Особливу увагу варто звернути на статистичну інформацію органів прокуратури. Виявляється більшості злочинам, відповідальність за вчинення яких передбачена за ст. 209 КК України, передували кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності. Тобто особи, що мали спеціальні повноваження, використовували їх у своїх особистих цілях, що свідчить про низку негативних факторів: недосконалий добір кадрів, професійна деформація, неефективність реагування правоохоронних органів, «панібратство» тощо. Крім того, суттєва кількість кримінальних правопорушень, що були предикат- ними діяннями, зафіксована у сфері здійснення міжнародно-економічної діяльності, що підтверджує існування офшорних рахунків. Натомість злочин, передбачений ст. 209-1 КК України «Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», був зафіксований лише 1 раз за звітний період 2020 р. І хоча щодо більшості злочинів, що передбачені ст. 209 та 209-1 КК України, було закінчено кримінальне провадження і справа була направлена до суду, але все ж у практиці є випадки, де було закрите кримінальне провадження за підставою відсутності відомостей щодо місцезнаходження підозрюваного. Також цікавими є той факт, що майже всі особи, що знаходились у складі організованої групи чи злочинної організації, вчиняли злочини на підставі існування корумпованих зв'язків в органах влади та управління і бюджетній сфері. Такі ЗО та ГО здійснювали протизаконну діяльність протягом тривалого часу - від одного до шести років, що говорить про налагоджену систему управління в організаціях та стійкість зв'язків злочинців з іншими особами, що так чи інакше знали про злочини.
Розглянувши особливості діяльності правоохоронних органів щодо протидії та боротьби із легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, в Україні пропонуємо звернути увагу на міжнародну практику вирішення зазначеної проблеми.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють та встановлюють основні правила щодо протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, є Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин від 20 грудня 1988 р., Декларація принципів Базельського комітету банківського нагляду 1988 р. Хоча ці законодавчі акти є законодавчим фундаментом для боротьби з відмиванням доходів, слід звернути увагу на не менш важливий орган, що розробляє політику та сприяє її виконанню у сфері легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, FATF (Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом). Ця організація була створена у 1989 році країнами «великої сімки», що свідчить про міжнародний рівень. FATF розробляє рекомендації та послідовні кроки у боротьбі з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення та фінансуванню тероризму. Але оскільки кожна країна має свою специфічну систему управління, структуру та інші внутрішні особливості, що не дозволяють прямо запровадити ідеї FATF, організація встановила міжнародні стандарти, що дозволяють адаптувати рекомендації до конкретних обставин.
Також не менш корисним досвідом є й досвід країн Євросоюзу, що протягом тривалого часу відносять до суб'єктів фінансового моніторингу нотаріусів та адвокатів. Такий крок грає важливу роль у протидії та боротьбі з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом. Адже кожен адвокат чи нотаріус під час виконання своїх обов'язків зобов'язаний повідомити про підозру про вчинення фінансових махінацій, навіть якщо підозра виникає у зв'язку з наданням правової допомоги клієнту. Такий механізм є досить ефективним, адже таким чином відбувається запобігання злочину на стадії замаху.
Висновки
Легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом, є доволі поширеним негативним явищем в Україні, зокрема серед осіб, чия професійна діяльність пов'язана з реалізацією повноважень державних органів. Нами було з'ясовано, що на законодавчому рівні фактично лише один орган державної влади - Державна служба фінансового моніторингу, має функцію боротьби та протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Такі правоохоронні органи, як Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро України, органи внутрішніх справ, також проводять роботу, що полягає в боротьбі з відмиванням доходів. Але аналіз статистичних джерел яскраво демонструє, що повернення незаконно здобутих коштів до державного бюджету відбувається вкрай повільно. Для вирішення цієї проблеми необхідно звернути увагу на досвід європейських країн, де використовуються єдині міжнародні стандарти із протидії та боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом.
Література
1. Клочко А.М. Окремі питання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, у банківській сфері. Форум права. № 1.2014. С. 228-232.
2. Гончаренко В.Г. Юридичні терміни. Тлумачний словник: 2-ге вид. / уклад. В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін.; за ред. В.Г. Гончаренка. Київ: Либідь, 2004. 320 с.
3. Базилюк А.В. Роль законодавства у формуванні реалізації схем відмивання грошей та мотивація виводу капіталу за кордон. Економічний часопис ХХІ. 2002. № 5. С. 11-13.
4. Попович В.М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки: монографія. Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. 546 с.
5. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 року. № 2341-Ш. Дата оновлення: 14.11.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page10 (дата звернення: 16.12.2020).
6. Про затвердження Положення про Державну службу фінансового моніторингу України: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.2015 р. № 537 Дата оновлення: 01.08.2020. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/537-2015-%D0%BF#Text (дата звернення: 16.12.2020).