Материал: Ліплення на уроках та в позакласній роботі з трудового навчання в початкових класах

Ліплення на уроках та в позакласній роботі з трудового навчання в початкових класах

Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Реферат з дисципліни

«Основи науково-педагогічних досліджень»

на тему:

«Ліплення на уроках та в позакласній роботі з трудового навчання в початкових класах»

Виконала студентка 12 групи

заочної форми навчання

факультету педагогіки та психології

Лещенко С. Ю.

Перевірив: Прибора Т. О.

Кіровоград, 2016

ВСТУП

Ліплення - один з видів образотворчого мистецтва, створення скульптури з м'яких матеріалів. Заняття з ліплення сприяють формуванню розумових здібностей дітей, розширюють їх художній кругозір, сприяють формуванню творчого ставлення до навколишнього світу. Ліпленням діти починають займатися вже з молодшого віку, освоюючи найпростіші прийоми роботи з пластиліном та глиною.

На уроках трудового навчання вчитель дарує дітям радість творчості. Діти отримують знання, вміння, навички, йде усвідомлення єдності людини з природою, знайомство зі світом різних предметів у процесі часткового використання так званого непридатного матеріалу, розширюються можливості образотворчої діяльності дітей.

Актуальність даної теми полягає в ефективності засобів пізнання об'ємно-просторових властивостей дійсності. Тривимірне зображення об'ємних предметів допомагає школярам пізнати об'єкти в реальній повноті їх форми. У такій роботі в повній мірі реалізуються великі можливості для естетичного і художнього виховання учнів, а також для їх загального розвитку. Також ці заняття дають школярам хорошу можливість в оволодінні навичками роботи з різними матеріалами і інструментами, якими користуються в багатьох видах трудової діяльності.

Я обрала дану тему через власний інтерес до ліплення і бажання навчити цій техніці майбутніх учнів. Методика викладання образотворчого мистецтва в загальноосвітніх закладах у даний час розвивається дуже інтенсивно. Багато цікавих розробок у таких авторів як Веремійчик І. М.[1, 3], Хорунжий В. І.[2, 3], Тименко В. П.[3, 3].

Мета дослідницької роботи: виявити можливості використання ліплення з глини та пластиліну на уроках трудового навчання в початковій школі.

Об'єктом дослідження є навчально-трудовий процес на заняттях з ліплення в сучасній початковій школі.

Предмет дослідження - методичні прийоми навчання ліпленню молодших школярів.

Завдання дослідження:

виявити вікові особливості дітей при навчанні ліпленню,

проаналізувати програми з образотворчого мистецтва,

описати і систематизувати методичні прийоми навчання ліпленню молодших школярів,

перевірити ефективність даних прийомів на практиці.

Для проведення дослідження було застосовано наступний комплекс методів:

• теоретичні: осмислення новаторського і передового досвіду

з досліджуваної проблеми;

аналіз та узагальнення одержаної інформації;

класифікація, індукція, дедукція, побудова аналогій, порівняння;

• емпіричні: анкетування, бесіда, інтерв’ю, спостереження, аналіз продуктів діяльності[10, 4].

РОЗДІЛ 1. ЛІПЛЕННЯ ЯК ХУДОЖНЯ ТЕХНІКА

1.1 Матеріали та приладдя для ліплення

Ліплення - це спосіб створення скульптурного зображення з м’якого пластичного матеріалу шляхом додавання до початкового взятого об’єму невеликих шматочків пластичного матеріалу, його ущільнення, витягування. Під час уроків ліплення в учнів активно розвивається почуття форми, об’єму і пропорцій, силуету, зорові і дотикові відчуття.

Матеріали ліплення - глина та пластилін. Глина - це гірська порода. Для ліплення використовують найбільш пластичні її сорти. В Україні є великі поклади глини, різної за кольором та пластичними властивостями. Існує біла, сіра, блакитно-сіра, сіро-зелена, жовта глина. Проте не кожна глина придатна для виробництва гончарних виробів, особливо кераміки.

Різновидом глиняної скульптури є кераміка, виконана з обпеченої глини. Для виготовлення керамічних виробів використовують пісну глину, оскільки вона не руйнується в результаті обпікання. Випалена скульптура називається теракотою, вона легко обробляється гострими стеками, декорується темперними фарбами чи аквареллю, керамічною глазур’ю з додатковим вторинним обпіканням[5, 5].

Таким же м’яким пластичним матеріалом є пластилін. З нього виготовляють роботи невеликого розміру. Пластилін - штучна пластична маса. До складу пластиліну входять: глина, розплавлений віск, жир, мінеральна фарба.

Всі роботи з пластиліну способом ліплення виконують кистю руки, а для підрізання зайвого матеріалу використовують стеки. Стека - це спеціальна паличка, яка закінчується з обох кінців лопаточками різноманітної форми - овальної, загостреної, трикутної. Крім стеків для ліплення використовують спеціальні молоточки для набивання глини і металічні петлі для відсікання великих шматків[6, 5].

Для роботи з глиною і пластиліном необхідно мати дошку, або підставку з рухомим диском. Переваги рухомої підставки полягають у тому, що вона дозволяє обробляти форму зі всіх сторін. Якщо глиняна скульптура виконується розміром заввишки 20 см, то вона обов’язково повинна мати жорсткий внутрішній каркас, інакше вона буде деформуватися. Каркас виготовляється з дроту і кріпиться на підставку[8, 6].

Глина і пластилін - матеріали для роботи на уроках трудового навчання. А в позакласній роботі можна використовувати інші нетрадиційні: солоне тісто, полімерну глину, холодний фарфор, навіть сир.

Ліплення із солоного тіста - це захоплюючий процес. Кожному під силу освоїти цей вид мистецтва. Для того щоб приступити до творчості необхідно просторе робоче місце, солоне тісто, склянку з водою і рослинне масло. Солоне тісто можна залишити природного кольору, а можна забарвити. Забарвлювати тісто потрібно гуашовими фарбами. Коли картинка або фігурка з солоного тіста готова, її запікають. Якщо немає можливості спекти

фігурку, її можна висушити на сонці, але на це піде не менше тижня.

Спечений і остиглий виріб з солоного тіста можна покрити лаком і, якщо необхідно, розфарбувати. Для розмальовки підходять гуаш і акрилові фарби. Для отримання більш якісного малюнка, додають в гуаш трохи клею ПВА. Лакування - завершальний етап в приготуванні вироби з солоного тіста. Самим відповідним вважається акриловий лак[3, 6].

Також є переваги солоного тіста над іншими матеріалами для ліплення:

екологічно чисте,

можна приготувати в будь-який момент, не витрачаючи зайвих грошей,

не лишає слідів на руках, легко миється,

не забруднює одяг, парти,

безпечне при попаданні до рота (спробувавши раз, дитина більше не тягне в рот-солоне),

можна сушити в духовці, на повітрі,

фарбувати будь-чим: акварелями, гуашшю, фломастерами,

покривши фарбовані речі лаком-збережеться на століття,

можна гратися готовими виробами.

Ліпити з полімерної глини можна практично так само, як і зі звичайного пластиліну

багато в чому саме цьому пластика зобов’язана настільки високою своєю популярністю. Але все ж, щоб отримувати найбільш оригінальні вироби з полімерної глини, існують крім загальних ще й спеціальні техніки ліплення: millefiori («Миллефиори»), mokume-gane («Мокуме гане»), hidden magic («Хідден меджік»), акварельна.. Полімерна глина, деякі основні техніки роботи з якою описані вище, відрізняється високою пластичністю і різноманітною гамою кольорів, тому створювати своїми руками різні вироби з неї - одне задоволення[11, 7].

Холодним фарфором називають особливий матеріал для ліплення, який був придуманий на початку 20 століття в Аргентині. Для його виготовлення використовуються доступні всім інгредієнти: клей, олія, гліцерин і крохмаль, а в результаті виходить пластична маса, після висихання набуває міцність. Працювати з холодним фарфором можуть і діти, і дорослі, створюючи смно реалістичні вироби: квіти, фігурки тварин. Ліплення з холодного фарфору - заняття зовсім не складне і шалено захоплююче, а отримують в результаті вироби стануть приводом для захоплення оточуючих[13, 7].

Ліплення з сиру - малодосліджений вид народного мистецтва, хоча традиції скульптурної ліпки із сиру на Гуцульщині сягають давніх часів. Традиція ліпити з сиру пов’язана з випасом овець на полонині. Саме там вівчарі виготовляли перші скульптурки із сиру, як обереги та обрядові фігурки. Сирна пластика має давні традиції і продовжує їх у наш час. У вільні хвилини вівчарі на полонині виробляли “баранчики” - така місцева назва фігурок оленів, коників, баранчиків та інших тваринок; “колачики” у вигляді кільця з отвором посередині та “фірмаки” - плоскі круглі або фігурні палянички. Сир, що у звичайному стані для ліплення непридатний, готували спеціальним способом. По завершенні й під час виготовлення, фігурку опускали у водяний розчин солі, де сир твердішав, закріплюючи форму.

Сучасні майстри намагаються якомога повніше використати високі пластичні та художні якості сирної маси. Давня історія та сучасна творчість гуцульських майстрів сирної пластики, сподіваємось, буде мати своє продовження[15, 7].

1.2 Методика навчання ліплення з пластиліну в початкових класах

.2.1 Аналіз місце теми у програмі та підручниках з трудового навчання

Трудове навчання в початкових класах - це складова частина загальної системи політехнічного навчання і всієї навчально-виховної роботи, яка сприяє загальній трудовій підготовці учнів і органічному зв'язку їх розумової та фізичної праці.

Аналіз програми

В 1 класі на роботу з пластиліном відводиться 4 години, представлені такими темами:

) Пластилін як матеріал для ліплення.

) Властивості пластиліну.

) Інструменти та пристосування для обробки пластиліну. Безпека праці.

) Послідовність дій під час виготовлення виробів з пластиліну на площині за зразком[12, 8].

На уроках учні виготовляють з пластиліну плоскі зображення фруктів, овочів, фантастичних тварин, казкових героїв; вироби на площині за власним задумом. Учень повинен вміти:

характеризувати пластилін як матеріал для ліплення;

називати інструменти та пристосування для обробки пластиліну;

розкривати послідовність дій під час виготовлення виробів з пластиліну на площині за зразком;

вміти виготовляти з пластиліну за заданим зразком вироби на площині;

володіти навичками виготовлення виробів з пластиліну на площині за власним задумом[12, 8].

В 2 класі на роботу з пластиліном відводиться 4 години, представлені такими темами:

) Пластилін та його застосування.

) Загальне уявлення про виробництво пластиліну.

) Послідовність виготовлення виробів на площині з пластиліну.

На уроках учні виготовляють вироби з пластиліну за завданням вчителя, ліплять сюжетні композиції (парно, групами) на задану вчителем тему. Учень повинен вміти:

мати загальні уявлення про пластилін та його застосування;

розкривти послідовність виготовлення виробів на площині з пластиліну;

вміти виготовляти вироби з пластиліну за завданням вчителя;

володіти навичками ліплення сюжетних композицій (в парі, в групі) на задану вчителем тему[12, 9].

В 3 класі на роботу з пластиліном відводиться 4 години, дві з яких - комбінування природних і пластичних матеріалів, теми уроків:

) Вироби об’ємної форми. Рельєф. Барельєф.

) Об’ємна фігура. Послідовність виготовлення об’ємних виробів з пластиліну.

) Послідовність дій під час виготовлення виробів з природних матеріалів і пластиліну.

На уроках учні виготовляють вироби з пластиліну барельєфних форм, об’ємні сюжетні композиції за вибором вчителя; виготовляють вироби з природних матеріалів та пластиліну. Учень повинен вміти:

мати загальні уявлення про вироби об’ємної форми, про комбінування природних і пластичних матеріалів у виробах;

пояснювати, що таке рельєф і барельєф;

розкривати послідовність виготовлення об’ємних виробів з пластиліну, послідовність дій під час виготовлення виробів з природних матеріалів і пластиліну;;

вміти виготовляти з пластиліну барельєфні форми, вироби з природних матеріалів та пластиліну;

володіти початковими навичками виготовлення з пластиліну об’ємних сюжетних композицій за вибором вчителя[12, 9].

В 4 класі на роботу з пластиліном відводиться 3 години, представлені такою темою - «Послідовність виготовлення виробів об’ємної форми з пластиліну за власним задумом».

На уроках учні виготовляють з пластиліну об’ємні фігури тварин, казкових героїв з творчим доповненням, створювати колективні композиції з виготовлених виробів із запропонованої вчителем тематики. Учень повинен вміти:

мати загальні уявлення про виготовлення виробів з пластиліну;

розкривати послідовність виготовлення виробів об’ємної форми з пластиліну за власним задумом;

вміти виготовляти з пластиліну об’ємні фігури й творчо доповнювати їх;

володіти навичками створення колективних композицій з виготовлених виробів[12, 10].

Аналіз підручників

Підручники з трудового навчання для початкових класів відповідають програмовим вимогам з даної теми. На сторінках підручників висвітлено основний матеріал для знайомства і подальшої роботи з ліпленням з пластиліну, солоного тіста та комбінування природних і пластичних матеріалів, є приклади декількох прийомів ліплення якими учні користуватимуться на уроках, способи й прийоми ліплення з глини, подані інструктажі виготовлення виробів та їх зображення, відведені декілька сторінок для роботи дітей з батьками, є сторінка з завданнями для перевірки знань про ліплення з пластиліну. Матеріал висвітлений в підручниках відповідає віковим особливостям учнів[14, 10].

1.2.2 Безпека і культура праці

Правила техніки безпеки та культури праці:

. Не розмахувати стеками, щоб не поранитись.

. Ліпити тільки на підкладній дощечці.

. Не залишати шматочки пластиліну на парті, не кидати їх на підлогу.

. Після роботи руки треба витерти серветкою і добре вимити[15, 10].

1.2.3 Прийоми ліплення

Основні прийоми ліплення:

а) скочування (рухом напівзігнутих долонь хрест-навхрест скочується кулька);

б) розкочування (долоні з'єднуються човником і з почерговим рухом відбувається сплющування розкочуємого шматочка);

в) вдавлювання;

г) прищипування;

д) відтягування.

а) б) в) г)д)

Все в цьому переліку зрозуміло і знайоме. Однак, на початковому етапі всі ці дії краще пояснити і продемонструвати одночасно. Типові труднощі у ліпленні у дітей: не любов до «сірого матеріалу», тобто глини, якщо попередній досвід був з кольоровим пластиліном і пластиком, та й острах брудних рук відштовхує[1, 11]. Потрібно показати обпечений виріб, розфарбований, а вже в побуті кераміка завжди знайдеться, можна і своїм виробом похвалитися. А звикнути до матеріалу допоможе гра в ліплення коржів, намистин або «Ластівчиного гнізда», супроводжувана розповіддю про лікувальні грязі і аплікаціях. Неправильне положення рук, наприклад, у створенні круглої форми кулі. Потрібно показати скочування в долоньках і скочування на столі. Нехай діти виберуть більш зручний для себе спосіб. При цьому слід підказати, що кисть руки повинна згинатися добре (продемонструйте долоньками кулю з двох півкуль), а якщо пальчики розігнути, то куля буде сплющуватися. Проблеми зустрічаються і з розкачування джгутика або ковбаски (називайте так, як вам подобається). Він виходить замість округлої форми часто пластинчастої (товста смужка), тоді слід звернути увагу на те, якою частиною долоньок вони це роблять[7, 11]. У роботі повинні брати участь пальчики, а не серединка долоньки і не потрібно прагнути збільшувати відстань просування (прокату вироби вперед). Дітям складно ділити тісто на рівновеликі частини, а це важливо при ліпленні парних частин (рук, ніг, лап, вух і т.д.), значить потрібно попрактикуватися у відщипуванні на рівні шматочки. Головна проблема - погане з'єднання. Відпрацювання правильної насічки і промазування шлікерів при з'єднанні деталей потрібно повторити багаторазово і пояснювати цей процес, як необхідний у склеюванні глини. В іншому випадку, всі отримаємо поламану іграшку і будуть безлапі або безвухі істоти, які ремонту не підлягають в сухому вигляді. Не люблять процесу згладжування готового виробу. Глина, гладжена руками, відполірована, як дзеркало, якщо постаратися, але у дітей не вистачає терпіння (поспішають закінчити), а значить потрібно їм допомогти в ліквідації появи тріщин на виробі та уникнути шорсткої поверхні, якщо вона не прикрашає виконану роботу. Її буде легше декорувати, і на вигляд, і на дотик буде приємніше[8, 12]. Дитині хочеться відразу бачити результат своєї роботи, а процес сушіння тривалий. Важливо пояснити, що прискоривши процес, можна тільки нашкодити або зіпсувати іграшку ... їй необхідно «вилежатися», щоб стати красивою. Маленькі діти люблять ліпити відразу закінчений виріб, значить завдання повинне бути не трудомістким і цікавим. Краще, якщо вони здійснять свою задумку або допомогти їм зразком (макетом, малюнком і т.д.). На власному досвіді переконалася, що всіх без винятку, а особливо малюків, захоплює ліплення методом відщипування черепашки. Для дітей старшого віку цікаве ліплення жгутовим методом, а дорослі з задоволенням навчаються ліпленню свистунців. Для наочності наводимо деякі зразки, виконані дітьми різного віку в майстерні з ліплення.