Материал: 9. Буття світу і людини

`Буття світу і людини. Онтологія.

План.

1. Практичний спосіб людського буття у природному і соціальному світах.

2. Філософські категорії матерії і руху, простору і часу.

3. Свідомість, її походження і зміст.

Практика – це активна діяльність людини та її взаємодія із навколишнім світом.

Існує два види діяльності: практична і теоретична.

Через діяльність людина формує свої потреби і задовольняє їх за допомогою продуктів діяльності. Діяльність людини носить творчий характер.

Структура практичної діяльності:

1. Гіпотеза – здійснення припущення.

2. Постановка мети.

3. Проектування діяльності.

4. Реалізація поставленої мети (вивчення об’єкту діяльності, виробка ідеальної моделі результату, практичне здійснення мети).

Види практики:

1. Виробнича (направлена на обробку природи людиною, виробництво матеріальних благ).

2. Соціально-історична (обробка людини людиною, направлена на зміну способів діяльності людини, зміни в суспільстві і житті людини).

3. Технічна діяльність (пов’язана з технічним прогресом, появою нової техніки, технологій; породила глобальні проблеми людства).

Практика відіграє важливу роль в процесі пізнання світу і людини.

Буття (реальність) – це сукупність всіх станів в минулому, теперішньому і майбутньому із закономірними процесами виникнення, існування і зникнення світу.

Буття означає поєднання об’єктивної і суб’єктивної реальності.

Об’єктивна реальність – це реальність, що існує зовні і незалежно від свідомості людини (матеріальний світ).

Суб’єктивна реальність – це реальність, що існує в нашій свідомості (духовний світ).

Структура буття:

1. Буття природи.

2. Буття суспільства.

3. Буття людини.

Матерія – це філософська категорія, яка означає об’єктивну реальність, дану людині у її відчуттях, яка копіюється і відображається в нашій свідомості, існуючи незалежно від неї.

Структура матерії:

1. Нежива природа (складається з неорганічних елементів).

2. Жива природа (складається з органічних елементів).

Види матерії:

1. Речовина (тверда, рідка, газоподібна).

2. Поле (електромагнітне, біополе, гравітаційне).

Властивості матерії: загальність, абсолютність, безкінечність, активність(здатність до саморозвитку), структурність. Об’єктивна реальність, відображення.

Основні форми матерії:

1. Рух.

2. Простір.

3. Час.

Рух – процес постійної зміни матерії внаслідок взаємодії і взаємовпливу всіх предметів і явищ.

Форми руху: механічний, фізичний, хімічний, біологічний, соціальний.

Матерія не існує без руху, а рух без матерії. Рух є способом існування матерії.

Рух породжує розвиток. Розвиток – це направлений рух (прогрес, регрес).

Простір – це властивість об’єктів бути продовженими, займати місце серед інших, межувати з іншими об’єктами і мати свої виміри (довжина, ширина, висота).

Час – це форма матерії, що виражає тривалість і послідовність зміни станів всіх матеріальних систем і процесів у світі.

В філософії сформувалися концепції простору і часу:

1. Абсолютна (Ньютон, Лаплас) – простір і час розглядалися як абсолютні явища, тобто об’єктивні, незалежні, незмінні, безкінечні.

2. Відносна (Декарт, Лейбніц) – простір і час вважалися відносними величинами, так як їх властивості взаємопов’язані і незмінні.

Загальні властивості простору і часу: об’єктивність, зв’язок між собою і рухом матерії, залежність від відносин, процесів, явищ у матеріальному світі, кількісна і якісна безкінечність.

Особливості простору: трьохмірність, безкінечність, непреривність.

Особливості часу: одномірність, неповторність, непреривність, направленість.

Погляди в історії філософії на походження і зміст свідомості:

1. Релігійно-ідеалістичний (свідомість має надприродне походження)

• об’єктивний ідеалізм (свідомість походить від Бога)

• суб’єктивний ідеалізм (свідомість є першопочатком).