ПВНЗ «МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ АКАДЕМІКА ЮРІЯ БУГАЯ»
РЕФЕРАТ
На тему:
« Генеза відображення принципу рівності в конституційних актах України »
Виконав:
Яновський Олексій
Студент І курсу гр. П-91
Спеціальність 081 «Право»
Перевірила:
Лихолат І. П.
Аналіз вітчизняної правової науки показує, що досі не визначено та не встановлено чітких граней розуміння принципу рівності, його відображення в конституційних документах сучасної епохи розвитку України. Це у свою чергу використовується ідеологами противників ідеї української незалежності, соборності та суверенності з метою введення в оману щодо демократичних начал українського суспільства. Відтак, звернемося до розгляду даного поняття. У науці проблеми розуміння правової рівності як конституційного прин ципу, а також історії його становлення у вітчизняній правовій думці вже досліджувались у працях таких вчених як: С. Б. Боднар, О. Васильченко, Г. Журавльова, та інших. Однак, складність озвученої проблеми потребує ще детального з’ясування, зважаючи на певні аспекти розвитку політико-правової думки в Україні та її переосмислення в наш час. До революційних подій в Російській Імперії, в останній були специфічні авторитарно-монархічні засади побудови суспільних відносин, що відповідно зміщувало акценти у питаннях пріоритету інтересів держави над інтересами особи. Розпад монархічної імперії під тиском різноманітних політичних опозиційних сил, призвело до «вплеску» в політичну риторику ідей формування української державності як у складі бувшої імперії, так і як самостійної держави. Поряд із цим формуються та закріплюються прогресивні ідеї, засновані на приматі принципів права та пріоритеті прав і свобод кожної людини над інтересами держави. Серед нових важливих положень, які знайшли свій вияв у різноманітних конституційних проектах, знайшов відображення й принцип рівності
Таким чином, принцип рівності набув більш сучасного виразу у Конституції Української Народної Республіки 1918 р. та в Основному державному законі Української Народної Республіки 1920 р. (котрий був розроблений у 1920 р. за доби Директорії УНР як проект Конституції, і так і не був затверджений урядом УНР) принцип рівності набув більш досконалого виразу. У цих актах проголошувалась рівноправність громадян, їх рівність перед законом, заперечення привілеїв, рівний доступ до урядових посад та рівність прав чоловіка і жінки
Так, у ст. 12 Конституції УНР 1918 р. закріплювалось: «Громадяне в УНР рівні в своїх громадянських і політичних правах. Уродження, віра, національність, освіта, майно, податкування не дають ніяких привілеїв в них. Ніякі титули в актах і діловодстві УНР вживатися не можуть», а у ст. 65 йшлося про рівність усіх перед судом: «Суд для всіх громадян Республіки один і цей самий, не виключаючи й членів Всенародних Зборів та членів Ради Народних Міністрів»
Належне місце принципові рівності також відведено у прийнятій Верховною Радою України 28 червня 1996 р. Конституції України [3]. Як підкреслюється у науковій літературі проголошення прав і свобод людини має сенс лише в тому разі, якщо держава гарантує рівність і рівноправність, тому в усіх конституціях розділи про права і свободи починаються із закріплення гарантій рівності й рівноправності. У чинній Конституції України, на відміну від конституцій радянської доби, принцип рівності закріплений не наприкінці її тексту, а у розділі другому «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». Зазначений факт означає формування нової концепції взаємовідносин людини і української держави з пріоритетом прав особи, що відповідає міжнародноправовим стандартам та характеризує українську державність як демократичну.
Отже, акти конституційного характеру для України, які приймалися за різних часів, у різних суспільно-політичних умовах, їм було властиве різне ідеологічне навантаження. Одні з них діяли десятиліттями, а інші фактично не діяли. Хоч не всі ці акти витримали перевірку часом, але вони становлять науковий інтерес і зараз. Важливо, що в кожному зазначеному документі знайшов відображення принцип рівності, як неодмінна засада повноцінного функціонування держави та суспільства. Відтак, набуваючи статусу конституційного принципу рівності у новітній історії України, що підтверджує прагнення Українського народу, навіть в умовах жорстокого ідеологічного контролю, утвердження важливих принципів функціонування держави і суспільства. Конституція України, міжнародно-правові акти, документи, ратифіковані Україною свідчать про досягнення високого рівня у його розробці і декларуванні. Безумовно, закріплення в Основному Законі вказаного принципу, який відображається у багатьох нормах Конституції у різних варіаціях, є вагомим підґрунтям становлення України як демократичної, соціальної та правової держави.