Тобто, оволодіння такою міждисциплінарною методою історичного пізнання є вимога часу. Однак треба розуміти, що опанувати суміжні методи досить важко. М. Костриця зазначає, що «сучасне краєзнавство має вигляд досить суперечливого комплексу дисциплін, підходів, принципів» [18]. Рівень володіння цим методологічним комплексом безпосередньо відбивається на результатах роботи - ми можемо отримати як професійні серйозні дослідження, так і відверто аматорські «замальовки». Однак історичний досвід дає нам яскраві приклади того, що поєднання методологій, студіювання двох галузей знання може дати високоякісний результат. Так, Степан Рудницький, керуючись гаслом «Любов до рідного краю конче повинна основуватись на його пізнанні», цілком успішно поєднав історію та географію та довів, що Україна - окрема «геополітична реальність та територіально-просторовий комплекс історико-культурних спільнот» [19]. З огляду на такі приклади залишається лише уявити, які наукові результати можна отримати від поєднання історії та медицини.
Отже, оглядаючи ситуацію, що склалася у сфері сучасного краєзнавства, зазначимо необхідність підтримувати та заохочувати студії з медичного краєзнавства, яке може стати тим «свіжим повітрям», що сколихне інші галузі та дасть можливість студіювати їх більш ґрунтовно. Результати, отримані в медико-краєзнавчих дослідженнях, доводять, що медичне краєзнавство - це окрема, самостійна, дієздатна галузь краєзнавства. Такі результати стають прикладом для розвитку інших галузей.
Аналіз співвідношення історичного і медичного краєзнавства як самостійних галузей краєзнавчої науки дозволяє зробити висновок, що вони є окремими галузями, однак там, де вони перетинаються, маючи спільний об’єкт і предмет дослідження, там виникає історико-медичне краєзнавство. Можна стверджувати, що сьогодні воно складається як невід’ємна частина й історичного і медичного краєзнавства.
У перспективі подальших досліджень маємо визначитися з методологією медичного краєзнавства і зорієнтувати дослідників, якими методами їм потрібно оволодіти. Що ж до історико-медичного краєзнавства, то слід уявляти собі, що одні й ті ж факти можна досліджувати як під медичним, так і під суспільно-історичним кутом зору. Отже, і методи в дослідженнях фахових істориків і медиків, як правило, будуть використовуватися різні.
Також треба висвітлювати роль
медичних бібліотек та медичних музеїв у популяризації краєзнавчих знань,
налаштувати краєзнавців на співробітництво з цими установами з метою отримання
матеріалу для досліджень. Окрему увагу треба приділити медичному краєзнавству в
освітянстві, адже наукова та освітня діяльність деяких медичних закладів
України до сьогодні ґрунтовно не вивчена.
Джерела та література
1. Тронько П. Т. Історичне краєзнавство: Крок у нове тисячоліття: Досвід. Проблеми. Перспективи / П.Т. Тронько - К., 2000. - 271 с.
2. Отамановський В. Краєзнавство на Поділлі, найближчі його завдання, потреба й роля в краєзн. праці кабінету виучування Поділля / В. Отамановський. - Вінниця, 1926. - 30 с.
3. Попов Д.И. Культурно-просветительные общества и сибирское краеведение во второй половине ХІХ - нач. ХХ века / Д. И. Попов // Вестник Томского государственного университета. - 2005. - Вьіп. 288. - С. 124-126.
4. Колесник І. Регіональна історія в українській історіографії: практика та рефлексія / І. Колесник // Регіональна історія України. - Вип. 1. - К., 2007. - С. 212-214.
5. Звіт Національної спілки краєзнавців України. Доповідь голови НСКУ члена-кореспондента НАН України Олександра Рента // Краєзнавство. - 2012. - № 1. - С. 13-22.
6. Реєнт О.П. «Хай надихають славні імена» / О.П. Реєнт // Урядовий кур’єр. - 2013. - 13 вересня.
7. Реєнт О.П. Краєзнавство - невід’ємна складова сучасності / О.П. Реєнт // Слово Просвіти. - Ч. 27 (716) 11-17 липня 2013 р. - С. 5.
8. Верменич Я.В. Суб’єктивні межі та об’єктивні можливості історичного краєзнавства: деякі міркування щодо осмислення шляхів місцевої історії / Я. В. Верменич // Український історичний журнал. - 2008. - Вип. 2. - С. 129-144.
9. Ярошик В. Краєзнавча бібліографія Харківщини / В. Ярошик // Краєзнавство. - 1995. - N° 1-4. - С. 9-12.
10. Афанасьєв О. Перший санаторій-курорт південно-східної України початку ХХ століття / О. Афанасьєв // Краєзнавство. - 2012. - № 1. - С. 123-128
11. Замура О. Поширення захворювань серед сільського населення Переяславського полку в другій половині XVIII століття / О. Замура // Краєзнавство. - 2012. - № 3. - С. 46-54.
12. Воронцовська І. Медичне краєзнавство Чернігівщини / І. Воронцовська // Вісник книжкової палати. - 2010. - № 6. - С. 16-18.
14. Рогоза О. М. Діяльність земств України по створенню і розвитку системи охорони народного здоров’я (1864-1917 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01: захищена 11.11.2002 / Рогоза Олександр Миколайович. - Х., 2002. - 259 с.
15. Демочко Г. Л. Формування і розвиток української радянської системи охорони здоров’я в Харкові (1919-1934 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 - історія України / Г. Л. Демочко ; Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна. - Х., 2011. - 262 с.
16. Робак І.Ю. Історичні умови організації та специфіка розвитку охорони здоров’я в Харкові XVIII - початок ХХ ст.: дис....доктора іст. наук.: 07.00.01 - історія України / Робак Ігор Юрійович; Інститут історії НАНУ - К., 2009. - 438 с.
17. Куделко С. Історичне краєзнавство в контексті сучасних тенденцій розвитку науки та суспільства / С. Куделко, С. Посохов // Краєзнавство. - 1995. - № 1-4. - С. 13-15.
18. Кирчанів М. Регіональні дискурси української історії / М. Кирчанів // Регіональна історія України. - Вип. 1. - К., 2007. - С. 79-88.
19. Костриця М. Ю. Географічне краєзнавство в системі загального краєзнавства / М.Ю. Костриця // Краєзнавство. - 2001. - № 1-4. - С. 44-47.
20. Рудницький С. Україна - наш рідний край / С. Рудницький. - Л., 1917. - 144