На сьогоднішній день у рамках спектра діяльності соціального страхування функціонують чотири окремих фонди: Пенсійний фонд, Фонд Чорнобиля, Фонд зайнятості, Фонд соціального страхування [8, c. 33-36].
На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні закладено правову базу для розвитку ринкових відносин, здійснюється лібералізація економіки та зовнішньоекономічної діяльності, розпочато приватизацію, запроваджується широка демократизація трудових відносин, вживаються заходи щодо встановлення мінімальних соціальних гарантій, створення системи адресної допомоги малозабезпеченим громадянам.
Зменшення надходжень до бюджету загострило проблему фінансування заходів соціального захисту населення, в результаті чого погіршився соціальний захист найбільш вразливих категорій населення: дітей, пенсіонерів, інвалідів, одиноких громадян похилого віку, безробітних, багатодітних сімей.
Реформування соціального захисту населення викликане відсутністю єдиних принципів визначення критеріїв необхідності надання соціальних пільг, взаємоповторюваністю окремих соціальних виплат, відсутністю чіткої спрямованості соціальних виплат на допомогу сім’ям з низьким рівнем доходів, недостатньою узгоджуваністю соціальних виплат з іншими державними витратами, відсутністю механізмів регулювання бюджетів соціальних фондів тощо.
Потребує вдосконалення структура і порядок формування бюджетних видатків на соціальні потреби на основі використання системи державних мінімальних соціальних стандартів.
В Україні прийнято ряд правових актів, які регулюють відносини в галузі соціального захисту населення. В Конституції України, Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших законах, актах Президента України визначено основні форми і методи соціального захисту населення. Існує нагальна необхідність розробки і ухвалення цілого ряду законодавчих та нормативно-правових актів з конкретних видів соціальних виплат і послуг. Ці акти повинні базуватися на науково обґрунтованих фінансово-правових основах.
Вдосконалення законодавчих та нормативно-правових актів в сфері соціального захисту населення на науково обґрунтованій фінансово-правовій основі вимагає ретельної підготовки та розробки їх проектів. Повсякчас цим повинні займатися науковці. Проте варто зазначити, що в Україні питаннями підготовки науково обґрунтованих фінансово-правових основ соціального захисту населення практично ніхто із науковців не займається. Але, на нашу думку, питання науково обґрунтованих фінансово-правових основ соціального захисту населення пов’язані із вдосконаленням змісту актів, що ухвалюються Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України [9, c. 32-35].
На мою думку, заходи соціального захисту населення повинні фінансуватися двома способами:
· по-перше, за рахунок виділення коштів із державного бюджету, тобто за рахунок коштів платників податків;
· по-друге, через соціальні платежі на користь системи соціального захисту (соціальні внески).
При проведенні фінансування заходів соціального захисту населення, і в першу чергу при визначенні розмірів заробітної плати та соціальних виплат, необхідно дотримуватись норм, визначених Конституцією України, законами України, Європейським кодексом соціального забезпечення та Переглянутою Європейською Соціальною Хартією.
Для реалізації цих завдань необхідно:
забезпечити стабільне фінансування галузей соціальної сфери і регіональних та місцевих соціальних програм, змінити систему взаємовідносин між державним і місцевими бюджетами всіх рівнів, підвищити обґрунтованість визначення соціальних трансфертів, виходячи із реальних потреб і можливостей регіонів;
підвищити фінансову стабільність і ефективність використання коштів державних позабюджетних соціальних фондів;
ввести соціальну експертизу проектів законів та інших нормативно-правових актів силами недержавних організацій та наукових установ;
поліпшити організацію функціонування установ соціальної сфери, більш раціонально використовувати ресурси, що їм виділяються;
стимулювати направлення коштів громадськими, некомерційними і комерційними організаціями на благодійні цілі.
Реформування соціальних виплат необхідно здійснювати за двома пріоритетними напрямками:
встановлення економічно обґрунтованих розмірів соціальних виплат відповідно до рівня заробітку, стажу трудової діяльності і розмірів перерахованих страхових внесків. Вирішення цієї проблеми можна здійснити на основі персоніфікованого обліку страхових внесків по окремих видах страхування, підвищення зацікавленості застрахованих осіб у збільшенні страхових відрахувань за рахунок власних коштів і контролі за витрачанням страхових коштів;
впорядкування вимог до надання соціальних виплат. Повинен діяти принцип, відповідно до якого при настанні страхового випадку допомога виплачуватиметься лише за умови втрати заробітку [11, c. 154-155].
Найважливішим в реформуванні соціального страхування є створення сучасної нормативно-правової бази, яка регулювала б правові, економічні та організаційні основи державного соціального страхування, і відповідної системи управління соціальним страхуванням.
Необхідно передбачити також подальший розвиток недержавних видів обов’язкового і добровільного страхування, враховуючи обов’язкове страхування професійної відповідальності у випадках підвищеної небезпеки життя та здоров"я громадян.
Реформування системи соціального страхування потрібно здійснювати поетапно, з урахуванням росту оплати праці та поліпшення загальноекономічної ситуації.
Основними умовами введення пенсійного забезпечення від підприємств в Україні є, перш за все, кардинальне поліпшення загальної економічної ситуації, а також створення або зміцнення ефективної державної системи пенсійного забезпечення.
При здійсненні соціального страхування від нещасних випадків на виробництві потрібно встановити залежність між розмірами страхових платежів і станом охорони праці та рівнем травматизму на підприємстві на основі гнучкої системи диференційованих тарифів [3, c. 148-149].
В умовах незалежної держави створення національної системи соціального забезпечення населення має першочергове значення. Найважливішими напрямами створення цієї системи є такі гарантії:
Реалізація прав громадян на працю і на допомогу з безробіття;
Оплата праці та мінімального розміру ЗП, підтримання життєвого рівня населення шляхом перегляду мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовах зростання цін на споживчі товари, послуги, надання державної підтримки, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім’ям; матеріальне забезпечення у разі досягнення пенсійного віку тимчасової чи постійної втрати працездатності, втрати годувальника.
Міністерство праці та соціальної політики - Головний розпорядник коштів.
Соціальний захист та соціальне забезпечення населення
Соціальний захист у випадку непрацездатності.
Соціальний захист пенсіонерів
Соціальний захист ветеранів війни та праці
Соціальний захист сім’ї та молоді
Соціальний захист безробітних
Допомога у вирішенні житлового питання
Допомога на проживання
Допомога на забезпечення житлом
Соціальний захист інших категорій населення.
Дослідження та розробка у сфері соціального захисту населення.
Інша діяльність у сфері соціального захисту населення.
Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення включають:
· Виплату пенсій та допомоги;
· Пільги ветеранам війни і праці;
· Допомогу сім’ям з дітьми;
· Інші види соціальної допомоги;
· Пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу;
· Дитячі заклади-інтернати;
· Видатки на притулки для неповнолітніх;
· Програми соціального захисту неповнолітніх;
· Будинки-інтернати для пристарілих та інвалідів;
· Кошти з бюджету, що передаються до Фонду соціального захисту інвалідів України.
· Молодіжні програми.
В Україні питання соціальних гарантій населенню досить актуальне. По суті система соціальних гарантій на шляху становлення [9, c. 32-34].
Соціальне забезпечення - це надання фінансового забезпечення тим громадянам, які внаслідок певних об’єктивних причин не можуть мати власних доходів або не перебувають на чийомусь утриманні.
До системи соціального забезпечення належать:
) будинки-інтернати для пристарілих та інвалідів;
) дитячі заклади-інтернати (для дітей з різними відхиленнями у здоров’ї);
) притулки для неповнолітніх.
) Соціальне страхування;
) Пільги ветеранам війни та праці;
) Допомога сім’ям з дітьми;
) Пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Фінансування вказаних закладів здійснюється на кошторисній основі.
Система соціального забезпечення ґрунтується на таких основних Законах, постановах, як Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» 1992 р, ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 1994 р; та «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку»; ЗУ «Про пенсійне забезпечення» 1991; ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС» 1991 р; ЗУ «Про зайнятість населення» 1998; «Про збір на обов’язкове пенсійне страхування»; ЗУ «Про обов’язкове соціальне страхування»; ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» 1999 р. положення «Про порядок призначення та надання населенню субсидій», ЗУ «Про недержавне пенсійне страхування», ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»
Соціальна політика Уряду у середньостроковій перспективі головним чином будуватиметься по напрямах: забезпечення ефективної зайнятості населення, підвищення якості і конкурентності робочої сили, здійснення всеохоплюючої реформи соціального страхування та пенсійного забезпечення; вдосконалення системи адресної допомоги найбільш вразливим верствам населення, забезпечення гарантованості та своєчасності виплати ЗП, пенсій, стипендій, допомог та інших соціальних виплат.
Існують два основні методи фінансування:
покриття поточних витрат на виплату пенсій із поточних надходжень (за кордоном цей метод звичайно називають «плати на ходу» - pay-as-you-go system);
створення спеціального фонду (резерву), який забезпечує всі пенсійні виплати в даний час і в майбутньому.
При адаптації пенсійної системи до нових політичних і економічних умов потрібно постійно керуватися тим, що в перехідний період старі функціонуючі системи повинні зберігатися до появи і початку роботи нових установ пенсійного страхування.
Управління пенсійним страхуванням має бути якнайшвидше виділене із системи державного управління і доручено одній або декільком незалежним від держави цивільно-правовим організаціям [3, c. 148-151].
Пенсійний фонд України є однією із найважливіших ланок фінансової системи. Соціально-економічну сутність його як позабюджетного фонду можна визначити як сукупність фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні центральних або місцевих органів влади і мають цільове призначення. Згідно зі ст. 1 Положення «Про Пенсійний фонд України» від 01.06.94 p. I №345 «Пенсійний фонд є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів. Пенсійний фонд здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення».
Позабюджетні фонди з'явилися задовго до виникнення єдиного центрального грошового фонду держави - бюджету - у вигляді спеціальних фондів і спеціальних рахунків. Із зміцненням централізованої держави розпочався період уніфікації фондів, на базі об'єднання яких було створено державний бюджет. У сучасних умовах поряд із бюджетом знову підвищується значення позабюджетних фондів із ряду причин.
По-перше, у держави з'являються додаткові кошти.
По-друге, ці фонди автономні від бюджету і призначаються для розв'язання нових важливих завдань, які потребують особливої уваги з боку держави. Саме виникнення позабюджетних фондів із суворо цільовим використанням коштів забезпечує ефективніший державний контроль.
По-третє, позабюджетні фонди можуть за певних умов, тобто за наявності активного сальдо, використовуватися для покриття бюджетного дефіциту.
Позабюджетні фонди утворюються двома шляхами. Один шлях - це виділення з бюджету певних видатків, що мають особливо важливе значення.
Другий шлях - формування позабюджетних фондів із власними джерелами доходів, як у Пенсійного фонду.
Пенсійний фонд є одним із методів перерозподілу національного доходу державою на користь певних соціальних груп населення.
Нині в Україні термін «пенсійний фонд» використовується в ширшому значенні, ніж за кордоном. За кордоном під пенсійним фондом розуміють тільки ті організації, які займаються груповим страхуванням. В українській практиці - це всі організації, що забезпечують страхові пенсії. Тому Є.М. Четиркін пропонує перші називати страховими, другі - виробничими''.
У виробничому пенсійному фонді відсутній жорсткий зв'язок між розміром пенсійного забезпечення і сумою внесків. За індивідуальним страхуванням розмір пенсії, що страхується, не пов'язаний із рівнем зарплати, що отримується. Альтернативою є розрахунок розміру пенсії за сумою накопичень [10, c. 39-42].
За своєю суттю Пенсійний фонд України є виробничим, тому що не забезпечує принципу страхування.
Місцеві бюджети також мають теоретично двосторонні зв'язки з Пенсійним фондом. З одного боку, вони фінансують виплату допомог за доглядом за дитиною від 1,5 до 3 років, із другого - можуть отримувати кредити від обласних управлінь Пенсійного фонду за наявності активного сальдо.
Пенсійний фонд має односторонні зв'язки з Фондом Чорнобиля, тому що він фінансує виплату пенсій та допомоги громадянам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Комерційні банки і Пенсійний фонд мають багатосторонні зв'язки, тому що, по-перше, Пенсійний фонд отримує кредити, сплачує відсотки за кредит, по-друге - розташовує в комерційних банках тимчасово вільні кошти, отримує проценти за депозитами, а по-третє, отримує і здійснює платежі через комерційні банки.
Існують дві основні групи систем за джерелами фінансування за класифікацією: бюджетні (нефондовані) й страхові (фондовані).
/Бюджетні системи акумулюють кошти (з бюджетів держави, профспілок, інших надходжень) і розподіляють їх для поточних виплат пенсій. Вони не інвестують вільні кошти, щоб отримати додаткове джерело грошових надходжень. Тому фінансові результати пенсійного забезпечення в бюджетних системах не визначені і залежать від того, чи вдасться акумулювати необхідні кошти Пенсійний фонд України за своєю суттю є нефондованою системою.