З метою врятування життя Миколи ветеринарний лікар зоопарку тричі вистрілив у звіра транквілізаторами. Тигр заснув, Микола кілька місяців лікувався, витративши на лікування понад 5000 грн. У свою чергу зоопарк витратив на лікування тигра понад 1000 грн. Микола звернувся з позовом до зоопарку про відшкодування шкоди, заданої його здоров’ю. Зоопарк звернувся із зустрічним позовом про відшкодування шкоди, завданої здоров’ю тигра.
Обидві сторони позовних вимог одна одної не визнали. Вирішіть спір.
Відповідь
Відповідно до ч.І ст.1187 ЦК діяльність пов’язана з утриманням хижих звірів є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до ч.2 цієї ж статті шкода,
завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на праві власності володіє цим джерелом. Однак, відповідно до ч. 5 цієї ж статті, особа,
яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок умислу потерпілого. Виходячи з умов задачі, можна зробити висновок, що навряд чи зоопарку вдасться довести, що з боку Миколи мав місце умисел, але зовсім не складно довести, що мала місце груба необережність. Ця необережність сприяла виникненню шкоди. Тому відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК розмір відшкодування з боку зоопарку має бути зменшено судом. Що стосується погіршення стану здоров’я тигра, то слід зазначити, що дії ветеринарного лікаря були продиктовані умовами крайньої необхідності. Ця шкода була завдана зоопарком собі ж , але в інтересах Миколи. Тому відповідно до ч.1
ст.1171 ЦК зоопарк має право пред’явити позов до Миколи про відшкодування шкоди завданої тигру, оскільки зоопарк діяв в інтересах Миколи. Тому суд при прийнятті рішення має врахувати той факт, що шкода завдана Миколі не має відшкодовуватися зоопарком у повному обсязі, а Микола скоріш за все має в повному обсязі відшкодувати шкоду зоопарку. Тому не виключено, що суд відмовить у задоволенні позову обом сторонам, зробивши зарахування, або ж прийме рішення стягнути із зоопарку суму, яка буде значно меншою ніж заявлена в позові.
Завдання 18
Валентину терміново потрібні були гроші на лікування. У зв’язку з цим він вирішив за низькою ціною продати кілька речей індивідуального користування. Про це випадково дізнався Данило, який працював контролером газового господарства, під час перевірки показань Валентинового лічильника.
Вони домовились про те, що Данило придбає у Валентина мопед, ринкова вартість якого становила 1000 грн. за 700 грн. У зв’язку з тим, що грошей із собою у Данила не було вони домовилися про те, що Данило у якості завдатку залишить Валентинові свій стільниковий телефон вартістю 1300 грн., а через 4
години принесе 700 грн., забере свій телефон і мопед. Передача телефона як завдатку була оформлена згідно вимог законодавства у письмовій формі. Але коли Данило прийшов у визначений усною домовленістю час (у правочині щодо завдатку цей час було визначено), мопед уже було продано Валентином Олегу за 900 грн. У зв’язку з цим Данило поставив вимогу перед Валентином щодо повернення телефона і виплати його вартості, тобто отримання суми завдатку у подвійному розмірі. Виконати цю вимогу Валентин відмовився, він погоджувався тільки на те, щоб повернути телефон. Отримавши відмову,
Данило звернувся з позовом до суду, у якому просив суд задовольнити його вимогу до Валентина. Валентин звернувся із зустрічним позовом, у якому просив визнати укладений ним із Валентином договір купівлі-продажу недійсним, як такий, що суперечить закону у частині обрання способу забезпечення виконання зобов’язання. Дайте юридичний аналіз ситуації.
Відповідь
Телефон не може вважатися предметом завдатку. Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 570 ЦК завдатком може бути рухоме майно, але із змісту цієї статті випливає, що рухоме майно може бути предметом завдатку тільки у тому випадку, коли боржник здійснює розрахунки з кредитором повністю або частково рухомим майном (наприклад, договір міни, сплата орендних платежів у натуральній формі тощо). До того ж завдаток виступає способом платежу.
Тому завдаток аж ніяк не може бути більшим від суми боргу. У зв’язку з вищевикладеним телефон не може вважатися предметом завдатку. Це означає,
що правочин про забезпечення виконання зобов’язання не може вважатися дійсним. Однак сам факт укладення такого правочину підтверджує факт укладення договору купівлі-продажу між Валентином і Данилом. З боку Валентина має місце невиконання взятого на себе зобов’язання при наявності вини з його боку. Тому, якщо Данило зможе довести у суді, що невиконання цього зобов’язання йому заподіяло шкоду, то на підставі ст. 611 ЦК він може вимагати відшкодування збитків, довівши при цьому їх обсяг.
Завдання 19
Юрій прочитав у газеті оголошення, у якому йшлося про те, що громадянин Ковтуненко заплатить тисячу п’ятсот грн. будь-якій особі, яка приведе йому додому його зниклого собаку пуделя. За тиждень до цього пудель зник з дому. Безробітний Юрій вирішив, що йому було б непогано таким чином трохи підзаробити. Вільного часу в нього було вдосталь, і він вирушив на пошуки собаки. Наступного дня він побачив собаку у дворі Малишева, який за чотири дні до цього знайшов її в міському парку. Юрій показав Малишеву оголошення в газеті (а про його існування Малишев нічого не знав) і поставив вимогу перед Малишевим віддати йому собаку, якого він має намір повернути господарю. Малишев, який сам був не проти отримати тисячу п’ятсот грн.,
заявив Юрію, що вже наступного дня сам поверне собаку Ковтуненкові. Вночі Юрій проник на подвір’я Малишева, зламав двері хліва й забрав собаку, якого віддав власнику, отримавши при цьому заявлену в оголошенні винагороду.
Малишев вважає, що половина винагороди має належати йому, бо саме він підібрав бездоглядну домашню тварину і мав намір її повернути наступного дня після того, як дізнався, хто є власником цієї тварини. Дайте розгорнутий юридичний аналіз ситуації.
Відповідь
Малишев затримав бездоглядну домашню тварину. Відповідно до ч. 1 ст. 340 ЦКУ особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов’язана
негайно повідомити про це власникові і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа,
яка затримала тварину, зобов’язана протягом трьох днів заявити про це міліції або органові місцевого самоврядування, який уживає заходів для розшуку власника. Як видно з умов задачі, цього свого обов’язку Малишев не виконав.
Незаконною є й відмова Малишева передати собаку Юрію на вимогу останнього, який виконував завдання, що ставилося в публічній обіцянці винагороди без оголошення конкурсу. Однак протиправна відмова Малишева передати собаку Юрію не надає права останньому використовувати протиправні засоби для досягнення правомірної мети. Пошкодивши майно Малишева, Юлій вчинив не тільки цивільно-правовий делікт, а й скоїв діяння,
яке містить у собі деякі ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162 ККУ
(незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи). За завдану майнову шкоду Юрій повинен понести відповідальність. Оскільки оголошенням про публічне обіцяння винагороди досягнення потрібного результату за допомогою неправомірних дій не вимагалося і не могло вимагатися, особа, що оголосила винагороду, не має жодного відношення до неправомірних дій суб’єкта, який відізвався, і тому не несе відповідальність за ці дії. Права на винагороду в Малишева не виникає, оскільки він не виконав свій обов’язок, передбачений ч. 1 ст. 340 ЦКУ. Такий висновок випливає з системного тлумачення ч. 2 ст. 342 ЦКУ та ч. 4 ст. 339 ЦКУ.
ТЕМА 9. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
Завдання 20
25 серпня 2008 р. слюсар Борис подав заяву про розірвання трудового договору з 8 вересня 2008 р. Роботодавець погодився звільнити Бориса з 1
вересня. Останній не заперечував. Однак, у зв’язку з певними обставинами 29
серпня Борис передумав розривати трудовий договір із роботодавцем і звернувся до роботодавця із письмовою заявою, у якій відкликав свою
попередню заяву. У відповідь роботодавець заявив йому, що оскільки він дозволив Борису розірвати трудовий договір із підприємством до закінчення строку попередження, то, це означає, що трудовий договір припиняється за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП). Анулювання такої домовленості може мати місце лише за взаємної згоди про це роботодавця і працівника. Оскільки цього не сталося, 1 вересня 2008 р. трудовий договір було розірвано з Борисом за п.1
ст. 36 КЗпП. Дайте юридичний аналіз ситуації.
Відповідь
Сама собою згода роботодавця задовольнити прохання працівника про розірвання трудового договору до закінчення строку попередження не означає,
що трудовий договір має бути припинено за п.1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін спеціально про цю підставу припинення трудового договору. Як видно з умов задачі, такої домовленості не було. Тому щодо розірвання трудового договору у даному випадку застосовуються правила ст.. 38 КЗпП (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з
ініціативи працівника). Оскільки до закінчення не тільки строку попередження,
а ще до настання дня, коли власник мав видати наказ про звільнення Бориса,
останній відкликав свою заяву, роботодавець не мав права звільняти працівника. Тому звільнення є незаконним і Борис вправі звернутися з позовом до суду про поновлення на роботі.
Завдання 21
25 серпня 2007 р. Валентина подала власнику магазину «Мальвіна» Дмитру заяву про прийняття на роботу в якості продавця. Наказ про її прийняття на роботу Дмитром видано не було, але за усною домовленістю зарплата Валентини мала становити 600 грн. у місяць. Пропрацювавши місяць без вихідних Валентина почала вимагати звірки та ревізії. Її вимога була задоволена. Ревізорами було складено акт про відсутність недостачі. Після проведеної ревізії Валентина віддала ключі від магазину, оскільки з нею не було укладено договору про працевлаштування і нічого не було заплачено за пропрацьований період. Через тиждень після цього до Валентини прийшов Дмитро і повідомив її про виявлену недостачу у розмірі 1500 грн. та поставив