4. Лук’янов М.П. звернувся до суду з позовом до Мирова В.І. про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 25000 грн. і моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Позовні вимоги Лук’янова М.П. були задоволені частково. З Мирова В.І. було стягнуто 15000 грн. матеріальної шкоди. В іншій частині суд відмовив у задоволенні позову.
Визначте розмір судових витрат у цій справі. Яким чином мають розподілятися судові витрати між сторонами? Яке рішення в частині судових витрат має прийняти суд, якщо Лук’янов надасть договір, відповідно до якого витрати на правову допомогу представника будуть становить 3000 грн.
5. У квітні 2005 р. Р. звернувся до суду із позовом до КП “Ремонтно-будівельне управління по благоустрою міста” про відшкодування шкоди, зазначаючи, що з вини К., який управляв автомобілем відповідача, сталася ДТП, в якій було пошкоджено його автомобіль ВАЗ-21011. За висновком товарознавчої експертизи йому заподіяно шкоду в розмірі 2 тис. 136 грн.
Рішенням Бабушкінського міського суду м. Дніпропет-ровська позов Р. було задоволено. Постановлено стягнути на його користь зі згаданого підприємства 2 тис. 136 грн на відшкодування матеріальної та 156 грн витрат на юридичну допомогу.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог Р., суд виходив із того, що ДТП, унаслідок якої відбулося зіткнення автомобілів ВАЗ-21011 під керуванням позивача та ЗІЛ-130 під керуванням водія П., сталася з вини водія К., який керував автомобілем ГАЗ-52, що належить відповідачу, і яка підтверджується матеріалами органів ДАІ, що є безспірними доказами вини відповідача.
Чи правильні дії суду?
6. У березні 2005 р. М. пред’явив позов до ООО “Дніпрохім” (далі – ООО) про виділення частки зі спільного майна і відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що до лютого 1997 р. він працював генеральним директором ООО і є співвласником майна цього товариства з розміром частки 4,09 % на суму 471 тис. 860 грн. У зв’язку з виходом його з членів товариства звернувся до відповідача із заявою про виділення його частки, але йому було безпідставно відмовлено в цьому.
Посилаючись на те, що такими діями відповідача порушено його права і заподіяно йому моральну шкоду, позивач просив зобов’язати ООО виділити йому частку зі спільного майна товариства в грошовому вираженні в сумі 471 тис. 860 грн і відшкодувати моральну шкоду в сумі 5 тис. грн.
У справі є різні дані щодо вартості вкладу позивача у майно ООО. Згідно з розрахунком, підписаним позивачем як генеральним директором товариства до припинення трудових відносин із відповідачем, ця вартість становила 199 тис. 334 грн. Інститут економіко-правових досліджень Національної академії наук України визначив її в сумі 211 тис. 68 грн. У цьому розмірі відповідач визнавав позов. За висновком експертів-бухгалтерів ХНДІСЕ на користь позивача належить стягнути з відповідача 450 тис. 959 грн. Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи, проведеної спеціалістами приватної фірми “Аудит-практик”, вклад позивача дорівнює 12 тис. 886 грн.
При вирішенні справи суд взяв до уваги суму, визначену експертами-бухгалтерами ХНДІСЕ, пославшись на те, що в нього немає підстав для сумніву в об’єктивності висновків даної експертизи, а висновки Інституту економіко-правових досліджень та експертів фірми “Аудит-практик” відхилив із тих мотивів, що особи, які їх давали, не мали права проводити судову експертизу і, відповідно, до ст. 57 ЦПК їх висновок не є доказом. Розрахунку, підписаному позивачем у період, коли він був генеральним директором товариства, суд ніякої оцінки не дав.
Чи правильні дії суду?
7. Кутузов подав позов на Смирнова про стягнення боргу у сумі 1200 грн. за розпискою і, підтверджуючи свої вимоги, просив допитати свідків Молюту, Сердюка, Нечитайло, які були присутні при укладанні договору позики і підписалися у розписці. Смирнов заперечував проти позову, посилаючись на те, що в присутності своєї жінки Смирнової повернув борг, але розписку у позивача не витребував.
Вирішіть питання про належність і допустимість доказів у даній справі.
8. Б. працювала поваром-бригадиром їдальні, з нею була укладена угода про повну матеріальну відповідальність. Наказом завідуючого їдальнею Б. була звільнена з роботи в зв’язку з втратою довіри.
Не погоджуючись зі звільненням, Б. звернулася до суду з позовом про зміну формулювання причини звільнення, а потім позовні вимоги змінила та просила відновити її на колишній роботі зі стягненням заробітної платні за час вимушеного прогулу.
Рішенням суду в позові про зміну формулювання причини звільнення відмовлено. Суд апеляційної інстанції це рішення залишив без змін.
Б. звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України про скасування попередніх рішень та направлення справи на новий розгляд. Свою скаргу позивачка обґрунтувала тим, що вона змінила позовні вимоги та просила відновити її на роботі зі стягненням заробітної платні за час вимушеного прогулу. Суд же виніс рішення не по цих позовних вимогах, а по раніше заявленому нею позову про зміну формулювання причин звільнення. Тому, на її погляд, спір про відновлення на роботі та стягненні заробітної платні за час вимушеного прогулу залишився невирішеним.
Яке рішення має прийняти Верховний Суд України?
9. У жовтні 2005 р. Б. звернувся до суду з позовом до П. про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 14 січня 2004 р. Позивач послався на те, що згідно з цим договором він продав П. прості іменні акції ВАТ “Вінницький завод тракторних агрегатів” у кількості 780 шт. номінальною вартістю 0, 25 грн на суму 195 тис. 203 грн за ціною 1 млн 561 тис. 626 грн Додатковою угодою від 16 січня 2004 р. суму договору збільшено до 5 млн. 300 тис. грн Після укладення угоди йому зробили більш вигідну пропозицію продажу акцій, внаслідок чого істотно змінились умови договору, і 11 березня 2004 р. було укладено новий договір купівлі-продажу зазначених акцій – із З. Проте відповідач відмовився підтвердити факт розірвання з ним договору та використовує акції в своїх інтересах. У зв’язку з цим позивач просив розірвати договір купівлі-продажу від 14 січня 2004 р.
П. звернувся до суду із зустрічним позовом до Б. і З., третя особа – ТОВ “Партнер-реєстр”, і в якому просив зобов’язати Б. прийняти від нього гроші в рахунок оплати проданих йому простих іменних акцій ВАТ у кількості 80 тис. 813 шт. номінальною вартістю 0, 25 грн; передати йому ці акції; визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 11 березня 2004 р.; зобов’язати реєстратора ТОВ внести зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ, здійснивши переведення простих іменних акцій ВАТ, які випущені в документальній формі, з особистого рахунку З. на особистий рахунок Б. На обгрунтування позовних вимог П. зазначив, що 14 січня 2004 р. він уклав із Б. у належній формі договір купівлі-продажу акцій, право власності на які в останнього виникне у майбутньому, та провів часткову оплату. Проте Б. на порушення умов договору та вимог законодавства 11 березня 2004 р. уклав новий договір купівлі-продажу цих акцій із З.
Суд прийняв зустрічний позов, вказуючи на те, що первісний і зустрічний позови взаємопов’язані.
Чи правильні дії суду? Визначте та дайте характеристику процесуальним підставам та наслідкам прийняття зустрічного позову. Яким вимогам повинен відповідати зустрічний позов?
10. У січні 2007 р. Є. звернувся до суду з позовом до голови ради суддів області про відшкодування моральної шкоди за приниження його честі та гідності, заподіяної відповіддю на його звернення щодо розгляду з порушенням вимог процесуального законодавства одним з місцевих судів цивільної справи за його участю.
У позовній заяві Є. зазначав, що відповідь голови ради суддів обл. містить недостовірну та неперевірену інформацію щодо обставин та причин неодноразових перерв у справі, просив стягнути 5000 грн компенсації моральної шкоди.
Ухвалою судді районного суду від 22 січня 2007 р. позовна заява Є. як така, що не відповідає вимогам ст. 119, 120 ЦПК України, залишена без руху та до 10 лютого 2007 р. позивачеві надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 13 лютого 2007 р. позовна заява Є. відповідно положень ст. 121 ЦПК України повернута як неподана.
Позивач Є. звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду і просив скасувати ухвалу районного суду від 13.02.2007 р.
При розгляді цієї апеляційної скарги апеляційним судом встановлено, що із змісту позовної заяви вбачається, що Є. не наведено, в чому саме полягає моральна шкода та якими саме неправомірними діями або бездіяльністю голови Ради суддів області заподіяна позивачеві така шкода.
1. Суддя Московського р-ну м. Харкова 15.10.2005 р. відкрив провадження у справі за позовною заявою Прохорова В.А. до Прохорової Ж.В. про поділ спільно нажитого майна, призначивши попереднє судове засідання на 30.10.2005 р. У попередньому судовому засіданні суддя переконав сторони закінчити спір, уклавши мирову угоду, та допоміг їм виробити її умови. Після цього він виніс ухвалу про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі.
Чи правомірні дії судді? Чи входить до завдань провадження у справі до судового розгляду досягнення мирової угоди між сторонами?
2. У січні 2006 р. Голубцов В.А. пред’явив позов до ТОВ “Сігма-КС” про стягнення доходу, отриманого внаслідок порушення авторського права і відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що з травня по вересень 2005 р. створив літературний твір під назвою “Инноватика, как возможность “встать на ноги” в Украине”. У цей же період він працював у відповідача на посаді консультанта і оформив свій твір на виданому йому комп’ютері у вигляді електронної сторінки у своїй електронній папці, де він позначив загальноприйнятий авторський знак охорони свого твору. Оскільки на сервері підприємства доступ до його електронної папки мали й інші працівники, а також директор ТОВ, позивач вважав, що відповідач незаконно використав його твір при наданні ТОВ “Севморверфь” інформаційно-консультаційних послуг у вигляді звіту “Рекомендации по практическому применению законодательства Украины в области инновационной деятельности субъектами предпринимательской деятельности”, за що отримав винагороду в розмірі 53000 грн
15 лютого 2006 р. суддя Дзержинського районного суду м. Харкова виніс ухвалу про об’єднання вказаної справи зі справами за позовом Романова М.К. до ВАТ “НТІ ТТР” про стягнення авторської винагороди в розмірі 7000 грн, а також зі справою за його ж позовом до ТОВ “Сігма-КС” про стягнення відшкодування за час затримки у проведенні розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП.
Чи правомірні дії судді? В яких випадках суддя має право постановити ухвалу про об’єднання в одне провадження кількох позовів?
3. Семенов звернувся до суду з позовом до Кирилова про усунення перешкод в реалізації свого права власності на будинок. У позовній заяві позивач зазначив, що за договором купівлі продажу придбав будинок у Шевчука, але фактично не може ним користуватися, оскільки у будинку проживає Кирилов і не хоче добровільно виселятися. При розгляді справи суду доводилося неодноразово відкладати судовий розгляд з таких підстав: вперше для вступу у справу представника, оскіль-ки позивач заявив клопотання про те, що хоче вести справу через представника – адвоката Іванова; вдруге, коли належним чином повідомлений позивач не з’явився у судове засідання і не надав відомостей про причини неявки, хоча представник позивача з’явився у судове засідання; третій раз суд відклав розгляд справи тому, що не з’явився належним чином повідомлений відповідач, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із його хворобою; четвертий – коли відповідач не з’явився, хоча у справі є відомості про вручення йому повістки; вп’яте суд відклав розгляд справи, у зв’язку із необхідністю подання нових доказів позивачем.
Який строк розгляду справи судом встановлений ЦПК? Чи у всіх випадках було достатньо підстав для відкладення розгляду справи? У чому відмінність відкладення розгляду і оголошення перерви у розгляді справи?
4. Слухання справи за позовом Смирнова до ЗАТ “Діло” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також внесення змін у трудову книжку щодо причини звільнення відбувалося з використанням технічного запису судового засідання. Проголошуючи рішення, суддя вказав (і це відтворено у записі) про задоволення всіх вимог позивача. Однак отримавши копію рішення позивач побачив, що в ньому нічого не вказано щодо вимоги про зміну формулювання причини звільнення у трудовій книжці.
Яким чином усунути вказану невідповідність?
5. У грудні 2002 р. П. звернувся до суду з позовом до К. про стягнення подвійної суми завдатку, мотивуючи позовні вимоги тим, що на підтвердження свого наміру купити у відповідачки квартиру в м. Севастополі 10 грудня 1998 р. він уклав з нею нотаріально посвідчену угоду про завдаток та передав їй як завдаток 3 тис. 427 грн (сума, еквівалентна 1 тис. доларів США). За умовами цієї угоди П. для забезпечення договору купівлі-продажу квартири, який мав бути укладений не пізніше ніж 30 квітня 1999 р. Однак договір купівлі-продажу не був укладений з вини К., оскільки квартира перебувала під заставою в “Укрсоцбанку” та на неї суд наклав арешт. Позивач просив стягнути з відповідачки на його користь подвійну суму завдатку в розмірі 10 тис. 660 грн та 3 тис. грн – на відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин суддею суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, обґрунтовано позовна заява Є. залишена без руху та оскільки з боку позивача не було здійснено в наданий термін дій щодо усунення недоліків, суддею обґрунтовано заява визнана неподаною та повернута заявнику.
На цій підставі у задоволенні апеляційної скарги було відмовлено.
Проаналізуйте процесуальні рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
11. Ф. подала позов до виконкому Олександрійської міської ради про надання житлового приміщення. У позовній заяві вона зазначила, що після обрання суддею проживала з дочкою у гуртожитку і міськвиконком не забезпечив її протягом шести місяців житлом, як це передбачено Законом України “Про статус суддів”. Посилаючись на ці обставини, позивачка просила зобов’язати відповідача надати їй двокімнатну квартиру.
Рішенням суду позов задоволено. В апеляційній скарзі Олександрійський міськвиконком просив скасувати рішення, посилаючись на те, що ця заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Визначте, чи правомірні дії суду? Визначте та проаналізуйте підстави та наслідки відмови у відкритті провадження у справі.
Модуль 5. ПРОВАДЖЕННЯ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Питання для самостійного вивчення
1. Провадження у справі до судового розгляду. Порядок проведення попереднього судового засідання.
2. Поняття, значення і порядок судового розгляду цивільних справ.
3. Процесуальні перешкоди у ході судового розгляду справи та способи їх подолання.
4. Заочний розгляд справи.
5.Рішення суду першої інстанції, заочне рішення
6.Наказне провадження: природа та порядок.
7. Фіксування судового процесу.
Ленінський районний суд м. Севастополя рішенням від 30 січня 2003 р., яке залишив без зміни Апеляційний суд м. Севастополя ухвалою від 9 вересня 2003 р., позов П. задовольнив частково: ухвалив стягнути з К. на користь позивача подвійну суму завдатку в розмірі 10 тис. 660 грн, 160 грн витрат з оплати державного мита та 8 грн державного мита в дохід держави. У задоволені решти позовних вимог суд відмовив.
Яким вимогам повинно відповідати судове рішення? Дайте аналіз ухваленому рішенню.
6. Судом 6 жовтня 2005 р. було постановлено заочне рішення, яким були задоволені позовні вимоги Гомінко до Луніна та Мусіна про стягнення суми боргу. В заяві про перегляд заочного рішення від 9 листопада 2005 р. Лунін та Мусін просили рішення скасувати, посилаючись на те, що вони не отримували судові повістки про день, час і місце слухання справи.
Ухвалою суду від 14 грудня 2005 р. вказана заява залишена без задоволення.
Лунін та Мусін не погодились з ухвалою і 19 грудня 2005 р. подали заяву про апеляційне оскарження ухвали суду, а 28 грудня 2005 р. апеляційну скаргу на вказану ухвалу. Просили скасувати ухвалу та постановити нову про необхідність перегляду заочного рішення.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія залишила апеляційну скаргу без розгляду.
Чи допущені процесуальні помилки судами? Чи правильно діяли відповідачі?
7. До суду звернувся прокурор в інтересах Степанової з заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі.
В заяві прокурор вказав, що в результаті перевірки встановлено, що Степанова була звільнена з роботи в зв’язку з ліквідацією підприємства, але і по теперішній час не отримала належну їй до виплати суми заробітної плати і тому опинилася в скрутному матеріальному становищі. Зазначена обставина позбавляє Степанову можливості самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав. Тому відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 45 ЦПК України, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру” вбачаються підстави для звернення прокурора в межах його компетенції до місцевого суду на захист прав Степанової.
Чи мав право прокурор звертатися до суду з такою вимогою і з таких підстав? Чи може прокурор взагалі звертатися з заявою про видачу судового наказу? Хто може бути заявником в наказному провадженні?
8. Рибаков звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу на стягнення 400 грн за договором позики, який був укладений з громадянином Свиридовим.
Суддя відмовив у видачі судового наказу, вказавши, що строк платежу по представленому Рибаковим документу ще не настав.
Рибаков наполягав на повернені суми судового збору, в розмірі 51 грн, який він сплатив при поданні в суд заяви. Суддя пояснив, що внесений заявником судовий збір буде зарахований до суми судового збору у разі пред’явлення ним позову в порядку позовного провадження.
Рибаков продовжував наполягати на поверненні суми судового збору, мотивуючи це тим, що найближчим часом такий позов подавати не збирається.
В якому розмірі Рибаков повинен був сплатити судовий збір? Чи має суддя задовольнити вимогу Рибакова?
Модуль 6. ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Питання для самостійного вивчення
1. Природа окремого провадження та його місце в структурі цивільного процесу
2. Система справ окремого провадження
3. Особливості розгляду справ окремого провадження