Материал: Оптимізація виробничої програми на підприємстві

Плановані показники номенклатури та річного обсягу випуску продукції повинні відповідати середньорічний величиною пропозиції базового підприємства, фірми або цеху. Виробнича програма за номенклатурою та обсягом випуску повинна забезпечувати повне завантаження всіх робочих місць (верстатів) і персоналу (операторів), річний номінальний фонд робочого часу яких у розрахунку на одну одиницю (станок, робочий) становить відповідно близько 4 і 2 тис. ч.

Крім того, при розробці річної виробничої програми необхідно забезпечити максимальний сукупний дохід, високу фінансову стійкість і платоспроможність кожного підприємства. Це передбачає відбір і включення в план виробництва найбільш конкурентоспроможних та високоприбуткових товарів. В американських корпораціях для цього застосовується матриця БКГ, що передбачає різне поєднання чотирьох основних товарів («зірка», «корова», «собака» і «кішка»), що мають найвищі темпи зростання і частку на ринку і, як наслідок, дають фірмі найбільший ефект. Разом з тим науковий аналіз та передовий досвід показують, що дана матриця не є універсальною, а тому в конкретних умовах слід застосовувати інші варіанти вибору, що відрізняються від стандартної стратегії моделі БКГ. Так, на японських фірмах в разі індивідуалізованих продуктів різниця між «зіркою», «коровою» і «собакою» невелика, а ефективність останніх двох не завжди низька. Крім того, є багато продуктів і господарських підрозділів, що відносяться до груп «корова» і «собака», функціональні характеристики яких вигідніше покращувати, ніж згортати виробництво.

По-перше, продукти групи «зірка» мають найбільшу ефективністю відносно таких показників, як рентабельність та ліквідність, а тому фірма повинна мати якомога більше подібних товарів незалежно від ступеня диверсифікації або спеціалізації.

По-друге , у підприємства повинні бути товари групи «зірка» в якості центральної опори своєї виробничої та фінансової діяльності, що підтримує випуск інших продуктів.

По-третє, якщо компанія має можливість модифікувати свій продукт, вона повинна бути в змозі підвищити рентабельність і ліквідність , навіть якщо він належить до «собачої» групі.

По-четверте, модель диверсифікації і матрична модель «зростання-частка ринку» можуть доповнювати один одного. Спеціалізоване виробництво може зростати, якщо продукт не вичерпав свого розвитку і його частка велика на відповідному ринку

В умовах багатопродуктового виробництва крім четирехсекторной матриці необхідно використовувати також раніше запропоновані девятісекторние моделі Як нам видається, на російських підприємствах в умовах економічної невизначеності, виробничої нестабільності та фінансової нестійкості можуть бути використані і більш широкі матриці типу «ефект-випуск».

Загальна (сумарна) виробнича програма підприємства або його підрозділу може бути розрахована у вартісному вимірі множенням річного випуску (попиту ) на ціну одиниці продукції за формулою:

де П про - загальна виробнича програм підприємства, руб.;п , N p , N y , - відповідно річний обсяг продукції, робіт і послуг, шт.;

Ц п , Ц p , Ц y - орієнтовні ринкові ціни одиниці продукції, робіт і послуг, грн. / шт.;

п, р, у - номенклатура продукції, робіт і послуг.

Розмір незавершеного виробництва, планований при розробці річної виробничої програми , може розраховуватися як в натуральних, так і у вартісних показниках. Наведемо формулу для розрахунку НЗВ у грошових вимірниках:

де НЗВ - норматив незавершеного виробництва, руб.;

В с - середньодобовий випуск продукції в натуральних показниках, шт.;

Т ц - тривалість виробничого циклу, днів;

С і - планова собівартість вироби, руб. / шт.;

К НЗ - середній коефіцієнт наростання витрат по виробі, приймається в межах від 0,65 до 0,75.

Валова продукція представляє собою суму річної продукції і зміни залишків незавершеного виробництва підприємства:

Планована виробнича програма на кожному підприємстві повинна відповідати наявним виробничим можливостям або його виробничої потужності.

3.3 Економічна оцінка проекту оптимізації виробничої програми на підприємстві

Високий рівень конкурентного середовища змушує кожну особу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього. При цьому особливе місце у системі показників, які дають можливість визначити доцільність прийнятого господарського рішення, посідає його якість.

В процесі розробки виробничої програми цеху або підприємства виникає необхідність прийняття оптимальних планових рішень.

Під оптимальним рішенням зазвичай розуміється досягнення в заданих умовах максимальних результатів або мінімальних витрат виробництва. У тому і іншому випадку плановикам доводиться мати справу з економічними завданнями, які математики називають екстремальними. Необхідною передумовою знаходження всякого оптимального рішення є, по-перше, вибір критерію оптимальності та, по-друге, встановлення наявних обмежувачів ресурсів

Здатність підприємства вчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння і підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки. [10]

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, передкризовим і кризовим.

Для забезпечення економічної стійкості підприємство повинне мати гнучку структуру капіталу, вміти організовувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самовідтворення.

Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове положення підприємства. І, навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виторгу і суми прибутку і як наслідок погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.. Аналіз ліквідності балансу повинний оцінювати поточну платоспроможність і давати висновок про можливість збереження фінансової рівноваги і платоспроможності в майбутньому. Порівняльний аналітичний баланс і показники фінансової стійкості відбивають сутність фінансового стану. Ліквідність балансу характеризує зовнішні прояви фінансового стану, що обумовлені його сутністю

Проект оптимізації залежить від цілої низки чинників, а саме:

. Людський фактор (необхідний рівень кваліфікації, знань і досвіду, організаторські здібності, дисциплінованість, творча активність; внутрішня культура, правова й екологічна культура, свобода особи; індивідуально-особистісні характеристики; загальний морально-психологічний клімат в організації, ступінь розуміння рішень, що зумовлює відповідне ставлення до справи; очікувана винагорода у випадку успіху чи, навпаки, острах можливого покарання в разі невдачі);

. Інформаційний фактор (структура інформації та системи інформаційного забезпечення,рівень забезпечення інформацією);

. Організаційний фактор (здатність організації вчасно перешикуватися для усунення нестатків проблеми відповідно до умов, що змінилися, пристосуватися до них); своєчасність виявлення проблеми та наявність необхідного запасу часу для виходу з наявної ситуації; стабільність, надійність функціонування організації, її стійкість до різного роду перешкод);

. Матеріальний фактор (наявність необхідних ресурсів (природних, технологічних, інформаційних тощо), можливість вільного маніпулювання ними).

Тобто, стійкий фінансовий стан підприємства, у свою чергу, впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрати грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективне його використання

ВИСНОВКИ

Таким чином, головною метою державного уряду є: підвищення ролі вугільної промисловості у забезпеченні енергетичної безпеки держави і сприянні розвитку вітчизняного металургійного комплексу; реформування відносин власності та удосконалення системи управління галуззю; удосконалення ринку вугільної продукції; фінансове оздоровлення підприємств вугільної промисловості; підвищення рівня безпеки та охорони праці шахтарів

Я впевнена, що вугільна галузь може стати стабільною. Вугільний сектор - це сектор, який постійно патронує Президент і прем’єр. Це той сектор, який формує унікальну енергетичну ситуацію України. Сектор, який має майбутнє. Сектор, який ніхто не збирається згортати за обсягами, навпаки, ставлять завдання на зростання вуглевидобутку, на зростання державної підтримки, зокрема, капітальних вкладень у вугільну галузь.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України

. Закон України «Про підприємства в Україні»// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №124

. Ареф’єва О.В. Економіка підприємства. -К.: Вид-во Європейського Університету,2004. - 237 с.

. Баканов И. И., Шеремет А. Д. Теорія економічного аналізу. - М.: Фінанси й статистика, 1996. - 220 с.

. Василенко В. А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. - 420 с.

. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємства. // Фінанси України. 2001,345с.

. Грінченко Т.Д.,Дубовик О.В.Маркетинг:Навчальний посібник. - Київ : «Фірма «ІНКОС»,Центр навчальної літератури, 2007. - 225с.; 16 іл.

. Матеріали 12 Всеукраїнської межвузівскої студентської конференції ХІІ :Ефективність ресурсного потенціалу підприємства» 15 травня 2009 р.) КЄУ,Київ

. Матеріали 3 межвузівскої студентської конференції "Сучасні тенденції менеджменту в Украині: правові та економічні чинники. 2007", 19-20 травня 2009 г., ДонНТУ, Донецьк.

. Мочерський С.В. Економічний словник-довідник. - К., 1995

. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства:Підручник. - Вид. 2-е, перероб. Та допов. - К.:КНЕУ, 2001.-258с.

. Ушакова Н.М., Лігоненко Л.О. Фінанси підприємства: опорний конспект лекцій. - К.: КДТЕУ, 1998.

. Основи моделювання господарських рішень.Курс лекцій. - К.:КНЕУ,2005, 250 с.