Материал: ГосекзаменАДНПУ

71

кримінального правопорушення; в) під час конвоювання (доставлення) затриманої або заарештованої особи; г) для відбиття нападу на особу та/або поліцейського;

1)наносити удари гумовими (пластиковими) кийками по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку (куприку) і в живіт;

2)під час застосування засобів, споряджених речовинами сльозогінної та дратівної дії, здійснювати прицільну стрільбу по людях, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин;

3)відстрілювати патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, з порушенням визначених технічними характеристиками вимог щодо відстані від особи та стрільби в окремі частини голови і тіла людини;

4)застосовувати водомети при температурі повітря нижче +10°C;

5)застосовувати засоби примусової зупинки транспорту для примусової зупинки мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, транспортного засобу, що здійснює пасажирські перевезення, а також застосовувати такі засоби на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях;

6)застосовувати кайданки більше ніж 2 години безперервного використання або без послаблення їх тиску.

Застосування малогабаритного підривного пристрою для відкриття приміщень є виправданим, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам та інтересам, є меншою, ніж шкода, яку вдалося відвернути.

Про підстави, обставини та наслідки застосування спеціального засобу поліцейський повинен негайно повідомити свого керівника письмовим рапортом. У рапорті працівник поліції вказує: коли, де, за яких обставин, щодо кого було застосовано відповідний вид спеціального засобу, до яких наслідків це призвело, яку необхідну, зокрема, домедичну, допомогу надано потерпілому, де перебуває потерпілий (або транспортний засіб), наявність свідків та їх дані, а також зазначає дату складання рапорту й ставить особистий підпис. На підставі цього рапорту проводиться службове розслідування стосовно правомірності дій поліцейського.

У разі завдання особі поранення або каліцтва внаслідок застосування до неї спеціального засобу керівник такого поліцейського зобов’язаний негайно

72

повідомити про це відповідного прокурора. На підставі ст. 26 Закону України від 14.10.2014 р. № 1697-VII «Про прокуратуру» прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, тим самим він встановлює правомірність і законність їх застосування. У випадку допущеного порушення з боку поліцейського прокурор має право вимагати від посадових чи службових осіб надання пояснень щодо порушення, вимагати усунення порушень та причин i умов, що їм сприяли, та притягнення винних до передбаченої законом відповідальності.

31. Застосування вогнепальної зброї поліцейськими.

Відповідно до Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої Наказом МВС України від 17.02.2016 р. № 70, вогнепальна зброя закріплюється за поліцейським, який склав Присягу на вірність Українському народові, завершив навчання у закладі (установі) та/або пройшов первинну професійну підготовку і направлений для подальшого проходження служби, а також склав заліки із знання матеріальної частини зброї, порядку і правил її застосування, заходів безпеки при поводженні з нею, виконав норматив з вогневої підготовки та вправу зі стрільби.

Поліцейський уповноважується у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю:

1)для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю;

2)для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров’ю;

3)для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі;

4)для відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення;

5)для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;

6)для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей та/або поліцейського;

7)для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського.

Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір застосування зброї. В свою чергу, без попередження застосування вогнепальної зброї допускається:

73

1)при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю

вруках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;

2)у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров’ю людей;

3)якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу;

4)якщо особа чинить збройний опір;

5)для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки

з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу. У разі спричинення шкоди, явно незрівнянної з небезпекою нападу або обставинами захисту (наприклад, застосування вогнепальної зброї у випадках нападу на працівника поліції з боку старої тяжкохворої людини або особи, яка перебуває в стані сильного алкогольного сп’яніння, що робить нереальним здійснення загроз), поліцейський має вирішувати службові завдання ненасильницьким шляхом або використовувати фізичний вплив та спеціальні засоби.

Правомірним затримання працівниками поліції особи, яка вчинила злочин, буде за умови виконання службових обов’язків відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію», тобто поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у разі збройного нападу, якщо його відвернення чи припинення неможливо досягти іншими засобами (ч. 8 ст. 46).

Поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.

Під час затримання осіб, щодо яких у поліцейського виникла підозра у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також під час перевірки документів у таких осіб поліцейський може привести в готовність вогнепальну зброю та попередити особу про можливість її застосування. При цьому, спроба особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену поліцейським відстань, чи доторкнутися до зброї є підставою для застосування вогнепальної зброї поліцейським.

Частина 9 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію» забороняє застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності. При цьому, закон не надає визначення місць, де може бути завдано шкоди іншим особам, тому в практичній діяльності поліцейський повинен керуватися правилом:

74

«Необхідно утримуватися від застосування вогнепальної зброї, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи».

Про будь-який випадок застосування зброї поліцейський зобов’язаний повідомити свого керівника у письмовій формі. Як уявляється, таке повідомлення має бути викладено у формі рапорту, у якому зазначається: коли, де, за яких обставин (що було підставою), щодо кого було застосовано вогнепальну зброю, до яких наслідків це призвело, яку необхідну, зокрема, домедичну, допомогу надано потерпілому, де перебуває потерпілий (або транспортний засіб), наявність свідків та їх дані, а також зазначає дату складання рапорту й ставить особистий підпис. На підставі цього рапорту проводиться службове розслідування стосовно правомірності дій поліцейського. В свою чергу, Законом України «Про Національну поліцію» окремим формулюванням передбачено, що про активне застосування вогнепальної зброї керівник має бути повідомлений негайно. З викладеного випливає, що про будь-який випадок застосування вогнепальної зброї поліцейський має повідомити свого керівника негайно усно (за допомогою засобів зв’язку) та письмово, склавши рапорт.

Усвою чергу, керівник органу поліції, працівник якого застосував вогнепальну зброю, зобов’язаний проінформувати про даний випадок центральний орган управління поліцією та прокурора за територіальністю відповідної події. Зокрема, згідно із ст. 26 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, тим самим встановлює правомірність і законність їх застосування.

Уч. 13 ст. 46 Закон України «Про Національну поліцію» надає право поліцейським використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил, а також для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров’ю поліцейському та іншим особам. Закон не називає випадків, в яких допомога може викликатися пострілом зі зброї. Виклик допомоги може здійснюватися на законних підставах у випадках, коли кому-небудь загрожує небезпека, під час припинення злочинних дій та затримання злочинців. При цьому, постріли з вогнепальної зброї для подання сигналу тривоги здійснюються в безпечному для оточуючих напрямі.

32. Поняття, зміст і види адміністративного нагляду органів поліції.

У широкому розумінні нагляд визначають як сукупність безперервних дій зі спостереження за додержанням законності у відповідних суспільних відносинах, які здійснюються компетентними на те органами із застосуванням

75

наданих їм законодавчими актами повноважень і спрямовані на попередження, виявлення і припинення порушень, а також притягнення порушників до відповідальності, однак, без втручання в оперативну та господарську діяльність піднаглядних об’єктів.

Що ж стосується адміністративного нагляду, здійснення якого відноситься до компетенції органів поліції, його можна визначити як систематичний нагляд за точним і неухильним дотриманням посадовими особами та громадянами правил, що регулюють публічний порядок і публічну безпеку, з метою попередження і припинення порушень цих правил, а також виявлення порушників і притягнення їх до встановленої законом кримінальної чи адміністративної відповідальності або вжиття до них заходів суспільного впливу.

Поліція у своїй діяльності застосовує різноманітні методи адміністративного нагляду, найважливішими серед них, безперечно, є: безпосереднє спостереження в громадських місцях за виконанням громадянами та посадовими особами загальнообов´язкових правил; періодичні перевірки виконання органами, посадовими особами та громадянами встановлених правил; виявлення порушень у ході перевірки скарг, заяв, пропозицій та іншої інформації про правопорушників.

Адміністративний нагляд, що здійснюється поліцією, можна поділити на загальний та спеціальний.

Загальний адміністративний нагляд полягає у здійсненні нагляду за дотриманням загальнообов´язкових правил, до яких можна віднести правила перебування іноземців на території України, дотримання правил дозвільної системи, паспортної системи, тощо.

В свою чергу, спеціальний адміністративний нагляд поліції, який можна вважати примусовим заходом, полягає у здійсненні нагляду за поведінкою певної категорії громадян. Він встановлюється за звільненими з місць позбавлення волі відповідно до Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 01.12.1994 p.

Згідно зі статтею 1 вищезазначеного закону, адміністративний нагляд являє собою систему тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами поліції.

Метою встановлення адміністративного нагляду є запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них.

Адміністративний нагляд може бути встановлено лише стосовно трьох категорій повнолітніх осіб:

1) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини,