Материал: Аналіз казначейської системи виконання бюджету

Іншим важливим напрямком впливу бюджету на економічні та соціальні процеси в державі є видатки. Вони беруть участь у формуванні кінцевої величини фондів споживання та нагромадження. Найзначніші суми бюджетних ресурсів призначені для формування фонду споживання. Останніми роками на ці потреби спрямовується понад 50% усіх видатків бюджету. Існує також тенденція щодо їхнього зростання.

Важливою проблемою посилення ролі бюджету в розподільчих процесах є досягнення оптимальних співвідношень між різними ланками бюджетної системи. Із загальнодержавних бюджетів фінансується нині значна частка усіх витрат. Існує тенденція до збільшення частки місцевих бюджетів у фінансуванні бюджетних витрат, а це може позитивно вплинути на розвиток системи місцевого самоврядування і в кінцевому підсумку на використання бюджетних коштів у цілому.

.3 Нормативно-правове регулювання бюджетних відносин в Україні

Формування бюджету, а також регламентація доходів та видатків здійснюється згідно з бюджетним законодавством України:

Конституція України

Бюджетний кодекс України

Закон про Державний бюджет на поточний рік.

Інші закони, що регулюють бюджетні відносини; нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України; нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади; рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.[13]

Конституцією України (ст. 95) визначено загальні засади формування бюджетної системи України, побудовані на справедливому і неупередженому розподілі суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно Закон про Державний бюджет України визначає будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Таким чином, Конституція обмежує фінансові ресурси, якими може оперувати Уряд протягом бюджетного періоду для забезпечення державної політики. Принципом бюджету визначається його збалансованість; регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.

На виконання завдань та положень Конституції України був розроблений і 21 червня 2001 р. прийнятий Бюджетний кодекс України. Кодекс встановив верховенство бюджетного законодавства, оскільки всі нормативно-правові акти мають застосовуватися у частині, що не суперечить йому та Закону про Державний бюджет України (ст. 4). Визначено структуру та принципи бюджетної системи, дано поняття бюджетного процесу та встановлено компетенцію його учасників. У новому аспекті висвітлено міжбюджетні відносини, у тому числі розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів.[16]

Крім виправлення численних недоліків і заповнення прогалин старого Закону «Про бюджетну систему України» (прийнятий ще у 1991 р.), завданням Бюджетного кодексу стало сприяння швидшому просуванню України шляхом фіскальної децентралізації. У цьому плані новий Бюджетний кодекс орієнтується та спирається на два важливі законодавчі акти - Конституцію України та Закон України «Про місцеве самоврядування», в яких передбачено поступове ослаблення чималої фіскальної влади, зосередженої на обласному та районному рівнях, та створення міцних бюджетів на рівні міст, сіл і селищ, здатних ухвалювати власні видаткові рішення та фінансувати їх переважно з власних джерел доходів. Водночас у законодавстві не було детального механізму практичної реалізації спільної програми фіскальної децентралізації. Оскільки легше децентралізувати видатки, ніж джерела доходів, місцеві бюджети для збалансування у багатьох країнах спираються на трансферти з бюджетів вищого рівня.

Відтепер законодавством передбачено перехід до нормативного планування бюджетів самоврядування, тобто при визначенні централізованих надходжень до місцевих бюджетів точкою відліку є норматив «бюджетної забезпеченості жителів», а не стосунки розподільників з губернаторами. Кодекс орієнтований на формування регіональних бюджетів на формульній, а не на суб'єктивній основі: на базі нормативів бюджетного забезпечення розраховуватиметься необхідний обсяг витрат того чи іншого регіону.[6]

Водночас Кодекс не ставить за мету досягти цілковитої бюджетної децентралізації, оскільки це суперечитиме загальним принципам державності та суверенітету, закладеним у Конституції України. Згідно з Кодексом місцеві бюджети містять бюджети місцевого самоврядування (бюджети власне територіальних громад) та районні, обласні бюджети і бюджет Автономної Республіки Крим.

Говорячи про інші джерела бюджетного права, слід звернути увагу на бюджетну резолюцію, що приймається у вигляді постанови Верховної Ради України, відображає основні напрями бюджетної політики на планований рік та є програмою, на яку уряд має орієнтуватися, складаючи проект Закону про Державний бюджет.

У межах компетенції, визначеної Конституцією України, Бюджетним кодексом та чинним законодавством, уряд та органи центральної виконавчої влади здійснюють поточне нормативно-правове регулювання бюджетною діяльністю. Визначальне місце у цьому процесі відведено органами системи Міністерства фінансів та Державного казначейства.

У сфері бюджетних відносин помітне місце належить бюджетним документам, що регламентують виконання бюджету за доходною та видатковою частинами. Бюджетні документи поділяються на планові (проекти бюджетів, розписи відповідних бюджетів, кошториси бюджетних установ тощо), оперативні (доручення фінансових органів на перерахування коштів з місцевих бюджетів на реєстраційні рахунки головних розпорядників бюджетних коштів тощо) та звітні (звіти бюджетних установ, фінансових та кредитних організацій про виконання бюджетів).

Отже, бюджетне законодавство України побудоване за принципами, визначеними у статтях 8, 95 та 143 Конституції України, що полягають у верховенстві закону та незалежності окремих ланок бюджетної системи країни, що будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ

.1 Казначейська система виконання державного бюджету

казначейська бюджет економічна

Статтею 43 Бюджетного кодексу передбачено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету та місцевих бюджетів [1].

"Положення про Державну казначейську службу України" від 13 квітня 2011 року визначає повноваження Державної казначейської служби України.

Основними завданнями Казначейства України є:

) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. [5].

Казначейство України відповідно до покладених завдань:

здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів;

управляє ліквідністю субрахунків єдиного казначейського рахунка;

за погодженням із Мінфіном України залучає на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунка для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам;

здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду;

веде базу даних про мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, складає та веде єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

веде облік бюджетних асигнувань, доводить до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів витяг із розпису державного бюджету та зміни до нього;

здійснює попередження учасників бюджетного процесу про неналежне виконання бюджетного законодавства;

забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів до захисту інформації, яка обробляється органами Казначейства України;

здійснює відповідно до законодавства України управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління

Створення казначейської системи виконання державного бюджету ґрунтується на:

створенні певного органу управління, який централізовано здійснює опрацювання платежів, веде бухгалтерський облік відповідного бюджету, складає фінансову звітність про виконання бюджетів;

консолідації фінансових ресурсів на єдиному казначейському рахунку (ЄКР) в установах Національного банку України;

впровадженні найбільш досконалих технологій і контрольних функцій під час здійснення платежів у процесі виконання бюджетів;

впровадження процедур управління готівковими коштами бюджету.[5]

Державна казначейська служба України як орган оперативного управління бюджетними коштами акумулює надходження доходів та здійснює платежі за видатками державного та місцевих бюджетів через систему рахунків, відкритих в органах казначейства, шляхом безготівкового перерахування коштів. Виконання Державного бюджету здійснюється шляхом відображення Державним казначейством усіх операцій у системі відкритих на ім'я органів Державного казначейства рахунків з надходження коштів до Державного бюджету України та їх використання [8].

Реалізація функції управління бюджетними потоками держави стала можливою через консолідацію фінансових ресурсів держави на єдиному казначейському рахунку.

Запровадження єдиного казначейського рахунку, на який зараховуються державні доходи і з якого здійснюються видатки, дозволяє органам казначейства мати вичерпну інформацію про стан державних фінансів, а отже, володіти фінансовими важелями макроекономічного регулювання.

Створення ЄКР дає можливість централізувати бюджетні ресурси держави, що, звісно, не вирішує завдання підвищення ефективності використання поточних активів і пасивів бюджету, а лише створює передумови для цього.[4]

Тим самим стає актуальним питання формування ефективної моделі використання фінансових ресурсів державного бюджету, сконцентрованих на єдиному рахунку. Важливою складовою цієї моделі є технологія активного управління щоденними касовими активами і пасивами, що створюються в процесі виконання дохідної й видаткової частини державного бюджету.

Фінансове становище держави характеризується двома основними показниками: виконанням бюджету і сталістю національної грошової одиниці. Але найважливішим показником фінансового стану держави є виконання бюджету.

Виконання бюджету - забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом зокрема, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів. Органи державного казначейства повинні володіти всією повнотою інформації щодо виконання бюджетів, своєчасно і на регулярній основі забезпечувати нею одержувачів бюджетних коштів та органи влади.

Тому органи казначейства, маючи достатню інформаційну базу зі всього спектра показників виконання бюджету, повинні брати участь у плануванні доходів і видатків бюджету, прогнозуванні й оцінці ефективності державних цільових програм. Участь органів казначейства у формуванні прогнозних та планових показників бюджету, поряд з іншими органами виконавчої влади, дозволить забезпечити комплексний підхід до управління державними фінансами [12].

Так за довідкою Державної казначейської служби України про виконання Зведеного та Державного бюджетів України у 2013 році (за оперативними даними) загальна сума доходів зведеного бюджету України за 2013 рік становила 442,8 млн. грн., що на 2,7 млн. грн., менше попереднього року, або на 0,6 %.

Таблиця 2.1

Доходи зведеного, державного та місцевих бюджетів за 2010-2013 роки.

Джерело: Розроблено автором на основі даних Казначейської служби України. - #"815550.files/image001.gif">

Рис. 2.1 Частка видатків у розрізі фондів Державного та місцевих бюджетів у видатках зведеного бюджету за 2010-2013 роки.

Джерело: Розроблено автором на основі даних Казначейської служби України. - #"815550.files/image002.gif">

Рис. 2.2 Частка видатків місцевих бюджетів у ВВП за 2012-2013 роки

Джерело: Розроблено автором на основі даних Казначейської служби України. - http://treasury.gov.ua/main/uk/index [21]

Обсяг видатків загального фонду місцевих бюджетів становив 194,9 млрд грн. Порівняно з відповідним показником минулого року він збільшився на 3,3 %. Виконання планових річних показників, затверджених місцевими радами, становить 96,2 %.

Видатки спеціального фонду місцевих бюджетів профінансовано у сумі 23,3 млрд грн, що на 28,4 % менше, ніж аналогічний показник попереднього року. Рівень виконання планових річних показників, затверджених місцевими радами, склав 57,1 %, що менше відповідного рівня 2012 року.

Більшість видатків місцевих бюджетів традиційно спрямовується на соціально-культурну сферу (освіта, охорона здоров’я, соціальний захист і соціальне забезпечення, культура та мистецтво, фізична культура і спорт). У звітному періоді сукупна частка цих видатків у структурі видатків місцевих бюджетів складає 85,5 %, що більше рівня попереднього року.

У структурі видатків місцевих бюджетів за функціональною класифікацією відбулися певні зміни. Так, можна відмітити зростання частки видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення на 0,33%, а також скорочення на 0,87% та 0,27% часток видатків на житлово-комунальне господарство та економічну діяльність відповідно.

Загальний обсяг видатків на соціально-культурну сферу збільшився на 6,6 % і склав 188,1 млрд грн. Серед них найбільшими є видатки на освіту - 74,6 млрд грн (або 33,9 % від усіх видатків місцевих бюджетів), на соціальний захист і соціальне забезпечення - 56,5 млрд грн (або 25,7 %), на охорону здоров’я - 48,7 млрд грн (або 22,1 %).

Видатки на державне управління профінансовано у сумі 11,6 млрд грн, що на 9,7 % більше, ніж за 2012 рік. При цьому їх частка у структурі видатків місцевих бюджетів зросла і становить 5,3 %.

Дотація вирівнювання була перерахована в обсязі 55,7 млрд грн, що становить 100,0 % річного плану, відповідний показник за 2012 рік складав 51,6 млрд грн. Поряд з цим мало місце збільшення на 31,9 % обсягу коштів, що передаються з місцевих бюджетів до державного бюджету. Таким чином, чистий трансферт вирівнювання склав понад 54,2 млрд грн, що на 7,3 % більше, ніж відповідний показник минулого року.[25]

Виконання місцевих бюджетів за видаткими у 2013 році скало 221 192 704 928,77 грн. , з них 188 640 705 154,92 грн. по загальному фонду і 32 551 999 773,85 грн по спеціальному.

Виконання місцевих бюджетів по областях за 2013 рік подано в додатку Б.

Існує низка проблемних питань, які виникають під час казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками.

Також потребують вдосконалення та модернізації застарілі операційні системи та технологічна інфраструктура інформаційно-аналітичного забезпечення органів ДКУ, оскільки існують ризики втрати інформаційних та матеріально-технічних ресурсів, що перешкоджає вчасному виконанню місцевих бюджетів. [3]