протягом року в закритому посуді і сухому місці. Сухих дріжджів беруть у З рази менше, ніж свіжих.

Дуже здобне тісто (в рецептуру якого входить велика кількість жиру, цукру, яєць) не розпушують дріжджами тому, що жир стримує їх розвиток, а цукор розріджує тісто. У таких випадках використовують соду або вуглекислий амоній.

Сода.

Сода харчова (питна) - це двовуглекислий натрій - білий порошок у да харчова (питна) - це двовуглекислий натрій - білий порошок увигляді кристаликів із солонуватим солодкувато-лужним смаком. При додаванні кислоти і при нагріванні сода розщеплюється на вуглекислий газ, який розпушує тісто, воду і лужну сіль (вона має неприємний смак і запах). Соду в тісто кладуть за нормою.

Вуглекислий амоній

Вуглекислий амоній - також білий порошок у вигляді кристаликів. При нагріванні вуглекислий амоній розщеплюється на вуглекислий газ, аміак і воду. Вуглекислий газ розпушує тісто. Недоліком цього розпушувача є те, що при використанні його у великій кількості аміак погіршує аромат виробів.

Соду й амоній додають наприкінці замішування тіста, перемішуючи з борошном або з'єднуючи з рідиною. Це запобігає передчасній реакції з кислотою і їх розщепленню.

.4      Приготування страв з борошна

Тісто прісне здобне (рецептура, режим замішування, ознаки готовності) Здобне прісне тісто замішують на кефірі, кислому молоці, сметані. Як розпушувач використовують харчову соду або вуглекислий амоній. . Краще використовувати амоній, так як сода злегка забарвлює вироби в жовтий колір і надає їм специфічний присмак. Якщо тісто замішують на сметані чи кефірі, то молочна кислота, що в них міститься, взаємодіє з содою і відразу ж починається виділення вуглекислого газу, яке збільшується під час випікання. Яко за рецептурою молочнокислі продукти не передбачено, то в тісто обов'язково додають харчові кислоти (лимонну чи оцтову). На відміну від інших видів тіста в рецептурі здобного прісного тіста передбачена рідина і менша кількість цукру і жиру. Рідина сприяє утворенню клейковини, яка надає тісту в’язкості, тому якість напівфабрикату значною мірою залежатиме від розпушувачів. Здобне прісне тісто готують двох видів: солодке здобне тісто (для ватрушок, печива, солодких пирогів) несолодке здобне тісто ( для кулеб’як, пирогів )

Сировину для приготування прісного здобного тіста використовують охолодженою, борошно - із середнім вмістом слабкої клейковини. Замішують тісто швидко у прохолодному приміщенні ( 17-18 градусів), сформовані вироби одразу випікають. Навіть при нетривалому зберіганні тіста в теплому приміщенні воно втрачає здатність підніматися під час випікання. Щоб зменшити процес газоутворення і зберегти розпушуючу властивість соди, її перемішують з борошном і додають у тісто наприкінці замішування. Борошно перемішують із содою і просіюють. Сметану, яйця, цукор, сіль, кислоту перемішують до розчинення солі і цукру. Заздалегідь розім’яте масло або маргарин збивають до пластичного стану протягом 5-8 хв., поступово додають суміш сметани з яйцями, потім борошно і швидко протягом 20-30 с. замішують тісто. Кислота в сметані, стискаючи із содою, утворює вуглекислий газ, який при тривалому вимішуванні випаровується, від чого вироби виходять щільними.

Технологія приготування пельменів із м’яса.

Приготування тіста. У просіяне борошно додають воду, в якій розчинені сіль, цукор, яйця і замішують тісто однорідною консистенції. Тісто залишають на 20-30хв, закривши серветкою для набухання клейковини і надання йому еластичності.

Приготування фаршу.         М’ясо і цибулю подрібнюють на м’ясорубці, додають сіль, перець, цукор, холодну воду і ретельно перемішують.

Тісто розкачують шаром 1,5-2мм , краї розкачаного шару на ширину 5-6см змащують яйцями. На середину змащеної смужки, вздовж неї, кладуть рядками кульки фаршу масою 7-8г на відстані 3-4см одна від одної. Потім краї змащеної смужки тіста піднімають, накривають фарш, після чого вирізають пельмені спеціальними формочками з затупленим обідком. Маса 1 шт 12-13г. Обрізки тіста без фаршу використовують при повторному розкачуванні.

Сформовані пельмені викладають в один ряд на посипані борошном дерев’яні лотки і до варіння зберігають при температурі нижче від 0ºС.

При виготовленні пельменів промисловим способом застосовують спеціальні пельменні півавтомати.        Пельмені варять 5-7хв у киплячій воді. На 1кг пельменів - 4л води і 20 г солі, варять при слабкому кипінні. Готові пельмені обережно виймають з шумівкою або друшляком, дають стекти воді і відпускають. При відпусканні поливають маслом, оцтом посипають перцем.

Вимоги до якості. Пельмені - правильної форми, однакової величини, поверхня гладенька, добре защипані. Смак і запах відповідають виробу з прісного тіста, з ароматом начинки. Не допускають сторонні запахи і присмаки. Консистенція - щільна, м’яка, начинка соковита, м’яка.

Технологія приготування вареників.

Вареники з прісного здобного тіста

Вареники - одна з найпоширеніших страв з прісного тіста з начинкою. Остання могла бути пісною чи скоромною - залежно від християнського календаря. Як начинку використовували сир, смажену капусту, варену товчену картоплю, мак, калину, вишні та інші ягоди, яблука, варені й товчені сухофрукти (сушину), варену квасолю, горохове пюре, пшоняну чи гречану кашу й навіть борошно. Борошняна начинка була типовою для Полтавщини та Південної Чернігівщини. Для цього підсмажували сало, доки воно не перетворювалось на суху жовту шкварку, і у киплячий смалець, розмішуючи, додавали борошно.

До вареників із сиром, фруктами чи ягодами додавали сметану або ряжанку. Запивали їх холодним свіжим або кислим молоком. У повсякденному меню українського селянина вареники зустрічалися нечасто, вони були окрасою недільного й святкового столу. Вареники входили також до складу урочистих трапез (весілля, хрестини, поминки, гостини, храмові свята), їх варили на толоку й обжинки. Вареники були обов'язковою стравою, котру несли молодій дівчата-дружки на другий день весілля, а жінки - породіллі. При цьому примовляли: щоб повна була завжди, як вареник. У цих випадках вареники символізували продовження роду.

Часто замість "вареники" вживають іншу назву - "пироги". Так ось пироги, то ті самі вареники, відрізняються вони тільки назвою.

Тісто для вареників приготовляють з пшеничного борошна, води, яєць і солі. Причому воду слід брати холодну, а не теплу, оскільки холодна вода довше тримає вологу, тісто довго не висихає і при виготовленні, вареників добре злипається. Тісто ж повинно бути середньої густоти, бо густе тісто важко розкачувати, а також важко ліпити з нього вареники. Щоб зліпити вареник напівкруглої форми, з розкачаного тіста склянкою вирізують круглі коржики, кладуть на середину начинку і зліплюють напівкруглі краї вареника.

Для виготовлення тіста для вареників на 3 склянки пшеничного борошна - 0.75 склянки води, 1 яйце, 0.5 чайної ложки солі.

Вареники по-селянському. Готове тісто розкачують шаром завтовшки 1,5 мм, виїмкою вирізують кружальця, на які кладуть начинку, і защипують у вигляді півмісяця. Приготування начинки: розсипчасту гречану кашу з"єднують із сиром, пасерованою на салі цибулею, перемішують. Варять вареники у киплячій підсоленій воді 5-7 хв. Виймають, кладуть у друшляк, дають стекти воді, заправляють поливкою. Приготування поливки: на салі пасерують цибулю і додають сметану, доводять до кипіння. Тісто для вареників - 82; для начинки: сир - 51/50, крупа гречана - 20, маса каші - 42, цибуля ріпчаста 13/11, сало шпик - 10,4/10, маса пасерованої цибулі з салом - 13; маса начинки - 103; маса напівфабрикату - 185, маса готових вареників - 200; для поливки: цибуля ріпчаста - 13/11, сало шпик - 10,4/10; маса пасерованої цибулі з салом - 13, сметана - 7, маса поливки - 20. Вихід - 230. Вареники, запечені у сметані. Дріжджове тісто розкачують шаром завтовшки 1,5-2 мм у вигляді прямокутника, який розрізають на квадрати розміром 7х7 см.

Для начинки сир перетирають, заправляють яйцями, цукром, сіллю, добре, перемішують. Підготовлену начинку кладуть на середину квадратиків, краї з"єднують, защипують, надаючи вареникам форми трикутників, залишають для вистоювання 5-10 хв.

Локшина домашня. Борошно пшеничне-875, борошно для підсипання-60, яйця - шт., вода - 175, сіль - 25. Вихід підсушеної локшини - 1000.

Просіяне пшеничне борошно вищого або 1 сорту насипати гіркою на стіл з дерев’яною кришкою, посередині зробити заглиблення, в яке налити холодну воду з розчиненими у ній сіллю й яйцями.

Замісити круте тісто, витримати його 20-30 хв. Потім готове тісто покласти на стіл, посипаний борошном, і розкачати шаром 1-1,5мм завтовшки. Пересипані борошном шари тіста злега підсушити на повітрі, скласти у 3-4 шари і нарізати на смужки 35-48 мм завширшки, а потім у поперек соломкою 3-4 мм завширшки.

Локшину розсипати на фанерні лотки шаром 1 см і висушувати при температурі 40-50 0С. Використовують для приготування перших страв і гарнірів.

Млинці. Для млинців готують тісто безопарним способом рідкої консистенції, співвідношення борошна і води 1:1,65. Борошно пшеничне - 72, яйця 1/10 шт, цукор - 3, маргарин столовий - 3, вода -115, дріжджі(пресовані) - 3, сіль - 1,5, маса тіста - 195, маргарин столовий - 5 або кулінарний жир, або олія для смаження - 4, маса готових млинців - 150, масло вершкове - 10 або сметана - 20, або джем, повидло - 20,2, або мед - 15,2, або ікра - 25,5, або кета - 38, або сьомга - 3, або оселедць - 52. Вихід - 160/170/160/170/165/175

У невеликій кількості води або молока розчинити сіль, цукор, додати попередньо розведені дріжджі, суміш процідити, з’єднати з рештою води підігрітої до температури 35-40 0С, додати борошно, яйця і перемішати до утворення однорідної маси, потім додати розтоплений жир і знову перемішати. Тісто поставити у тепле місце на 3-4 годи. У процесі бродіння його перемішують. Щоб млинці були більш пористими, білки яєць збити, ввести наприкінці бродіння і запарити тісто киплячим молоком.

Випікати млинці з обох боків на розігрітих сковородах, змащених жиром. Товщина млинців має бути не менш як 3 мм, Подавати по 3 шт на порцію.

Вимоги до якості виробів із тіста. Вироби з тіста повинні мати правильну форму, рівномірно засмажену верхню кірочку, без тріщин, надривів, яка щільно прилягає до м’якушки. Колір кірочки світло-золотистий або світло - коричневий. Тісто добре пропечене, еластичне, при легкому надавлюванні пальцем набуває первинної форми, не крихке, рівномірно пористе, без пустот.

Смак і запах відповідати вимогам виробу і його складу, проте без присмаку гіркості, надмірної кислотності. Не допускаються сторонні запахи і присмаки.

Готові вироби зберігають у чистому, сухому, світлому приміщенні з температурою 6-20 0С у лотках. При цьому їх укладають рядами так, щоб вироби не втратили форми. Строк реалізації 24 год. При більш тривалому зберіганні вироби черствішають, внаслідок зміни стану крохмалю і білків. М’якушка стає сухою, твердою,крихкою. Кірочка втрачає пружкість, стає зморшкуватою. Об’єм виробів зменшується.

якість борошно тісто м’ясо

РОЗДІЛ 2. Організація роботи

.1 Організація роботи, інвентар, обладнення

Робоче місце кухаря- частина виробничого цеху, пристосоване для виконання тих чи інших виробничих операцій, оснащене необхідним устаткуванням і інвентарем. Робоче місце може бути спеціалізованим чи універсальним. Спеціалізовані робочі місця обладнують для виконання однієї якої-небудь операції з постійним набором інструментів. Такі місця організують на великих підприємствах при чіткому поділі праці по операціям, що підвищує продуктивність праці, дозволяє ущільнювати і раціонально використовувати робочий час.

Універсальні робочі місця призначені для виконання однотипних, а іноді і різних операцій. Устаткування таких місць різноманітне і змінюється в залежності від виконуваної роботи. Площа кожного робочого місця повинна бути достатньою для зручної роботи. Сучасні виробничі столи крім стільниці оснащені цілим рядом полиць, шухляд, що забезпечує правильне збереження дрібного устаткування й інвентарю і посуду. Джерело світла повинне бути ліворуч від робочого місця на відстані не більш 6 - 7 м. Для забезпечення безпеки в роботі встановлюють огородження, щитки, запобіжні пристрої. Ножі зберігають у спеціальному пристосуванні у краю стола або на стіні.