Зміст
Вступ
1. Стан ринку іграшок України
2. Класифікація та характеристика асортименту іграшок
3. Характеристика споживних властивостей іграшок
4. Аналіз асортименту іграшок на матеріалах магазину «Антошка»
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Іграшка завжди була пов'язана з грою. Як і гра, вона є відображенням своєї епохи. Історія іграшки є невід'ємною частиною історії культури суспільства. Для кожної історичної епохи характерні свої іграшки, оскільки розвиток матеріальної основи суспільства, його духовної культури позначається не лише на змісті дитячих ігор, а й на тематиці та формах іграшок.
Перші іграшки, знайдені під час розкопок дитячих поховань, були дуже подібними до знарядь праці, предметів побуту, їх виготовляли з найпростіших природних матеріалів з метою оволодіння дітьми навичок майбутньої діяльності. [1-5]
На території України найдавніші прототипи іграшки виявлені в с. Мезин Коропського району Чернігівської області. Це були фігурки пташок, вовка чи собаки, виготовлені з мамонтового бивня приблизно 25 тис. років тому. Мали вони обрядове значення.
Іграшка - це річ, призначена дітям для гри. В народі її ще називають цяцька, лялька, цяцянка, виграшка, забавка. Без неї гра неможлива. Як найсуттєвіший компонент гри, вона відіграє важливу освітню, розвивальну, виховну, навіть організаційну ролі. Як і гра, іграшка є важливим фактором психічного розвитку дитини, що забезпечує поступове здійснення нею усіх видів діяльності на більш високому рівні.
Виховна цінність іграшки полягає в тому, що вона сприяє формуванню самостійності, творчої діяльності дітей. Традиційні іграшки різних народів здавна використовують з метою естетичного, морального, розумового, фізичного виховання. Під час гри дошкільня розвивається, пізнає світ, наслідує і засвоює соціальний досвід. Іграшка є засобом передавання культурного досвіду народу від покоління до покоління. [17]
Розумовому вихованню дітей особливо сприяють дидактичні (навчальні) іграшки. Використовуючи їх, дошкільнята вчаться розпізнавати,розрізняти, називати форму, розмір, колір предметів, ознайомлюються з кількісними співвідношеннями, числом, цифрою, з просторовими поняттями. [25]
Метою курсової роботи є аналіз асортименту та характеристика споживних властивостей розвиваючих дитячих іграшок.
Для досягнення поставленої мети було поставлено наступні завдання:
- аналіз стану ринку іграшок України;
- вивчення класифікації та характеристики асортименту іграшок;
- вивчення споживних властивостей іграшок;
- дослідження
асортименту іграшок на матеріалах магазину «Антошка» м. Полтава.
1. Стан
ринку іграшок України
Ринок дитячих іграшок на сьогоднішній день є одним із ринків, що динамічно розвиваються, і не збирається поступатися позиціями в найближчі роки. Дитяча іграшка - той товар, попит на який росте прямо пропорційно збільшенню добробуту населення країни і росту народжуваності. А оскільки політика держави спрямована на подальше збільшення народжуваності в країні і питанням дитинства приділяється багато уваги, аналітики пророкують ринкові дитячих іграшок світле майбутнє.
Обсяг легального ринку іграшки в Україні сьогодні оцінюють у 1,5млн.у.о. Аби визначити обсяг ринку нелегального, наведену суму потрібно помножити на 3. Все іграшкове розмаїття, представлене в Україні, фахівці поділяють на такі товарні групи: автотранспорт, тобто іграшкові авто (40-45%), хутряна іграшка (15-20%), м'яка іграшка з гумоподібних пластикатів та пневматики (10-15%), іграшка механічна та модельна (30-40%). Під останньою розуміють більш-менш точні копії реальної техніки. [12-17,19]
Зростає попит (за останні 3 роки - утричі) на всілякі конструктори та трансформери. Добра рекламна підтримка, яка вже переконала закордонних покупців у тому, що це «іграшки, які розвивають», дається взнаки і в Україні: тут дедалі частіше віддають перевагу «інтелектуальним» подарункам. Однак експерти не вважають, що «іграшки-ребуси» витісняють з ринку традиційних хутряних звіряток: попит на них, принаймні у проміжку вересень - березень, цілком стабільний. Певно, і тому, що пухнасте диво дарують і дитині, і коханій жінці і навіть прикрашають ним інтер'єр.
За словами фахівців, в ідеалі виробництво м'якої іграшки - процес нескладний та прибутковий. Рентабельність бізнесу забезпечує насамперед дешева сировина - як правило, штучне хутро з відходів пошиття одягу. Але це виробництво - не надто екологічне, тому на території розвинених країн його практично немає. За оцінками незалежних експертів, третина світового виробництва хутряних іграшок припадає на Китай, який контролює і половину американського ринку. Найбільше таких підприємств у Гонконгу.
Ще не так давно м'яку іграшку в Україні виробляли понад 400 підприємств, 200 з яких належали Мінпрому СРСР. Нині переважна більшість їх простоює або працює на склад: бракує обігових коштів, немає замовників. Деякі змушені були перепрофілювати. Наразі вітчизняну частку на ринку забезпечують лише кілька виробників, зокрема Донецька фабрика іграшок та Київська фабрика «Перемога». [25]
Оператори вважають, що частка імпорту пухнастої продукції сягає 90%: по 30% припадає на польські та китайські іграшки, близько 20% - на білоруські, 15-20% - на угорські, 3-4% - на німецькі і лише 10-15% становить продукція вітчизняних виробників.
Крім відомих підприємств виготовляють «м'яку» продукцію і організації, які мають податкові пільги. Так, у Харкові у кількох фірмах іграшки шиють інваліди. Асортимент та обсяг продукції неширокий.
Варто згадати і про невеличкі приватні фірми, які діють «у тіні». Більшість із них не зареєстровані, не мають сертифіката відповідності стандартам та інших необхідних документів. Такі підприємства торгують товаром або самостійно, або через реалізаторів на базарах. [15]
В 1997 році ВАТ «Донецький завод іграшок» (ВАТ «ДЗІ») претендував на міжнародний приз «За технологію та якість», затверджений клубом «Лідери торгівлі». Але не взяв його через фінансові негаразди участі у конкурсі, оскільки аби підтримати виробництво, перевагу віддали тим групам товарів, вдосконалення яких потребувало мінімальних витрат - м'яка набивна іграшка та конструктори. Підписали угоди про співпрацю з німецькою фірмою Revell та польською КТІ на загальну суму $250 тис.
Фахівці ВАТ «ДЗІ» освоїли технології набивання, домовилися про закупівлю штучного хутра у Жовтоводської фабрики, що на Кіровоградщині (якість її матеріалу значно вища, аніж в аналогів з Білорусі та Македонії). Частка хутряної іграшки в загальному обсязі випуску ВАТ «ДЗІ» становить 45%. Відпускна ціна здебільшого - 9-13 грн., хоча є й «ексклюзивна» продукція (великі тигри, ведмеді, собаки) від 70 до 100 грн. Понад 40 її видів -у розробці. [17]
Вони освоїли і технологію виробництва м'якої іграшки з пластизолу (гумоподібного пластикату). Ведуться переговори про постачання електронної начинки, яка «навчить» м'яку іграшку розмовляти й рухатися.
Вітчизняний ринок іграшки ніколи не був джерелом астрономічних прибутків. Відносне пожвавлення спостерігалось 1992 року, коли в Україну почали надходити перші партії іноземних іграшок. Нині лише у столиці -понад 20 дистриб'юторських фірм. Серед основних дистриб'юторів - ТзОВ «Ю. Кей. Ай» (колишня компанія «Найсі»), ТзОВ «Докі», українсько-угорське СП «Гуллівер Інтернешнл». Завзятої конкуренції між ними не помічено. Вартість іграшок у торговельній мережі коливається від 3 до 600 грн. залежно від розміру, а на ринку найнижча ціна - 1,5 грн.
Дистриб'ютори віддають перевагу китайським іграшкам, позаяк оптові ціни на них найприйнятніші. За словами комерційного директора «Ю. Кей. Ай» Алли Коварш, фірма співпрацює з гонконгівськими посередниками. Продукцію замовляє за каталогами під свої гарантії і, лише отримавши партію іграшок, платить за неї. Весь процес триває 3 місяці. Посередник має 10% прибутку. Майже 95% іграшок «Ю. Кей. Ай» закуповує в Китаї (виробництво для зовнішнього ринку), решту - в Америці та Європі. В Китаї за $60 тис. можна придбати контейнер іграшок, вміст якого складається з 40 найменувань. [7-9]
Серед покупців м'яких іграшок вирізняють три основні типи: примхливий, середній та невибагливий. Перший віддає перевагу виключно якісній іграшці, призначеній для торгових мереж Європи. Такий покупець прискіпливо вивчає сертифікат і особливу увагу звертає на країну-виробника. Другий - найпоширеніший - шукає «щось пристойне», але й не надто дороге. Найприйнятніший для нього варіант - іграшка, виготовлена в Китаї для продажу в Європі. Зрозуміло, що останній тип шукає найдешевше.
На ринку України здебільшого представлено іграшки вартістю 20-30 грн., позаяк саме вони мають найбільший попит. Найдорожчі - американські іграшки виробництва компанії «Ліберті», середня ціна яких на 50% вища, ніж ціна європейських. Найдешевші - виготовлені в Китаї для внутрішнього ринку. Польської іграшки великого розміру, а також німецької та італійської
· небагато, вона доброї якості і дорожча за вітчизняну на 40-70%. Іграшки білоруської фірми "Мальвіна" дорожчі за донецькі на 50% і за дизайном та якістю хутра дещо нагадують польські. Оскільки мінімальна націнка в роздрібній торгівлі становить 10-15%, в універмагах Києва, Донецька та інших обласних центрів України - 26-30%, а у дрібних магазинах чи на базарі
· 50-100%,
оптовикам
невигідно закуповувати продукцію «Мальвіни», тож фірма сама торгує своїми
іграшками вроздріб. [10-12]
2. Класифікація
та характеристика асортименту іграшок
Іграшки класифікують за виховним і віковим призначенням, а також за матеріалом виробництва.
Класифікація іграшок за виховною ознакою обумовлена їхньою педагогічною спрямованістю, тобто властивостями іграшок впливати на розумовий, фізичний і естетичний розвиток дітей.
За виховним призначенням іграшки підрозділяють на вісім груп:
1. Іграшки, що сприяють розвитку початкових рухів і сприйняття. Вони розвивають у дитини дотик, координацію рухів, дають дитині перше представлення про форму, розмір і колір. До них відносяться брязкальця, підвіски, кульки, м'ячі, розбірні пірамідки, мотрійки, кольорові кубики, конструктори з великих деталей і ін.
2. Іграшки, що сприяють фізичному розвитку дітей (розвитку сили, спритності, влучності, координації рухів) - це обручі, скакалки, кеглі, велосипеди, рушниці і пістолети, санки і т.д.
3. До іграшок, що знайомлять дітей з навколишнім природним середовищем (образно-сюжетні іграшки) відносять: ляльки, фігурки людей, тварин, риб, предмети домашнього побуту, транспортні іграшки і т.д.
4. До іграшок, що знайомлять дітей з елементами науки і техніки (політехнічні іграшки), відносять конструктори, моделі машинок, що діють, механізмів і приладів, хімічні й електромонтажні набори, електронні, електротехнічні, аеродинамічні, магнітні, пневматичні іграшки, радіо- та електромеханічні іграшки, телеігри.
5. Іграшки, що знайомлять дітей із трудовими процесами - це лопатки, граблі та інший садово-городній інвентар, предмети для дитячої технічної творчості (набори столярних і слюсарних інструментів, деталі), дитячі швейні машинки та ін.
6. До іграшок, що сприяють музичному і художньому розвитку дітей, відносять дитячі музичні інструменти, театр ляльок, альбоми для розфарбовування, пластилін, панорами, ялинкові та карнавальні прикраси.
7. Настільні ігри розвивають спостережливість, логічне мислення, кмітливість, дисциплінованість, почуття колективізму.
8. Іграшки-забави - це смішні фігурки тварин, які танцюють та стрибають, казкові персонажі, в яких є елемент несподіванки, а також головоломки і фокуси. [13]
Класифікація іграшок по віковому призначенню пов'язана з тим, що діти різного віку мають різний рівень розвитку, по-різному виявляють цікавість до навколишніх предметів і явищ, грають тими іграшками, що їм близькі і зрозумілі. У зв'язку з цим всі іграшки поділяють на три групи: для дітей ясельного віку, дошкільного і шкільного віків. Але через акселерацію дітей ці межі змішуються.
Іграшки для дітей ясельного віку (до 3 років) підрозділяють на кілька груп. [15]
Розрізняють іграшки:
· для першої групи раннього віку (немовлята, діти до року) -брязкальця, підвіски, гумові і пластмасові іграшки невеликого розміру, що відповідають розмірові руки дитини;
· для другої групи раннього віку (діти до 2-х років) - мотрійки, м'ячі, ходунки, стрибунці, пупси й ін.;
· для першої молодшої групи (до 3-х років) - кільця, піраміди, кубики з розрізними картинками, поні-качалки, триколісні велосипеди, совки, лопатки, а також розвиваючі ігри з використанням іграшок - трансформерів, великої мозаїки, книги-іграшки і т.д.
Іграшки для дітей дошкільного віку (від 3-х до 6-ти років) підбирають з урахуванням характеру ігор, у яких діти виявляють самостійність, вигадку і фантазію.
Розрізняють іграшки:
· найпростіші музичні іграшки, ігри-забави, лялькові меблі і посуд, піскові набори, велосипеди, транспортні іграшки, конструктори-трансформери, мозаїка та ін.;
· іграшки з більш складною обробкою і конструкцією, м'ячі, кеглі, залізниці, тематичні набори («Лікарня», «Барбі», «Магазин»); музичні і дидактичні (навчальні) іграшки, карнавальні набори, набори цифр і букв, найпростіші інструменти, настільні ігри, книжки-панорами, абетка, рахункові палички, велосипеди, електротехнічні й електронні іграшки й ін.
Іграшки для дітей шкільного віку - конструктори, збірно-розбірні іграшки, набори для випилювання, лижі, санки, велосипеди й ін.; шахи, шашки, електронні (комп'ютерні) ігри, настільний теніс, набори по радіотехніці, фізики, хімії, набори для випалювання, інструменти. [22]
За матеріалом виробництва іграшки підрозділяються на пластмасові, металеві, дерев'яні, гумові, із тканин (м'яко-набивні), картонажні та ін. В особливу групу виділяють ялинкові прикраси і карнавальні приналежності, що виготовляють зі скла з напилюванням, пластмас, мішури, картону, паперу та інших матеріалів.
Пластмасові іграшки мають найбільшу питому вагу, тому що відрізняються легкістю, добірністю, розмаїтістю форм і конструкцій, яскравими кольорами, добре миються. [24]
Їх виготовляють з поліетилену, поліпропілену, полівінілхлориду, полікарбонату, пінополіуретану (поролону). До них відносяться ляльки, фігурки тварин, посуд, брязкальця, кільця, кубики, машини, водоплавні іграшки, м'ячі й ін. їх виготовляють сучасними методами лиття під тиском, або екструзією з роздуванням, практично без додаткової обробки. Пластмасові іграшки повинні мати високі споживні властивості.
Металеві іграшки призначені для дітей усіх вікових груп, крім першої групи раннього віку. Для їхнього виробництва застосовують різні сталі, сплави кольорових металів. Деталі іграшок виготовляють штампуванням і литтям, а з'єднують за допомогою зварювання або гвинтів. Металеві іграшки фарбують пензлем або аерографом, на них наносять художню печатку (літографування), декалькоманію, використовують анодирування, нікелювання, хромування. У транспортних металевих іграшках застосовують пружинні, інерційні й електричні двигуни. Асортимент металевих іграшок підрозділяють на наступні підгрупи: транспортні іграшки, сільськогосподарські механізми, космічна техніка, електричні й оптичні іграшки, інструменти, конструктори й ін.
Дерев'яні і керамічні іграшки мають обмежений асортимент (їхній заміняють пластмасовими). Вони відрізняються по способу виготовлення: токарські (містечка, пірамідки), столярні і випиляні (гарнітури лялькових меблів), плетені (козуби і кошички).