Материал: Основні особливості функціонування фінансового ринку України та його роль у економічній системі України

Основні особливості функціонування фінансового ринку України та його роль у економічній системі України

Зміст

Вступ

Розділ І. Сутність фінансового ринку та організація управління ними

1.1. Поняття і сутність фінансового ринку

1.2.   Мета, принципи і завдання організації управління фінансовим ринком держави

Розділ ІІ. Аналіз стану фінансового ринку України

.1. Аналіз фінансово-економічних показників формування фінансового ринку України

.2. Вплив держави на стан фінансового ринку України

Розділ ІІІ. Напрями вдосконалення фінансового ринку у економічній системі України

.1. Основні напрями вдосконалення фінансового ринку

.2. Досвід зарубіжних країн щодо функціонування фінансового ринку в цілому

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. Розвиток та становлення фінансового ринку України є необхідною передумовою розвитку інших секторів економіки держави. Добре функціонуючий страховий ринок, розвинені небанківські кредитні установи, пенсійні фонди та інші фінансові установи сприяють стабільному та прогнозованому розвитку усіх економічних процесів у суспільстві. Акумулюючи значні обсяги грошових коштів, фінансові установи є потужним джерелом інвестицій в економіку країни, що розвивається досить динамічно.

Актуальність цього напряму дослідження обумовлена рядом причин. По-перше, потребою обґрунтування дослідження проблем, що мають місце на фінансовому ринку України. По-друге, відсутністю у вітчизняній науці теоретичних розробок правового характеру, що визначають здійснення регулювання фінансового ринку. По-третє, потребою в ефективних, у практичному відношенні, рекомендаціях стосовно подальшого розвитку та становлення фінансового ринку України.

Фінансовий ринок - складова фінансової системи держави. За своєю суттю це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб’єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інститутами. Фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати лише в ринкових умовах.

За допомогою фінансового ринку, як правило, мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси або ресурси, що мали обумовлене раніше цільове призначення. Наявність фінансового ринку - об’єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави.

Кругообіг коштів, що опосередковує економічну діяльність у державі, здійснюється постійно, проте в процесі цього руху коштів може настати час, коли їхня частка вивільняється з кругообігу на окремо взятому підприємстві або в організації, чи у конкретного громадянина. Інші суб’єкти економічного процесу в цей же час відчувають тимчасову потребу в коштах. Фінансовий ринок здатний задовольнити інтереси кожного з них.

Фінансовий ринок є життєво важливим для зростання, розвитку і стабільності ринкової економіки. Ринки фінансових послуг підтримують корпоративні ініціативи, фінансують використання нових ідей і полегшують контроль фінансового ризику. Більше того, оскільки дрібні інвестори з часом будуть розміщувати все більшу частку своїх грошей у взаємних фондах та інших фондах колективного інвестування, ринки фінансових послуг паперів стають істотно важливими для персонального добробуту і пенсійного планування.

Теоретичні засади та практика організації фінансового ринку досить масштабно досліджуються в наукових працях українських вчених Л. Алексеєнко, О. Барановського, З. Васильченко, А. Вожжова, В. Гейця, В. Корнєєва, З. Луцишин, Б. Луціва, І. Лютого, В. Міщенка, А. Мороза, С. Науменкової, Л. Примостки, М. Савлука, О. Смолянської, В. Унинець-Ходаківської, Н. Шелудько та інших. Вагомий внесок у розробку цієї тематики зробили і російські вчені-економісти, зокрема А. Басов, В. Колесніков, Ю. Львов, Я. Міркін, В. Торкановський та інші. Дослідженням цієї теми також займалися провідні вітчизняні та закордонні фахівці цієї сфери - Т.В. Галенко, В. Гембала, А.П. Ковалева, А.В. Мертенса, Б.Б. Рубцева та ін.

Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та іноземних вчених - економістів з даної проблематики, слід зауважити, що в умовах динамічного розвитку світового фінансового ринку існує потреба в подальшому дослідженні теоретичних засад та практичних аспектів щодо удосконалення та активізації фінансового ринку України. Зазначене обумовило вибір теми роботи, її мету, основні завдання, предмет, об’єкт та методологію дослідження.

Таким чином актуальність досліджень в галузі розвитку вітчизняного ринку фінансових послуг на сьогодення важко перебільшити.

Мета курсового дослідження - вивчити основні особливості функціонування фінансового ринку України, його роль у економічній системі України

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

- розглянути поняття і сутність фінансового ринку;

-        визначити мету, принципи і завдання організації управління фінансовим ринком держави;

         дослідити особливості функціонування фінансового ринку та основних його сегментів;

         окреслити перспективи розвитку фінансового ринку України;

         розглянути основні напрями вдосконалення фінансового ринку та досвід зарубіжних країн щодо функціонування фінансового ринку в цілому.

Предметом дослідження є дослідження основних аспектів функціонування фінансового ринку.

Об’єктом дослідження виступає фінансовий ринок України.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України з питань розвитку фінансового ринку; аналітичні матеріали Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України; наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних учених у сфері розвитку фінансових ринків; статистичні матеріали Державної служби статистики України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; публікації міжнародних економічних організацій; інформаційні ресурси мережі Інтернет.

Методи дослідження. Для досягнення мети курсової роботи використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів пізнання економічних явищ, процесів та економічного аналізу їх взаємозв’язків: історико-логічний - при дослідженні сутності фінансового ринку у процесі історичної еволюції; діалектичний - для розкриття теоретичних засад розвитку фінансового ринку; системний - для дослідження інституційної структури фінансового ринку; методи аналізу, синтезу та порівняння - у процесі здійснення оцінки фінансового ринку України.

Курсова робота складається зі вступу, основної частини, висновку. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, висвітлюються особливості функціонування світового та національного фінансових ринків, досліджуються перспективи розвитку українського ринку фінансових послуг та можливості інтеграції України в світовий фінансовий простір. У висновках сформульовано основні висновки по дослідженню, в додатках наведено допоміжний ілюстративний матеріал.

Розділ І. Сутність фінансового ринку та організація управління ним

1.1 Поняття і сутність фінансового ринку

Для з’ясування економічної сутності феномену «фінансовий ринок» необхідно акцентувати увагу на двох поняттях - ринок та фінанси. Поняття ринку економісти пов’язують з відносинами купівлі-продажу, або із сукупністю інститутів, що забезпечують можливість спілкування продавців та покупців різних товарів. Ринок доцільно визначити як стійкі зв’язки (виробничі, економічні, технологічні) між суб’єктами ринкових відносин, які постійно відтворюються, опосередковані механізмом вартості, товарно-грошовими відносинами, попитом та пропозицією. Ринок - механізм, що забезпечує спілкування між покупцем та продавцем товару через попит та пропозицію. Ринок - це взаємовідносини обміну та механізм, що їх забезпечує. Структурно місце фінансового ринку в системі класифікації ринків можна відобразити наступною схемою (рис. 1.1):

Рис. 1.1 Структурно місце фінансового ринку в системі класифікації ринків

У світовій та вітчизняній фінансовій науці існують різні трактування поняття «фінансовий ринок». На думку О. Басова фінансовий ринок - це сукупність ринкових інститутів, що забезпечують рух грошового капіталу від власників (продавців) до позичальників (покупців). Г. Черніков під ним вбачає «механізм, за допомогою якого встановлюються відповідні правові та економічні взаємовідносини між підприємствами, корпораціями та іншими інституціями, що потребують фінансових коштів для свого розвитку (з одного боку) та організаціями і громадянами, що можуть їх запозичити на певних умовах (з іншого боку)». Я. Міркін розуміє фінансовий ринок як сукупність грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються під впливом попиту і пропозиції з боку різних суб’єктів економіки. На наш погляд, фінансовий ринок - це сфера економічних відносин, які виникають при перерозподілі створеної вартості та її реалізації через обмін грошей на фінансові активи. фінансовий ринок держава

Функції, що виконує фінансовий ринок можна поділити на дві групи: загальноринкові функції, що притаманні будь-якому виду ринків (комерційна, інформаційна, цінова, регулююча та інші) та специфічні функції, що відрізняють його від інших ринків (залучення чи мобілізація фінансових ресурсів; розміщення, тобто розподіл та перерозподіл коштів між галузями, регіонами, областями, заощадження або накопичення коштів, що визначають економічне зростання та підвищення ефективності економічного механізму, страхова) [15] .

Необхідною умовою функціонування фінансового ринку є формування у інвесторів фіктивного капіталу (ФК), що представлений у цінних паперах (ЦП), який дає його власнику право отримувати доход у вигляді дивідендів та відсотків. Накопичення фіктивного капіталу відбувається за певними законами, тому кількісно та якісно відрізняється від накопичення грошового капіталу. Механізм створення фіктивного капіталу полягає у тому, що він утворюється не у результаті кругообігу промислового (виробничого) капіталу (як грошовий), а у результаті купівлі цінних паперів, які дають право на отримання доходу і формують фіктивні активи. Фіктивний капітал створюють трьома основними фінансовими інструментами: акціями, облігаціями та казначейськими зобов’язаннями.

На ринках діють суб’єкти (продавці, посередники, покупці), які беруть участь у торговельних операціях різних специфічних товарів ринку. Характер поведінки суб’єкта на ринку залежить від мети, яку він поставив перед собою.

Суб’єктами фінансового ринку є: фізичні та юридичні особи; фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила і вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати доход у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку, середню для цього виду діяльності [30].

Суб’єкти фінансового ринку класифікуються за формою та функціями. За формою: господарюючі суб’єкти, домашні господарства, держава, місцеві органи влади. За функціями: емітенти, інвестори, інституційні інвестори, фінансові посередники, інститути інфраструктури ринку.

З урахуванням принципових форм укладання угод на фінансовому ринку, його суб’єктів можна поділити на три групи:

) позичальники (покупці фінансових активів);

) інвестори-кредитори (продавці фінансових активів);

) фінансові посередники.

Позичальники - фізичні та юридичні особи, що залучають вільні грошові кошти кредиторів на розвиток бізнесу або інші цілі. Позичальники - це боржники (дебітори) перед інвесторами (кредиторами). Інвестори - фізичні та юридичні особи як України так і іноземні. Інвестори - це кредитори, які надають тимчасово вільні грошові кошти на фінансові ринки. Фінансові посередники приймають на себе ризик неповернення коштів і виконують страхову функцію; посередники є водночас інститутами інфраструктури фінансового ринку.

Механізм, що здійснює переміщення потоків грошових фондів від населення до виробництва створюється завдяки розвитку інфраструктури фінансового ринку. Інфраструктура фінансового ринку включає наступні структурні утворення: фондові та валютні біржі, комерційні банки, брокерські компанії, інвестиційних дилерів та андеррайтерів, системи міжбіржових і міжброкерських (міждилерських) зв’язків, інвестиційні компанії та фонди, трастові компанії, інвестиційні управляючі, фінансово-промислові групи або фінансові холдингові компанії, фінансові будинки або фінансові супермаркети, страхові компанії, пенсійні фонди, національну депозитарну систему, реєстраторів цінних паперів, інформаційно-консультативні центри, розрахунково-клірингові установи та інші кредитно-фінансові та інвестиційні інститути.

Кругообіг фінансових ресурсів, який відбувається на фінансовому ринку, схематично зображено на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Схема кругообігу фінансових ресурсів у системі фінансового ринку

Склад основних груп учасників фінансового ринку наведено на рис. 1.3.

Доволі численну групу основних учасників фінансового ринку становлять фінансові посередники, які забезпечують зв’язок між продавцем і покупцем фінансових інструментів. Представниками фінансових посередників є фінансові інститути: банки, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, страхові організації, пенсійні фонди, торговці цінними паперами та ін.[27]. В розвинутих країнах фінансові посередники надають багато корисних послуг учасникам фінансових ринків:

- здійснюють розподіл вільних ресурсів за часом;

   сприяють зниженню вартості операцій при одночасному зростанні їхньої кількості (ефект масштабу);

-        об’єднують заощадження своїх клієнтів для здійснення великомасштабних інвестицій на первинному ринку;

         диверсифікують ризик;

         забезпечують рівновагу на ринку капіталів;

         забезпечують існування ліквідних ринків фінансових ресурсів.

Як правило, допоміжні функції здійснюють суб’єкти інфраструктури: біржі, депозитарії, реєстратори, розрахунково-клірингові центри та консалтингові агентства.