3. Проблема економічного
зростання в Україні
.1 Особливості
економічного зростання України в призмі вітчизняної економіки
Загальновідомо, що головною рушійною силою збільшення ВВП є інвестиції. Саме завдяки їм у більшості країн світу відбувається тривале зростання випуску продукції на працівника впродовж років. А це значить- чим більше інвестицій, тим вищі темпи економічного зростання. В Україні з 1997року спостерігалося збільшення інвестицій в основний капітал, а економічне зростання- з 2000 року (окрім кризового 2009року). Зростали в некризовий період не просто власне інвестиції, а і їх частка стосовно ВВП (з 16,5% в 2002 до 30,9% в 2007). Важливо зауважити, що значущим аспектом в процесі інвестування є його джерела. Головним джерелом, що забезпечує більше половини капітальних інвестицій, є кошти підприємств та організацій (від 58,6% до 66,1% за 2006-2010 роки). Натомість перспективним може бути створення умов щодо збільшення використання таких джерел, як кошти державного бюджету (частка у загальному обсязі становить від 4,3 до 6,8%), кошти іноземних інвесторів (від 2,1% до 4,2%) і кредити банків та інші позики (від 12,3% до 15,8%). Таким чином, найбільші витрати на інвестування несуть підприємства, тоді як ресурси держави, фінансових установ та іноземних суб’єктів використовуються не в повному обсязі.
В залученні іноземних інвестицій криється досить значний потенціал, проте складні умови ведення бізнесу в Україні не дозволяють ним скористатися. Це є головною причиною низьких обсягів інвестування в економіку України з-за кордону, тож саме поліпшення цих умов, а не численні міжурядові зустрічі і рекламні ролики про Україну за кордоном є основним рушієм збільшення притоку закордонних інвестицій. Крім того, окрім закордонних інвестицій важливе значення мають внутрішні інвестиції, які, в свою чергу, поділяються на приватні інвестиції та державні. На сьогоднішній день в Україні можливості приватного інвестування є значною мірою невикористані через те, що громадяни не довіряють свої заощадження фінансовим установам або ж не задіюють свої кошти в різних інвестиційних проектах. Це означає, що частина зароблених громадянами коштів фактично вилучається з обігу, а це негативно впливає на економіку в цілому.
Пошук необхідних державних коштів є в компетенції центральних органів виконавчої влади і повинен здійснюватися через заходи як фіскальної, так і монетарної політики. Видатки з державного бюджету на інвестування можуть бути збільшені, адже, по-перше, держава не завжди інвестує свої кошти в найперспективніші проекти, а по-друге, що важливіше, значна частина видатків розвитку в державному бюджеті направлена на об’єкти, які не будуть приносити прибутки (як-от витрати на ремонт будинку чи на державні органи влади). Крім цього, доцільним може бути і незначне використання емісійних коштів як джерела інвестиційних видатків держави.
Проте варто зазначити, що в останні десятиліття минулого століття, коли в центрі розвитку економіки постав науково-технічний прогрес, відбувся прорив в економічній теорії і з’явилася нова хвиля теорії економічного зростання. З’ясувалося, що в економіці, де було накопичено більше знань, віддача від інвестицій була більшою, і саме інвестування відбувалося вищими темпами. Наукові відкриття і знання спричинюють нововведення, або інновації. Вони не тільки розширюють асортимент продукції, а відкривають дорогу новим технологіям, за допомогою яких можна ефективніше здійснювати виробничий процес і використовувати сировину. Окрім підвищення продуктивності та збільшення знань, інновації дають монополістичну ренту власнику винаходу за рахунок отримання патенту, а також стимулюють появу нових відкриттів. При цьому важливо зазначити, що результати розробок і досліджень у сфері фундаментальної науки є суспільним товаром, що не вилучається, а тому доступні будь-яким зацікавленим особам. Таким чином, важливим чинником економічного зростання є технологічні зміни.
Отже, можна зробити висновок, що
дуже важливе значення має характер інвестицій - чи вони йдуть на
високотехнологічне виробництво, чи на оновлення застарілого обладнання.
.2 Шляхи забезпечення вирішення проблеми економічного зростання в Україні
Таким чином, ми маємо 2 якісно різні аспекти інвестування, причому перший стимулює економічне зростання у більшій мірі, ніж другий. Очевидно, що на сьогоднішній момент в Україні інвестиції в інновації та високотехнологічне виробництво поступаються інвестиціям, що йдуть на створення капіталу в звичайному виробництві, проте тенденції свідчать про те, що в Україні за останнє десятиліття зростає інноваційна активність (в докризові роки активно зростали видатки на інноваційну діяльність), передусім завдяки приватним підприємствам (від 60 до 87,7%), а це дає Україні значні перспективи, особливо при збільшенні використання інших джерел коштів. Проте викликає стурбованість той факт, що після кризи, незважаючи на початок відновлення економіки, видатки на інновації та питома вага інноваційної продукції продовжує падати. Подолання цього явища повинно стати об’єктом уваги державної політики, адже, згідно з теорією економічних циклів, саме інновації долають депресію та дають поштовх новій економічній хвилі та підйому економіки.
Виконаним науковим та науково-технічним роботам теж повинна бути виділена увага, адже за останні 15років попри зростання відповідних видатків у фактичних цінах питома вага обсягу вищезазначених робіт у ВВП зменшилася у півтора рази і становить на сьогодні приблизно 0,9%. Це важливо з огляду на те, що економічний розвиток високорозвинутих країн з високим ВВП на душу населення відбувається головним чином завдяки інноваціям, а питома вага наукових досліджень у ВВП цих країн коливається від 2 до 5%. З огляду на це інновації постають одним з найперспективніших факторів розвитку.
Варто також розглянути як фактор розвитку не тільки капітал, а й працю. При цьому варто згадати теорію людського капіталу, згідно з якою індивіди витрачають час на здобуття кваліфікації та досвіду. Потрібно зазначити, що ця теорія нерозривно пов’язана з теорією інновацій, адже і створювати, і працювати з новими технологіями та продуктами ефективно можуть лише кваліфіковані працівники.
Ще одним важливим чинником економічного розвитку є, як уже згадувалося вище, умови розвитку бізнесу. Оскільки приватні суб’єкти господарювання є основним рушієм розвитку економіки, очевидно, що ускладнення здійснення їх діяльності негативним чином вплине на темпи економічного зростання. Таким чином, велика кількість податків і зборів, корупція, рейдерство, монополізація спричиняють проблеми не тільки на мікрорівні, а й на макрорівні.
Отже, ми окреслили ті аспекти, які
формують перспективи для стійкого та тривалого економічного росту. Важливо
розуміти, що збільшення ВВП дасть змогу вирішити низку соціально-економічних
проблем, а тому мінімізація впливу негативних чинників і сприяння економічному
зростанню повинно стати одним із найбільш пріоритетних завдань державної
політики.
Висновки
Економічний зростання - це характерна особливість сучасного світу. Різні країни у різні часи зростали за чисельністю населення, за загальними масштабами виробництва та зайнятості; за реальним національним продуктом; за рівнем життя тилової сім'ї в даний час у порівнянні із загальним рівнем життя; за кількістю вільного часу після роботи тощо. Все це, окремо і в цілому. - аспекти економічного зростання. Отже, економічне зростання національного господарства у найбільш загальному його розумінні - це такий його розвиток, при якому збільшується реальний національний продукт.
Для того, щоб суспільство могло жити сьогодні й у майбутньому, процес виробництва повинен постійно повторюватися, відновлюватися, тобто необхідний процес відтворення. При здійсненні останнього виникають певні економічні закони. Навіть у визначенні сутності категорії "закон" виділялась така його риса, як постійна повторюваність, сталість. Щоб дія економічного закону могла проявитися, необхідно не менше 5-7 років.
У процесі відтворення виникають закони розвитку й функціонування технологічного способу виробництва (у тому числі закони розвитку продуктивних сил та їх речової форми), закони розвитку виробничих відносин або відносин власності, а також закони, властиві всьому суспільному способу виробництва (наприклад, закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил).
Відтворення сучасної системи продуктивних сил здійснюється у результаті взаємодії таких її основних складових елементів, як робоча сила, засоби та предмети праці, наука, використовувані людьми сили природи, форми й методи організації виробництва, а також інформація. Найважливішим у цій системі є постійне відтворення складної робочої сили, тобто такої робочої сили, яка має високий рівень освіти, кваліфікації, культури, прагне постійно вдосконалювати їх. Важливою умовою відтворення за сучасних умов є необхідність випередження робочою силою рівня техніки, форм і методів організації праці тощо. Лише за таких умов робітник може швидко пристосовуватися до появи нової техніки, до нестандартних ситуацій, що виникають у процесі виробництва. Інакше при появі більш досконалої та складної техніки остання не буде використовуватися до того часу, поки не будуть підготовлені робітники належної кваліфікації, освіти.
Економічне зростання є процесом збільшення
потенційного і реального валового національного продукту, зміцнення економічної
могутності країни. Теорія економічного зростання аналізує чинники або процеси,
що забезпечують зростання, та сили, які зумовлюють швидке зростання могутності
країни чи навпаки.
Список використаних
джерел
1) Борисов Е.Ф. Економічна теорія: Підручник. - М.: Юрист, 2011. -568 С.
) Самуельсон П. Економіка. У 2-х т. Т. 2. - М.: Машинобудування, 1997. - 414 с.
) Фішер С., Дорнбун Р., Шмалензі Р. Економіка: Пер. з англ. з 2-го вид. - М.: Справа, 1998. - 864 с.
) Агапова. Т.А., Серьогіна С.В. Макроекономіка. Підручник / за редакцією професора, д.е.н. Сидоровича А.В 2-е видання, перероблене і доповнене - М: Видавництво «Справа і Сервіс», 2007. - 416 с.
) «Економікс», тому 1-ий, Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю, М., 1992
) Едвін Дж. Долан Макроекономіка: Пер. з англ. В.В. Лукашевича, Б.М Ярцева-Санкт-Петербург: АО «Санкт-Петербург оркестр», 1994. - 402 с.
) Економіка України: потенціал, реформи, перспективи. - Т. 4: Соціальна та регіональна політика в умовах переходу до ринкової економіки. - К., 2008. - С. 243-280.
) Лукінов І.І. Економічні трансформації (наприкінці XX сторіччя) / НАН України; Ін-т економіки. - К., 2007, - 455с.
) Основи економічної теорії / за ред. Климко П.В. Київ, “Вища школа”, 2009.
) Основи економічної теорії / за ред. Мочерного В.В. К. 2009.
) Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. - 2-ге вид. - К.: Вища пік.: Т-во "Знання", КОО, 2005.
) Основы теории переходной экономики: Учеб. пособие. - Киров, 2006.
) Перехідна українська економіка; стан і перспективи. - К.: Академія, 2009.
) Сакс Д., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду. - К.: Основи, 2004.