4.
Дослідження фінансових ризиків ПАТ “АЗОТ” та шляхи їх нейтралізації
Під господарським (підприємницьким) ризиком прийнято розуміти ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими, і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів. У розглянутих видах діяльності доводиться мати справи з використанням і обертанням матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних (інтелектуальних) ресурсів, так що ризик зв'язаний з погрозою повної чи часткової втрати цих ресурсів. У підсумку підприємницький ризик характеризується як небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів чи недоодержання доходів у порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.
Іншими словами, ризик є погроза того, що підприємець понесе втрати у виді додаткових витрат понад передбачені прогнозом, програмою його дій, або одержить доходи нижче тих, на які він розраховував.
При встановленні підприємницького ризику треба розрізняти поняття «витрати», «збитки», «втрати». Будь-яка підприємницька діяльність неминуче зв'язана з витратами, тоді як збитки мають місце при несприятливому збігу обставин, прорахунках і представляють додаткові витрати понад намічені.
Сказане вище характеризує категорію «ризик» з якісної сторони, але створює основу для перекладу поняття «підприємницький ризик» у кількісне. Дійсно, якщо ризик - це небезпека втрати ресурсів чи доходу, то існує його кількісна міра, обумовлена абсолютним чи відносним рівнем втрат.
В абсолютному значенні ризик може визначатися величиною можливих втрат у матеріально-речовинному (фізичному) чи вартісному (грошовому) вираженні, якщо тільки збиток піддається такому виміру. У відносному значенні ризик визначається як величина можливих втрат, віднесена до будь-якої бази, у вигляді якої найбільш зручно приймати або майновий стан підприємця, або загальні витрати ресурсів на даний вид підприємницької діяльності, або очікуваний доход (прибуток) від підприємництва.
Стосовно до підприємства як базу для визначення відносної величини ризику доцільно брати вартість основних фондів і оборотних коштів підприємства чи намічені сумарні витрати на даний вид підприємницької діяльності, маючи на увазі як поточні витрати, так і капіталовкладення, чи розрахунковий доход (прибуток). Вибір тієї чи іншої бази не має принципового значення, але слід віддати перевагу показнику, який обумовлений високим ступенем вірогідності.
Відповідно втратами будемо вважати зниження прибутку, доходу в порівнянні з очікуваними величинами. Підприємницькі втрати - це в першу чергу випадкове зниження підприємницького прибутку.
Саме величина таких втрат і характеризує ступінь ризику. Виходить, аналіз ризику зв'язаний, насамперед, з вивченням втрат.
Першу чергу виділити типи ризиків, згрупувавши їх по певним ознакам.
З ризиком підприємець стикається на різних, етапах своєї діяльності, і, природно, причин виникнення конкретної ризикової ситуації може бути дуже багато. Звичайно під причиною виникнення мається на увазі якась умова, що викликає невизначеність результату ситуації. Для ризику такими джерелами є: безпосередньо господарська діяльність, діяльність самого підприємця, нестача інформації про стан зовнішнього середовища, що робить вплив на результат підприємницької діяльності. Виходячи з цього варто розрізняти:
· ризик, зв'язаний з господарською діяльністю;
· ризик, зв'язаний з особистістю підприємця;
· ризик, зв'язаний з нестачею інформації про стан зовнішнього середовища.
У зв'язку з тим, що імовірність виникнення останнього ризику зворотно пропорційна тому, наскільки підприємницька фірма інформована про стан зовнішнього середовища стосовно своєї фірми, він найбільш важливий у сучасних умовах господарювання. Недостатність інформації про партнерів (покупців чи постачальників), особливо їх діловий імідж і фінансовий стан, грозить підприємцю виникненням ризику. Нестача інформації про оподатковування в Україні чи в країні закордонного партнера - це джерело втрат у результаті стягнення штрафних санкцій з підприємницької фірми з боку державних органів. Нестача інформації про конкурентів також може стати джерелом втрат для підприємця.
Ризик, зв'язаний з особистістю підприємця, визначається тим, що всі підприємці мають різні знання в галузі підприємництва, різними навичками і досвідом ведення підприємницької діяльності, різними вимогами до рівня ризикованості окремих угод.
За сферою виникнення підприємницькі ризики можна підрозділити на зовнішні і внутрішні. Джерелом виникнення зовнішніх ризиків є зовнішнє середовище стосовно підприємницької фірми. Підприємець не може впливати на них, він може тільки передбачати і враховувати їх у своїй діяльності.
Таким чином, до зовнішнього відносяться ризики, безпосередньо не зв'язані з діяльністю підприємця. Мова йде про непередбачені зміни законодавства, що регулює підприємницьку діяльність; нестійкості політичного режиму в країні діяльності й інших ситуацій, а відповідно і про втрати підприємців, що виникають у результаті війни, що почалася, націоналізації, страйків, введення ембарго.
Джерелом внутрішніх ризиків є сама підприємницька фірма. Ці ризики виникають у випадку неефективного менеджменту, помилкової маркетингової політики, а також у результаті внутріфірмових зловживань.
Основними серед внутрішніх ризиків є кадрові ризики, зв'язані з професійним рівнем і рисами характеру співробітників підприємницької фірми.
У сучасних умовах господарювання виділяють два типи підприємницького ризику за рівнем прийняття рішень: макроекономічний (глобальний) ризик і ризик на рівні окремих фірм (локальний). До середини 80-х років в Україні основна частка ризику приходилася на глобальний рівень - рівень держави. З появою самостійності суб'єктів, що хазяюють, ситуація змінилася, тепер основну частину ризику несуть підприємницькі організації. Самостійно визначаючи свої капіталовкладення і напрямки інноваційної діяльності, самостійно укладаючи договори зі споживачами і постачальниками, вони цілком приймають на себе зв'язаний з цими рішеннями підприємницький ризик.
З погляду тривалості в часі підприємницькі ризики можна розділити на короткочасні і постійні. До групи короткочасних відносяться ті ризики, що загрожують підприємцю протягом кінцевого відомого відрізка часу, наприклад, транспортний ризик, коли збитки можуть виникнути під час перевезення вантажу, чи ризик неплатежу за конкретною угодою.
До постійних ризиків відносяться ті, які безупинно загрожують підприємницькій діяльності в даному географічному районі чи у визначеній галузі економіки, наприклад, ризик неплатежу в країні з недосконалою правовою системою чи ризик руйнувань будинків у районі з підвищеною сейсмічною небезпекою.
За результатами оцінки рівня економічної безпеки підприємства ПАТ «АЗОТ» можна виділити такі групи негативних чинників:
. Низька частка власного капіталу в структурі майна
. Низькі показники ліквідності підприємства
. Збитковість підприємства у досліджуваному періоді
. Застарілість основних засобів
Наявність даних явищ на підприємстві значно послаблює його економічну безпеку та може призвести до банкрутства.
У 2012 році в структурі пасивів підприємства наявна довгострокова позика, яка, ймовірно, була отримана для розширення виробництва та нарощення виробничих потужностей. Її величина є занадто великою для підприємства. Це призводить до значного зниження власних обігових коштів та показника фінансової автономії. Це означає, що підприємство в разі настання фінансових труднощів не буде мати змоги погашати довгострокову позику та кредиторську заборгованість через брак ресурсів.
Також на даному підприємстві співвідношення оборотних активів до поточних зобов’язань не знаходиться в межах норми. Низьке значення показників поточної, швидкої та абсолютної ліквідності означає, що підприємство, в разі потреби, не зможе погасити свої поточні зобов’язання. Дане явище спричинене малою кількістю оборотних активів на підприємстві.
У 2012 році ПАТ «АЗОТ» в результаті своєї діяльності мало збиток, що оцінюється негативно. Причини даного явища можуть бути наступні:
. Низька кількість замовлень
. Висока собівартість виробництва продукції
. Висока енерго-, матеріало- та трудомісткість виробництва
Чистий прибуток є ключовим показником в діяльності будь-якого підприємства. Завдяки чистому прибутку підприємства розширяють виробництво, виплачують дивіденди.
До причин збитковості підприємства підприємства можна також віднести застарілість обладнання. Застарілі основні засоби затрачають більше сировини та енергії для виробництва продукції, що підвищує її собівартість. Проте, для більшості підприємств України, покупка нових основних засобів іноземного виробництва є дуже затратним. Тому вони здебільшого купують обладнання, яке вже використовувалося та є зношеним.
Для усунення чинників, що знижують рівень економічної безпеки на ПАТ «АЗОТ» пропоную вжити такі заходи:
. Залучати позики, що співрозмірні з величиною майна підприємства та можуть бути погашені
. Збільшити кількість оборотних коштів підприємства у вигляді як грошових коштів, так і виробничих запасів, готової продукції. Створити резерв сумнівних боргів.
. Оновити матеріально-технічну базу підприємства. Головними критеріями потрібно вважати енергоефективність, низька матеріаломісткість.
. Провести рекламну кампанію для залучення нових споживачів та збільшення попиту на продукцію.
Реалізацію даних заходів покласти на
економічних відділ, менеджерів з управлінського обліку, відділ збуту та
реклами.
Висновок
Життєздатність підприємства чи організацій в економіці в значній мірі залежить від наявного рівня їх економічної безпеки. Тому перед всіма суб'єктами господарювання в нашій державі виникає необхідність внутрішньої самооцінки та прогнозування можливих змін в стані їх економічної безпеки. Такий підхід викликаний тим, що вони повинні адекватно реагувати на дію різних чинників зовнішнього чи внутрішнього походження, які формують як потенціал підприємства, так і можливості його повноцінного використання.
Незважаючи на важливість проблеми забезпечення економічної безпеки суб'єктів господарювання в ринковій економіці, сьогодні в Україні не існує єдиної думки щодо змісту цього терміну. На мікрорівні можна вважати, що економічна безпека суб'єкта господарювання - це такий стан його потенціалу, який передбачає збалансований і безупинний розвиток та найбільш ефективне використання усіх видів наявних ресурсів та підприємницьких можливостей при своєчасному запобіганні можливим внутрішнім і зовнішнім негативним впливам чи загрозам.
В режимі стійкого функціонування для забезпечення своєї економічної безпеки суб'єкт господарювання акцентує увагу на підтримку нормального ритму виробництва та збуту продукції; запобіганні можливих збитків; недопущенні несанкціонованого доступу до службової інформації та комп'ютерних баз даних, протидії несумісній конкуренції на ринку. В кризові періоди свого розвитку найбільшу небезпеку для нього представляє руйнація наявного потенціалу (виробничого, кадрового, технічного та технологічного).
Все це зумовлює необхідність побудови різних систем моніторингу та економічної оцінки на рівні суб'єктів господарювання, що знаходяться в різних фазах свого розвитку.
Виходячи з цього оцінка економічної безпеки суб'єкта господарювання, повинна забезпечити:
характеристику зовнішніх та внутрішніх загроз, з якими може стикатись підприємство;
визначення та моніторинг чинників, зміцнюючих або руйнуючих стійкість його соціально-економічної позиції на короткострокову і середньострокову перспективу;
побудову системи показників, які дозволяють оцінити дію цих чинників на потенціал підприємства;
побудову критеріїв та порогових значень найважливіших показників, які формують рівень економічної безпеки;
розробку економічної політики, направленої на підвищення ступеня економічної безпеки.
В курсовій роботі було проведено оцінку рівня економічної
безпеки підприємства за методом «суми цифр». За результатами найбільш
економічно захищеним підприємством стало ПАТ «ДніпроАЗОТ». В даному
підприємстві були виділені ключові недоліки та запропоновані шляхи їх усунення.
Список використаних джерел
1. Шнипко О.С. Економічна безпека ієрархічних багаторівневих систем: регіональний аспект: Монографія. - Київ: Генеза, 2006. - 288 с.
2. Методичні рекомендації щодо розрахунку рівня економічної безпеки України. Затверджено Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України N 1277 від 29.10.2013.
. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, зі змінами та доповненнями // Все про бухгалтерський облік - Нормативні документи. - 2000. - № 1.
. Пастернак-Таранушенко Г. Економічна безпека держави. Статика процесу забезпечення: Підручник / За ред. Б.Кравченка. - Київ: Кондор, 2002.
. Економічні ризики: фінансово-обліково-аналітичний аспекти : монографія / [Гуцайлюк З. В. та ін. ; за ред. З. В. Гуцайлюка] ; Терноп. нац. техн. ун-т ім. І. Пулюя. - Т. : ТНТУ ім. І. Пулюя, 2011. - 195 с.
. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення: [монографія] / М.М. Єрмошенко. - К.: КНТЕУ, 2001. - 309 с.
. Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення: [монографія] / Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. - К.: НІСД, 1997.- 144 с.
. Концепція економічної безпеки України / Ін-т економіки і прогнозування, кер. проекту В.М. Геєць. - К.: Логос, 1999. - 56 с.
. Матвійчук А.В. Економічні ризики в інвестиційній діяльності: Монографія. - Вінниця: УНІВЕРСУМ, 2005. - 205с.
. Плиса В.Й. Бухгалтерский облік: Навчальний посібник. - К.: Каравела, 2010. - 480с.