Материал: Особливості психофізіологічних функцій підлітків, що проживають на забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС території

Особливості психофізіологічних функцій підлітків, що проживають на забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС території

Міністерство освіти і науки України

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Кафедра анатомії, фізіології та фізичної реабілітації

Курсова робота

Особливості психофізіологічних функцій підлітків, що проживають на забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС території

Лапа Катерина Петрівна

Черкаси 2015

Зміст

Вступ

Розділ 1. Огляд літератури

.1 Іонізуюче опромінення та його види

.2 Механізм та біологічні наслідки дії іонізуючого опромінення на організм людини

.3 Соціально-медичні аспекти наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції

.4 Особливості психофізіологічних функцій підлітків

.4.1 Властивості уваги підлітків

.4.2 Механізми пам’яті підлітків

.4.3 Інтелектуально-емоційний розвиток підлітків

Розділ 2. Методи дослідження психофізіологічних показників уваги та пам'яті

.1 Організація дослідження

.2 Методика дослідження пам’яті

.3 Методика дослідження емоційного реагування

.4 Методика дослідження уваги

.5 Методики дослідження рівнів розвитку інтелекту підлітків (IQ)

.6 Методики статистичної обробки результатів

Розділ 3. Результати дослідження та їх обговорення

.1 Психофізіологічні показники пам'яті підлітків

.2 Психофізіологічні показники уваги підлітків

.3 Особливості функціонування емоційної сфери у підлітків, що мешкають у зоні посиленого радіоекологічного контролю

.4 Показники інтелектуального розвитку підлітків

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. В результаті аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році відбулося радіоактивне забруднення значних територій як у нашій країні, так і за її межами. За масштабами і можливими наслідками для населення і навколишнього середовища аварія на ЧАЕС виявилася найбільшою і найважчою за всю історію використання атомної енергії. Ця небезпечна екологічна ситуація, що торкається і території нашої Черкаської області впливає на захворюваність, природний приріст населення та на інші показники здоров'я. Це підтверджують медичні обстеження, які свідчать, що після аварії на ЧАЕС смертність людей збільшилась у багато разів від попередніх років. Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи. Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження роботи.

Об'єктом дослідження виступають психофізіологічні особливості підлітків, які мешкають на радіаційно-забрудненій території у віддалений від аварії період.

Предмет дослідження - функціонування пізнавальної та емоційної та психофізіологічної сфери дітей шкільного віку, які мешкають на радіаційно-забрудненій території у віддалений від аварії період.

Метою дослідження було встановити особливості психофізіологічний функцій підлітків, що проживають на забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС території.

Згідно мети, поставлено наступні завдання:

виявити особливості емоційного стану підлітків, що проживають в зоні РЕК;

дослідити особливості пам’яті підлітків із зони РЕК;

визначити рівень IQ підлітків із радіаційно-забрудненої території порівняно з контрольною групою;

дослідити властивості уваги підлітків, що мешкають на радіаційно-забрудненій території.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше виявлено особливості функціонування пізнавальної та емоційної сфери школярів в умовах радіаційного впливу у віддалений від аварії на ЧАЕС період в Канівському районі, Черкаської області.

Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані для розробки та проведення профілактичних та корекційних заходів до збереження здоров’я підлітків.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів з оглядом літератури, описом методів дослідження і результатів дослідження, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.

Текст курсової роботи викладений на 45-ти сторінках друкованого тексту, ілюстрований 10-ма рисунками та однією таблицею.

Матеріали курсової роботи доповідалися на XVII Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених «Родзинка - 2015» [24:230].

Розділ 1. Огляд літератури

.1 Іонізуюче опромінення та його види

Перш ніж розглядати дію іонізуючого опромінення, згадаємо передумови виникнення цього явища. Розпочнемо з будови атому. Атом складається з ядра та електронної оболонки. Ядро в свою чергу складається з двох типів часток: це позитивно заряджені протони та нейтрони, які не мають заряду. Кількість протонів завжди дорівнює кількості електронів - негативно заряджених часток. Тому атом завжди знаходиться у незбудженому стані, тобто є нейтральним. Кількість нейтронів може і не дорівнювати кількості протонів. Елементи, які мають однакову кількість протонів, але різну кількість нейтронів називаються ізотопами. Ядра, які мають велику кількість протонів дуже нестабільні, тому від ядра може відриватися компактна частина, яка складається з двох протонів та двох нейтронів. Цю частинку назвали - α-часткою. Від збудженого атому відривається пара електронів - це β-частки. Енергія, яка виділяється при відриві електронів випромінюється у вигляді квантів, які формують - γ-частки. Маса та розміри часток різна, тому і проникність різна у всіх трьох видів випромінювання. Найбільша вона у γ-часток, найменша - у α-часток. Сила ж дії навпаки найбільша у - α-часток, а найменша - у γ-часток [40: 73].

Розглянемо радіоактивний розпад на прикладі урану-238. Період напіврозпаду показує, що за цей проміжок часу розпадається близько половини радіонуклідів даного типу. Наприклад, за час, який дорівнює одному періоду напіврозпаду, залишаються незмінними 50 із 100 атомів, ще за один період - 25 із 50 і так далі по експоненціальному закону [26:104].

Далі ми будемо користуватись деякими термінами радіобіології, тому згадаємо їх.

Поглинута доза - кількість енергії іонізуючого опромінення, яку поглинуло опромінене тіло (тканини організму), в перерахунку на одиницю маси. Поглинена доза в системі СІ вимірюється в греях (Гр). 1 Гр = 1 Дж/кг. Ще цю дозу вимірюють в радах (рад, rad). 1 рад = 0,01 Гр.

Еквівалентна доза - це поглинута доза, помножена на коефіцієнт, який враховує різну чутливість окремих тканин до опромінення. Як відомо різні тканини та органи мають різну чутливість до опромінення [40:114].

Цю дозу вимірюють в системі СІ в зівертах (Зв, Sv). 1Зв = 1 Дж/кг. Цю ж дозу вимірюють в берах (бер, rem). 1бер = 0,01 Зв.

Додавши всі дози, отримані групою людей, одержимо колективну ефективну, еквівалентну дозу, яку вимірюють в людино-зівертах (люд-Зв).

Так як багато радіонуклідів розпадається дуже повільно і опромінювання організму продовжується, то багато поколінь людей отримають колективну ефективну еквівалентну дозу від певного джерела іонізуючого опромінення. Таку дозу назвали повна (очікувана) колективна ефективна еквівалентна доза [28:254].

Взагалі розрізняють два види опромінення: зовнішнє - опромінення без проникнення всередину організму, та внутрішнє, яке відбувається в зв'язку з тим, що радіонукліди потрапивши в організм (з повітрям, їжею, водою або через пошкодження шкіри) фіксуються в ньому і опромінюють прилеглі тканини та органи - цей вид опромінення самий тяжкий [29:96].

1.2 Механізм та біологічні наслідки дії іонізуючого опромінення на організм людини

Здатність руйнувати хімічні речовини і викликати ланцюгові реакції мають рентгенівські промені та γ-промені. Такою ж активністю володіють α та β-промені, але з меншою проникністю. Рентгенівські промені та іонізуюче опромінення можуть бути об'єднані в одну назву - іонізуюча радіація, тобто здатність іонізувати своїми променями. Цю здатність і було покладено в механізм визначення 1 рентгену - це така кількість опромінення, при поглинені якої повітрям об'ємом 1см³ при 0 С° та 760 мм рт.ст. утворюється 2,08*109 пар іонів [12:68].

Взагалі дію іонізуючої радіації на організм людини можна поділити на декілька етапів.

. Опромінення. α та β-частки проникають до організму і втрачають свою енергію внаслідок енергетичних взаємодій з електронами, поблизу яких вони проходять. γ-промені та рентгенівські передають свою енергію кількома шляхами, але всі вони зводяться до електричних взаємодій.

. Електричні взаємодії. При збільшенні енергії, яку атому передали опромінюючі частки, електрон відривається від атому та стає негативно зарядженим, а атом набуває позитивного заряду. Ці перетворення мають назву процес іонізації. Відірваний електрон може і далі іонізувати інші атоми.

. Фізико-хімічні перетворення. Вільний електрон та іонізований атом довго у такому стані знаходитись не можуть і вступають в ланцюг складних реакцій, в результаті яких утворюються нові молекули, а також вільні радикали, які відрізняються великою реакційною здатністю.

. Хімічні перетворення. Вільні радикали взаємодіють один з одним та іншими молекулами і, через ланцюг певних перетворень, можуть викликати хімічну модифікацію важливих у біологічному відношенні молекул, що необхідні для нормального функціонування клітини.

. Біологічні перетворення. Це цілком біохімічні перетворення, що можуть призвести до загибелі або до утворення ракових пухлин.

Перший, другий, третій, четвертий етапи проходять за дуже малий проміжок часу - долі секунди. Тривалість же п'ятого періоду від декількох секунд до десятирічь [11:117].

Наприклад, при опроміненні пацюків у кисні дозою в 500 рентген гинуть усі пацюки. Якщо створити нестачу кисню, то при 500 рентген виживають усі, а загибель настає тільки при 900 рентген [9:120].

Взагалі, опромінення великими дозами радіації - це хімічне отруєння організму, за рахунок утворених під дією вільних радикалів нових активних хімічних речовин [28:28].

Радіонукліди здатні накопичуватись в організмі. Так радіоактивний натрій швидко виводиться з організму, а Р³² та Su⁹⁰ накопичується в кістковій тканині, чим порушує кровотворення та саму тканину. Радіоактивний йод дуже швидко займає місце в щитоподібній залозі, входить в будову йодовмісних гормонів та розноситься по всьому організму, а у самій залозі сприяє перетворенням, які ведуть до новоутворень [40:58].

Експериментально доведено, що летальна доза опромінення для людини становить 400 рентген, а доза, яка веде до клінічних наслідків - 200 рентген [9:35-36].

Можливі біологічні наслідки опромінення людей поділяють на соматичні та генетичні. Соматичні ефекти опромінення поділяються на стохастичні та нестохастичні [26:92].

До стохастичних соматичних ефектів належать пошкодження, імовірність виникнення та ступінь важкості яких зростають відповідно до збільшення дози опромінення, а для виникнення існує дозовий поріг. До них відносять локальні не злоякісні пошкодження шкіри, злоякісні новоутворення індуковані опроміненням. Не стохастичні ефекти виникають при достатньо високих дозах опромінення.

Радіаційне опромінення це утворення гідроперекису та перекису водню. Також воно ініціює реакцію систем антиоксидантного захисту і систем нейрогуморальної регуляції. Всі ці процеси відповідають концепції радіаційного стресу.

Важливу роль у процесах пошкодження при опроміненні відіграють продукти переокисного окислення ліпідів (ПОЛ), які порушують структурно-функціональну організацію біологічної мембрани [29:25].

Продукти ПОЛ є основним пошкоджуючим фактором впливу радіації на організм. У той же час ПОЛ може активуватися в організмі і в ряді інших процесів у нормі та патології. Відомо, що вільне радикальне окислення складає необхідну ланку таких життєво важливих процесів, як перенесення електронів багатьма флавіновими ферментами, окислювальне фосфорилювання в мітохондріях, проведення нервового імпульсу і клітинний поділ. ПОЛ постійно відбувається в клітинних мембранах, змінює їхній ліпідний склад, а тим самим активність ліпідзалежних мембранно-зв’язаних ферментів, до яких належать майже всі основні ферменти організму[14:137].

Надлишок продуктів ПОЛ активується в організмі й за багатьох інших умов. Наприклад, при гіпербаричній оксигенації, при авітамінозі Е, високих фізичних навантаженнях, гіпоксії і т. ін. (Б.Є. Мельник, М.С. Кахана, та інш., 1981). Відомо ряд ферментів які нейтралізують вільні радикали. Супероксидисмутаза дисмутує О - радикал з утворенням Н₂О₂, який у свою чергу з високою швидкістю руйнується каталазою. Органічні перекиси ліпідів, які утворюються під впливом ПОЛ у біомембранах, знешкоджується глютатіонпероксидазою, наступне відновлення глютатіону здійснюється глютатіонредуктазою.

Лише ОН-радикал, найбільш короткоживучий з ініціаторів ПОЛ, не інактивується спеціальною ферментативною системою, а захист від нього забезпечується вмонтованими в мембрану альфатокоферолом (ліпідний шар). Менш істотна роль таких антиоксидантів як убіхінон, ретиналь [11:59-61].

При вивченні наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вчені прийшли до трьох основних висновків:

. Механізм реалізації біологічних ефектів малих доз радіації низької інтенсивності може здійснюватися переважно непрямим шляхом. Основними пошкоджуючи ми агентами є продукти ПОЛ. Ефективними засобами захисту є метало-ферментні системи, антиоксиданти і фосфоліпіди мембранного комплексу. Основною мішенню є мембранні структури клітини.

. Медико-біологічні ефекти малих доз радіації, які формуються зовнішнім та внутрішнім опроміненням організму за рахунок радіонуклідів, які випали внаслідок різних аварійних ситуацій, не пояснюються раніше вивченими і встановленими радіобіологічними залежностями "доза-час-ефект'. У зв'язку з цим спроби передбачення медико-біологічних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на основі використання розрахунків та математичних моделей, запозичених з інших аварійних ситуацій не обґрунтовані.

. Ефекти що спостерігаються можуть значною мірою бути обумовлені характерною динамікою радіаційного впливу: спочатку короткочасна експозиція у великих дозах ''ударних'' потім триває опромінення в над фонових рівнях, яке включає істотну внутрішню компоненту дози котра формується високо біологічно активними випромінювачами. У цьому випадку "доопроміненя" відбувається на фоні зниження антиоксидантних та компенсаторних можливостей організму.

.3 Соціально-медичні аспекти наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції

Як показали дослідження, перше місце по патологіям, які викликало опромінення, зайняла центральна нервова система зокрема її гемодинаміка. Це головні болі, коливання артеріального тиску, порушення церебральної гемодинаміки ауторегуляторних механізмів - в основному, це зміна тонусу артеріальних мозкових судин середнього та мілкого калібру, знищення кровонаповнювання мозку, венозна дисциркуляція.

На другому місці дихальна система: хронічні бронхіти, хронічні риніти, часті гострі респіраторні захворювання, підвищення рівня захворювань на бронхіальну астму, онкологічні пухлини, особливо у тих, хто палив регулярно і досить довго.