Материал: мікроеконом ргр вар 12

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Мікроекономіка»

Варіант №12

Виконав студент групи МН

залікова книжка №

Перевірив:ст.викл Левіщенко О.С

Київ 2018 рік

Зміст

Розділ 1:

1. Реферат на тему : «Рівновага споживача. Вибір споживача, що поводиться раціонально. Модель споживання. Другий закон Госсена.»

Вступ………………………………………………………………………………….3

1 Поняття рівновага споживача ……………………………………………………4

2 Другий закон Госсена …………………………………………………………8

3. Вибір споживача з ординалістських позицій ………………………………….11

4 Моделі поведінки споживача …………………………………………………...14

Розділ 2:

Задача№12………………………………………………………………………......17

Задача№19…………………………………………………………………………..19

Задача №35………………………………………………………………………….20

Висновок…………………………………………………………………………….21

Список використаної літератури…………………………………………………..22

Вступ

В сучасних умовах швидких темпів розвитку ринкової економіки перед нашою країною постало чимало важливих питань, які потребують якнайшвидшого вирішення. Серед них можна виділити низку, пов'язаних із проблемами споживання. Це і задоволення споживчих потреб, і дослідження мотивації споживача, і встановлення оптимальних цін на всі види продукції. Все це не раз досліджувалося українськими та іноземними економістами і соціологами. товар споживач доход

Все життя людини складається із задоволення потреб. Мета суспільного виробництва - максимально задовольнити ці потреби.

Задовольняння потреб споживачів є базовим принципом здійснення управлінської діяльності будь-якої організації. Необхідне ґрунтування вивчення українськими підприємствами проблем задоволення споживачів. Саме за такого підходу можна досягти високої конкурентоспроможності виробника на внутрішньому і світовому ринках.

Окремими питаннями стоять поняття корисності товару та рівноваги споживача.

Корисність відображає суб'єктивну оцінку споживача і виявляє задоволеність певним продуктом, а рівновага споживача є наслідком максимальної корисності, при заданому обмеженні бюджету.

1 Поняття рівновага споживача

Споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень, тому завданням моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, доход і ціни на товари .

Для наочної демонстрації процесу вибору сумістимо на одному графіку карту кривих байдужості та лінію бюджетних обмежень якогось споживача. як бачимо, лінія бюджетних обмежень перетинає криву байдужості, що відповідає корисності в точках

Це означає, що доход споживача при максимальному використанні дає змогу придбати як і перший, так і другий набір. Чи буде це означати, що в точках А 1 і А 2 споживач отримає максимальну корисність, яка доступна йому при існуючих бюджетних обмеженнях?

Очевидно, що ні. Адже будь-яка точка, що лежить на відрізку буде доступна споживачеві і матиме корисність більшу, ніж оскільки більш віддалена від початку координат.

Максимальна корисність, яка доступна при заданому бюджеті, досягається тоді, коли споживається комбінація товарів, що відповідає точці, де бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої від початку координат кривої байдужості.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший .

Рівновазі споживача можна дати геометричне тлумачення. Якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень до кривої байдужості означає, що у точці нахил цих двох ліній збігається (довідково: нахил кривої у будь-якій точці відповідає нахилу дотичної, проведеної до неї у цій точці). Тоді або

Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме два види товару таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається еквімаржинальним принципом.

Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, називається внутрішньою. Однак може статися, що споживач буде максимізувати свою корисність, зупинившись на придбанні лише одного товару. Така рівновага називається кутовою.

Наприклад, хтось вирішив обмежити споживання одного продукту, тоді кут нахилу кривої байдужості значно зросте, і в жодному місці лінія бюджетних обмежень не зможе бути дотичною. Рівновага буде досягатися в точці, яка відповідає максимально можливій кількості продукту, що можна придбати залежно від його бюджета .

У наведеному прикладі кутова рівновага може перетворитися у внутрішню, коли ціни значно знизяться на іншому продукті чи значно зростуть на вибраному продукті. Якщо споживач взагалі не бажатиме відмовлятися від одного заради іншого, то крива байдужості матиме вигляд вертикальної прямої, і перехід від кутової рівноваги до внутрішньої буде взагалі неможливий.

Виключно кутовою рівновага споживача буде і тоді, коли один з товарів є антиблагом, тобто таким, що має від'ємне значення корисності для споживача. У цьому разі зміниться сам характер кривої байдужості: замість спадної вона стане зростаючою.

Зауважимо, що практично кожен товар може перетворитися на антиблаго, коли він доступний у такій кількості, що повністю задовольняє потреби споживача. Точка, в якій споживач перестає розглядати додаткове споживання як таке, що приносить йому користь, називається точкою насичення.

Треба звернути особливу увагу на споживання товарів, що ідеально доповнюють один одного, тобто, коли ефективне споживання одного товару без певної кількості іншого взагалі неможливе (автомобілі та номерні знаки, черевики та шнурки до них тощо). У цьому випадку ні зміна співвідношення цін, ні доход споживача не впливатимуть на співвідношення цих товарів у наборі, який обирає споживач .

Теорія споживацького вибору має широке практичне застосування. Найпоширенішою сферою її використання є маркетингові дослідження. Прогнозування поведінки споживача, розуміння механізму прийняття ним рішення про вибір того чи іншого набору товарів дають змогу опрацьовувати ефективнішу стратегію фірми та приймати більш обгрунтовані економічні рішення .

У наведеному прикладі кутова рівновага може перетворитися у внутрішню, коли ціни значно знизяться на інший продукт чи значно зростуть на перший. Якщо споживач взагалі не бажатиме відмовлятися від першого заради іншого, то крива байдужості матиме вигляд вертикальної прямої, і перехід від кутової рівноваги до внутрішньої буде взагалі неможливий.

Виключно кутовою рівновага споживача буде і тоді, коли один з товарів є антиблагом, тобто таким, що має від'ємне значення корисності для споживача. У цьому разі зміниться сам характер кривої байдужості: замість спадної вона стане зростаючою. Адже споживач ніколи добровільно не придбає антиблаго. Зауважимо, що практично кожен товар може перетворитися на антиблаго, коли він доступний у такій кількості, що повністю задовольняє потреби споживача. Точка, в якій споживач перестає розглядати додаткове споживання як таке, що приносить йому користь, називається точкою насичення.

Треба звернути особливу увагу на споживання товарів, що ідеально доповнюють один одного, тобто, коли ефективне споживання одного товару без певної кількості іншого взагалі неможливе (автомобілі та номерні знаки, черевики та шнурки до них тощо). У цьому випадку ні зміна співвідношення цін, ні доход споживача не впливатимуть на співвідношення цих товарів у наборі, який обирає споживач.

Теорія споживацького вибору має широке практичне застосування. Найпоширенішою сферою її використання є маркетингові дослідження.

Прогнозування поведінки споживача, розуміння механізму прийняття ним рішення про вибір того чи іншого набору товарів дають змогу опрацьовувати ефективнішу стратегію фірми та приймати більш обгрунтовані економічні рішення.

2 Другий закон Госсена

Споживач при заданих цінах і бюджеті (доході) лише тоді досягає максимуму скупної корисності, тобто стану рівноваги, коли відношення граничної корисності до ціни по кожному благу, що ним споживається, буде однаковим і водночас дорівнюватиме граничній корисності грошей (доходу) споживача:

де MUx, MUy, …, MUn – гранична корисність, відповідно блага х, у, ….n;

Px, Py, …., Pn – ціни відповідних благ;

 – гранична корисність грошей (доходу) споживача.

Останню рівність називають ще еквімаржинальним принципом раціонального вибору споживача.

Її можна трансформувати в формулу

, яку називають рівняннями рівноваги з кординалістських позицій.

Другий закон Госсена визначає загальну умову рівноваги споживача, тобто умову оптимізації поєднання витрат індивіда з даними смаками.

Цей закон по суті є логічним продовженням першого закону Госсена. Його ідея зводиться до того, щоб показати, як раціональний споживач, спираючись на тенденцію зниження граничної корисності, максимізує сукупну корисність, отримувану в результаті споживання різноманітних благ, придбаних ним на фіксований дохід і за заданими ринковими цінами.

В реальних умовах, через обмеженість доходу споживач не спроможний досягнути максимальних значень TU на кожному благу (на відміну від одно – продуктової моделі споживання, де рівновага споживача передбачає TUmax, бо немає прив’язки до бюджету споживача). Проте, максимізуючи сукупну корисність в межах свого доходу, він змушений щоразу надавати перевагу тому благу, яке з розрахунку на 1 гривню його ціни приносить найбільшу граничну корисність.

Таким чином, рівновага споживача – це оптимальний набір товарів, що максимізує корисність при певному обмеженому рівні бюджету (доходу) споживача і заданих цінах. Споживацька рівновага передбачає: як тільки споживач отримує такий набір товарів, у нього зникає стимул змінювати цей набір.

З моменту виникнення товарного виробництва і ринкових відносин покупець завжди зіставляв свої смаки з цінами відповідних товарів та інтуїтивно намагався вийти на рівняння другого закону Госсена, не знаючи про нього .

Якщо споживач не заощаджує частину своїх доходів, не бере та не дає в борг, то бюджет споживача можна виразити через його витрати:

,де І – бюджет споживача;

Х, У, …, N – споживчі товари (їх кількість);

Pх, Ру, …, РN – ціни відповідних товарів

Бюджет споживача – це кількість грошей, яка доступна споживачеві для витрат у певний період часу.

Цю рівність називають бюджетним обмеженням.

Математично рівноваги споживача в двопродуктовій моделі можна позначити так:

Слід зазначити, що один з найважливіших критеріїв теорії формаційного розвитку суспільства К.Маркса – критерій власності, зазнає настільки глибоких перетворень (власність на інформацію), що у кінцевому підсумку функція власності, що є основою формування соціально – класових відносин, владних та управлінських структур суспільства, поступово самозаперечується. Саме на цих методологічних засадах побудована теорія граничної корисності, на якій заснована неокласична школа економічної теорії. Найважливішим постулатом цієї теорії є положення про те, що будь – які виробничі структури можуть бути предметом економічних відносин, якщо вони є рідкісними. Йдеться про те, що їхня економічна значимість оберненно пропорційна до їхньої наявності. Це стосується оцінки економічної корисності не тільки певного товару, а й, як про це писав один із засновників теорії граничної корисності відомий австрійський економіст Карл Менгер, власності у цілому. Власність як економічна категорія зазначав він, є не довільним винаходом, а навпаки, єдино можливим знаряддям вирішення тих проблем, що нав’язані нам природою, тобто невідповідністю між потребою і доступною кількістю благ, що є у нашому розпорядженні. Це дає змогу, підкреслює австрійський вчений, зробити висновок про те, що за умов, коли буде досягнута рівновага між потребою і доступною кількістю благ, власність на них взагалі втратить свою економічну значущість. Вона зникне . Звичайно, сучасні процеси у відносинах власності розвиваються за більш складною схемою. Проте у своїй принциповій постановці позиція К.Менгера не може піддаватися сумніву. Вона не лише науково коректна, а й така, що створює відповідну методологічну основу для розуміння принципу історизму відносин власності, логіки їхнього еволюційного самозаперечення.