Материал: Кліматотерапія та її методи

Кліматотерапія та її методи

Зміст

Вступ

1. Поняття кліматотерапії та характеристика її основних елементів

2. Методи кліматотерапії

2.1 Аеротерапія

2.1.1 Перебування (сон) на березі моря

2.1.2 Повітряні ванни

2.2 Геліотерапія

2.3 Таласотерапія

2.4 Спелеотерапія

2.4.1 Карстові печери

2.4.2 Соляні копалини

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Кліматотерапія - використання клімато-погодних факторів з лікувально-профілактичною метою.

Клімат справляє великий вплив на психічний і фізичний стан людини. Здоровій людині не складає особливих труднощів адаптуватися до різних погодних змін і температурних коливань. Однак у літніх і хворобливих людей пристосувальні реакції ослаблені, тому при зміні погоди і в період акліматизації у них може загостритися захворювання і погіршитися загальне самопочуття. Таким людям може допомогти кліматотерапія, яка покращує регуляторну функцію нервової системи, діяльність серцево-судинної системи, нормалізує обмін речовин та функції інших ендокринних органів, а також підвищує стійкість до несприятливих факторів навколишнього середовища. Навіть тимчасова зміна клімату робить позитивний вплив на організм людини.

Мета: ознайомитися з загальними поняттями кліматотерапії та основними її методами.

Завдання:

2.      Визначити основні методи кліматотерапії та показаннями та протипоказаннями для їх застосування.

1. Поняття кліматотерапії та характеристика її основних елементів

Кліматотерапією вважають використання впливу різних метеорологічних чинників і особливостей клімату певної місцевості, а також спеціальних кліматичних процедур з лікувальною та профілактичною метою. Поняття кліматотерапії охоплює низку елементів.

. Вплив зміни кліматичних районів. Приїзд хворого на курорт, що характеризується сприятливими кліматичними впливами на патологічний процес (стійкі кліматичні умови з рівномірним перебігом метеорологічних елементів, помірною вологістю для легеневих і серцево-судинних хвороб, сухий клімат для хвороб нирок тощо), є важливим елементом кліматотерапії. У цьому разі кліматичні умови, не ставлячи високих вимог до адаптаційних фізіологічних механізмів, які у хворих зазвичай ослаблені, поступово тренують механізми адаптації, розширюють можливості компенсації порушених функцій [1].

Зміна кліматичних районів може діяти стимулююче, змінювати реактивність організму і зумовити перелом у перебігу хвороби, що має значення при патологічних процесах з млявим перебігом і сприяє їхньому вилікуванню.

. Вплив метеорологічних чинників у звичних для хворих кліматичних умовах (приміські санаторії, будинки відпочинку). Лікування на курортах, що не відрізняються за кліматичними умовами від постійного місця проживання, має значення для хворих з кліматичних районів.

. У поняття кліматотерапії входять застосування спеціальних кліматичних впливів, які називають кліматотерапевтичними процедурами: повітряні й сонячні ванни, сон на повітрі, таласотерапія (сон на березі моря, морські купелі), за яких досягається максимальний вплив кліматичних чинників на хворих.

Кліматичні впливи у всіх випадках є елементами правильно організованого санаторного лікування. Особливістю кліматотерапевтичних процедур є широкий діапазон їхньої дії від щадного до різко подразнювального. Завжди можна вибрати для хворого такий вплив кліматичних чинників, який відповідав би його загальному стану, характеру хвороби, ступеню тренованості тощо. Отже, застосування кліматотерапії тією чи іншою мірою показане всім хворим, які приїжджають на курорт [1].

Кліматичні впливи можна використовувати для лікування й профілактики у будь-яких кліматичних районах, не лише на курортах, у санаторіях і будинках відпочинку, однак, певною мірою, у клініках та лікарнях. На кліматичних курортах, що характеризуються сприятливими для організму умовами довкілля, кліматотерапія є основним методом лікування. Тут, по-перше, значно триваліший, ніж в інших місцевостях, період часу, найсприятливіший для використання кліматичних чинників. По-друге, на кліматичних курортах є широкий вибір кліматичних впливів. По-третє, кліматичні курорти достатньо обладнані кліматолікувальними спорудами: аеросоляріями, кліматопавільйонами, пристосованими лікувальними пляжами. Медичний персонал, що працює на цих курортах, має підготовку в галузі медичної кліматології і кліматотерапії, навички щодо проведення процедур, контролю за їхньою дією на організм хворого тощо.

Кліматичне лікування складається з впливу особливостей кліматичних умов місцевості та спеціальних кліматотерапевтичних впливів, які називають кліматопроцедурами. До спеціальних методів кліматотерапії належать аеротерапія, геліотерапія, таласотерапія. Головною умовою досягнення високого лікувального ефекту в результаті кліматотерапії є застосування фізіологічно обґрунтованих методів дозування кліматолікувальних процедур.

Ці методи дозування містять правильну оцінку сили подразнення призначених кліматичних процедур і дають можливість узгодити її з функціональним станом організму, його резервними можливостями. Це, у свою чергу, дає змогу уникнути передозування кліматичних впливів і появи негативних реакцій [4].

кліматотерапія повітря сонячне випромінювання

При дозуванні кліматичних впливів слід розрізняти дві групи кліматопроцедур. Перша група процедур не потребує точного дозування, оскільки кліматичні чинники діють упродовж тривалого часу. До таких кліматичних процедур належить аеротерапія у вигляді перебування на відкритому повітрі. Дозувати аеротерапію можна, змінюючи тривалість процедур, а також шляхом звуження або розширення температурних меж, за яких їх проводять.

До групи процедур, що потребують точного дозування, належать сонячні й повітряні ванни, купелі. Проблема дозування кліматолікувальних процедур охоплює ряд розділів:

)        дозиметрію - створення системи визначення чинників, що впливають на організм під час кліматичних процедур;

) визначення умов довкілля, за яких можливе застосування процедур;

) визначення доз кліматопроцедур при тих чи інших хворобах на основі вивчення реакцій організму з метою визначення показань і протипоказань до різних методів кліматолікування [3].

Єдина система дозиметрії впливів полягає в тому, що доза, тобто величина, яка є мірилом біологічної дії для основних кліматичних процедур (сумарних сонячних опромінювань, повітряних ванн, морських купелей), виражається у термохімічних калоріях (джоулях) на одиницю поверхні тіла і відбиває зміни, що настають у кисневому балансі організму. Призначена доза завжди зумовлює однаковий біологічний і клінічний ефект.

2. Методи кліматотерапії

2.1 Аеротерапія

Аеротерапія - використання впливу відкритого свіжого повітря з лікувальною і профілактичною метою, є найважливішим методом, який можна застосовувати у будь-яких кліматичних районах у всі сезони року.

Найефективніше діють спеціальні методи аеротерапії, до яких належать:

) тривале перебування (включаючи сон) на відкритих верандах, балконах, у спеціальних кліматопавільйонах ("верандне лікування"). Аеротерапію можна проводити і в кімнатах при відкритих вікнах, фрамугах, дверях, хоча цей спосіб менш ефективний, ніж перебування на веранді чи в кліматопавільйоні;

) повітряні ванни - дозована дія свіжого повітря на організм повністю чи частково оголеної людини [5].

Фізіологічний вплив аеротерапії пов'язаний з підвищенням забезпечення організму киснем та з ефектом охолодження.

Вдихання чистого, свіжого повітря зумовлює появу глибших дихальних рухів. Зростає дихальний об'єм, що поліпшує вентиляцію альвеол. Відбувається перебудова дихального акту, який стає значно ефективнішим. Це сприяє підвищенню напруження кисню в альвеолярному повітрі і збільшенню насичення ним крові. У результаті збільшується й надходження кисню в тканини, що, в свою чергу, нормалізує та активізує тканинні процеси окиснення, які у хворих дуже часто знижені [3].

2.1.1 Перебування (сон) на березі моря

Нічний сон біля моря показаний хворим на неврастенію із синдромами гіпертензії та підвищеною дратівливістю, з неврастенічними станами після перенесених інфекцій, інтоксикацій, закритих черепно-мозкових травм з тими самими синдромами і за відсутності розладів та розладів психіки, хворим на гіпертонічну хворобу І-II стадії без виражених розладів коронарного, мозкового й ниркового кровообігу, з хворобами серцевого м'яза, клапанними вадами серця та недостатністю кровообігу не вище І ступеня; хворим на туберкульоз легенів, хронічні бронхіальні та інші неспецифічні легеневі хвороби (хронічна пневмонія, емфізема легенів, пневмосклероз, пневмоконіоз, силікоз) у фазі ремісії, з легенево-серцевою недостатністю не вище І стадії; хворим на бронхіальну астму з нечастими нападами; при легкій формі тиреотоксикозу. Протипоказаннями до нічного сну біля моря є підвищена чутливість до охолодження, хвороби, за яких холодовий чинник може спричинити загострення (ревматизм, хвороби нирок, хвороби суглобів, бронхіальна астма з частими нападами, радикуліт тощо), а також гострі хвороби (грип, ангіни та ін.) [6].

Протипоказаннями є серцево-судинна і серцево-легенева недостатність II-III стадії, гіпертонічна хвороба II-III стадій. Крім того, нічний сон біля моря слід відміняти деяким хворим на неврастенію з різко вираженою нервовою збудливістю переважно з гіпертензивним синдромом і порушенням компенсації II ступеня, які важко адаптуються до нових обставин, звикли спати в абсолютній тиші, в яких упродовж кількох нічних перебувань на пляжі погіршується загальне самопочуття і сон.

2.1.2 Повітряні ванни

Повітряні ванни - це дозована дія свіжим повітрям на повністю чи частково оголену людину з метою лікування і загартування.

Інтенсивність фізіологічних змін залежить від реактивності організму і охолоджувальної здатності повітря. Теплі повітряні ванни справляють м'яку, щадну дію на організм. Вони зумовлюють нечітко виражені реакції, тому легко переносяться ослабленими, мерзлякуватими хворими і тим легше, чим менша різниця між температурою шкіри й температурою повітря. У гарячий період повітряні ванни є процедурою, що значною мірою захищає організм від можливого перегрівання [7].

Таблиця 2.1.2.1 - Визначення тривалості повітряної ванни в залежності від холодової навантаження і еквівалентно-ефективної температури

Холодні і прохолодні повітряні ванни мають подразнювальний вплив, зумовлюючи значне підвищення всіх життєвих функцій організму (таблиця 2.1.2.1). Щоб запобігти переохолодженню організму, необхідно збільшити продукування теплоти під час повітряних ванн. Це досягається поєднанням ванн з фізичними вправами. Фізичні вправи слід виконувати впродовж усієї дії холоду окремими комплексами різної інтенсивності залежно від умов довкілля. Якщо ванни холодні, гімнастику проводять перед і під час приймання ванн, помірно холодні - під час приймання ванн, якщо прохолодні - перед закінченням приймання ванн [4].

Повітряні ванни слабкого холодового навантаження показані хворим з патологією серцево-судинної системи: гіпертонічною хворобою II стадії, ішемічною хворобою серця з нерізким серцево-больовим синдромом; при ревматичних вадах серця у фазі ремісії або мінімальної активності процесу; при недостатності кровообігу І-II стадії; хворим із хронічних неспецифічних хворобах органів дихання (хронічна пневмонія і хронічний бронхіт II стадії, пневмосклероз, емфізема, обмежені бронхоектази) у фазі ремісії або тривалого загострення; при дихальній (легенево-серцевій) недостатності І-II стадії; бронхіальній астмі середнього ступеня тяжкості; при хворобах нервової системи: неврозах при порушенні компенсації II ступеня, з початковим церебральним атеросклерозом і скороминучими порушеннями мозкового кровообігу без виразних криз, з діенцефальним (гіпоталамічним) синдромом; при хронічних нефритах без вираженої недостатності нирок; у разі анемії при явищах загального нездужання; хворим з різними формами туберкульозу легенів з процесами у фазі стихаючої інфільтрації, у період через 2-4 тиж. після хірургічних втручань на легенях з приводу туберкульозних і неспецифічних процесів у разі відсутності ускладнень [3].

Повітряні ванни середнього холодового навантаження показані хворим з гіпертонічною хворобою, з ішемічною хворобою серця без схильності до спастичних реакцій коронарних судин; з ревматичними вадами серця у фазі ремісії; при недостатності кровообігу І стадії; з хронічними неспецифічними хворобами органів дихання у фазі ремісії без схильності до різких бронхоспастичних реакцій; із затяжною пневмонією при дихальній (легенево-серцевій) недостатності І ступеня; при бронхіальній астмі легкої форми; з неврозами при порушенні компенсації І ступеня; з початковим церебральним атеросклерозом без криз; з анеміями при задовільному загальному стані; з гастритами, ентеритами, виразковою хворобою поза фазою загострення; хворим з туберкульозом легень з процесами у фазі ремісії, через 3-4 тижні після операцій на легенях у разі відсутності ускладнень [5].

Повітряні ванни з сильним холодовим навантаженням показані хворим у віці до 55 років, не схильним до простудних реакцій, у період компенсації патологічного процесу, за умови відсутності дихальної (серцево-легеневої) і серцево-судинної недостатності.

Протипоказані повітряні ванни всіх типів хворим з гострими хворобами (грип, ангіна та ін.), гарячкою. Прохолодні й холодні повітряні ванни протипоказані хворим з ревматизмом з ураженням суглобів і периферійної нервової системи (радикуліти), із серцево-судинною і легенево-серцевою недостатністю II-III стадій, гіпертонічною хворобою II-III стадії, бронхіальною астмою з частими нападами, з хворобами нирок при явищах їхньої недостатності, з високим ступенем виснаження; хворим з туберкульозом легенів у фазі інфільтрації, з процесами обсіменіння й розпаду, з кровохарканням, у ранній період після оперативного втручання на легенях [7].

2.2 Геліотерапія

Геліотерапія - застосування сонячного випромінювання з лікувальною та профілактичною метою.

При геліотерапії на тіло людини діє сонячна радіація, що надходить безпосередньо від Сонця (пряма радіація) або небозводу (розсіяна радіація), або від поверхні різних предметів (відбита радіація). Органами, що безпосередньо сприймають сонячну радіацію, є шкіра й очі. В основі фізіологічної дії сонячного випромінювання лежать різні фотохімічні реакції, особливості яких залежать від довжини хвиль і енергії поглинутих квантів випромінювання. Енергія і інфрачервоного випромінювання залежно від довжини хвилі поглинається тканинами на глибині від 3 мм до 4 см, тоді як УФ-випромінювання проникає неглибоко - на 0,5-1 мм. Інфрачервоне випромінювання справляє переважно теплову дію [1].

УФ-випромінювання має складніший вплив і зумовлює зміни в тканинах. Безпосередній вплив УФ-випромінювання визначає бактерицидний ефект сонячної радіації. Поглинута тканинами енергія квантів УФ-випромінювання викликає збудження атомів та молекул і перехід електронів з однієї орбіти на іншу, відривання їх. від атомів або молекул (фотоелектричний ефект). Ці процеси переводять атоми й молекули тканин організму в новий, фізично змінений стан, за якого збільшується запас їхньої енергії і можливість вступати в хімічні реакції. Вітаміноутворювальна дія геліотерапії пов'язана з перетворенням у шкірі під впливом УФ-випромінювання провітаміну D (17-дегідрохолестерину) на вітамін D3 [6].